Рішення № 92693158, 03.11.2020, Немишлянський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Фрунзенський районний суд м. Харкова)

Справа № 645/3394/20

Провадження № 2/645/1522/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2020 року Фрунзенський районний суд м. Харкова у складі:

Головуючого – судді Горпинич О.В..,

за участю секретаря Іванії К.В.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Бурми Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у місті Харкові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Акцент-банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

встановив:

Представник АТ «Акцент-Банк» звернувся до суду із позвоом до ОСОБА_2 , в якому просить стягнути з останнього заборгованість за кредитним договором №SAMABWFC00000389444 від 05.03.2016 року в загальному розмірі 30115,40 грн., станом на 06.05.2020 року, яка складається з наступного: 14480,97 грн.-заборгованість за кредитом; 14484,43 грн. – заборгованість за відсотками за користування кредитом; 1150,00 грн – пеня. Крім того, просить стягнути з відповідача судовий збір.

В обґрунтування позову зазначає, що АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО "АКЦЕНТ-БАНК" є правонаступником прав та обов`язків ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "АКЦЕНТ-БАНК", у зв`язку з тим, що рішенням загальних зборів акціонерів від 25.04.2018 р. змінено організаційно-правову форму та назву Позивача з ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "АКЦЕНТ-БАНК" на АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО "АКЦЕНТ-БАНК" (надалі - Банк), про що зазначено у п.1.1. Статуту АТ "АКЦЕНТ- БАНК", який додається до позовної заяви.

05.03.2016 року ОСОБА_2 (далі - Відповідач) приєднався до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку (надалі — Умови та Правила) з метою укладання кредитного договору №SAMABWFC00000389444 та отримання кредитної картки. На підставі вказаної Анкети-Заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А- Банку (копія додається до позову) відповідачу надано кредит у вигляді встановлення кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 46.80 % щомісячно на суму залишку заборгованості за кредитом. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана ним Анкета-Заява разом з Умовами та правилами і Тарифами, які викладені на банківському сайті https://a-bank.com.ua/terms, складає між ним та Банком кредитний договір, що підтверджується підписом у Анкеті-Заяві. У зв`язку із тим, що відповідач не надав вчасно Банку кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору, станом на 06.05.2020 року відповідач має заборгованість в загальному розмірі 30115,40 грн., яка складається з наступного: 14480,97 грн.-заборгованість за кредитом; 14484,43 грн. – заборгованість за відсотками за користування кредитом; 1150,00 грн – пеня. Враховуючи вищевикладене, позивач звернувся до суд із відповідним позовом.

Ухвалою суду від 18.06.2020 року відкрито спрощене позовне провадження із викликом сторін у судове засідання.

14.07.2020 року до суду надійшов відзив представника відповідача на позовну заяву, в якому він зазначає, що позивачем на підтвердження своїх вимог надано копію Анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банк, однак як наголошує представник відповідача, анкета підписана не відповідачем. Крім того, позивачем не надано самого кредитного договору та відомостей щодо номеру кредитної картки. дати її видачі тощо. Наголошує, що із наданих документів не можливо визначити чи відповідає метод нарахування банком відсотків за кредитним договором вимоги Положення про кредитування банку. Також зазначає, що позивачем пропущено строки позовної давності для звернення до суду із позовом, оскільки згідно даних позивача. заборгованість виникла вже з березня 2016 року, а позивач звернувся до суду лише 06.05.2020 року. Враховуючи вищевикладене просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

14.07.2020 року представником відповідача надано письмові клопотання про витребування доказів та про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 14.07.2020 року в задоволенні поданих клопотань відмовлено.

27.07.2020 року від представника позивача надано до суду клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, яке ухвалою суду від 27.07.2020 року задоволено.

06.10.2020 року представником відповідача надано письмове клопотання про витребування доказів у справі, яке ухвалою суду від 06.10.2020 року задоволено частково та витребувано у позивача відомості щодо номеру кредитної картки (дата видачі, строк дії) відповідача, деталізований розпис щодо руху коштів по картці та оригінал Анкети-заяви від 05.03.2016 року.

03.11.2020 року представником позивача на виконання ухвали суду від 06.10.2020 року всі документи. Крім того, надано фото відповідача при проведені верифікації ОСОБА_2 при отриманні ним карток у банку.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити на підставі доказів, що містяться в матеріалах справи.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, наголошуючи на недопустимості поданих позивачем доказів.

Суд, заслухавши думку представника позивача та представника відповідача, розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази в їх сукупності, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні правовідносини.

АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО "АКЦЕНТ-БАНК" є правонаступником прав та обов`язків ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "АКЦЕНТ-БАНК", у зв`язку з тим, що рішенням загальних зборів акціонерів від 25.04.2018 р. змінено організаційно-правову форму та назву Позивача з ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "АКЦЕНТ-БАНК" на АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО "АКЦЕНТ-БАНК" (надалі - Банк), про що зазначено у п.1.1. Статуту АТ "АКЦЕНТ- БАНК", який додається до позовної заяви.

З матеріалів справи судом встановлено, 05.03.2016 року ОСОБА_2 (далі - Відповідач) приєднався до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку (надалі — Умови та Правила) з метою укладання кредитного договору №SAMABWFC00000389444 та отримання кредитної картки. На підставі вказаної Анкети-Заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А- Банку (копія додається до позову) відповідачу надано кредит у вигляді встановлення кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 46.80 % щомісячно на суму залишку заборгованості за кредитом.

Відповідно до п.п. 2.1.1.2.3 та 2.1.1.2.4 Умов та Правил, Клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням Банку, і Клієнт дає право Банку в будь-який момент змінити (зменшити, збільшити або анулювати) кредитний ліміт. Підписання даного Договору є прямою і безумовною згодою Позичальника щодо прийняття будь-якого розміру Кредитного ліміту, встановленого Банком.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана ним Анкета-Заява разом з Умовами та правилами і Тарифами, які викладені на банківському сайті https://a-bank.com.ua/terms, складає між ним та Банком кредитний договір, що підтверджується підписом у Анкеті-Заяві.

Витяг із Умов та правил надання банківських послуг позивачем додаються до позовної заяви.

Відповідно до розрахунку заборгованості, доданого до позовної заяви, станом на станом на 06.05.2020 року відповідач має заборгованість в загальному розмірі 30115,40 грн., яка складається з наступного: 14480,97 грн.-заборгованість за кредитом; 14484,43 грн. – заборгованість за відсотками за користування кредитом; 1150,00 грн – пеня.

Наявність заборгованості за кредитним договором зумовила звернення АТ «Акцент-Банк» до суду за захистом своїх прав, спірні правовідносини регулюються Цивільним кодексом України (далі - ЦК України).

Статтею 634 ЦК України передбачена можливість укладення договору приєднання, тобто договору, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «Акцент-Банк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

У заяві позичальника від 05.03.2016 року процентна ставка не зазначена.

Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за відсотками на прострочену заборгованість за користування кредитними коштами, а також пеню.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 05.03.2016 року, посилався на Витяг з Умов та правил надання банківських послуг у ПАТ «Акцент-Банк» як невід`ємні частини спірного договору.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей Витяг з Умов та правил надання банківських послуг у ПАТ «Акцент-Банк» розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема, саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

В даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг у ПАТ «Акцент-Банк», що розміщені на офіційному сайті позивача (https://a-bank.com.ua/terms) неодноразово змінювалися самим банком в період - з часу виникнення спірних правовідносин (05.03.2016 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Умов та правил у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені, наданий банком Витяг з Умов та правил не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Зазначеного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року по справі № 342/180/17.

Надані позивачем Правила надання банківських послуг А-Банком, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (частина перша статті 11 Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-XII«Про захист прав споживачів» (далі - Закон №1023-XII).

Згідно з пунктом 22 частини першої статті 1 Закону № 1023-XII споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

У пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09 квітня 1985 року №39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.

Конституційний Суд України у рішенні у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року № 543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно- правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.

З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року по справі № 342/180/17 зауважує, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Суд зазначає, що Витяг з Умов та правил надання банківських послуг у ПАТ «Акцент-Банк», який міститьсяв матеріалах справи не визнаються відповідачем ОСОБА_2 та не містять його підпису, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 05.032016 року шляхом підписання заяви-анкети. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

З огляду на викладене, у суду відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з ОСОБА_2 , АТ «Акцент-Банк» дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII, про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.

Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору.

Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ «Акцент-Банк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України, за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що банк вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов`язання виконання боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів, а тому стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума заборгованості за кредитом у розмірі 14480,97 грн.

Пред`явлення до стягнення 14484,43 грн. заборгованості по відсоткам за користування кредитом та 1150,00 грн. пені, з вищевказаних підстав є необґрунтованим, а тому в цій частині позов задоволенню не підлягає.

Щодо посилань представника відповідача на те, що у задоволенні позову слід відмовити через сплив строків позовної давності, - не приймається до уваги судом, оскільки право кредитора вважається порушеним саме з моменту закінчення терміну дії кредитного договору, а не з моменту недотримання ОСОБА_2 строку погашення кожного чергового траншу.

Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін (ч.1 ст. 259 ЦК України).

Суд звертає увагу, що даний кредитний продукт має певні особливості та відмінності від інших кредитних договорів. Безпосередньо в загальноприйнятних договорах істотні умови мають чіткий строк виконання та точний щомісячний платіж визначений чітко в грошових одиницях - ануітет, тощо.

Так, кредитна картка є поновлювальною кредитною лінією, тобто це кредит, що надається банком клієнту в межах встановленого ліміту заборгованості, який використовується повністю або частинами і поновлюється в міру погашення раніше виданого кредиту. Клієнт, використавши та погасивши заборгованість за кредитною лінією, може знову користуватися нею у межах строку дії картки.

Стаття 261 ЦК України встановлює, що за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. Вищенаведене повністю узгоджується із позицією Верховного суду України, висловленої у справах 19.03.2014 року № 6-14цс14 та 18.06.2014 року № 6-61цс 14.

Так, строк дії картки вказано на лицевій стороні Картки. Картка діє до останнього календарного дня вказаного місяця. Отже, строк випущеної картки та виданої ОСОБА_2 діє до червня 2022 року, що підтверджується наданою довідкою спливу строку кредитних карт.

З аргументами представника відповідача відносно недопустимості поданих відповідачем письмових доказів та того факту, що ОСОБА_2 взагалі не укладав кредитного договору з відповідачем а підпис, що міститься на Анкеті-заяві не належить йому, суд не погоджується з огляду на наступне.

Згідно ч.1 ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

В розумінні ст.78 ЦПК України допустимі докази – це докази, отримані у встановленому законом порядку.

Відповідно до ст.79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно ч.1 ст.95 ЦПК України письмовими доказами є документи, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Отже, надані позивачем оригінал Анкети-зави від 05.03.2016 року, розрахунок заборгованості за кредитним договором №SAMABWFC00000389444 від 05.03.2016 року та Витяг з Умов та Правил надання банківських полуг у А-Банк є письмовими доказами, які відповідають критеріям належності, допустимості та достовірності, що встановлені положеннями процесуального закону.

Оцінюючи здобуті у справі та досліджені в судовому засіданні докази, суд визнає їх належними та допустимими для використання в процесі доказування, оскільки ці докази містять у собі фактичні дані, які логічно пов`язані з тими обставинами, які підлягають доказуванню в справі та становлять предмет доказування, передбачені як джерела доказування у ЦПК України, зібрані у відповідності з чинним цивільно - процесуальним законодавством.

Зазначені докази є узгодженими між собою та іншими доказами у справі та сумніву у своїй належності та допустимості, не викликають.

Протилежного представником відповідача не доведено, клопотань про проведення почеркознавчої експертизи не надходило.

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 4, 10 - 13, 76 - 81, 263 - 265, 268, 273, 293, 294, 315-319 ЦПК України, суд -

ухвалив:

Позовні вимоги Акціонерного товариства «Акцент-банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства «Акцент-банк» заборгованість за кредитним договором №SAMABWFC00000389444 від 05.03.2016 року в загальному розмірі 14480 (чотирнадцять тисяч чотириста вісімдесят) гривень 97 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства «Акцент-банк» судовий збір у розмірі 2102 (дві тисячі сто дві) гривні 00 копійок.

В решті позовних вимог – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Харківського апеляційного суду через Фрунзенський районний суд м. Харкова протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Відповідно ч.3 ст.354 ЦПК України строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 06.11.2020 року.

Головуючий суддя: О.В. Горпинич