Ухвала суду № 9267519, 15.04.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"15" квітня 2010 р.                               м. Київ                                        К-920/08

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.

суддів: Бившевої Л.І., Костенка М.І., Маринчак Н.Є., Шипуліної Т.М.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Слов’янської об’єднаної державної податкової інспекції Донецької області на ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 12.12.2007 у справі № 2-а-80/07 Донецького окружного адміністративного суду

за позовом закритого акціонерного товариства «Зевс-Кераміка»

до Слов’янської об’єднаної державної податкової інспекції Донецької області

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 07.08.2007, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 12.12.2007, позов ЗАТ «Зевс Кераміка»задоволено, визнані нечинними податкові повідомлення-рішення Слов’янської ОДПІ від 16.05.2007 № 0003362341/3 про зменшення в картці особового рахунку товариства суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за листопад 2004 року на суму 29401,00 грн. та № 0000022342/1 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за листопад 2004 року на суму 3099,00 грн. з тих підстав, що Законом України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 № 168/97-ВР (далі –Закон № 168/97-ВР) не передбачено право податкового органу здійснити коригування податкового кредиту з податку на додану вартість платника податку у разі неможливості проведення зустрічної перевірки постачальника товару.

В касаційній скарзі Слов’янська ОДПІ просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та постановити нове рішення про відмову в позові, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій пункту 1.8 ст. 1, підпункту 7.4.1 пункту 7.4, підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР, на неповноту встановлення обставин справи, вважаючи, що сплата податку постачальником товарів (робіт, послуг) є передумовою правомірності формування позивачем податкового кредиту.

Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить залишити скаргу без задоволення, як безпідставну.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами встановлено, що фактичною підставою для зменшення ЗАТ «Зевс Кераміка»суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за листопад 2004 року на загальну суму 32500,00 грн. (29401,00 грн. та 3099,00 грн.) слугував висновок контролюючого органу, викладений в акті перевірки від 22.02.2007 № 873/23-4-32359747, про порушення підпункту 7.4.1 пункту 7.4, підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР, з посиланням на відсутність у ДПІ у м. Краматорську можливості провести зустрічну перевірку постачальника товару - ВАТ «КЗЗБК», оскільки згідно з ухвалами Господарського суду у Донецькій області від 01.12.2004 та від 28.03.2006 по справі № 42/132 Б товариство визнано банкрутом та ліквідовано.

Відповідно до пункту 1.8 ст. 1 Закону № 168/97-ВР бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Абзацом 1 підпункту 7.7.1 пункту 7.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР встановлено, що суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-якою поставкою товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 цієї статті податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Підпунктом 7.4.5 цієї статті встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), зокрема, не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов’язання чи зменшені податкові вигоди, зокрема, бюджетне відшкодування, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Обставини, які слугували фактичною підставою для визначення позивачу податкового зобов’язання згідно спірного податкового повідомлення-рішення, знаходяться поза межами вимог пункту 1.8 ст.1, підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР. Інші статті цього Закону не ставлять в залежність виникнення права у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб’єктом господарювання.

Суди першої та апеляційної інстанцій правильно вказали на те, що Закон № 168/97-ВР не містить жодних застережень щодо коригування податкового кредиту з податку на додану вартість платником податків в разі неможливості проведення ДПІ перевірки його контрагентів-постачальників товарів (робіт, послуг).

Наведене спростовує доводи касаційної скарги про невідповідність оскаржуваних судових рішень нормам матеріального права.

Відповідно до частини 1 статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення –без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Слов’янської об’єднаної державної податкової інспекції Донецької області залишити без задоволення.

Ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 12.12.2007, постанову Донецького окружного адміністративного суду від 07.07.2008 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий підписЄ.А.Усенко

Судді підписЛ.І.Бившева

підписМ.І.Костенко

підпис Н.Є.Маринчак

підписТ.М.Шипуліна