Постанова № 92698, 12.07.2006, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.07.06 р. Справа № 18/484а

За клопотанням сторін продовжений строк розгляду справи ухвалами судувід 17.01.2005року (ст.53 2-го тому). Ухвалено судом 02.02.2005року про зупинення провадження у справі до закінчення процедури реорганізації відповідача (ст.56). 01.02.2006р. Продовжено строк розгляду справи на один місяць (ст.65). Поновлено провадження у справі і призначено до розгляду на 20.02.2006р. ухвалою від 01.02.2006р. (ст.66). відкрито провадження в адміністративній справ 10.02.2006р. і призначено попереднє засідання на 02.03.2006р.

Розпорядженням Першого заступника голови господарського суду 28.02.2006року передана справа на розгляд судді Гринько С.Ю., яка за клопотанням сторін продовжила строк розгляду справи на один місяць і запропонувала позивача надати докази сплати судового збору, призначив судовий розгляд на 12.07.2006р. на 13-30годин.

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Гринько С.Ю.

при секретарі судового засідання Кужель А.М.

за участю представників сторін:

від позивача – Бондарів В.В. – довіреність від 01.08.2005року,

від відповідача – Чуперка І.К.- довіреність №12572/10 від 26.12.2005року,

Брижахін Ю.Ф.- довіреність № 2229/10 від 01.03.2006р.,

Голосна Л.Ф.- довіреність № 2230/10 від 01.03.2006р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали адміністративного позову:

за позовом – Державного відкритого акціонерного товариства “Центральна

збагачувальна фабрика “Горлівська” Дочірнього підприємства ВАТ

“ДХК “Донбасвуглезбагачення” м.Горлівка

до відповідача – Горлівської об’єднаної Державної податкової інспекції м.Горлівка

про визнання податкових рішень-повідомлень ДПІ у Микітівському районі м.Горлівка недійсними від 05.11.2004року № 0001062340/0 411 частково в сумі 139331,69грн., № 0001072340/0 412 на суму 9150,00грн., № 0000552343/0 414 на суму 9358грн.,

в с т а н о в и в:

Представники сторін відмовились від здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Ухвалою від 02.03.2006року закінчено підготовче провадження і призначено адміністративну справу до судового розгляду за клопотанням представників сторін.

На підставі ст.52 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ухвалив 22.03.2006року замінити у даній справі відповідача – Державну податкову інспекцію в Микитівському районі міста Горлівки її правонаступником - Горлівською об’єднаною Державною податковою інспекцією м.Горлівки.

Позивач - Державне відкрите акціонерне товариство “Центральна збагачувальна фабрика “Горлівська” Дочірнього підприємства ВАТ “ДХК “Донбасвуглезбагачення” (далі–ЦЗФ) звернулось до господарського суду з позовною вимогою про визнання податкових повідомлень-рішень, винесених ДПІ у Микітівському районі м.Горлівка недійсними : № 0001062340/0 411 на суму 140578,10 грн. визнати недійсним в частині 139331,69грн. (за уточненням вимог від 08.12.2004р. № 01/248) (ст.47справи), № 0001072340/0 412 на суму 9150,00грн., № 0000552343/0 414 на суму 9358,00грн., від 05.11.2004року. Всі спірні повідомлення-рішення винесені за результатами розгляду матеріалів перевірки від 04 листопаду 2004року (акт № 63(23-011-1) 00176503).

В підтвердження своїх вимог позивач посилається на наступні порушення відповідачем :

1). Строків проведення перевірки відповідачем дотримання вимог податкового законодавства, встановленого пунктом 1.3 Порядку координації проведення планових виїзних перевірок фінансово-господарської діяльності суб’єктів підприємницької діяльності контролюючими органами, затвердженим постановою КМУ від 29.01.1999року № 112;

2). В акті перевірки ПДІ вказало, що за період який перевіряється, позивач включив до складу податкового кредиту суми ПДВ по податковим накладним, які оформлені неналежним чином, але за цими накладними за договором купівлі-продажу № 245Б від 15.01.2004року одержана металопродукція і укладений договір

2

зберігання № 19/02-04 від 31.12.2004року, згідно якого КПКФ “Трансагентство” м.Алчевськ являється зберігачем придбаного за договором купівлі-продажу товару;

3). Податок на добавлену вартість в податковий кредит в сумі 63951,08грн. вважає, що включено ЦОФ правомірно, оскільки пункт 10.3 статті 10 Закону України “Про податок на додану вартість” надає право центральному податковому органу України встановлювати лише правила податкового обліку, а не визначати які з податкових накладних являються недійсними. Порушення вимог цього Закону та Порядку координації проведення планових виїзних перевірок фінансово-господарської діяльності суб’єктів підприємницької діяльності контролюючими органами, затвердженим постановою КМУ від 29.01.1999року № 112 по заповненню податкової накладної може бути підставою для оцінки такої накладної як належного доказу сплати податку на додану вартість і відповідно для внесення вказаної в податковій накладній суми податку в податковий кредит. Крім цього, згідно листа № 06-5127 від 05.11.2004року Центральних електричних мереж в податкової інспекції міста Горлівки платником податків зареєстрована ВАТ “Донецькобленерго”, а не його філіали – Центральні електричні мережі, яким надано право ведення податкового обліку в частині виписки податкових накладних і ведення книг обліку продажу і купівлі товарів, послуг, робот, у зв’язку з чим останнім присвоєний відповідний код – 009, про що повідомлена податкова інспекція листами № 05-07/52 від 02.03.99року та № 05-07/90 від 20.01.2004року;

4). Відносно донарахування ДПІ податку на дивіденди в сумі 9150грн. вважає неправомірним за тих умов, що періодичність виплати дивідендів – один раз на рік за результатами календарного року у відповідності зі статтями 4,9 Законом України “Про цінні папери і фондову біржу”, пунктом “б” статті10, статей 15 та 37 Закону України “Про господарські товариства” і статті 52 Законів України “Про державний бюджет на 2003рік”, статті 72 “Про державний бюджет на 2004рік”;

5). Відносно нарахування позивачу штрафних санкцій в розмірі 9358,00грн. за незастосування реєстраторів розрахункових операцій неправомірно, так як:

а) податкове повідомлення-рішення № 0000552343/0 414 від 05.11.2004року винесено у порушення вимог пункту 4 статті 17 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” № 2343-ХII від 14.05.92р. (із змінами і доповненнями);

б) підприємство не займалось торговою діяльністю й, отже не повинно було купувати та використовувати у встановленому порядку реєстратор розрахункових операцій;

в) реалізовані ним матеріальні цінності були придбані не для продажу, а для використання у виробничої діяльності підприємства і відповідач не довів одержання прибутку від реалізації матеріальних цінностей як і той факт, що підприємство займається торговою діяльністю;

г) органи ДПІ не можуть вважатись контролюючими органами стосовно даного виду фінансовий санкцій.

Горлівська об’єднана державна інспекція розглянувши позовну заяву керуючого санацією ДВАТ ЦЗФ “Горлівська” не визнає її з посиланням на наступне:

1). Позивач не правомірно вважає, що нарахована йому неустойка в податковому повідомлені-рішенні № 0000552343/0 414 від 05.11.2004року не відповідає нормам пункту 4 статті 17 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, так як фінансові санкції, застосовані податковою інспекцією в указаному повідомлені-рішенні не відносяться до фінансових санкцій, що застосовуються за невиконання або неналежне виконання грошових зобов’язань і зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів). Крім цього, продукція не власного виробництва (стрічка транспортерна колишня у вжитку, плити перекриття ПК 53-12-8) фізичним особам реалізовувалась за готівкові кошти і продає не носив разовий характер, тому повинен був позивачем застосовуватись РРО у відповідності з Законом України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” № 1776-III від 01.06.2000року;

2). Відповідно до підпункт 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997р. № 168/97-ВР платник податку зобов’язаний подати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками обумовлені підпунктами “а”-“и” обов’язкові вказівки. На час перевірки надані податкові накладні від ЦЕС ВАТ “Донецькобленерго” не відповідали цим вимогам;

3). Відповідно до підпункт 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України “Про податок на добавлену вартість” датою виникнення права платника на податковий кредит вважається дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в сплату товарів, робіт, послуг або дата отримання податкової накладної, що посвідчує факт придбання платником податку товарі, послуг, робіт. Оскільки отриманий металопрокат в січні 2004року від КВКП “Трансагентство” без довіреності, за відсутністю доказів перевезення товару і передачі товару до зберігача як і факт сплати товару, вважається , що позивач зайво включив до складу податкового кредиту суму 76040,61грн.

Після отримання від представників сторін документів, в підтвердження своїх позовних вимог та заперечень, заслухавши пояснення на предмет позову, суд дійшов наступного:

При вирішенні спорів про визнання недійсними актів податкових органів, суд виходить з того, що обов’язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття цих актів, покладається на відповідний податковий орган. Ці обставини можуть доводитись, зокрема, матеріалами документальної перевірки з описом змісту порушення, допущеного платником податку, посиланням на первинні облікові документи із зазначенням реквізитів цих останніх, тому господарський суд надає правову оцінку всім документам, які надані сторонами та зібрані судом.

Державною податковою інспекцією у Микитівському районі м.Горлівки була проведена планова документальна перевірки Державного відкритого акціонерного товариства Центральна збагачувальна фабрика “Горлівська” Дочірнього підприємства ВАТ “Державна холдінгова компанія “Донбасвуглезбагачення” (далі за текстом ДВАТ ЦЗФ “Горлівська”), яке зареєстроване розпорядженням міського Голови № 276-р від 07.03.2002року, реєстраційний номер 3518 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2003р. по 30.06.2004р., за результатами якої складений акт № 63(23-011-1)00176503 від 4 листопада 2004року.

Актом перевірки (л.с.12-33 том1) встановлено, що ДВАТ ЦЗФ “Горлівська” згідно ухвали господарського суду Донецької області по справі № 18/175-Б від 13.05.2002року введена процедура санації терміном на 6 місяців, та від 28.01.2003року продовжений термін ще на 6 місяців - до 13.05.2003року, від 10.07.2003року продовжена процедура санації до 28.01.2004року. На цій підставі, ДПІ не покладало на позивача фінансові санкції у спірних податкових повідомленнях-рішеннях.

Як платник ПДВ ДВАТ ЦЗФ “Горлівська” зареєстровано в ДПІ у Микитівському районі міста Горлівки, яке за Наказом Державної податкової адміністрації у Донецькій області від 17.05.2004року № 149 перетворено в Горлівську об’єднану державну податкову інспекцію з Микитівським та Дзержинським відділенням, тому за клопотанням позивача від 14.01.2005року № 01/5 (ст.48) суд ухвалив замінити сторону.

Індивідуальний податковий номер платника ПДВ - ДВАТ ЦЗФ “Горлівська” – 001765005732.

За результатами планової документальної перевірки дотримання вимог податкового законодавства позивачем Державною податковою інспекцією у Микитівськму районі м.Горлівки складений акт №63/23-011-1/00176503 від 04.11.2004р., на підставі якого прийняті три податкових повідомлення-рішення:

1. За податковим повідомленням-рішення від 05.11.2004року № 0001062340/0 411, згідно з підпунктом “б” підпункту 4.2.2 статті 4 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” або згідно з п.4.5, підпункту 7.2.1 пункту 7.2, підпункту 7.3.1. пункту 7.5 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.97року № 168/97-ВР (в подальшому – ЗУ “Про ПДВ”) визначена сума податкового зобов’язання на додану вартість із вироблених в Україні товарів на суму 140578,10грн.,

Даючи правову оцінку цьому документу, суд дійшов наступного: в акті перевірки ДПІ вказано, що позивач в порушення підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 ЗУ “Про ПДВ” від 03.04.1997р. № 168/97-ВР (із змінами та доповненнями) та п.2,п.3,п.18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997р. № 165, зареєстрованого Мін’юстом України 23.06.1997р. № 233/2037 (із змінами та доповненнями) до податкового кредиту з податку на додану вартість зайво включив суму ПДВ по податковим накладним ( № 5209 від 24.10.2003р., № 6163 від 23.12.2003р., № 442 від 05.02.2004р., № 404 від 03.02.2004р.. № 41 від 06.02.2004р., 9/0 від 09.01.2004р.., № 41551/0 09/Е і 41629/0 09/Е від 31.07.2003р., № 47108/0 09/Е і № 47202/0 09/Е від 31.08.2003р., № 52312/0 09/Е і № 52410/0 09/Е від 30.09.2003р., № 57486/0 09/Е і № 57585/0 09/Е від 31.10.2003р., № 63187/0 09/Е і № №63191/0 09/Е від 30.11.2003р., № 68726/0 09/Е і № 68727/0 09/Е від 31.12.2003р., № 2259/00 09/Е і № 2260/00 09/Е від 31.01.2004р., які на думку ДПІ оформлені неналежним чином (відсутні дані про одиницю виміру, кількість, ціну; невірно вказані податковий номер платника податку, адреса покупця та ін.) загальна сума податку яких становить 63951,08грн.

Аналізуючи документи, господарський суд бере за увагу всі в сукупності документи, які доводять виконання господарської діяльності позивачем.

До податкового кредиту з податку на додану вартість включена сума ПДВ 60263,20грн. по електроенергії, яка придбана від ВАТ “Донецькобленерго” (ЄДРПОУ 00130903), згідно податкових накладних (ст.66-113,том 1), в яких відображено назву та юридичну адресу продавця (платника податку – ВАТ “Донецькобленерго” та які скріплені печатками виробничих служб збуту електричної енергії структурних підрозділів платника податку – ВАТ “Донецькобленерго”. Реєстр податкових накладних зазначений у Додатку № 2 до акту перевірки (ст.39,том 2).

Відповідно до статті 11 Закону України “Про систему оподаткування” від 18.02.1997року № 77/97-ВР (із змінами та доповненнями) платники податку несуть відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати податків і зборів (обов’язкових платежів) і додержання законів про оподаткування у відповідності з діючим законодавством України.

Так згідно з Законом України “Про ПДВ” № 168/97-ВР від 03.04.1997року, яким визначено ставки та механізм справляння податку на додану вартість, обов’язок щодо визначення об’єкта оподаткування, нарахування податку та його утримання у покупця товарів або послуг, правильність обчислення та декларування податку, видачу податкових накладних покладено на платника податку – продавця товару.

Обов’язок сплатити нарахований продавцем ПДВ у складі ціни товару або послуг та отримання належним чином оформлену податкову накладну, у підтвердження розміру податку, законом покладений на платника податку – покупця.

Відповідно до положень Закону України “Про ПДВ” (у редакції, чинній до внесення змін Законом України від 25.03.2005року № 2505-IV) податковий кредит – це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом (пункт 1.7 статті 1). Податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації (підпункт 7.4.1 пункту 7.4 статтті7). Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку з операцій поставки товарів(робіт, послуг) на митній території України, не підтверджених податковими накладними (абзац перший підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7).

У зв’язку з чим пунктом 7.2.1 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” визначені вимоги до змісту податкової накладної, а саме:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дату виписування податкової накладної;

в) назву юридичної особи або прізвище, ім’я по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

д)місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

е) опис (номенклатуру) товарів (послуг, робіт) та їх кількість (обсяг, об’єм);

є) повну назву отримувача;

ж) ціну продажу без врахування податку;

з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;

и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Цією же статтею передбачено, що податкова накладна складається у двох примірниках (оригінал і копія) у момент виникнення податкових зобов’язань продавця (пункт 6); усі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати продає товарів (робіт, послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку –продавця (пункт 18).

1). За реєстром податкових накладних (ст.39 том 2), які на думку податкової інспекції, заповненні з порушенням законодавства, а саме невідповідність печатки в податкових накладних: № 41551/0 09/Е від 31.07.2003р., № 41629/0 09/Е від 31.07.2003р., № 47108/0 09/Е від 31.08.2003р., № 47202/0 09/Е від 31.08.2003р., № 52312/0 09/Е від 30.09.2003р., № 52410/0 09/Е від 30.09.2003р., № 57486/0 09/Е від 31.10.2003р., № 57585/0 09/Е від 31.10.2003р., № 63187/0 09/Е від 30.11.2003р., № 63191/0 09/Е від 30.11.2003р., № 68726/0 09/Е від 31.12.2003р., № 68727/0 09/Е від 31.12.2003р., № 2259/00 09/Е від 31.01.2004р., № 2260/00 09/Е від 31.01.2004р., господарський суд вважає таким, що ці податкові накладні, скріплені печатками, які виготовлені за умови дотримання норм Інструкції про порядок видачі Міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, підприємствам, установам, організаціям, господарським об’єднанням та громадянам дозволів на право відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, а також порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів, затвердженої наказом МВС України від 11.01.1999року № 7 та зареєстрованої в Мін’юсті України 28.04.99р. № 264/3557. Тобто податкові накладні, які видані за печатками позивача та печаткою продавця електроенергії такого змісту: “Центральні електричні мережі ВАТ “Донецькобленерго” м.Горлівка Донецька області код 00130903, а по центру печатки – “Виробнича служба збуту та обліку електроенергії”, який являється структурним підрозділом з правом на ведення податкового обліку в частині виписки податкових накладних та ведення книг обліку продажу та придбання товарів (робіт. Послуг), у зв’язку з чим структурному підрозділу присвоєний окремий персональний код – 009, про що повідомлена Державна податкова інспекція в місті Горлівка (ст.36-38 том 1).

На кожної з вищеназваних податкових накладних є печатка затвердженої форми – основна печатка підприємства простої круглої форми, які судом не визнані недійсними, кожна з вищезазначених печаток на податкових документах має своє особисте повноваження, тому печатки на цих накладних відповідають нормам названої Інструкції.

За юридичною оцінкою названих вище податкових накладних, господарський суд вважає, що на стороні продавця діяла особа, яка мала законні повноваження на здійснення таких операцій та підписання документів податкової звітності, а тому ці податкові накладні: № 41551/0 09/Е від 31.07.2003р., № 41629/0 09/Е від 31.07.2003р., № 47108/0 09/Е від 31.08.2003р., № 47202/0 09/Е від 31.08.2003р., № 52312/0 09/Е від 30.09.2003р., № 52410/0 09/Е від 30.09.2003р.,№ 57486/0 09/Е від 31.10.2003р., № 57585/0 09/Е від 31.10.2003р., № 63187/0 09/Е від 30.11.2003р.,№ 63191/0 09/Е від 30.11.2003р., № 68726/0 09/Е від 31.12.2003р., № 68727/0 09/Е від 31.12.2003р.,№ 2259/00 09/Е від 31.01.2004р., № 2260/00 09/Е від 31.01.2004р., відповідають встановленим законом вимогам і можуть слугувати підтвердженням права на податковий кредит.

2). За вказаним реєстром податкових накладних: № 5209 від 24.10.2003року на суму ПДВ 883,33грн., № 6163 від 23.12.2003р. на суму ПДВ 178,04грн., № 442 від 05.02.2004року на суму ПДВ 173,89грн., № 404 від 03.02.2004р. на суму ПДВ 702,00грн. на думку інспекції, невірно вказаний покупцем індивідуальний податковий номер (в подальшому – ІПН) покупця (ст.114-125 том 1).

Відповідно до пункту 2 Порядку заповнення податкової накладної, який затверджено Наказом ДПА України від 30 травня 1997року № 165, зареєстрованим Мін’юстом України 23 червня 1997року за № 233/2037, податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість, але якщо філії та інші структурні підрозділи платника податку не мають розрахункового рахунку, але при цьому самостійно здійснюють продаж товарів (робіт, послуг) та проводять розрахунки з постачальниками (споживачами), то зареєстрований платник податку, до складу якого входять такі філії, може делегувати філії або структурному підрозділу право виписки податкових накладних. Для цього платник податку повинен кожній філії та структурному підрозділу присвоїти окремий код (номер, шифр), про що письмово довести до відома державного податкового органу за місцем його реєстрації як платника податку на додану вартість.

Оцінюючи податкові накладні: № 5209 від 24.10.2003року на суму ПДВ 883,33грн., № 6163 від 23.12.2003р. на суму ПДВ 178,04грн., № 442 від 05.02.2004року на суму ПДВ 173,89грн., № 404 від 03.02.2004р. на суму ПДВ 702,00грн., суд встановив, що за вказаними накладними покупцем товару вказана юридична особа – Державне відкрите акціонерне товариство Центральна збагачувальна фабрика “Горлівська” з ІПН покупця – 001765005752 в той час, коли індивідуальний податковий номер платника ПДВ зареєстрований за номером 001765005732.

На розсуд суду ставиться питання, чи може бути підставою для притягнення платника податку до відповідальності за включення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість за податковими накладними які заповнені не зареєстрованою, на думку ДПІ, в податковому органі особою.

Згідно з підпунктом 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України “Про ПДВ” право нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

У відповідності з підпунктом 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 ЗУ “Про ПДВ” податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом, який складається в момент виникнення податкових зобов’язань продавця. Відповідальність за складання податкових накладних і відповідність їх податковим зобов’язанням несе саме продавець, а не покупець, який отримує податкові накладні.

Згідно з підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 ЗУ “Про ПДВ” податкова накладна видається у разі продажу товарів (робіт, послуг) покупцю на його вимогу. У будь-якому випадку видається товарний чек, інший розрахунковий або платіжний документ, що підтверджує передачу товару (робіт, послуг) та/або прийняття платежу із зазначенням суми податку.

Отже, за податковими накладними: № 5209 від 24.10.2003року на суму ПДВ 883,33грн., № 6163 від 23.12.2003р. на суму ПДВ 178,04грн., № 442 від 05.02.2004року на суму ПДВ 173,89грн., № 404 від 03.02.2004р. на суму ПДВ 702,00грн., в яких на думку інспекції, з вини позивача невірно вказаний покупцем індивідуальний податковий номер, податкова інспекція не врахувала, що ці спірні податкові накладні складені не позивачем, який у господарському відношенні набув статусу покупця товару, а саме продавцем - Відкритим акціонерним товариством “Часовоярський вогнетривкий комбінат”.

Крім цього ДПІ не прийняла до уваги, що накладні та платіжні доручення (ст.116-118,121-122,126 том 1) підтверджують передачу товару і прийняття платежу із зазначеними сумами податку.

Проте господарський суд враховує, що питання щодо відповідальності платника податку на додану вартість за внесення цього податку до бюджету повинно вирішуватись окремо (так як це питання не було поставлено в позові) з урахуванням конкретних обставин справи і поданням сторонами доказів, у тому числі доказів вчинення покупцем дій, зазначених у підпункті 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”.

Відсутність в податкових накладних: №№5209 від 24.10.2003року на суму ПДВ 883,33грн., № 6163 від 23.12.2003р. на суму ПДВ 178,04грн., № 442 від 05.02.2004року на суму ПДВ 173,89грн., № 404 від 03.02.2004р. на суму ПДВ 702,00грн. індивідуального податкового номера платника ПДВ покупця не позбавляє останнього права на включення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість, оскільки відповідають нормам Закону України “Про податок на додану вартість”.

3). За реєстром податкових накладних податковою інспекцією вказано, що позивачем в податкових накладних № 41 від 06.02.2004року (ст. 131 том 1) та № 9/0 від 09.01.2004року (ст.114 том 1) не вказана ціна продажу.

Даючи оцінку документам (рахункам, платіжному дорученню, податковій накладній), судом встановлено, що за податковою накладною № 9/0 від 09.01.2004р. продавець (постачальником) – Горлівським ГЦСМС виконані послуги ДВАТ ЦЗФ “Горлівська”: акредитація хімічної лабораторії, перевірка вагив, гир лабораторних, метрологічна атестація обладнання за що виставлені рахунки до оплати і платіжним дорученням № 2 від 08.01.2004року (ст.118 том 1) сплачена сума вартості одержаних послуг - 1648,65грн., в тому числі ПДВ. В податковій накладній відсутні одиниця виміру, кількість обсягу виконаної роботи ті ціна купівлі-продажу виконаних робіт (послуг). Суд приймає до уваги, що до цієї податкової накладної увійшло декілька послуг, а саме за рахунком № 2316 акредитована хім..лабораторія на суму 658,94грн., в тому числі і 109,82грн. ПДВ; за рахунком № 2040 виконана метрологічна атестація обладнання в кількості 5 штук за ціною 137,28грн. за загальну суму 823,68грн., до якої увійшла і 137,28грн. ПДВ; за рахунком № 2312 перевірені ваги в кількості 2 одиниць за ціною 31,65грн. кожна та 18 гир за ціною 4,17гнрн. кожна на загальну суму 166,03грн. разом з ПДВ – 27,67грн.

Абзацом четвертим пункту 7.2.3 статті 7 “Порядок обчислення і сплати податку” Закону України “Про податок на додану вартість” допускається виписувати податкову накладну на кожну повну або часткову поставку (робіт, послуг). Податкова накладна складається в момент виникнення податкового зобов’язання продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцеві, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Під датою виникнення податкових зобов’язань продавця вважається дата, що сталася раніше:

- або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, а в разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти – дата їх оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої – дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

- або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) – дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України “Про ПДВ” встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в рахунок сплати товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунка (товарного чека) – у разі розрахунків із використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пункту 4 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої наказом ДПА України від 30 травня 1997року № 165А та зареєстрованого Міністерством юстиції України від 23.06.97р. за № 233/2037 (із наступними змінами) сплачена (нарахована) сума ПДВ у податковій накладній повинна відповідати сумі податкових зобов’язань із продажу товарів (робіт, послуг) продавця у книзі обліку продажу товарів (робіт, послуг).

Судом взято до уваги, що згідно з даними ДПІ позивач всі вищевказані податкові накладні до податкового зобов’язання за звітний період включив і декларував фінансову діяльність., яку підтвердив матеріалами справи, які свідчать про факт виконання послуг позивачу і проведенні оплати цих послуг (ст.ст.114-118,127-133 том 1).

Недоліки в заповнені податкових накладних, виявлені ДПІ в результаті перевірки позивача, зокрема, порядкового номера, одиниці виміру, ціни товару, не свідчать про їх неналежність та недопустимість як доказів. Ці накладні могли бути підставою для висновку суду тільки за оцінкою всіх доказів, які свідчать про достовірність підтвердження фактичності здійснення господарських операцій, сплати ПДВ та його суму, зокрема такими доказами є рахунки, платіжні доручення та договір (ст.115-118 том 1).

Підпункт 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України “Про ПДВ” не містить відсильної норми на положення підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України “Про ПДВ”, в зв’язку з чим ДПІ помилково вважає, що порушення порядку виписування податкової накладної – це відсутність тих чи інших реквізитів в податковій накладній або невірне їх заповнення.

Законодавець встановив вимоги до податкової накладної, а також відповідальність у разі відсутності самої податкової накладної, на те, що за нормами Закону України “Про ПДВ” на податковий кредит не можна розраховувати лише тільки в одному випадку – взагалі за відсутністю податкової накладної.

Таким чином, за оцінкою всіх документів, які надані відповідачем в підтвердження правомірності винесеного ДПІ податкового повідомленні-рішення від 05.11.2004року № 0001062340/0 411 господарський суд дійшов висновку, що цей акт не відповідає вимогам Закону України “Про податок на додану вартість”, а саме:

1) відсутність в податкових накладних: №№5209 від 24.10.2003року на суму ПДВ 883,33грн., № 6163 від 23.12.2003р. на суму ПДВ 178,04грн., № 442 від 05.02.2004року на суму ПДВ 173,89грн., № 404 від 03.02.2004р. на суму ПДВ 702,00грн. індивідуального податкового номера платника ПДВ покупця не позбавляє останнього права на включення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість;

2) податкові накладні: № 41551/0 09/Е від 31.07.2003р., №41629/0 09/Е від 31.07.2003р., № 47108/0 09/Е від 31.08.2003р., № 47202/0 09/Е від 31.08.2003р., № 52312/0 09/Е від 30.09.2003р., 52410/0 09/Е від 30.09.2003р., № 57486/0 09/Е від 31.10.2003р., № 57585/0 09/Е від 31.10.2003р., № 63187/0 09/Е від 30.11.2003р., № 63191/0 09/Е від 30.11.2003р., №68726/0 09/Е від 31.12.2003р., № 68727/0 09/Е від 31.12.2003р., № 2259/00 09/Е від 31.01.2004р., № 2260/00 09/Е від 31.01.2004р., відповідають встановленим законом вимогам і можуть слугувати підтвердженням права на податковий кредит;

3) податкові накладні № 41 від 06.02.2004р. та № 9/ 0 від 09.01.2004р., в яких не вказана ціна товару, не може бути підставою для висновку ДПІ, що позивач зайво включив до складу кредиту суму ПДВ по неналежно оформленим не ним, а продавцем, податковим накладним.

2. Оцінюючи податкове повідомлення-рішення від 05.11.2004р. № 0001072340/0 412 ДПІ у Микитівському районі м.Горлівки, яким позивач притягнений до оплати частини прибутку (доходу) в розмірі 9150,00грн. згідно з підпунктом “б” підпункту 4.2.2 статті 4 Закону “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” або згідно статті 52 Закону України “Про державний бюджет на 2003рік” суд виходить з наступного:

За даними перевірки бухгалтерських документів позивача, в січні 2004року від Колективного виробничо-комерційного підприємства “Трансагентство” м.Алчевськ відповідно до накладної № 29 від 31.01.2004р. отриманий металопрокат (лист, катанка, арматура, швелер, ріжок) на загальну суму 456243,66грн., в тому числі ПДВ – 76040,61грн. Продавцем виписана податкова накладна № 391 від 31.01.2004року. Довіреність на одержання товару не видавалась, так як товар фактично не передавався, а залишився у продавця на відповідальному зберіганні за договором від 31.01.2004року, що не заперечує діюче законодавство. Але цей факт став для ДПІ висновком про те, що позивачем порушений пункт 7.5 статті 7 Закону України “Про ПДВ”, в результаті чого позивач зайво включив до складу податкового кредиту суму податку – 76040,61грн., за що позивач притягнений до оплати частини прибутку (доходу) в розмірі 9150,00грн.

Суд вважає, що відсутність у покупця (позивача) купленого товару по накладній № 29 від 31.01.2004року без довіреності і за відсутністю доказів оплати на час придбання товару не являється порушенням позивачем податкового законодавства.

На час розгляду справи в судовому засіданні позивач надав докази реально виконаного господарського зобов’язання: укладення договорів, повної оплати металопродукції, одержаної за договором купівлі-продажу № 245Б від 15.01.2004року з Колективним виробничо-комерційним підприємством “Трансагентство” м.Алчевськ відповідно до накладної № 29 від 31.01.2004року, платіжне доручення № 123 від 16.12.2004р. – 100000грн., в тому числі ПДВ – 16666,87грн., платіжне доручення № 130 від 22.12.2004р. – 200000грн., в тому числі ПДВ – 33333,33грн., платіжне доручення № 137 від 24.12.2004р. – 156243,66грн., в тому числі ПДВ – 26040,61грн.

За цим, позивач вправі включити витрати до складу валових з придбання за податковою накладною №391 від 31.01.2004року на суму ПДВ 76040,61грн. товар, який одержаний без довіреності, але оплачений в повному обсязі., тому господарський суд дійшов висновку, що ДПІ не мала підстав для винесення податкового повідомлення-рішення № 00010723/0 412 від 01.11.2004року про визначення податкового зобов”язання з податку на прибуток господарських товариств на дивіденди, так як суперечить Закону України “Про ПДВ”.

3. Що стосується вимоги позивача про визнання недійсним повідомлення-рішення ДПІ № 0001062340/0 414, згідно з п. 1 статті 3, п. 1 статті 9 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” № 1776-III від 01.06.2000року (із змінами та доповненнями) (в подальшому ЗУ “Про РРО” та відповідно до п.1ст.17 цього Закону нараховані штрафні санкції в сумі 9358,грн. , суд виходить з наступного:

На підставі акту перевірки №63/1-23-011-1/00176503 від 04.11.2004року, складеному ДПІ у Микитівському районі м.Горлівки 04.11.2004року, остання прийняла повідомлення-рішення №0001062340/0 414. Цим рішенням у відповідності до ст.17 п.1 Закону України від 01.06.2000року № 1776-III “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” застосовані до позивача штрафні санкції в сумі 9358,00грн.

Як встановлено судом, підприємство позивача неодноразово, здійснювало реалізацію продукції не власного виробництва за готівкові кошти фізичним особам (ст.26-37 том 2):

- плити перекриття за накладною № 5 від 14 травня 2004року на суму 1253,70грн. (ПДВ-208,95грн.) буди відпущені фізичній особі – Касрашвили Г.Д., який розрахувалась прибутковим касовим ордером серії 02 АГ № 130570 в повному обсязі і 17 травня 2004року підприємство віднесло ці кошти до своєї виручки за квитанцією № 1;

- 05.05.2004року знову підприємство продало плити перекриття фізичній особі - Касрашвили Г.Д., на суму 417,90грн.(ПДВ-69,65грн.) і прийняло від нього за прибутковим ордером серії 02 АГ № 130569 суму вартості товару;

- за накладною № 11 від 12.12.2003року фізичній особі – Вергасову В.Д. продана стрічка транспортерна на суму і прийняті від покупця кошти за прибутковим ордером серії 02 АГ № 130566 200грн.(ПДВ-33,33грн.);

- за ордером № 1 від 08.12.2003року фізичній особі – Авернової К.Ю. відпущений товар та надані транспортні послуги на загальну суму 231,50грн.

Розрахунки проведені через касу підприємства з оформленням прибуткових касових ордерів і видачею відповідних квитанцій – підписаних та завірених у встановленому порядку, без застосування реєстратора розрахункових операцій на загальну суму 1871,60грн., що являється порушенням пункту 1 статті 3 та пункту й статті 9 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, за що правомірно ДПІ нарахувало в п’ятикратному розмірі штраф в сумі 9358,00грн.

Заперечення позивача стосовно того, що:

а) податкове повідомлення-рішення № 0000552343/0 414 від 05.11.2004року винесено у порушення вимог пункту 4 статті 17 “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” Закону України № 2343-ХII від 14.05.92р. (із змінами і доповненнями);

б) підприємство не займалось торговою діяльністю й, отже не повинно було купувати та використовувати у встановленому порядку реєстратор розрахункових операцій;

в) реалізовані ним матеріальні цінності були придбані не для продажу, а для використання у виробничої діяльності підприємства і відповідач не довів одержання прибутку від реалізації матеріальних цінностей як і той факт, що підприємство займається торговою діяльністю;

г) органи ДПІ не можуть вважатись контролюючими органами стосовно даного виду фінансовий санкцій, не приймаються судом до уваги за наступним:

Фінансові санкцій, застосовані у відповідності з Законом України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” і тому не відносяться до фінансових санкцій, які не застосовуються за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань, пов’язаних з господарською діяльністю підприємства як і зобов’язань щодо сплати податків і зборів (які відносяться до обов’язкових платежів), як цього вимагає Закон України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” № 2343-ХII від 14.05.92р. (із змінами і доповненнями).

Матеріалами справи доведено, що матеріали, які продані фізичним особам та послуги і які надавались у вигляді транспорту, були проведені як товар і послуги.

Позивачем не доведено, що товар, який проданий фізичним особам, був придбаний ним не для продажу, а для використання у виробничої діяльності підприємства. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень, а позивачем не обґрунтовані його заперечення стосовно одержання матеріальних цінностей, зокрема для виробничої діяльності.

Пунктом 54 Порядку заняття торгівельною діяльністю і правил торгівельного обслуговування населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995року № 108, зазначено, що перевірки дотримання цього порядку і правил проводиться службовою особою відповідного органу з пред’явленням службового посвідчення та в присутності особи, що здійснює продаж товарів, і у разі можливості – представника суб’єкта господарської діяльності, що перевіряється. За порушення цих вимог – у разі не проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій, згідно пункту 1 статті 17 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” до суб’єктів підприємницької діяльності застосовуються штрафні санкції у п’ятикратному розмірі вартості проданих товарів на які виявлено невідповідність.

Заперечення позивача стосовно неправомірності ДПІ при застосуванні штрафних санкцій за порушення Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” до суб’єктів підприємницької діяльності до яких відкрито провадження про банкрутство і застосовано мораторій на задоволення вимог кредиторів не законне, так як дії мораторію на задоволення вимог кредиторів застосовуються лише за невиконання або неналежне виконання грошових зобов’язань і зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), до яких призначена ДПІ фінансова санкція не відноситься.

Приймаючи до уваги, що у відповідності до статті 1 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” реєстратори розрахункових операцій застосовуються фізичними особами – суб’єктами підприємницької діяльності або юридичними особами (їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами), які здійснюють операції з розрахунків у готівковій та/або в безготівковій формі (із застосування платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (надані послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також уповноваженими банками та суб’єктами підприємницької діяльності, які виконують операції купівлі-продажу іноземної валюти, то суд вважає, що фінансова санкція в розмірі 9358,00грн., яка нарахована у відповідності зі статтею 17 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, застосована до позивача правомірно і господарський суд вважає недоведеним позовні вимоги, які стосуються недійсності повідомлення-рішення ДПІ №0001062340/0 414.

Оскільки господарський суд вирішував спір за правилами КАС України, а позивачем сплачені державне мито в розмірі 85грн. (пл.доручення № 70 від 12.11.2004р.) і витрати на інформаційне-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 118грн. (пл.доручення № 71 від 12.11.29004р.), вони повинні бути повернуті як зайві сплачені.

У відповідності до 94 Кодексу адміністративного судочинства України судовий збір в розмірі 3,40грн., сплачений платіжним дорученням № 108 від 25 травня 2006року позивачем, покладається на нього.

З огляду на вищезазначене, на підставі Законів України “Про податок на додану вартість” від 03.04.97р. № 168/97-ВР, “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” № 2181-III від 21.12.2000р., Порядку координації проведення планових виїзних перевірок фінансово-господарської діяльності суб’єктів підприємницької діяльності контролюючими органами, затвердженим постановою КМУ від 29.01.1999року № 112, Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої наказом ДПА України від 30 травня 1997року № 165А та зареєстрованого міністерством юстиції України від 23.06.97р. за № 233/2037, Порядку заняття торгівельною діяльністю і правил торгівельного обслуговування населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995року № 108 та, керуючись п. 3 Розділу VII “Прикінцеві та перехідні положення”, статтями 94-98,162-164, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд -

п о с т а н о в и в:

1.Позов Державного відкритого акціонерного товариства “Центральна збагачувальна фабрика “Горлівська” Дочірнього підприємства ВАТ “ДХК “Донбасвуглезбагачення” м.Горлівка до відповідача – Горлівської об’єднаної Державної податкової інспекції м.Горлівка про визнання податкового рішення-повідомлення ДПІ у Микітівському районі м.Горлівка недійсними від 05.11.2004р. №0001062340/0 411 в частині 139331,69грн. задовольнити повністю.

Визнати недійсним повідомлення-рішення ДПІ у Микитівському районі м.Горлівки, від 05.11.2004року № 0001062340/0 411, згідно якого відповідно до підпункту “б” підпункту 4.2.2 статті 4 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” та п.4.5, підпункту 7.2.1 пункту 7.2, підпункту 7.3.1. пункту 7.5 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.97року № 168/97-ВР (в подальшому – ЗУ “Про ПДВ”) визначена сума податкового зобов’язання на додану вартість із вироблених в Україні товарів на суму 140578,10грн. в частині 139331,69грн.

2. Позов Державного відкритого акціонерного товариства “Центральна збагачувальна фабрика “Горлівська” Дочірнього підприємства ВАТ “ДХК “Донбасвуглезбагачення” м.Горлівка до відповідача – Горлівської об’єднаної Державної податкової інспекції м.Горлівка про визнання податкового рішення-повідомлення ДПІ у Микітівському районі м.Горлівка недійсними від 05.11.2004р , № 0001072340/0 412 на суму 9150грн., задовольнити.

Визнати недійсним податкове рішення-повідомлення ДПІ у Микітівському районі м.Горлівка недійсними від 05.11.2004р. №0001062340/0 412, яким позивач притягнений до оплати частини прибутку (доходу) в розмірі 9150,00грн. згідно з підпунктом “б” підпункту 4.2.2 статті 4 Закону “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” або згідно статті 52 Закону України “Про державний бюджет на 2003рік”

3. Відмовити в позові Державному відкритому акціонерному товариству “Центральна збагачувальна фабрика “Горлівська” Дочірнього підприємства ВАТ “ДХК “Донбасвуглезбагачення” м.Горлівка до відповідача – Горлівської об’єднаної Державної податкової інспекції м.Горлівка про визнання податкового рішення-повідомлення ДПІ у Микітівському районі м.Горлівка недійсними від 05.11.2004р , № 0001072340/0 414, яким законно покладені штрафні санкції в сумі 9358грн. за порушення Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” № 1776-III від 01.06.2000року (із змінами та доповненнями) за недоведеністю.

Повернути з державного бюджету зайві сплачені 85грн. платіжним дорученням № 70 від 12.11.2004р. державне мито на користь Державного відкритого акціонерного товариства “Центральна збагачувальна фабрика “Горлівська” Дочірнього підприємства ВАТ “ДХК “Донбасвуглезбагачення” м.Горлівка.

Суддя Гринько С.Ю.