Окрема ухвала № 92685246, 06.11.2020, Одеський окружний адміністративний суд

ОКРЕМА УХВАЛА

06 листопада 2020 року м. Одеса справа №420/8173/20

Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Іванова Е.А., розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду в м. Одесі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області про визнання протиправним та скасування наказу та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області про визнання протиправним та скасування наказу відповідача №15-11191/13-20-СГ від 30.07.2020 року та зобов`язання відповідача повторно розглянути клопотання позивача від 14.11.2019 року та видати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства.

05.11.2020 року Одеським окружним адміністративним судом відмовлено позивачу у задоволенні адміністративного позову, проте за наслідками судового розгляду, виявлено порушення Закону при прийнятті оскаржуваного рішення, у зв`язку з чим суд вбачає за доцільне скерувати на адресу державного органу окрему ухвалу з метою усунення виявлених недоліків.

Судом було встановлено, що на виконання Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 03.07.2020 року по справі №420/363/20, ГУ Держгеокадастру в Одеській області повторно розглянуло клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 14.11.2019 року та видало наказ від 30.07.2020 року №15-11191/13-20-СГ про відмову ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, розташованої на території Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області (за межами населеного пункту), орієнтовний розмір земельної ділянки 2,00 га, із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, з підстав невідповідності місця розташування бажаної до відведення земельної ділянки вимогам законодавства (а.с.47).

Пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 року №15 визначено (далі – Положення №15), що Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Згідно з п.7 Положення №15 Держгеокадастр здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Відповідно до п.1 Положення Про Головне управління Держгеокадастру в області, затвердженого Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.09.2016 року №333 (далі – Положення №333), ГУ Держгеокадастру в області є територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та їй підпорядковане.

Підпунктом 13 п.4 вказаного Положення передбачено, що Головне управління, відповідно до покладених на нього завдань, розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством.

З наведеного вбачається, що ГУ Держгеокадастру в Одеській області має виключні повноваження щодо вирішення питання про надання або відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності.

Стаття 122 Земельного кодексу України визначає, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених ч.8 цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Відповідно до ст.121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Згідно з ч.6 ст.118 ЗК України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст.122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідно до ч.7 ст.118 ЗК України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст.122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

За результатами розгляду клопотання позивача про надання дозволу на розроблення документації землеустрою, відповідач повинен прийняти одне з таких рішень: про надання дозволу на розроблення відповідної документації із землеустрою, або про відмову у наданні відповідного дозволу із зазначенням причин відмови.

При цьому, ЗК України зобов`язує орган державної влади або орган місцевого самоврядування у випадках ухвалення рішення про відмову в надані такого дозволу належним чином мотивувати причини такої відмови.

Приймаючи оскаржуваний наказ, відповідач як на його підставу зіслався, зокрема, на формулювання загального характеру «невідповідності місця розташування бажаної до відведення земельної ділянки вимогам законодавства». Однак, в оскаржуваному наказі не вказано, в чому на думку відповідача, полягає така невідповідність.

На переконання суду, відповідачу у своєму наказі про відмову у наданні згоди на поділ земельної ділянки повинен вказати на конкретні невідповідності вимогам чинного законодавства.

Наведений висновок узгоджується із встановленими законом вимогами щодо «обґрунтованості рішення», що полягають в дослідженні суб`єктом владних повноважень усіх обставин, що є істотними у процесі його прийняття, аналізі таких обставин та їх правової оцінки. Усі мотиви якими керується суб`єкт у процесі оцінки та аналізу обставин повинні бути чітко та повно відображені у рішенні. В такий спосіб зацікавленій особі створюються гарантії того, що навіть у випадку якщо рішення прийнято не на її користь, вона зможе оскаржити його, та обґрунтувати свою незгоду із одним чи декількома аргументами, які чітко зазначені в наказі.

Висновок узгоджується із прецедентною практикою Європейського суду з прав людини.

Так, у справі "Рисовський проти України" ЄСПЛ зазначив про особливу важливість принципу "належного урядування", який передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах "Беєлер проти Італії" [ВП], заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, "Онер`їлдіз проти Туреччини" [ВП], заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, "Megadat.comS.r.l. проти Молдови", заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і "Москаль проти Польщі", заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року).

Надання дозволу на розробку проекту землеустрою є самостійним етапом отримання земельної ділянки безоплатно у власність та ЗК України встановлений вичерпний перелік підстав для відмови у наданні відповідного дозволу, та оскільки оскаржуваний наказ містить посилання на загальне формулювання про невідповідність місця розташування бажаної до відведення земельної ділянки вимогам законодавства та не містить повного аналізу обставин, з`ясування яких є необхідним і важливим при розгляді питання про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, обґрунтування та належного мотивування такої підстави для відмови, суд доходить до висновку, що така відмова вказує на порушення начальником Головного управління Держгеокадастру в Одеській області вимог закону, враховуючи вищенаведене.

Отже, такі дії начальника Головного управління Держгеокадастру в Одеській області вказують на недотримання вимог закону, та порушують права громадян.

Відповідно до підпунктів 1, 2 пункту 10 Положення №333, Начальник Головного управління: здійснює керівництво Головним управлінням, є відповідальним за організацію та результати його діяльності; організовує та забезпечує виконання Головним управлінням Конституції та законів України, постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Президента України та Кабінету Міністрів України, доручень Прем`єр-міністра України, наказів Міністерства аграрної політики та продовольства України, доручень Міністра аграрної політики та продовольства України, його першого заступника та заступників, наказів Держгеокадастру, доручень Голови Держгеокадастру та його заступників, розпоряджень голови місцевої державної адміністрації. Згідно з підпунктами 8,9 цього ж пункту, призначає на посади та звільняє з посад в установленому законодавством порядку державних службовців та працівників Головного управління, а керівників структурних підрозділів – за погодженням з Держгеокадастром, присвоює їм ранги державних службовців, приймає рішення щодо їх заохочення та притягнення до дисциплінарної відповідальності (крім своїх заступників) у порядку, визначеному законодавством; порушує перед Головою Держгеокадастру питання про присвоєння рангів державних службовців своїм заступникам, а також щодо заохочення та притягнення їх до відповідальності.

Таким чином, встановлені судом порушення в цій адміністративній справі, вчинені начальником Головного управління Держгеокадастру в Одеській області при вирішенні клопотання ОСОБА_1 порушують Конституцію України, Земельний кодекс України, та права позивача.

Адже, посадова особа зобов`язана, зокрема, діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; приймати рішення у спосіб і порядку, визначеному Конституцією та законами України, відповідно до покладених завдань на Держгеокадастр, визначених Положенням про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, з дотриманням вимог Положення про Головне управління Держгеокадастру в Одеській області та приймати вказані рішення обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Згідно з ч.1 ст.249 КАС України, суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб`єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.

Керуючись статтями 248, 249, 256 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Головному управлінню Держгеокадастру в Одеській області (65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83, код за ЄДРПОУ 39765871), вжити заходи щодо усунення порушень закону, які були встановлені під час розгляду справи, з метою усунення причин та умов, що сприяли встановленим судом порушенням.

Про вжиті заходи повідомити Одеський окружний адміністративний суд не пізніше одного місяця після надходження окремої ухвали.

Ухвала може бути оскаржене у порядку та строки встановлені ст.293-297 КАС України особами, інтересів яких вона стосується.

Суддя Іванов Е.А.