Рішення № 92674685, 27.10.2020, Господарський суд Івано-Франківської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27.10.2020 м. Івано-ФранківськСправа № 909/940/19Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Кобецької С.М., секретар судового засідання Савчин Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом: Заступника керівника Коломийської місцевої прокуратури,

бульвар Лесі Українки, 47, м. Коломия, Івано-Франківська область, 78200,

в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на

транспорті, проспект Перемоги, 14, м. Київ, 03135;

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Чепиги Володимира Михайловича,

АДРЕСА_1;

про стягнення 8 416,00грн,

за участю:

від прокуратури: Верешко Мар"ян Іванович - прокурор відділу представництва інтересів держави в суді Івано-Франківської обласної прокуратури, (довіреність №15-72вих20 від 15.10.2020; посвідчення №047968 від 20.09.2017);

від позивача: Крайник Оксана Василівна - головний спеціаліст (юрист), (довіреність б/н від 24.12.2019; посвідчення №1170 від 29.05.2018; наказ №48 від 04.02.2020);

від відповідача: не з"явились.

ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника Коломийської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті звернувся до Господарського суду Івано-Франківської області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Чепиги Володимира Михайловича про стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами великогабаритними транспортними засобами в сумі 8 416,00грн.

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 23.09.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі.

Прокурор в судовому засіданні підтримав позовні вимоги. Обґрунтовує їх тим, що відповідач - ФО-П Чепига В.М. здійснюючи перевезення вантажу транспортним засобом MERCEDES-BENZ 1840 реєстраційний номер НОМЕР_1 та причепом SCHMITZ реєстраційний номер НОМЕР_2 з пункту навантаження - м.Вінниця до пункту розвантаження - м.Одеса, згідно з товарно-транспортною накладною Серія 12ААЗ № 038321 від 21.08.2018, перевищив на 2,25т допустиму вагу навантаження на строєні осі, що зафіксовано Управлінням Укртрансбезпеки у Черкаській області у довідці про результати здійснення габаритно-вагового контролю №0000943 від 22.08.2018, акті про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів №0019938 від 22.08.2018. У зв`язку з чим відповідачу проведено розрахунок №129 від 22.08.2018 плати за проїзд великоваговими та/або великогабаритними транспортними засобами автомобільними дорогами загального користування в сумі 264,06євро, що станом на дату проведення розрахунку 22.08.2018 складає 8 416,00грн, яка в добровільному порядку не сплачена відповідачем. Звертає увагу суду, що вказана плата є сумою відшкодування матеріальних збитків завданих державі внаслідок руйнування автомобільних доріг загального користування і ці кошти спрямовуються в дохід Державного бюджету України. Просить суд захистити порушене право держави шляхом стягнення з відповідача в судовому порядку 8 416,00грн. Позовні вимоги мотивовані приписами статті 23 Закону України "Про прокуратуру", статті 29 Закону України "Про дорожній рух", статті 33 Закону України "Про автомобільні дороги", статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт".

Представник позивача в судовому засіданні в повному обсязі підтримав доводи прокурора, викладені у позовній заяві. Просить суд задовольнити позовні вимоги.

Представник відповідача в судове засідання не з"явився, про причини неявки суду не повідомив, хоча про дату час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений ухвалою суду від 05.10.2020. Слід зазначити, що матеріали справи містять відзив на позов вх№19801/19 від 13.11.2019, в якому відповідач заперечує проти позову. Вказує, що ФО-П Чепига В.М. не здійснював перевезення вантажу з пункту навантаження - м.Вінниця до пункту розвантаження - м.Одеса у відповідності до товарно-транспортної накладної Серія 12ААЗ № 038321 від 21.08.2018, оскільки саме у цей день - 21.08.2018 надавав послуги автомобільного перевізника замовнику/вантажоодержувачу - ТОВ "Агросистеми Люкс" з пункту навантаження с.Кургани, Рівненська обл. до пункту розвантаження - м.Одеса згідно з товарно-транспортною накладною №9656 від 21.08.2018. Стверджує, що про існування товарно-транспортної накладної Серія 12ААЗ №038321 від 21.08.2018 відповідачу нічого не відомо, вказану накладну ФО-П Чепига В.М. не надавав посадовим особам Укртрансбезпеки при проведенні габаритно-вагового контролю. Зазначає, що зі змісту довідки про результати здійснення габаритно-вагового контролю №0000943 від 22.08.2018 та акту про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів №0019938 від 22.08.2018 не можливо встановити якими саме вагами здійснювалось зважування транспортного засобу, який відсоток похибки ваг та чи проходили вони періодичну повірку, а отже інформація зазначена у таких довідці та акті, на думку представника відповідача, не могла бути покладена в основу для встановлення факту перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, як і для проведення розрахунку плати за проїзд великоваговими та/або великогабаритними транспортними засобами автомобільними дорогами загального користування на суму 264,06євро. Вважає позовні вимоги безпідставними та необґрунтованими. Просить суд відмовити в позові.

Беручи до уваги приписи статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950, стосовно розгляду спору впродовж розумного строку, норми частин 1, 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України згідно з якими, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті і суд розглядає справу за відсутності такого учасника, враховуючи те, що відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, а явка останнього не визнавалась судом обов"язковою, та те, що у суду є всі необхідні матеріали (докази) для вирішення спору по суті - спір вирішується у відсутності представника відповідача за матеріалами справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши прокурора та представника позивача, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню.

Фактичні обставини справи вказують на те, що 22.08.2018 державними інспекторами Управління Укртрансбезпеки у Черкаській області, на підставі направлення на перевірку №010794 від 20.08.2018, на ділянці а.д. Київ - Одеса 210 км. + 450 м. проведено габаритно-ваговий контроль транспортного засобу MERCEDES-BENZ 1840 реєстраційний номер НОМЕР_1 та причепу SCHMITZ реєстраційний номер НОМЕР_2 під час виконання водієм - Чепигою Володимиром Михайловичем (посвідчення водія НОМЕР_3 , видане 15.09.2012 Косівським ВРЕР при УДАІ УМВС в Івано-Франківській області) вантажного перевезення за маршрутом м.Вінниця - м.Одеса згідно з товарно-транспортною накладною Серія 12ААЗ № 038321 від 21.08.2018 (а.с.97) в якій зазначено автомобільного перевізника/водія - ФО-П Чепига В.М., вантажовідправника ТОВ "Маяк", замовника/вантажоодержувача ТОВ "Агросистемс Люкс", пункт навантаження - м.Вінниця, пункт розвантаження - м.Одеса, відомості про вантаж - м`ясо птиці 20 т.

За результатами перевірки встановлено фактичне осьове навантаження транспортного засобу - 24,25т при нормативно допустимому - 22т (перевищення 2,25т), що зафіксовано Управлінням Укртрансбезпеки у Черкаській області у довідці про результати здійснення габаритно-вагового контролю №0000943 від 22.08.2018 (а.с.20) та акті про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів №0019938 від 22.08.2018 (а.с.21), підписаному водієм Чепигою В.М. без жодних зауважень.

Актом перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №079187 від 22.08.2018 (а.с.106) державними інспекторами Управління Укртрансбезпеки у Черкаській області виявлено факт надання послуг з перевезень вантажів без оформлення документів визначених статтею 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме відсутність у водія дозволу, який дає право на рух автомобільними дорогами Україниу разі перевезення вантажів з перевищенням вагових обмежень, виданий компетентними уповноваженими органами. Акт №079187 від 22.08.2018 підписано водієм Чепигою В.М. з поясненнями, в яких останній визнає перевищення навантаження на строєну вісь в т.ч. фактичне осьове навантаження - 24,25т.

Розрахунком №129 від 22.08.2018 (копію отримано відповідачем а.с.22) виконаним відповідно до затвердженої формули з урахуванням норм пункту 31-1 постанови Кабінету Міністрів № 879 від 27.06.2007 визначено плату за проїзд великоваговими та/або великогабаритними транспортними засобами автомобільними дорогами загального користування до акту №0019938 від 22.08.2018 з урахуванням перевищення параметрів від нормативу - 10,23% в сумі 264,06євро.

Позивач звертався до відповідача з вимогою №39/03-1605 від 07.11.2018 про сплату 264,06євро згідно з курсом НБУ на момент складення розрахунку. Докази сплати в матеріалах справи відсутні.

Предметом судового розгляду є матеріально - правова вимога керівника Коломийської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті про стягнення з Фізичної особи-підприємця Чепиги Володимира Михайловича плати за проїзд автомобільними дорогами великогабаритними транспортними засобами в сумі 8 416,00грн.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України "Про автомобільний транспорт". Так відповідно до частини 12 статті 6 цього Закону державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Частинами 1, 4 статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" обумовлено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.

Згідно з статтею 33 Закону України "Про автомобільні дороги" рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Нормою частини 2 статті 29 Закону України "Про дорожній рух" обумовлено, що з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України №879 від 27.06.2007 затверджено Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні. Пунктом 3 вказаного Порядку встановлено, що габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.

У відповідності до підпункту 3 пункту 2 цього Порядку великовагові та великогабаритні транспортні засоби це транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001. При цьому транспортний засіб не може вважатися великоваговим та/або великогабаритним, якщо його параметри не перевищують нормативи більш як на 2 %.

Пунктом 22.5 Правил дорожнього руху регламентовано, що за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м. Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м. Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.

Згідно з пунктом 21 Порядку, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №879 від 27.06.2007 у разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативного параметра більш як на 2 % подальший рух транспортного засобу забороняється до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування. Плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, що рухався без відповідного дозволу, здійснюється у подвійному розмірі за пройдену частину маршруту по території України.

Кошти, стягнені за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів, спрямовуються в установленому порядку до державного бюджету в національній валюті за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком на день проведення розрахунку (пункти 26, 27 цього Порядку).

У відповідності до пункту 28 вказаного Порядку плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу вноситься перевізником за затвердженими ставками виходячи з вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу, протяжності маршруту, кількості перевезень.

Методику розрахунку плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу залежно від маси такого транспортного засобу, навантаження на вісь (осі), габаритів та протяжності маршруту визначено пунктом 30 Порядку, відповідно до якого плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу справляється за встановленими ставками залежно від маси такого транспортного засобу, навантаження на вісь (осі), габаритів та протяжності маршруту за формулою: П = (Рзм + Рнв + Рг) х В, де П - розмір плати за проїзд; Рзм - розмір плати за перевищення загальної маси транспортного засобу за 1 км проїзду; Рнв - розмір плати за перевищення навантаження на вісь (осі) (за одиничну + за здвоєну + за строєну) транспортного засобу за 1 км проїзду; Рг - розмір плати за перевищення габаритів (за висоту + за ширину + за довжину) транспортного засобу за 1 км проїзду; В - відстань перевезення, км. Осі вважаються здвоєними або строєними, якщо відстань між зближеними (суміжними) осями не перевищує 2,5 м.

При визначенні розміру плати за проїзд транспортних засобів з осьовим сполученням більше трьох береться до рахунку схема, що спричиняє більші руйнування доріг з комбінацій одно-, двох- та трьохосьових сполучень, а найбільша сума навантаження на суміжні осі припадає на максимальну колісну формулу. Для строєних осей з одиночними шинами плата за перевищення допустимих навантажень на вісь (осі) збільшується у два рази (пункт 31 Порядку).

Приписами пункту 31-1 Порядку встановлено, якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру: до 10 % - у подвійному розмірі; на 10 - 40 % - у потрійному розмірі; більше як на 40 % - у п`ятикратному розмірі. У разі перевищення кількох нормативів вагових або габаритних параметрів плата за проїзд визначається виходячи з параметру з найбільшим перевищенням. Перевізник зобов`язаний протягом 30 календарних днів з моменту визначення плати внести її та повідомити про це відповідний територіальний орган Укртрансбезпеки.

Аналіз вище наведених правових норм свідчить про те, що у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру плату за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу має вносити саме перевізник.

У розділі 1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363, перевізником визначено фізичну або юридичну особу - суб`єкт господарювання, що надає послуги з перевезень вантажів чи здійснює за власний кошт перевезення вантажів автомобільними транспортними засобами.

Судом встановлено, що перевезення вантажу - м"яса птиці масою брутто 20т за маршрутом м.Вінниця - м.Одеса (а.с.17) здійснювалось транспортним засобом - MERCEDES-BENZ 1840 реєстраційний номер НОМЕР_1 та причепом SCHMITZ реєстраційний номер НОМЕР_2 , які відповідно до свідоцтв про реєстрацію транспортного засобу та причепу, довіреності від 25.07.2018 (а.с.19-20) належать відповідачу.

Матеріали справи містять усі документи, передбачені Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №879 від 27.06.2007, зокрема довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю №0000943 від 22.08.2018, акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів №0019938 від 22.08.2018, акт перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №079187 від 22.08.2018, розрахунок плати за проїзд великоваговими та/або великогабаритними транспортними засобами автомобільними дорогами загального користування №129 від 22.08.2018 виконаний відповідно до затвердженої формули та з урахуванням методики встановленої пунктами 31-1 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів № 879 від 27.06.2007 з урахування перевищення параметрів від нормативу - 10,23% в сумі 264,06євро.

Згідно з частиною третьою статті 5 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники правовідносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, дотримуючись вимог законодавства. Відносини у сфері господарювання регулюються Конституцією України, цим Кодексом, законами України, нормативно-правовими актами Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також іншими нормативними актами (стаття 7 цього Кодексу).

Учасники правовідносин у сфері господарювання несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання (частини 1, 2 статті 216 Господарського кодексу України).

Частиною 1 статті 224 цього Кодексу встановлено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Пунктами 37, 41 порядку № 879 визначено, що учасники відносин у сфері габаритно-вагового контролю несуть відповідальність згідно із законодавством, а дії або бездіяльність учасників відносин у сфері габаритно-вагового контролю можуть бути оскаржені в установленому порядку.

Доказів оскарження відповідачем дій Управління Укртрансбезпеки у Черкаській області

щодо перевищення ФО-П Чепигою В.М. на 2,25т (10,23%) допустимої ваги навантаження на строєні осі, встановленого у довідці про результати здійснення габаритно-вагового контролю №0000943 від 22.08.2018, акті про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів №0019938 від 22.08.2018, акті перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №079187 від 22.08.2018, як і визнання протиправним та скасування розрахунку плати за проїзд великоваговими та/або великогабаритними транспортними засобами автомобільними дорогами загального користування №129 від 22.08.2018 на суму 264,06євро - суду не подано.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що при проведенні габаритно-вагового контролю транспортного засобу, складанні відповідної довідки, акта перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, акта про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, здійсненні розрахунку плати за проїзд посадові особи Управління Укртрансбезпеки у Черкаській області діяли на підставі та у спосіб, встановлені чинним законодавством, а також з дотриманням його вимог, у зв`язку з чим заявлені позовні вимоги є обґрунтованими. Така ж правова позиція дотримана у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №926/16/19.

Заперечення відповідача про те, що ФО-П Чепига В.М. не здійснював перевезення вантажу за маршрутом м.Вінниця - м.Одеса у відповідності до товарно-транспортної накладної Серія 12ААЗ № 038321 від 21.08.2018, оскільки надавав послуги автомобільного перевізника з пункту навантаження с.Кургани Рівненська область до пункту розвантаження м.Одеса згідно з товарно-транспортною накладною №9656 від 21.08.2018 - судом відхиляються, позаяк маршрут м.Вінниця - м.Одеса з пройденою відстанню 163км зафіксовано у акті про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів №0019938 від 22.08.2018, акті перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №079187 від 22.08.2018, які підписані відповідачем без жодних зауважень в т.ч. і щодо невірного зазначення маршруту, а перевищення транспортним засобом навантаження на строєну вісь - визнано водієм (а.с.21, 106)

Не беруться судом до уваги і посилання відповідача на те, що у довідці про результати здійснення габаритно-вагового контролю №0000943 від 22.08.2018 та акті про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів №0019938 від 22.08.2018 не зазначено якими саме вагами здійснювалось зважування транспортного засобу, який відсоток похибки ваг та чи проходили вони періодичну повірку тощо, оскільки типова форма вказаних документів (довідки, акту) визначена Порядком взаємодії Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті, Міністерства внутрішніх справ України, Державного агентства автомобільних доріг України під час організації та проведення робіт із зважування та здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на автомобільних дорогах загального користування, затвердженим наказом Міністерства інфраструктури України, Міністерства внутрішніх справ України № 1007/1207 від 10.10.2013 та Порядком здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №879 від 27.06.2007, а зазначення у таких документах будь-яких характеристик щодо вимірювального та зважувального обладнання при проведенні габаритно-вагового контролю вказаними спеціальними нормативно - правовими актами - не передбачено. Разом з тим доказів в підтвердження того, що ФО-П Чепига В.М. не довіряв засобам вимірювальної та зважувальної техніки, як і того, що відповідач вимагав у посадових осіб Управління Укртрансбезпеки у Черкаській області при здійсненні габаритного - вагового контролю документів повірки чи державної метрологічної атестації таких засобів - суду не подано.

Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення від 21.01.1999 у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007 у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011 у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010 у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994 у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003 у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008 у справі "Мелтекс ЛТД та Месроп Мовсесян проти Вірменії") свідчить, що право на мотивоване та обґрунтоване судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється, зокрема на цивільний процес.

Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітися як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь вмотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

З огляду на вимоги частин 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (частини 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином на основі вище сказаного стягненню з відповідача в судовому порядку підлягає плата за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні в розмірі 8 416,00грн.

Беручи до уваги приписи статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покласти на відповідача.

Керуючись статтею 1291 Конституції України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950, статтями 6, 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", статтею 33 Закону України "Про автомобільні дороги", статтею 29 Закону України "Про дорожній рух", статтями 5, 7, 216, 244 Господарського кодексу України, статтями 73-79, 86, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Заступника керівника Коломийської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті до відповідача Фізичної особи-підприємця Чепиги Володимира Михайловича про стягнення 8 416,00грн - задовольнити.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Чепиги Володимира Михайловича, АДРЕСА_1 (реєстраційний номер НОМЕР_4 ) на користь Державного бюджету України (р/р 31211216008003, код бюджетної класифікації 22160100, МФО 899998 на рахунок Держбюджету УДК у Черкаській області, ЄДРПОУ 38025440) 8 416,00грн (вісім тисяч чотириста шістнадцять грн 00коп.) плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Чепиги Володимира Михайловича, АДРЕСА_1 (реєстраційний номер НОМЕР_4 ) на користь прокуратури Івано-Франківської області (код ЄДРПОУ 03530483 р/р 35215084003924 в Державній казначейській службі України м. Київ МФО 820172) 1 921,00грн (одну тисячу дев"ятсот двадцять одну грн 00коп.) - судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повне рішення складено 06.11.2020

Суддя С.Кобецька