Рішення № 92684939, 06.11.2020, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 380/3126/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2020 року

Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Костецького Н.В., розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Львівській області про визнання незаконною і протиправною перевірки та скасування постанови про накладення штрафу,-

в с т а н о в и в:

фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління Держпраці у Львівській області, в якому просить:

- визнати незаконною та протиправною перевірку у формі інспекційного відвідування фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 проведену 21.01.2020 - 29.01.2020;

- скасувати постанову Головного управління Держпраці у Львівській області від 19.03.2020 № ЛВ0238/894/НД/АВ/ФС про накладення штрафу у розмірі 425070,00 грн.

Ухвалою від 28.04.2020 відкрито загальне позовне провадження в адміністративній справі.

У підготовчому засіданні 08.07.2020 суд протокольною ухвалою закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що Головним управлінням Держпраці проведено інспекційне відвідування фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 , за наслідками якого складено акт та оскаржувану постанову про накладення штрафу. Звертає увагу, що при винесенні постанови про накладення штрафу відповідачем не враховано ст. 58 Конституції України, згідно якої закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Акт інспекційного відвідування не відповідає затвердженій формі, складений у спосіб, що не передбачений Конституцією та законами України, а відтак не може бути підставою для винесення оскаржуваної постанови. Окрім того, інспекторами праці помилково зроблено висновок про допушення фізичною особою-підприємцем порушень законодавства про працю, а саме порушення ч. 1, 3 ст. 24 КЗпП України, постанови Кабінету Міністрів України № 413.

Представник відповідача подав відзив на позовну заяву від 22.05.2020 (вх. № 25666), відповідно до якого вказує, що процедура здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю визначається Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 823. На підставі п.п. 6 п. 5 вказаного Порядку відповідачем видано наказ та направлення інспекторів праці на проведення інспекційного відвідування у ФОП ОСОБА_1 . Звертає увагу, що Конституційний Суд України дійшов висновку, що положення частини першої статті 58 Конституції України про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи, стосується лише людини і громадянина (фізичної особи) і не поширюється на юридичних осіб. У зв`язку з цим, притягнення до відповідальності за порушення законодавства про працю має здійснюватися відповідно до редакції частини другої статті 265 КЗпП України, яка діяла на день виявлення порушення (підписання акта інспекційного відвідування). Наказом Міністерства соціальної політики України від 18.08.2017 № 1338 "Про затвердження форм документів, що складаються при здійсненні заходів державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, зайнятість та працевлаштування інвалідів" зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 12.12.2017 за № 1500/31368, затверджені форми документів, які складаються за результатами проведених заходів державного контролю з питань додержання законодавства про працю. Вказаний наказ не визнано таким, що втратив чинність, чи таким, що є незаконним. Також вказує, що всупереч вимог ч. 1, ч. 3 ст. 24 КЗпП України, фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 допущено до роботи працівників без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та без повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

09.06.2020 представник позивача подав відповідь на відзив (вх.№ 28542), відповідно до якої вказує, що твердження представника відповідача про те, що притягнення до відповідальності за порушення законодавства про працю має здійснюватись у відповідності до редакції частини другої статті 265 КЗпП України, яка діяла на день виявлення порушення і не застосування до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 cт. 58 Конституції України, не відповідає вимогам Закону.

Представник позивача у судовому засіданні 04.08.2020 позовні вимоги підтримала з підстав, викладених у позовній заяві, відповіді на відзив, просила позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні 04.08.2020 щодо позову заперечив з підстав викладених у відзиві на позовну заяву, просила відмовити в задоволенні позову.

В судове засідання 27.10.2020 представник позивача не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується розпискою. Подала до суду клопотання від 27.10.2020 (вх. № 55756), відповідно до якого просить розглянути справу в письмовому порядку.

В судове засідання 27.10.2020 представник відповідача не прибула, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується розпискою. Подала до суду клопотання про відкладення розгляду справи, проте таке клопотання не підписано елктронним цифровим підписом.

Згідно з частиною десятої статті 44 КАС України встановлено, що якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в електронній формі, такі документи скріплюються електронним цифровим підписом учасника справи (його представника).

За приписами п. 1 ч. 3 ст. 205 КАС України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Представник відповідача був належним чином повідомлений про судове засідання, проте не повідомив причин неявки в судове засідання в передбачений КАС України спосіб.

За приписами ч. 9 ст. 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Оскільки не було перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених статтею 205 КАС України, всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, за відсутністі потреби заслухати свідка та експерта, суд перейшов до розгляду справи в письмове провадження.

Заслухавши вступну промову представника позивача та представника відповідача, дослідивши подані сторонами докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та пояснення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Наказом Головного управління Держпраці у Львівській області від 17.01.2020 № 0109-П «Про проведення позапланового заходу зі здійснення державного контролю у формі інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 » наказано інспекторам праці - головним державним інспекторам відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актіву м. Львові Вовк НЯ. та Марку В.А. на підставі пп. 6 п. 5 Порядку затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 04.12.2019 № 1132 провести позаплановий захід зі здійснення державного контролю у формі інспекційного відвідування на предмет додержання вимог законодавства про працю з питань виявлення неоформлених трудових відносин у ФОП ОСОБА_1 з 20.01.2020 по 31.01.2020.

На підставі направлень на перевірку від 17.01.2020 № 0109 інспекторами праці - головними державними інспекторами відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актіву м. Львові Вовк НЯ. та Марком В.А. проведно інспекційне відвідування ФОП ОСОБА_1 з 21.01.2020 по 29.01.2020, за наслідками якого складено акт від 29.01.2020 № ЛВ0238/894/НД/АВ.

Відповідно до акту інспекційного відвідування фізичної особи, яка використовує найману працю Головного управління Держпраці у Львівській області від 29.01.2020 № ЛВ0238/894/НД/АВ встановлено порушення фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 ч. 1, ч. 3 ст. 24 Кодексу законів про працю України, постанови Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 № 413 "Про порядок повідомлення Державній податковій службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу".

29.01.2020 ФОП ОСОБА_1 , не погоджуючись із встановленими порушенням, скеровано Головному управлінню Держпраці у Львівській області заперечення на акт інспекційного відвідування фізичної особи, яка використовує найману працю від 29.01.2020 № ЛВ0238/894/НД/АВ.

03.02.2020 супровідним листом № 1352/4/04.3-09 Головним управлінням Держпраці у Львівській області ФОП ОСОБА_1 скеровано відповідь на заперечення до акту.

Головним управлінням Держпраці у Львівській області, розглянувши справу про накладення штрафу та на підставі акта інспекційного відвідування від 29.01.2020 № ЛВ0238/894/НД/АВ, керуючись ст. 259 Кодексу законів про працю України, ст. 53 Закону України "Про зайнятість населення", ч. 3 ст. 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Порядком накладення штрафіва за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 № 509 та на підставі абз. 2 ч. 2 ст. 265 Кодексу законів про працю України (в редакції яка діяла на день виявлення порушення, підписання акта інспекційного відвідування), винесено поставнову про накладння штрафу уповноваженими посадовими особами № ЛВ0238/894/НД/АВ/ФС від 19.03.2020 на фізичну особу - ОСОБА_1 в розмірі 425070,00 грн, за порушення вимог ч. 1, 3 ст. 24 Кодексу законів про працю України, постанови Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 № 413 "Про порядок повідомлення Державній податковій службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу".

Позивач, непогоджуючись із перевіркою у формі інспекційного відвідування та постановою Головного управління Держпраці у Львівській області про накладення штрафу, звернувся із даним позовом до суду.

При вирішенні спору суд керувався таким.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначаються Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05 квітня 2007 року № 877-V (далі - Закон № 877-V), дія якого поширюється на відносини, пов`язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Частиною 4 статті 2 вищезгаданого Закону передбачено, що заходи контролю здійснюються, зокрема, органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.

Статтею 1 Закону №877-V визначено, що заходи державного нагляду (контролю) планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.

За приписами частини четвертої статті 2 Закону № 877-V заходи контролю здійснюються органами Державної фіскальної служби (крім митного контролю на кордоні), державного нагляду за дотриманням вимог ядерної та радіаційної безпеки (крім здійснення державного нагляду за провадженням діяльності з джерелами іонізуючого випромінювання, діяльність з використання яких не підлягає ліцензуванню), державного архітектурно-будівельного контролю (нагляду), державного нагляду у сфері господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім діяльності з переказу коштів, фінансових послуг з ринку цінних паперів, похідних цінних паперів (деривативів) та ринку банківських послуг), державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зокрема державного нагляду (контролю) в галузі цивільної авіації з урахуванням особливостей, встановлених Повітряним кодексом України, нормативно-правовими актами, прийнятими на його виконання (Авіаційними правилами України), та міжнародними договорами у сфері цивільної авіації.

Відповідно до частини першої статті 259 Кодексу законів про працю України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 96 затверджено Положення Про Державну службу України з питань праці, відповідно до п.1 якого Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 04.12.2019 № 1132 визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (зокрема їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об`єкт відвідування), з урахуванням особливостей, визначених Конвенцією Міжнародної організації праці № 81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі, ратифікованою Законом України від 8 вересня 2004 р. № 1985-IV, Конвенцією Міжнародної організації праці № 129 1969 року про інспекцію праці в сільському господарстві, ратифікованою Законом України від 8 вересня 2004 р. № 1986-IV, та Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" (далі - Порядок № 1132).

Згідно п. 2 Порядку № 1132 заходи державного контролю за додержанням законодавства про працю здійснюються у формі інспекційних відвідувань, що проводяться інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів.

Відповідно до п. 5 Порядку № 1132 підставами для здійснення інспекційних відвідувань є, зокрема, інформація ДПС та її територіальних органів про факти порушення законодавства про працю, виявлені в ході здійснення повноважень.

Аналіз наведених правових норм дозволяє дійти висновку, що отримання інформації від ДПС та її територіальних органів про виявлені в ході здійснення контрольних повноважень факти порушення платниками податків законодавства про працю, є підставою для призначення і проведення відповідним територіальним органом Держпраці заходів державного нагляду (контролю) у формі інспекційного відвідування.

Судом встановлено, що перевірку ФОП ОСОБА_1 проведено на підставі наказу Головного управління Держпраці у Львівській області від 17.01.2020 № 0109-П «Про проведення позапланового заходу зі здійснення державного контролю у формі інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 ».

Правовою підставою для проведення інспекційного відвідування були, зокрема, норми Конвенції Міжнародної організації праці про інспекцію праці у промисловості й торгівлі 1947 року № 81.

У постанові Верховного Суду від 21.10.2019 у справі №200/11885/18-а зазначено таке:

«Статтею 12 Конвенції Міжнародної організації праці № 81 1947 року "Про інспекцію праці у промисловості й торгівлі", що ратифікована Законом України № 1985-ІV від 08 вересня 2004 року (далі - Конвенція), передбачено, що інспектори праці, забезпечені відповідними документами, що засвідчують їхні повноваження, мають право: а) безперешкодно, без попереднього повідомлення і в будь-яку годину доби проходити на будь-яке підприємство, яке підлягає інспекції; b) проходити у денний час до будь-яких приміщень, які вони мають достатні підстави вважати такими, що підлягають інспекції; та с) здійснювати будь-який огляд, перевірку чи розслідування, які вони можуть вважати необхідними для того, щоб переконатися у тому, що правові норми суворо дотримуються, і зокрема: і) наодинці або в присутності свідків допитувати роботодавця або персонал підприємства з будь-яких питань, які стосуються застосування правових норм; іі) вимагати надання будь-яких книг, реєстрів або інших документів, ведення яких приписано національним законодавством з питань умов праці, з метою перевірки їхньої відповідності правовим нормам, і знімати копії з таких документів або робити з них витяги; ііі) зобов`язувати вивішувати об`яви, які вимагаються згідно з правовими нормами; іv) вилучати або брати з собою для аналізу зразки матеріалів і речовин, які використовуються або оброблюються, за умови повідомлення роботодавцю або його представнику про те, що матеріали або речовини були вилучені або взяті з цією метою.

Тобто, Конвенція визначає безумовне дискреційне повноваження інспектора самостійно приймати рішення щодо необхідності проведення інспектування того чи іншого роботодавця для того, щоб переконатися у тому, що правові норми суворо дотримуються».

Частиною 4 ст. 2 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" передбачено, що заходи контролю здійснюються органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.

Конвенція Міжнародної організації праці про інспекцію праці у промисловості й торгівлі 1947 року № 81 ратифікована Законом України від 08.09.2004 № 1985-ІV.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Суд вказує, що згідно Порядком № 1132 підстава проведення інспекційного не пов`язана з обов`язковістю наявної інформації у джерелах стосовно конкретної особи, оскільки такі висновки віднесено до компетенції керівника органу контролю результатами здійсненого ним аналізу наявної інформації.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного суду від 31.07.2020 у справі № 440/1933/19.

Згідно з наказу інспекційне відвідування ФОП ОСОБА_1 призначено на підставі пп. 6 п. 5 Порядку затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 04.12.2019 № 1132, відповідно до якого підставами для здійснення інспекційних відвідувань є, зокрема, інформація ДПС та її територіальних органів про факти порушення законодавства про працю, виявлені в ході здійснення повноважень.

Представником відповідача подано до суду на підтвердження підстав для призначення інспекційного відвідування акт Головного управлінням ДПС у Львівській області про проведення фактичної перевірки з питань дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими працівниками (дата реєстрації акта 06.11.2019, реєстраційний номер 312/13-01-33-07/ НОМЕР_1 ).

Згідно з вкзаним актом Головного управлінням ДПС у Львівській області встановлено порушення законодавства про працю ОСОБА_3 . Згідно з описовою частиною акта встановлено, що за адресою АДРЕСА_1 (піцерія « ІНФОРМАЦІЯ_1 ») проводить також діяльність ФОП ОСОБА_1 .

Таким чином, за встановлених обставин справи суд зазначає, що перевірка Головного управління Держпраці у Львівській області у формі інспекційного відвідування фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 проведена з 21.01.2020 по 29.01.2020 є законною та призначеною з підстав визначених у відповідності до Порядку № 1132.

На підставі наведеного, позовна вимога про визнння незаконною та протиправною перевірки у формі інспекційного відвідування фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 проведену 21.01.2020 - 29.01.2020 задоволенню не підлягає.

За приписами п. 16 -18 Порядку № 1132 за результатами інспекційного відвідування складаються акт інспекційного відвідування (далі - акт) і в разі виявлення порушень вимог законодавства про працю - припис щодо їх усунення та попередження про відповідальність за порушення законодавства про працю.

Акт складається в останній день інспекційного відвідування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та об`єктом відвідування або уповноваженою ним особою. Один примірник акта залишається в об`єкта відвідування. Другий примірник акта залишається в інспектора праці.

Якщо об`єкт відвідування не погоджується з викладеною в акті інформацією, акт підписується із зауваженнями, які є його невід`ємною частиною. Зауваження можуть бути подані об`єктом відвідування не пізніше трьох робочих днів після дня підписання акта. Письмова вмотивована відповідь на зауваження надається інспектором праці не пізніше ніж через три робочих дні з дати їх надходження.

Згідно п. 4 Порядку № 1132 уніфікована форма акта інспекційного відвідування, в якому визначається вичерпний перелік питань, що підлягають інспектуванню, припису, попередження, а також вимоги інспектора праці затверджуються в установленому порядку та оприлюднюються на офіційному веб-сайті Держпраці.

Станом на момент проведення перевірки ФОП ОСОБА_1 на офіційному веб-сайті Держпраці не було оприлюднено рішення про затвердження форми акта інспекційного відвідування на виконання та з метою реалізації положень Постанови Кабінету Міністрів України Порядку № 1132, на підставі якого проводилась перевірка.

На офіційному веб-сайті Мінсоцполітики опубліковано наказ №1338 від 18.08.2017 «Про затвердження форм документів, що складаються при здійсненні заходів державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, зайнятість та працевлаштування інвалідів», який було винесено на підставі та на виконання Порядку здійснення державного нагляду за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 №295.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.05.2019 по справі № 826/8917/17 визнано нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 29.04.2017 року № 295 «Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Відповідно до ч.2 ст.265 КАС України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Відповідно до ч.1 ст.325 КАС України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

Тобто, з 14.05.2019 року втратила чинність постанова Кабінету Міністрів України від 29.04.2017 року № 295 «Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Після визнання нечинною постанови Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 року № 295 «Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», якою було затверджено Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, Кабінет Міністрів України прийняв нову Постанову від 21.08.2019 року № 823 «Деякі питання здійснення державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю». Постановою Кабінету Міністрів України від від 04.12. 2019№ 1132 внесено зміни до Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 823 2Деякі питання здійснення державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю", виклавши його в новій редакції.

В свою чергу, Мінсоцполітики України не внесло зміни до наказу від 18.08.2017 року за № 1338 «Про затвердження форм документів, що складаються при здійсненні заходів державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, зайнятість та працевлаштування інвалідів» або не прийняло новий наказ, яким затвердило форму акту інспекційного відвідування з урахуванням змін законодавства.

Таким чином, суд вказує, що при здійненні перевірки фізичної особи-підприємеця ОСОБА_1 . Головним управлінням Держпраці у Львівській області використовувалась форма якта, яка не відповідачає Порядку на підставі якого проводилась перевірка.

Відповідно до ч.ч.1-2 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно положень ст.9 Конституції України та ст.17, ч.5 ст.19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Європейський суд підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000, «Онер`їлдіз проти Туреччини» [ВП] (Oneryэldэz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Також, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20.05.2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25.11.2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах.

Крім того, Європейський суд з прав людини у своєму рішення по справі Yvonne van Duyn v.Home Office зазначив, що «принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов`язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов`язання містяться в законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії». З огляду на принцип юридичної визначеності, держава не може посилатись на відсутність певного нормативного акта, який би визначав механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституції чи інших актах. Така дія названого принципу пов`язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов`язань для запобігання відповідальності. Захист принципу обґрунтованих сподівань та юридичної визначеності є досить важливим у сфері державного управління та соціального захисту. Так, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію своєї політики чи поведінки, така держава чи такий орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки щодо фізичних та юридичних осіб на власний розсуд та без завчасного повідомлення про зміни у такій політиці чи поведінці, позаяк схвалення названої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у названих осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.

Суд звертає увагу, що згідно п. 13 Порядку № 1132 під час проведення інспекційного відвідування об`єкт відвідування має право, зокрема, не допускати до проведення інспекційного відвідування у разі коли на офіційному веб-сайті Держпраці не оприлюднено уніфікованої форми акта інспекційного відвідування.

Проте, незалежно від прийнятого рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеного інспекційного відвідування, позивач не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такого інспекційного відвідування, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність рішень.

Щодо встановлених порушень Головним управлінням Держпраці у Львівській області та винесення оскаржуваної постави, суд зазначає наступне.

Головним управлінням Держпраці у Львівській області, розглянувши справу про накладення штрафу та на підставі акта інспекційного відвідування від 29.01.2020 № ЛВ0238/894/НД/АВ, керуючись ст. 259 Кодексу законів про працю України, ст. 53 Закону України "Про зайнятість населення", ч. 3 ст. 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Порядком накладення штрафіва за порушення законодавства про працюта зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013№ 509 та на підставі абз. 2 ч. 2 ст. 265 Кодексу законів про працю України (в редакції яка діяла на день виявлення порушення, підписання акта інспекційного відвідування), винесено поставнову про накладння штрафу уповноваженими посадовими особами № ЛВ0238/894/НД/АВ/ФС від 19.03.2020 на фізичну особу - ОСОБА_1 в розмірі 425070,00 грн, за порушення вимог ч. 1, 3 ст. 24 Кодексу законів про працю України, постанови Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 № 413 "Про порядок повідомлення Державній податковій службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу".

За змістом пунктів 1 та 2 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 року № 509 (далі - Порядок № 509) цей Порядок визначає механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України "Про зайнятість населення" (далі - штрафи).

Штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, керівниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками (з підстав, визначених абзацами третім - сьомим цього пункту), керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад та їх заступниками (з підстав, визначених абзацами четвертим - шостим цього пункту) (далі - уповноважені посадові особи).

Штрафи накладаються на підставі:

рішення суду про оформлення трудових відносин із працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу в разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, в установі, організації;

акта, складеного за результатами заходу державного контролю за додержанням законодавства про працю або зайнятість населення, здійсненого у зв`язку з невиконанням вимог припису;

акта, складеного за результатами заходу державного контролю за додержанням законодавства про працю, у ході якого виявлено факти використання праці неоформлених працівників;

акта про неможливість проведення інспекційного відвідування/невиїзного інспектування;

акта перевірки ДПС, її територіального органу, у ході якої виявлені порушення законодавства про працю.

За приписами ч.1, 3 ст. 24 КЗпП України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 6-1) при укладенні трудового договору про дистанційну (надомну) роботу; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

За змістом ст. 21 КЗпП України трудовий договір є угодою між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.

Частиною 1 статті 265 КЗпП України передбачено, що посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Згідно з оскаржуваною постановою Головне управління Держпраці у Львівській області встановило, що 21.01.2020 о 12 год 10 хв інспекторами праці за місцем здійснення господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 , на робочому місці за виконанням трудових функцій офіціанта засобами відеотехніки зафіксоно ОСОБА_4 , який повідомив, що працює у ФОП ОСОБА_1 7 днів, при прийнятті на роботу не подавав трудової книжки та не підписував ніяких договорів. Крім того, за виконанням трудових функцій бармена інспекторами засобами відеотехніки зафіксовано ОСОБА_5 , котра зазначила, що працює у ФОП ОСОБА_1 та повідомила, що при прийнятті на роботу не підписувала ніяких договорів. Також, за виконанням трудових функцій мийника посуду зафіксовано ОСОБА_6 , яка повідомила, що працює у ФОП ОСОБА_1 (за вказаною адресою) близько 7 років. В ході інспекційного відвідування підприємцем надано наказ №5 від 21.01.2020 та № 4 від 21.01.2020 про прийняття на роботу працівників ОСОБА_4 на посаду офіціанта з 21.01.2020 та ОСОБА_6 на посаду мийника посуду з 21.01.2020, а також повідомлення про прийняття на роботу вказаних працівників, яке отримане Самбірським відділом ГУ ДПС у Львівській області 21.01.2020 о 13:21 год, тобто після початку заходу державного контролю та надання пояснень інспекторам праці. Під час інспекційного відвідування підприємцем не надано жодних документів (наказів чи розпоряджень), які б підтверджували оформлення трудових віднск ФОП ОСОБА_1 та працівником ОСОБА_5 .

Таким чином, Головним управлінням Держпрваці у Львівській області зроблено висновок проте, що всупереч вимог ч. 1, ч. 3 ст. 24 КЗпП України, ФОП ОСОБА_1 допущено до роботи працівників ОСОБА_4 , ОСОБА_6 та ОСОБА_5 без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого органу, та без повідомлення центрального органу виконавчої влади з забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про пр працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Судом встановлено, що між ФОП ОСОБА_1 та праціниками ОСОБА_4 , ОСОБА_6 укладено трудові договри від 21.01.2020 та скеровано 21.01.2020 повідомлення податковому органк про прийняття працівників на роботу, що не суперечить вимогам КЗпП України та постанові Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 № 413 "Про порядок повідомлення Державній податковій службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу".

Працівник ОСОБА_5 не є найманим працівником ФОП ОСОБА_1 , оскільки згідно укладеного трудового договору від 21.01.2020 ОСОБА_5 є найманим працівником ФОП ОСОБА_3

29.01.2020 ФОП ОСОБА_1 , не погоджуючись із встановленими порушенням, скеровано Головному управлінню Держпраці у Львівській області заперечення на акт інспекційного відвідування фізичної особи, яка використовує найману працю від 29.01.2020 № ЛВ0238/894/НД/АВ, в яких зокрема повідомила про те, що ОСОБА_5 не є найманим працівником ФОП ОСОБА_1 .

Суд звертає увагу, що згідно Ліцензією на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями ФОП ОСОБА_3 , місце торгів алкогольними напоями ФОП ОСОБА_3 - АДРЕСА_1 .

Згідно витягу з реєстру платників єдиного податку ФОП ОСОБА_1 провадить господарську діяльність за адресою: АДРЕСА_1 .

Таким чином, ФОА ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_3 здійснють діяльність за однією адресою.

Суд вказує, що згідно з актом перевірки, на підставі якого винесено оскаржувану постановою Головним управлінням Держпраці у Львівській області не вказано, за якою саме адресою проводилась перевірка ФОП ОСОБА_1 , а також судом з відеозапису перевірки встановлено, що інспекторами праці Головного управління Держпраці у Львівській області не встановлено під час перевірки де саме здійснює ФОП ОСОБА_1 свою діяльність.

Інспекторами праці Головного управління Держпраці у Львівській області під час проведення перевірки не встановлено де саме здіснювала свою діяльність ФОП ОСОБА_1 , не встановлено факту володіння чи користування конкретно визначеного приміщення/частини приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , де здійснювалося інспекційне відвідування.

Представником відповідача не надоно до суду доказів, а також поданого до суду відеозапису судом не встановлено, де саме здійснювала господарську діяльность позивач за адресою: АДРЕСА_1 .

За таких обставин, суд дійшов висновку, що представники відповідача під час проведення інспекційного відвідування не вжили усіх необхідних і достатніх заходів для встановлення належного об`єкта інспекційного відвідування.

Окрім того, суд вказує, що Головним управлінням Держпраці у Львівській області, на підставі абз. 2 ч. 2 ст. 265 Кодексу законів про працю України (в редакції яка діяла на день виявлення порушення, підписання акта інспекційного відвідування), винесено постанову про накладння штрафу уповноваженими посадовими особами № ЛВ0238/894/НД/АВ/ФС від 19.03.2020 на фізичну особу - ОСОБА_1 в розмірі 425070,00 грн.

Абзац 2 частини 2 статті 265 КЗпП України станом на момент проведення перевірки передбачав, що юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Проте, станом на момент винесення оскаржуваної постанови внесено зміни щодо розміру штрафу, а саме абзац 2 частини 2 статті 265 КЗпП України викладено в такій редакції: «Фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення, а до юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю та є платниками єдиного податку першої - третьої груп, застосовується попередження».

Суд вказує, що розмір штрафу повинен визначатись Головним управлінням Держпраці у Львівській області станом на момеент винесення постанови про накладення штрафу, оскільки саме постановою про накладення штрафу встановлюється допущення правопорушень, акт не має жодного правового негативного наслідку для особи, та не підтверджує правопорушення позивача, таким чином застосування абз. 2 ч. 2 ст. 265 Кодексу законів про працю України в редакції яка діяла на день підписання акта інспекційного відвідування є протиправним та суперечить принципу юридичної визначеності.

За приписами п. 8 ч. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Відтак, суд вказує, що при винесенні оскаржуваної постанови Головним управлінням Держпраці у Львівській області не дотримано необхідного балансу між несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямований такий припис.

За встановлених обставин справи, суд вказує, що постанова Головного управління Держпраці у Львівській області про накладння штрафу уповноваженими посадовими особами № ЛВ0238/894/НД/АВ/ФС від 19.03.2020 є протиправною та підлягає скасуванню.

Закріплений у ч. 1 ст. 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

У розумінні ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими частково, а тому позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Таким чином, сплачений позивачем судовий збір в розмірі 4250,70 грн підлягає стягненню на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Львівській області.

Керуючись статтями 242, 243, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в:

1. Позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) до Головного управління Держпраці у Львівській області (пл. Міцкевича, 8, м. Львів, 79005, код ЄДРПОУ 39778297) про визнання незаконною і протиправною перевірки та скасування постанови про накладення штрафу - задовольнити частково.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Львівській області про накладння штрафу уповноваженими посадовими особами № ЛВ0238/894/НД/АВ/ФС від 19.03.2020.

3. У задоволенні позовної вимоги про визнання незаконною та протиправною перевірки у формі інспекційного відвідування фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 проведену 21.01.2020 - 29.01.2020 - відмовити.

4. Судовий збір в розмірі 4250,70 грн стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Львівській області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст судового рішення складено 06.11.2020.

Суддя Костецький Н.В.