Рішення № 92655233, 05.11.2020, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

05 листопада 2020 р. Справа № 520/11732/2020

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Котеньова О.Г., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) до Державної казначейської служби України (вул. Бастіонна, буд. 6, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 37567646) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної казначейської служби України, у якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Державної казначейської служби України щодо не виконання виконавчого листа № 812/333/17 виданого Луганським окружним адміністративним судом 24.04.2019;

- зобов`язати Державну казначейську службу України виконати виконавчий лист № 812/333/17, виданий Луганським окружним адміністративним судом 24.04.2019 шляхом перерахування на користь ОСОБА_1 171 082,68 грн (сто сімдесят одна тисяча вісімдесят дві гривні 68 копійок) протягом 20 днів з дня постановлення рішення по справі;

- зобов`язати Державну казначейську службу України за рахунок коштів відповідача сплатити ОСОБА_1 компенсацію за відрив від звичайних занять - пропорційно до розміру мінімальної заробітної плати.

Також позивач просить суд звернути рішення до негайного виконання.

В обґрунтування позовних вимог позивачем вказано, що перерахування коштів стягувану здійснюється Казначейством у тримісячний строк з дня надходження необхідних документів та відомостей за наявності відповідних бюджетних асигнувань для здійснення безспірного списання коштів. Станом на час подання цієї позовної заяви (01 вересня 2020 року) виконавчий лист № 812/333/17, виданий Луганським окружним адміністративним судом 24.04.2020 не був виконаний. Позивач вважає, що строк, визначений статтею 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» від 05.06.2012 № 4901-VI та пунктом 48 Порядку №845 для перерахування коштів стягувачу, був порушений ДКС України. За таких обставин, на думку позивача, тривала бездіяльність ДКС України є протиправною.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 09.09.2020 відкрито спрощене провадження у справі.

Відповідачем надано до суду відзив на адміністративний позов, в якому вказано, що безспірне списання коштів державного бюджету за бюджетною програмою для забезпечення судових рішень та виконавчих документів (КПКВ 3504040) здійснюється Казначейством у порядку черговості надходження виконавчих документів, згідно п.п. 3, 47-52 Порядку. Витягом відомостей з Реєстру судових рішень АС «Є-Казна», вивантаженого з реєстру 3504040 (виплати по судових рішеннях) підтверджується перебування виконавчого листа, виданого Луганським окружним адміністративним судом по справі № 812/333/17 про стягнення заробітної плати з Управління Пенсійного фонду України у Ворошиловському районі м. Донецька, у Казначействі з 25.06.2019 за номером черговості №27762. Сума коштів за судовими рішеннями, що надійшли раніше зазначеного виконавчого документу складає 183937825,25 грн. Відповідач вказує, що листом від 30.07.2019 №5-05-1-05/12947 Казначейство звернулося до Міністерства фінансів України щодо необхідності внесення змін до закону про Державний бюджет України на 2019 щодо збільшення бюджетних призначень, у зв`язку з чим було відкладено безспірне списання коштів державного бюджету на підставі частини 2 пункту 49 Порядку. В подальшому Казначейство України неодноразово зверталося до Міністерства фінансів України щодо збільшення асигнувань (листи від 24.10.2019 №5-05-1-05/18327, від 19.11.2019 №5-05-1/20164, від 14.01.2020 №5-05-05/945, від 02.06.2020 №5-05-1-05/9533).

Весь цей час судове рішення позивач продовжувало перебувати у черзі за програмою (КПКВК-3504040) з дати його надходження 25.06.2019 по теперішній час. Відповідач вказує, що Казначейством вживались всі передбачені законодавством заходи щодо виконання рішень судів, у тому числі позивача. Перерахування коштів із затримкою відбувається не через протиправні дії або бездіяльність Казначейства, а виключно у зв`язку з наявністю сформованої черги, в якій перебуває на виконанні значна кількість виконавчих документів та передбаченими у Законах про Державний бюджет України обмеженими асигнуваннями для погашення наявної заборгованості за поданими судовими рішеннями.

У відповіді на відзив позивач зазначив, що рішення Луганського окружного адміністративного суду від 17.12.2018 по справі № 812/333/17 може виконуватися за чергою, однак, у передбачений чинним законодавством України тримісячний строк. За твердженням позивача, з бюджетним запитом відповідач жодного разу до Міністерства фінансів України не звертався. Відповідачем не надано до суду висновків Міністерства фінансів України з неузгоджених питань що стосуються необхідності збільшення бюджетних призначень за КПКВК 3504040 в 2019,2020 та 2021 роках.

Інші заяви по суті справи від учасників справи до суду не надходили.

Відповідно до ст.258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Згідно з ч.5 ст.262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Згідно з п.10 ч.1 ст.4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.4 ст.229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши доводи позову, відзивів, відповіді на відзив та письмових пояснень, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, судом встановлено таке.

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 17.12.2018 по справі № 812/333/17 адміністративний позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у Ворошиловському районі м. Донецька, других відповідачів головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області та Пенсійного фонду України - про визнання бездіяльності протиправною, стягнення заборгованості по заробітній платі, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду у Ворошиловському районі м.Донецька щодо невиплати заборгованості по заробітній платі ОСОБА_1 .

Стягнуто з управління Пенсійного фонду у Ворошиловському районі м.Донецька (код ЄДРПОУ 20377072, місцезнаходження: 85302, Донецька область, м. Красноармійськ, вул.Свердлова,154) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за період з 27.10.2015 по 17.12.2018 у розмірі 171 082,68 грн з урахуванням належних відрахувань. Рішення в частині стягнення на користь ОСОБА_1 з управління Пенсійного фонду у Ворошиловському районі м. Донецька середньої заробітної плати за один місяць у розмірі 4559,48 гри (чотири тисячі пятсот пятдесят девять гривень 48 коп) з урахуванням належних відрахувань допущено до негайного виконання.

Відповідно до статті 382 КАС України встановлено судовий контроль за виконанням судового рішення в адміністративній справі, шляхом зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Пенсійного фонду України подати у двомісячний строк з дня постановлення рішення в цій справі звіт про виконання рішення суду.

Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 02 квітня 2019 року апеляційні скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області та Пенсійного Фонду України на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2018 р. у справі № 812/333/17 - задоволено частково.

Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2018 р. у справі № 812/333/17 - скасовано в частині встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в адміністративній справі відповідно до статті 382 КАС України, шляхом зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Пенсійного фонду України подати у двомісячний строк з дня постановлення рішення в цій справі звіт про виконання рішення суду, ухвалити нове судове рішення в цій частині, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено.

В іншій частині рішення Луганського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2018 р. у справі № 812/333/17 - залишено без змін.

Луганським окружним адміністративного суду у справі № 812/333/17 24.04.2019 видано виконавчий лист про стягнення з управління Пенсійного фонду України у Ворошиловському районі м. Донецька (код СДРПОУ 20377072) на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку у розмірі 171 082,68 (сто сімдесят одна тисяча вісімдесят дві гривні 68 копійок) з урахуванням належних відрахувань.

21.06.2020 на адресу Управління Державної казначейської служби України у м. Покровськ позивачем направлено заяву про виконання судового рішення разом з виконавчим листом, виданим Луганським окружним адміністративним судом від 24 квітня 2019 року по справі № 812/333/17.

25.06.2019 Управління Державної казначейської служби України у м. Покровськ отримано заяву та виконавчий лист позивача про стягнення коштів за виконавчим документом.

Управлінням Державної казначейської служби України у м. Покровськ з метою здійснення заходів, передбачених Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 року №845 (далі - Порядок № 845) направлено подані позивачем документи до Головного управління Державної казначейської служби України у Донецькій області, що підтверджується копією супровідного листа УДКСУ у м. Покровську Донецької області № 6-16/425 від 03.07.2019.

Витягом відомостей з Реєстру судових рішень АС «Є-Казна», вивантаженого з реєстру 3504040 (виплати по судових рішеннях) підтверджується перебування виконавчого листа, виданого Луганським окружним адміністративним судом по справі № 812/333/17 про стягнення заробітної плати з Управління Пенсійного фонду України у Ворошиловському районі м. Донецька, у Казначействі з 25.06.2019 за номером черговості №27762.

Зі змісту заяв по суті справи, наданих позивачем та відповідачем, судом встановлено, що між сторонами відсутній спір щодо фактичних обставин справи.

Причиною виникнення спору є різне тлумачення сторонами положень чинного законодавства України, у тому числі Бюджетного кодексу України та Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» в частині допущення відповідачем протиправної бездіяльності щодо виконання судового рішення у справі № 812/333/17 та обґрунтованості позовних вимог про зобов`язання відповідача його виконати.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд застосовує такі норми права.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII) рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України «Про виконавче провадження», та особливості їх виконання встановлює Закон України від 05.06.2012 № 4901-VI «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» (далі - Закон № 4901-VI).

Згідно з частиною першою статті 2 Закону № 4901-VI держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є, зокрема, державний орган.

Відповідно до частини першої статті 3 Закону № 4901-VI виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Частиною четвертою статті 3 Закону № 4901-VI встановлено, що перерахування коштів стягувачу здійснюється у тримісячний строк з дня надходження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, необхідних для цього документів та відомостей.

Згідно з абзацом 2 пункту 2 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від 03.08.2011 № 845 (далі - Порядок № 845) безспірним списанням є операції з коштами державного та місцевих бюджетів, що здійснюються з метою виконання рішень про стягнення коштів Казначейством та його територіальними органами без згоди (подання) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, боржників, органів місцевого самоврядування та/або державних органів на підставі виконавчих документів.

Відповідно до пункту 3 Порядку № 845 рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

Державна казначейська служба України, відповідно до наданих повноважень, здійснює виконання рішень судів, дотримуючись пункту 9 Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України та пункту 3 Порядку виконання рішень, якими передбачено, що рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів та у межах суми, передбаченої законом про Державний бюджет України на відповідний рік за бюджетною програмою КПКВК 3504040, що відповідає принципу справедливості та забезпечує рівні права стягувачів на одержання коштів Державного бюджету за рішенням суду.

Стаття 5 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» передбачає обов`язок нарахування центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, компенсації за порушення строку перерахування коштів за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу.

Згідно з рекомендаціями, викладеними у Висновку Консультативної ради Європейських суддів №13 (2010) "Щодо ролі суддів у виконанні судових рішень", КРЄС уважає, що в державі, яка керується верховенством права, державні органи, насамперед, зобов`язані поважати судові рішення і якнайшвидше реалізувати їх "ex-officio". Сама думка, що державний орган може відмовитися від виконання рішення суду підриває концепцію примата права. Виконання рішення повинно бути справедливим, швидким, ефективним і пропорційним. Тому для цього мають бути забезпечені необхідні кошти. Чіткі правові норми повинні визначати доступні ресурси, відповідальні органи та відповідну процедуру їхнього розподілу.

Як вже встановлено судом, виконавчий лист прийнято на облік для виконання за рахунок бюджетної програми КПКВК 3504040 «Забезпечення виконання рішень суду, що гарантовані державою». Станом на 28.09.2020 номер в черзі за бюджетною програмою (КПКВ 3504040) - 27762.

Суд зазначає, що як протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень треба розуміти зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу/його посадової особи, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/абонесвоєчасного виконання обов`язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов`язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Крім того, потрібно з`ясувати юридичний зміст, значимість, тривалість та межі протиправної бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість/протиправність бездіяльності для прав та інтересів заінтересованої особи.

Закон України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» від 05.06.2012 № 4901-VI встановлює гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України "Про виконавче провадження" (далі - рішення суду), та особливості їх виконання.

Держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа, організація (далі - державне підприємство); юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства (далі - юридична особа).

Частиною 2 статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 № 606-XIV встановлено, що рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

На виконання зазначеного прийнято Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845.

Пункт 1 Порядку визначає механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі - рішення про стягнення коштів), прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення.

Рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

Згідно пункту 24 Порядку стягувачі, на користь яких прийняті рішення про стягнення коштів з рахунків боржника, подають до органу Казначейства, в якому обслуговується боржник, документи, зазначені у пункті 6 цього Порядку.

Безспірне списання коштів з рахунка боржника здійснюється в першочерговому порядку. Проведення платежів за його платіжними дорученнями здійснюється після безспірного списання у разі наявності коштів на рахунку.

У разі наявності у боржника окремої бюджетної програми для забезпечення виконання рішень суду безспірне списання коштів з боржника (виконання рішень суду про стягнення коштів з боржника) здійснюється лише за цією бюджетною програмою. При цьому пункти 24-34 цього Порядку застосовуються лише щодо зазначеної бюджетної програми.

Казначейство здійснює безспірне списання коштів державного бюджету для відшкодування (компенсації) шкоди, заподіяної громадянинові незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що провадить оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, органу прокуратури або суду.

У разі здійснення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктом 35 цього Порядку стягувачі подають документи, зазначені у пункті 6 цього Порядку, до органу Казначейства за місцезнаходженням органу державної влади, внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності якого заподіяно шкоду.

Орган Казначейства повідомляє зазначеному органу протягом п`яти робочих днів після надходження документів про їх надходження.

У разі відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі внаслідок кримінального правопорушення, орган Казначейства повідомляє органу прокуратури за місцем досудового розслідування відповідного кримінального правопорушення.

Для забезпечення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктом 35 цього Порядку в Казначействі відкривається в установленому порядку відповідний рахунок( п.38 Порядку).

Безспірне списання коштів державного бюджету здійснюється Казначейством за рахунок і в межах бюджетних призначень, передбачених у державному бюджеті на зазначену мету.

У разі коли для здійснення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктом 35 цього Порядку необхідні додаткові кошти понад обсяг відповідних бюджетних призначень, Казначейство подає протягом одного місяця з дня надходження виконавчих документів Мінфіну пропозиції щодо необхідності внесення змін до закону про Державний бюджет України або виділення коштів з резервного фонду державного бюджету на зазначену мету.

Безспірне списання коштів державного бюджету здійснюється з дати набрання чинності законом про внесення змін до закону про Державний бюджет України або рішенням про виділення коштів з резервного фонду державного бюджету( п.39 Порядку).

Судом встановлено з наявних в матеріалах справи доказів, що Казначейство вживало заходів з метою належного виконання виконавчих листів, у тому числі виконавчого листа, за яким стягувачем є позивач, зокрема, листом від 30.07.2019 №5-05-1-05/12947 Казначейство звернулося до Міністерства фінансів України щодо необхідності внесення змін до закону про Державний бюджет України на 2019 щодо збільшення бюджетних призначень, у зв`язку з чим було відкладено безспірне списання коштів державного бюджету на підставі частини 2 пункту 49 Порядку.

Також відповідачем направлялися запити пропозиції до Міністерства фінансів України із пропозиціями щодо необхідності внесення змін до закону про Державний бюджет у частині збільшення видатків на виконання бюджетної програми КПКВК 3504040, а саме листи від 24.10.2019 №5-05-1-05/18327, від 19.11.2019 №5-05-1/20164, від 14.01.2020 №5-05-05/945, від 02.06.2020 №5-05-1-05/9533).

З урахуванням вищевикладеного суд приходить до висновку, що відповідачем прийнято до виконання виконавчий лист позивача і вживаються всі передбачені законодавством заходи щодо його виконання із дотриманням принципу черговості, тобто на виконанні у ДКС України знаходились рішення судів, що надійшли та зареєстровані раніше виконавчого листа позивача, а списання коштів на користь позивача відкладено в зв`язку з недостатністю коштів для здійснення безспірного списання.

Суд зазначає, що перерахування коштів стягувачам із затримкою відбувається не через протиправні дії або бездіяльність Казначейства, а виключно у зв`язку з наявністю сформованої черги, в якій перебуває на виконанні значна кількість виконавчих документів та передбаченими у Законах про Державної бюджет України обмеженими асигнуваннями для погашення наявної заборгованості за поданими судовими рішеннями.

До аналогічних висновків прийшов Верховний Суд у постановах від 14.08.2018, 25.07.2018, 30.09.2019 (справи №№ 804/3242/17, 466/3828/17, 820/287/18).

До суду не надано доказів порушення прав позивача шляхом безпідставного затягування виконання судового рішення у справі №812/333/17, оскільки, як встановлено судом, відповідачем вживаються всі передбачені законодавством заходи щодо його виконання із дотриманням принципу черговості.

Керуючись принципом верховенства права, гарантованим ст.8 Конституції України та ст.6 КАС України, суд на підставі ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовує практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Як зазначив Європейський суд з прав людини в справі «Золотас проти Греції» стаття 1 Протоколу № 1, яка має за головну мету захистити особу від будь-якого посягання держави на повагу до її майна, може також вимагати позитивних зобов`язань, відповідно до яких держава має вжити певних заходів, необхідних для захисту права власності, зокрема, якщо існує прямий зв`язок між заходом, якого заявник може правомірно очікувати від влади, і ефективним користуванням ним своїм майном (Zolotas v. Greece, заява № 66610/09). Подібний висновок викладений у рішенні Європейського суду з прав людини в справі «Капітал Банк АД проти Болгарії» (Capital Bank AD v. Bulgaria, заява № 49429/99)

Суд наголошує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10 лютого 2010 року у справі “Серявін та інші проти України” зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі – Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі “Трофимчук проти України” ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Деякі аргументи не можуть бути підставою для надання детальної відповіді на такі доводи.

Усі інші аргументи сторін, у тому числі щодо для добровільного виконання рішення суду по справі №812/333/11 та щодо формування бюджетних запитів, що не є предметом спору у цій справі, вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у цьому судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписами ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності позивача, та як наслідок, похідних позовних вимог.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст.4-10, 19, 77, 139, 241-246, 250, 255, 262, 236 293, 295, 297, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) до Державної казначейської служби України (вул. Бастіонна, буд. 6, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 37567646) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності редакцією Кодексу адміністративного судочинства України від 15.12.2017.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення у повному обсязі виготовлено 05 листопада 2020 року.

Суддя О.Г. Котеньов