Рішення № 92713175, 09.11.2020, Переяславський міськрайонний суд Київської області (до 25.04.2025 - Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд Київської області)

Справа № 373/1204/20

Номер провадження 2/373/727/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2020 року м. Переяслав

Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд Київської області в складі

головуючого судді Залеської А.О.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Представник Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПРИВАТБАНК» Гребенюк Олександр Сергійович звернувся до суду з вказаним позовом та просить стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» заборгованість за кредитним договором б/н від 20.10.2008, яка станом на 12.08.2020 становить суму 10461 грн 90 коп. та складається з наступного: 9940,57 грн - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 521,33 грн - пеня.

Також просить стягнути сплачений судовий збір в розмірі 2102,00 грн.

Позов обґрунтовано тим, що 20.10.2008 між ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», правонаступником якого є АТ КБ «ПРИВАТБАНК», та ОСОБА_1 в порядку ч.1 ст. 634 ЦК України був укладений кредитний договір у виді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок шляхом написання Заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку.

Відповідач користувалася коштами Банку за допомогою кредитних карток, які в продовж часу з 13.11.2008 до 08.09.2015 видавались їй для користування кредитним лімітом. Умови кредитування за допомогою платіжних карток щодо своєчасного повернення використаних кредитних використаних коштів відповідач належним чином не виконувала, внаслідок чого має заборгованість, яка станом на 12.08.2020 з врахуванням всіх складових боргу становить 10461 грн 90 коп, про стягнення яких банк ставить вимогу до відповідачки.

Факт укладення договору кредитного договору шляхом встановлення кредитного ліміту на платіжну картку та умови кредитування позивач підтверджує Заявою про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку та роздруківкою відповідних Умов та Правил. Факт видачі позичальнику кредитних карток впродовж часу кредитування та користування ними позичальником позивач підтверджує довідкою з номерами карток та строками їх дії, а також випискою по картковому рахунку з зазначенням банківських грошових операцій. Наявність заборгованості позивач підтверджує розрахунками, які додає до позовної заяви, та випискою по рахункам. Про встановлення та зміну кредитного ліміту з використанням картки позивач надає довідку.

Ухвалою від 24.09.2020 відкрито провадження в даній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та роз`яснено право подати клопотання про розгляд справи у судовому засіданні.

Відповідачу ОСОБА_1 було запропоновано протягом п`ятнадцяти днів із дня вручення ухвали про відкриття провадження подати відзив на позовну заяву та роз`яснено, що розгляд справи у судовому засіданні може бути призначено за клопотанням сторін.

У встановлений судом строк відповідач, яка згідно повідомлення про вручення поштового відправлення, 30.09.2020 отримала позовну заяву з додатками та ухвалу суду про відкриття провадження, будучи в такий спосіб належним чином повідомленою про розгляд справи, не надала відзиву на позов та не подала жодних заяв чи клопотань.

За таких обставин справа розглянута у відсутності сторін, за наявними матеріалами, без проведення судового засідання, відповідно до ч.5 ст. 279 ЦПК України.

Дослідивши та проаналізувавши подані позивачем письмові докази, судом встановлено наступне.

21.05.2018 Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» змінило свою назву на Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк».

Згідно доданої до позовної заяви копії паспорта НОМЕР_1 , виданого 13.11.2014 Переяслав-Хмельницьким РВ ГУМВС України в Київській області відповідачка 23.01.2010 зареєструвала шлюб з ОСОБА_2 та змінила прізвище « ОСОБА_1 » на « ОСОБА_1 » (а.с.27).

20.10.2008, неповнолітня ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 вже будучи ідентифікованою банком за карткою № НОМЕР_2 , подала до ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» (далі Банк) Заяву про приєднання до Умов надання банківських послуг в ПриватБанку (а.с.16).

За змістом вищевказаної заяви про приєднання, виконаної друкованим способом на бланку Банку відповідачка попросила відкрити рахунки і надати наступні послуги: 1) дебетну картку Visa Electron Domestic, студентська (зарплатна), строк дії до 10/10; 2) кредитну картку типу НОМЕР_3 , строком дії до 11/12, на таких умовах: сума кредитного ліміту-100,00 грн; базова процента ставка: 30% з розрахунку 360 днів в році; строк дії кредитного ліміту відповідає терміну дії картки; порядок погашення заборгованості здійснюється щомісячними платежами в розмірі 7% від суми заборгованості. При цьому в заяві визначено, що погашення заборгованості по кредитному ліміту може проводитися як шляхом внесення коштів на карту клієнтом, так і списанням Банком коштів з Дебетної карти № НОМЕР_2 . Своїм підписом в заяві відповідачка засвідчила, що вона ознайомлена з умовами надання банківських послуг та Тарифами банку і згодна з тим, що запропоновані банком Умови та Тарифи разом з цією заявою складають договір про надання банківських послуг.

Згідно довідок, які надав позивач, 13.11.2008 неповнолітній на той час відповідачці за її заявою було видано кредитну картку № НОМЕР_4 строком дії до 11/12, кредитний ліміт - 100 грн (а.с.14-15).

Викладені в заяві позичальника умови кредитування, частково узгоджуються з діючими на той час Умовами та Правилам надання банківських послуги, які позивач додав до позову (а.с.18-26).

Пунктом 1.1 Умов та Правил надання банківських послуг було передбачено, що належним чином заповнена заява підписується Клієнтом і таким чином клієнт висловлює свою згоду, що заява разом з Пам`яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами складає укладений договір про надання банківських послуг.

За змістом п. 3.6 Умов та Правил клієнт може отримати додаткову картку на своє ім`я. При поданні клієнтом в банк відповідної Заяви та Пам`ятки клієнта, а також необхідного пакету документів, Банк приймає рішення про відкриття додаткової картки Згідно п.6.5. Витягу з Умов та Правил надання банківських послуг, клієнт зобов`язаний здійснювати погашення заборгованості за кредитом, по відсоткам за користування кредитом, по перевитраті платіжного ліміту, а також сплачувати комісії на умовах, передбачених чинним договором.

Відповідно до п.4.6. Витягу з Умов та Правил надання банківських послуг, клієнт доручає Банку здійснювати списання грошових коштів з рахунків Клієнта, відкритих у валюті кредитного ліміту, в межах суми, що підлягає сплаті Банку по цьому договору, при настанні строків платежів, а також списання грошових коштів з картрахунку в разі настання строків платежів по іншим договорам клієнта в розмірах, визначених цими договорами (договірне списання), в межах платіжного ліміту картрахунку. Списання коштів будь-якого рахунку клієнта, відкритого Банком, оформлюється меморіальним ордером.

За змістом п. 5.3 Умов та Правил банк має право змінювати тарифи а також інші умови обслуговування рахунків. При цьому банк, за винятком випадків зміни кредитного ліміту, зобов`язаний не менш як за 7 днів до введення змін проінформувати клієнта, зокрема у виписці по картковому рахунку відповідно до п. 4-9 цього договору. Право зміни розміру наданого кредитного ліміту банк залишає за собою, без попереднього повідомлення клієнта.

Згідно з п 6.5 Умов та Правил клієнт зобов`язаний погашати заборгованість по кредиту, процентам за його використання та по перевикористанню платіжного ліміту, а також сплачувати комісію на умовах договору.

Відповідно до п.6.7. Витягу з Умов та Правил клієнт зобов`язаний слідкувати за використанням коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникненню овердрафту.

Згідно з п. 5.2 Розділу ІІ Умов та Правил погашення Кредиту - поповнення карткового рахунку, здійснюється шляхом внесення коштів в готівковому або безготівковому порядку з зарахуванням їх Банком на картковий рахунок держателя карти, а також шляхом договірного списання коштів з інших рахунків клієнта на підставі договору.

За користування кредитом Банк нараховує проценти в розмірі, встановленому Тарифами банку з розрахунку 360 календарних днів у році (п.5.5 Р.ІІ Умов та Правил).

За змістом п.п. 3.1.3 Розділу ІІ Умов та Правил по закінченню строку дії відповідно картка продовжується шляхом видачі клієнту картки з новим строком дії, якщо до початку місяці закінчення строку дії картки не поступила заява держателя про закриття карткового рахунку та за умови наявності грошових коштів на картці клієнта для оплати послуг з розрахункових операцій до закінчення строку дії та при дотриманні інших умов, передбачених договором.

Відповідно до п.п. 5.5.1 Розділу ІІ Умов та Правил за несвоєчасне виконання боргових зобов`язань (користування простроченим кредитом та овердафтом) клієнт сплачує проценти за підвищеною ставкою або додаткову комісію, розміри яких визначаються Тарифами.

Держатель доручає банку списувати з будь-якого рахунку держателя, відкритого в банку, зокрема з карткового рахунку грошові кошти для здійснення платежів з метою повного або часткового погашення договірних зобов`язань (п.5,6 Р.ІІ Умов та Правил).

Відповідно до п.п. 5.6.1 послідовність і розмір погашення договірних зобов`язань здійснюється в порядку, викладеному в Пам`ятці Клієнта, яка є невід`ємною частиною договору.

У зв`язку з не долученням до позовної заяви Тарифів банківських послуг та Пам`ятки клієнта більш детально з`ясувати умови кредитування, на які погодилась відповідачка за заявою від 20.08.2008 та отримала кредитну картку № НОМЕР_4 суд не має можливості.

З доданих позивачем довідок також вбачається, що 23.02.2012, тобто після досягнення відповідачкою повноліття їй було видано ще одну кредитну картку № НОМЕР_5 від 23.02.2012 з терміном дії до 06/15, на яку 16.10.2012 встановлено кредитний ліміт - 500 грн, 02.08.2013 збільшено кредитний ліміт до 2000 грн, а 19.08.2013 - до 3100 грн. Строк дії цієї кредитної картки сплив у червні 2015 року (а.с.14-15).

За даними тих самих довідок позивача через кілька місяців після закінчення строку дії вказаної картки банк знову видав відповідачці ОСОБА_1 кредитну картку за № НОМЕР_6 від 08.09.2015 з терміном дії до 09/19 та встановив кредитний ліміт 2900 грн, який 31.07.2017 збільшено до 3700 грн.

27.07.2018 кредитування відповідачки з використанням платіжної картки було припинено шляхом встановлення нульового кредитного ліміту (а.с.14).

Будь-яких заяв відповідачки про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, діючих на момент видачі кредитних карток 23.02.2012 та 08.09.2015, а також будь-яких Тарифів банку у цей період позивач суду не надає. Також позивач не подає доказів ознайомлення з ними відповідачки. За таких обставин суд не може з`ясувати зміст умов та тарифів надання банківських послуг за відповідними картками, вид та тип цих карток тощо. А також не представляється можливим встановити факт та спосіб ознайомлення відповідачки зі зміненими умовами кредитування, після досягнення нею повноліття. Цих обставин, не викладає і сам позивач у своєму позові.

За даними розрахунків боргу за кредитним договором б/н від 20.10.2008, які подав позивач, відповідачка прострочила зобов`язання по поверненню кредитних коштів щомісячними мінімальними платежами. При цьому їй нараховувались проценти на поточну та прострочену заборгованість, які з 01.09.2014 нараховувались у розмірі 34,80 % річних; з 01.04.2015 проценти збільшились до 43,20 % річних та в подальшому їх розмір також змінювався банком (5-10).

Також з розрахунку заборгованості та з виписки по картковим рахункам вбачається, що відповідачка не користувалась коштами у виді кредитного ліміту (100 грн) за ставкою 30% річних, що був встановлений їй на кредитну картку № НОМЕР_4 від 13.11.2008 та не мала жодної заборгованості за цією карткою (а.с. 5-13).

Вперше відповідачка скористалась кредитними коштами 16.11.2014 за допомогою іншої картки № НОМЕР_5 від 23.02.2012, знявши готівку в банкоматі двома операціями на 1000,00 грн та 800,00 грн. Після цього відповідачка ще кілька разів користувалась кредитними коштами з допомогою цієї платіжної картки та всього на 01.12.2014 використала 3078,00 грн кредитних коштів (а.с. 5, а.с.13 зворот).

Згідно, розрахунків та виписки банку після 01.12.2014, маючи кредитний борг 3078,00 грн (фактично позичені кошти), відповідачка більше жодного разу не скористалась кредитними коштами в споживчих цілях, а погашення кредиту здійснювалось нею шляхом поповнення картки та автоматичного (договірного) списання коштів з карткових рахунків, які розподілялись банком на погашення нарахованих відсотків та кредитного боргу.

За таких обставин станом на 31.12.2015 загальний борг відповідачки позивач вирахував в розмірі 2939,50 грн, з яких 2819,19 грн - неповернуті кредитні кошти та 120,31 заборгованість за процентами (а.с.6).

В подальшому, з 01.01.2016 до дня завершення банком розрахунків та звернення до суду з позовом, відповідачка жодного разу не витрачала кредитні кошти на свої потреби, однак її борг за кредитом постійно зростав за рахунок нарахування відсотків, які включались до загальної суми боргу шляхом одночасного списання відповідних відсотків з кредитної картки на їх погашення.

З розрахунку боргу також видно, що на новоутворене за рахунок списаних відсотків тіло кредиту банк також нараховував відсотки, вчергове списував їх з кредитної картки та знову нараховував відсотки. Одночасно банк щомісячно нараховував відповідачці вимоги щодо мінімальної суми внеску на погашення утвореного в такий спосіб тіла кредиту та за прострочення цих вимог нараховував пеню (ас.7-13).

Посилаючись на такі нарахування та розрахунок, зроблений за період з 01.01.2016 до 31.05.2020, банк станом на 01.06.2020 визначив усю заборгованість простроченою та просить суд стягнути з відповідачки кредитний боргу в сумі 10461,90 грн. з яких 9940,57 грн - прострочене тіло кредиту та 521,33 грн - борг по пені. При цьому, з розрахунку видно, що відповідачка у вказаний період сплатила банку 12402,21 грн, з яких 4047,47 грн були зараховані на погашення пені (а.с. 9,10).

У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору (частина перша статті 631 ЦК України). Цей строк починає спливати з моменту укладення договору (частина друга вказаної статті. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (частина четверта статті 631 ЦК України).

Відповідно до частини четвертої статті 42 Конституції України держава захищає права споживачів.

Згідно з частиною першою статті 1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вольного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

Конституційний Суд України у рішенні від 11 липня 2013 року у справі № 1-12/2013 щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року № 543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.

З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19) дійшла висновку, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Враховуючи все вищевикладене, суд вважає, що у даній справі неможливо в повній мірі застосувати до правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин шляхом написання відповідачкою заяви (20.10.2008) до моменту припинення нарахувань та фіксації суми боргу (01.06.2020).

За таких обставин, розрахунки зроблені відповідачем не можуть розцінюватися як такі, що зроблені у відповідності до діючих на той період Умов та Правил про надання банківських послуг та Тарифами, з якими відповідачка була належним чином ознайомлена.

Також по причині не подання суду відповідних Умов та Правил, а також Тарифів, діючих під час усього кредитного періоду, суд позбавлений можливості перевірити дотримання відповідних умов кредитування самим банком-кредитором при здійсненні банківських операцій, зміні процентної ставки, формування тіла кредиту та нарахувань пені.

Підсумовуючи обставини, встановлені судом на підставі поданих позивачем доказів, суд встановив, що відповідачка ОСОБА_1 у листопаді 2014 року використала кредитні кошти в сумі 3078,00 грн за допомогою отриманої 23.02.2012 платіжної картки АТ КБ «Приват Банк» за номером НОМЕР_5 . Маючи станом на 31.12.2015 залишок боргу по цьому кредиту в сумі 2939,50 грн, відповідачка в подальшому жодного разу не користувалась у власних споживчих потребах послугами банку за допомогою платіжних (кредитних) карток, а лише сплачувала постійно збільшуваний банком кредитний борг та всього сплатила позивачу АТ КБ «Приват Банк» 12 402,21 грн, з яких 4047,74 грн були зараховані на погашення пені, а решта - на погашення тіла кредиту, яке банк сформував накопичувальним способом шляхом щомісячного нарахування та одночасного списання процентів з кредитного рахунку (рахунків) відповідачки.

Отже, з врахуванням того, що відповідачка сплатила позивачу суму 12402,21 грн, яка більше як у чотири рази перевищує суму запозичених коштів (3078,00 грн), вимоги позивача про стягнення з відповідачки ще 10 461,90 грн на погашення пені та процентів, з яких банк утворив тіло кредиту, є необґрунтованими, такими, що суперечать інтересам споживача фінансових послуг, не відповідають критеріям розумності та справедливості, якими керується суд при ухваленні рішення.

По причині неподання позивачем доказів про ознайомлення відповідачки після досягнення нею повноліття зі зміненими умовами кредитування, в тому числі і щодо збільшення процентної ставки за користування кредитними коштами, ставки пені на прострочену заборгованість та нараховану за кожен день прострочки, суд не має підстав прийняти розрахунок заборгованості по кредитній заборгованості, як належних доказ прострочення грошового зобов`язання.

За таких обставин при вирішенні спору сторін суд виходить зі співвідношення позичених відповідачкою коштів (3078,00 грн) на власні споживчі потреби та суми повернутих коштів Банку (12402,21 грн) та відмовляє в задоволенні позову повністю, у зв`язку з недоведеністю позивачем наявності у відповідача грошового зобов`язання за кредитним договором б/н від 20.10.2008 та розміру загальної заборгованості по тілу кредиту і пенею ( 10461,90 грн).

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч.3 ст. 12 та ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відсутність відзиву на позов із запереченнями відповідача, не розцінюється судом, як визнання позовних вимог та/або обставин, якими вони обґрунтовуються, з огляду на те, що подання заперечень на позов це право, а не обов`язок відповідача і це право не може бути обмежене будь-яким способом, в тому числі і шляхом застосування норм Цивільного процесуального кодексу України щодо звільнення позивача від доказування.

Відповідно до п.2 ч.2 ст. 141 ЦПК України, у разі відмови в задоволенні позову судові витрати покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 76-80, 81, 89, 141, 263-265, 274, 279 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити повністю.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складання.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу ХIIІ «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги можуть подаватися учасниками справи через Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд Київської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач - Акціонерне товариство Комерційний банк «ПРИВАТБАНК», місцезнаходження: вул. Грушевського, 1-Д, м. Київ, 01001; код ЄДРПОУ 14360570; рахунок для погашення боргу НОМЕР_7 , МФО 305299;

відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_8 .

Суддя А.О. Залеська