Рішення № 92700116, 15.09.2020, Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області

Справа № 686/1417/20

Провадження № 2/686/2042/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ЗАОЧНЕ

15 вересня 2020 року Хмельницький міськрайонний суд

Хмельницької області в складі:

головуючого-судді Мазурок О.В.

при секретарі Колісник Л.В.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому, в порядку ст.. 247 ЦПК України, справу за позовом акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про зняття з реєстраційного обліку, визнання такими, які втратила право користування майном, -

В С Т А Н О В И В:

АТ «Альфа Банк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про зняття з реєстраційного обліку, визнання такими, які втратила право користування майном. На обґрунтування свого позову представник позивача вказав, що згідно рішення №5/2019 АТ «Укрсоцбанк» від 15 жовтня 2019 року» було прийнято рішення щодо припинення акціонерного товариства «Укрсоцбанк» шляхом приєднання до АТ «Альфа-Банк», де в п. п. 1.2 визначено, що правонаступником щодо всього майна, прав та обов`язків АТ «Укрсоцбанк», виникає у акціонерного товариства «Альфа Банк» з 15 жовтня 2019 року.

Згідно ст.. 37 Закону України «Про іпотеку» АТ «Альфа Банк» було оформлено право власності на однокімнатну квартиру, загальною площею 39,3 кв.м., житловою площею 17,3 кв.м., що знаходиться в АДРЕСА_1 , що належала на праві власності ОСОБА_1 .

Правовою підставою для реєстрації права власності АТ «Альфа Банк» на нерухоме майно, є відповідне застереження в п.п. 4.5.3 договору іпотеки від 08.08.2008 року, що передбачає передачу іпотеко держателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання. Відповідно до витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 06.02.2019 року №155276583, було зареєстровано право власності за АТ «Укрсоцбанк» правонаступником якого є АТ «Альфа-Банк», а саме на однокімнатну квартиру, загальною площею 39,3 кв.м., житловою площею 17,3 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 . Таким чином, законним власником квартири з 15 жовтня 2019 року є АТ «Альфа Банк».

Втративши право власності на квартиру, відповідачі втратили відповідно до ст. 317 ЦК України право користування. Згідно ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно довідки управління з питань реєстрації Хмельницької міської ради про зареєстрованих осіб у житловому приміщенні, в квартирі, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 – власником якої є АТ «Укрсоцбанк» з 15 жовтня 2019 року АТ «Альфа Банк», зареєстровані: ОСОБА_1 , 1964 року народження; ОСОБА_2 , 1985 року народження; ОСОБА_3 , 1987 року народження.

Позивач звертався до відповідачів з вимогою звільнити житлове приміщення, намагався врегулювати питання в досудовому порядку, проте, колишній власник продовжує користуватися приміщенням та відмовляється добровільно виселятися. Такі дії відповідачів створюють перешкоди у здійснені законних прав власника, який не може вільно користуватися та розпоряджатися нерухомим майном.

Представник позивача направив до суду заяву про слухання справи у його відсутність та підтримання позову.

Відповідачі в судове засідання не з`явилися, про час та місце слухання справи повідомлені належним чином, що підтверджується розпискою про вручення судової повістки, до суду не направили відзив на позов. Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав: судом об`єктивно встановлено, що акціонерне товариство «Альфа Банк» набуло право власності на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_2 , що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчудження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна.

У вказаній квартирі зареєстровані: ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_3 .

Попереднім власником квартири була ОСОБА_1 , яка на теперішній час продовжує користуватись означеною квартирою разом із сім`єю добровільно виселитися з квартири відмовляються.

Відповідно до ч. 1 ст. 383 Цивільного кодексу України власник квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім`ї, інших осіб.

Відповідно до ст. 150 Житлового кодексу України громадяни, які мають у приватній власності квартиру, користуються нею для особистого проживання і проживання членів їх сімей.

Відповідно до ст. 156 Житлового кодексу України члени сім`ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

До членів сім`ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу, а саме дружина, діти і батьки. Членами сім`ї може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом і ведуть з ним спільне господарство.

Відповідно до ч. 4 ст. 156 Житлового кодексу України припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням.

Аналіз норм закону дозволяє стверджувати, що виникнення у членів сім`ї власника житла права на користування цим житлом є похідним від виникнення у власника права власності на житло, а відтак - припинення права власності особи на житло припиняє право членів його сім`ї на користування цим житлом.

Іншими словами, право членів сім`ї власника квартири користуватись цим жилим приміщенням може виникнути та існувати лише за наявності права власності на квартиру в особи, членами сім`ї якого вони є; із припиненням права власності особи втрачається й право користування жилим приміщенням у членів його сім`ї.

Відповідачі втратили право на проживання у квартирі з моменту переходу права власності на житло до нового власника - АТ «Альфа-Банк», яке відбулося 15 жовтня 2019 р.

Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 Цивільного кодексу України, частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до статті 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місце знаходження майна.

Відповідно до частини першої статті 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Частиною першою статті 383 Цивільного кодексу України та статтею 150 Житлового кодексу УРСР закріплені положення, відповідно до яких громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей та інших осіб, мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд.

Частиною першою статті 156 Житлового Кодексу УРСР передбачено, що члени сім`ї власника жилого будинку, які проживають разом із ним у будинку, що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

Аналогічну норму містить також стаття 405 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини четвертої статті 156 Житлового кодексу УРСР до членів сім`ї власника відносяться особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу, а саме подружжя, їх діти і батьки. Членами сім`ї власника може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство.

За змістом зазначених норм матеріального права правом користування житлом, який знаходиться у власності особи, мають члени сім`ї власника нарівні з власником будинку, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням, а також інші особи, якщо вони постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство.

За положеннями статті 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Право членів сім`ї власника будинку користуватись цим жилим приміщенням може виникнути та існувати лише за наявності права власності на будинок в особи, членами сім`ї якого вони є, із припиненням права власності особи втрачається й право користування жилим приміщенням у членів його сім`ї.

Власник має право вимагати від осіб, які не є членами його сім`ї, а також не відносяться до кола осіб, які постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство, усунення порушень свого права власності у будь-який час.

Відповідно до статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Суд приходить до висновку, що припинення права користування житлом у колишнього власника - тягне за собою втрату його членами сім`ї права користуватися житлом, тому наявні правові підстави для виселення відповідачів. Право користуватися житлом для членів сім`ї власника може виникати та існувати лише за умови, якщо особа, членами сім`ї якої вони є, сама володіє правом власності на житло.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: 1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; 2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; 3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; 4) внесення записів до Державного реєстру прав; 5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього закону; 6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Відповідно до ч. 1 ст. 35 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він е відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога Чекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Відповідно до п. 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 р № 1127 для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються: 1) копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця; 2) документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі; 3) заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).

Отже, для прийняття рішення про державну реєстрацію права власності на іпотечне майно за іпотекодержателем, окрім встановлення факту щодо переходу такого права до іпотекодержателя, з`ясуванню підлягають обставини, що підтверджують: 1) факт надсилання іпотекодержателем іпотекодавцеві вимоги про усунення порушень, 2) факт отримання іпотекодавцем вказаної вимоги, а також 3) докази того, що завершився 30-денний строк з моменту отримання іпотекодавцем зазначеної вимоги.

Судом встановлено, що рішення про державну реєстрацію права власності на іпотечне майно за іпотеко держателем прийнято у відповідності до вимог Закону, а тому суд приходить до висновку, що слід визнати ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 такими, що втратили право користування квартирою АДРЕСА_2 .

Крім того, суд вважає, що позовні вимоги акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про зняття з реєстраційного обліку не підлягають задоволенню, оскільки вказана вимога заявлена до неналежних відповідачів, та відсутні докази, що з вказаного приводу існує спір.

Розподіл судових витрат здійснено у відповідності до вимог ст.141 Цивільного процесуального кодексу України.

Керуючись, ст.ст.10, 265 Цивільного процесуального кодексу України, ст.ст. 319, 328 , 391, Цивільного кодексу України, ст.156 Житлового кодексу УРСР, ч. 1 ст. 15 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», п. 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 р № 1127 суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про зняття з реєстраційного обліку, визнання такими, які втратила право користування майномзадоволити частково.

Визнати ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 такими особами, що втратили право на користування житлом квартирою АДРЕСА_2 .

Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь акціонерного товариства «Альфа-Банк» судовий збір у сумі 700 грн.67 коп. з кожного.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Хмельницького апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 30 денний строк з дня складання повного судового рішення апеляційної скарги .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач: акціонерне товариство «Альфа-Банк», місцезнаходження м. Киїхв вул.. Велика Васильківська, 100, ЄДРПОУ – 23494714, МФО 300346, р/ НОМЕР_1 .

Відповідачі: ОСОБА_1 , 1964 року народження, зареєстрована в АДРЕСА_1 .

ОСОБА_2 , 1985 року народження, зареєстрований в АДРЕСА_1 .

ОСОБА_3 1987 року народження, зареєстрований в АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складено 25.09.2020 року.

Суддя: О.В.Мазурок