Рішення № 92654904, 29.10.2020, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/2316/20

29 жовтня 2020 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, у складі:

головуючої судді Дерех Н.В.

розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Відкрите акціонерне товариство "Тернопільське об`єднання "Текстерно" про зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі, позивач) звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (надалі, відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Відкрите акціонерне товариство "Тернопільське об`єднання "Текстерно", в якому просив, з урахуванням уточнених позовних вимог, зобов`язати відповідача призначити йому пенсію відповідно до ст.26 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з часу першого звернення до Пенсійного фонду України, а саме з 16.03.2019.

Позов обґрунтований тим, що відповідач, на думку позивача, відмовив в призначенні пенсії за віком, помилково вважаючи, що на момент звернення за призначенням пенсії загальний страховий стаж позивача є меншим за необхідний, а отже для призначення пенсії за віком підстав немає, оскільки тривалість роботи позивача з 01.01.1983 по 31.12.1988 зазначена тривалість роботи в колгоспі не зазначена в трудоднях. Тому, позивач вважає, що така відповідь відповідача є необґрунтованою, а відмова протиправною, водночас, позивач має право на пенсію за віком по Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Ухвалою суду від 31.08.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в даній справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання у справі призначено на 28.09.2020 о 11:00 год. Даною ухвалою відповідачу встановлено 15-денний строк для подання відзиву на позовну заяву.

Представник відповідача подав до суду відзив на адміністративний позов, в якому зазначив, що до страхового стажу позивача не зарахований період роботи в колгоспі ім. Суворова згідно довідки № 70 від 05.03.2020, оскільки період роботи з 01.01.1983 по 31.12.1988 в колгоспі не зазначено в трудоднях. Вважає, що на момент повторного звернення за призначенням пенсії загальний страховий стаж, згідно поданих документів складає 20 років 7 місяці 26 днів, що є меншим за необхідний, а отже для призначення пенсії за віком на даний час підстав немає. Також, у письмовому відзиві на адміністративний позов звернув увагу суду на тому, що у позовних вимогах позивач просить призначити пенсію з 16.03.2019, однак звернень позивача у 2019 році із заявою про призначення пенсії не було, а тому підстав для призначення пенсії за віком з цієї дати немає.

28.09.2020 розгляд даної справи відкладено до 22.10.2020 о 11:00 год. у зв`язку із перебуванням головуючої судді на лікарняному.

22.10.2020 у відкритому судовому засіданні оголошено перерву до 29.10.2020 о 09:30 год.

29.10.2020 позивач у відкрите судове засідання не прибув, подав письмову заяву, в якій просив справу розглядати без його участі та участі його представника, позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача у відкрите судове засідання не прибув, подав письмову заяву, в якій просив розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження.

Представник третьої особи у відкрите судове засідання повторно не прибув, причин неприбуття суду не повідомив.

Враховуючи положення частини третьої ст.194, частини дев`ятої ст.205 та частини четвертої ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі, КАС України), суд дійшов висновку про наявність підстав розгляду справи у порядку письмового провадження без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Судом встановлено, що позивач 16.03.2019 звернувся із заявою та документами для призначення пенсії за віком згідно статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Разом із заявою про призначення пенсії позивачем подано наступні документи: паспорт громадянина України; довідка про присвоєння ідентифікаційного номера; трудова книжка колгоспника серія НОМЕР_1 від 29.06.1990; військовий квиток НОМЕР_2 від 19.04.1979; трудова книжка колгоспника № НОМЕР_3 видана 10.03.1983; довідка про заробітну плату видана ВАТ ТО «Текстерно» №09/500 від 27.12.2019; розпорядження Голови РДА №490 від 23.07.2010, видане Чортківською районною державною адміністрацією; довідка про період роботи в колгоспі ім. Суворова видана Улашківською сільською радою; довідка №69 від 05.03.2020 про переіменування колгоспу ім. Суворова, видана Улашківською сільською радою.

У відповідь на вказану заяву Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області листом від 10.04.2020 №1900-0321-9/4422 повідомило позивача про те, що на момент звернення за призначенням пенсії загальний страховий стаж, згідно поданих документів

В подальшому, 09.07.2020 позивач повторно звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії.

Не погоджуючись з відмовою відповідача у призначенні пенсії за віком, позивач звернувся з даним позовом

Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходить з того, що приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначені Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV (надалі, Закон № 1058).

Громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж мають право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи (стаття 8 Закону № 1058).

Згідно абзацу 2 пункту 1 статті 26 Закону №1058, починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років.

Аналіз наведеної норми дає підстави вважати, що підставою для призначення пенсії за віком позивачці необхідною є наявність двох умов: відповідного віку та страхового стажу роботи.

Періоди, з яких складається страховий стаж визначені в статті 24 Закону №1058, відповідно до якої страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (частина перша статті 24).

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (частина друга статті 24 Закону №1058).

Статтею 56 Закону №1788-XII передбачено, зокрема, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі членства в колгоспах, незалежно від характеру, тривалості роботи і перерв. При цьому, при обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.

Аналогічний порядок обчислення стажу роботи застосовується і в тому разі, якщо не встановлювався мінімум трудової участі в громадському господарстві.

Згідно положень статті 62 Закону №1788, яка визначає, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Відповідно до статті 62 Закону №1788-XII постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).

Пунктами 1, 2 Порядку №637 передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Згідно пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи.

Водночас, відповідно до пункту 1 Основних положень про порядок видачі та ведення трудових книжок колгоспників, затверджених постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 №310, основним документом про трудову діяльність членів колгоспу є трудова книжка колгоспника.

Відповідно до пункту 2 Основних положень трудові книжки ведуться на всіх членів колгоспу з моменту їх вступу в члени колгоспу.

До трудової книжки колгоспника, зокрема, заносяться: відомості про колгоспника: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу: призначення на роботу, переведення на іншу роботу, закінчення роботи; відомості про трудову участь: прийнятий в колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, його виконання (пункт 5 Основних Положень).

Згідно пункту 6 Основних Положень всі записи в трудовій книжці засвідчуються у всіх розділах за час роботи в колгоспі підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженої правлінням колгоспу особи та печаткою.

Якщо колгоспник не виробив обов`язковий мінімум трудової участі в громадському господарстві з причин, визнаних правлінням чи загальними зборами колгоспників поважними, адміністрація колгоспу вносила відповідні записи до трудової книжки.

В разі відсутності рішення правління колгоспу або загальних зборів колгоспників або правонаступника про зарахування певного року до стажу роботи, через невиконання встановленого мінімуму трудової участі в колективному господарстві з поважної причини, обчислення страхового стажу проводиться за фактичною тривалістю в такому порядку: загальна кількість відпрацьованих людино-днів ділиться на 25,4.

Наведені положення свідчать про те, що єдиною підставою для врахування до трудового стажу часу роботи колгоспника за фактичною тривалістю є невиконання встановленого мінімуму трудової участі саме без поважних причин.

Як вбачається з відмови відповідача у спірному випадку, до страхового стажу позивача не зарахований період роботи в колгоспі ім. Суворова згідно довідки № 70 від 05.03.2020, в обґрунтування чого відповідач вказує, що період роботи з 01.01.1983 по 31.12.1988 в колгоспі не зазначено в трудоднях.

Відтак, відповідач вважає, що на момент повторного звернення за призначенням пенсії загальний страховий стаж, згідно поданих документів складає 20 років 7 місяці 26 днів, що є меншим за необхідний, а отже для призначення пенсії за віком на даний час підстав немає.

Суд зазначає, що у позивача наявна трудова книжка колгоспника, яка дає можливість встановити характер роботи позивача в колгоспі та безпосередню зайнятість позивача у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспі.

Як вбачається з відмови відповідача у призначенні пенсії, Головним управлінням Пенсійного фонду України така трудова книжка колгоспника не досліджувалась, однак долучалась позивачем до заяви про призначення пенсії.

Належних, достатніх та допустимих доказів того, що відповідачем у спірному випадку досліджувалась трудова книжка колгоспника №74, видана 10.09.1983, та належить позивачу, судом не здобуто, а учасниками справи не подано.

При цьому, суд вважає, що обчислення страхового стажу колгоспника у разі невиконання встановленого мінімуму трудової участі в колективному господарстві проводиться за фактичною тривалістю у визначеному порядку.

Крім цього, потрібно враховувати, що Верховний Суд у постанові від 06.03.2018 по справі №754/14898/15-а дійшов висновку, що підставою для призначення пенсії на пільгових умовах є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

ЄСПЛ також наголошує на особливій важливості принципу "належного урядування", зокрема, у справі "Лелас проти Хорватії" (заява № 55555/08) - держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу" (пункт 74).

Відповідно до статей 9, 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно статті 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

При цьому в силу положень частини другої статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, відмовляючи позивачу у призначенні пільгової пенсії, комісія ПФУ діяла необґрунтовано. При цьому, суд не обраховує дійсний загальний та спеціальний стаж позивача, у зв`язку з чим відсутні підстави для зобов`язання ПФУ призначити пенсію позивачу за віком на пільгових умовах.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 06.03.2018 у справі № 754/14898/15-а, а тому відповідно до статті 242 КАС України суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, суд вважає, що наявні підстави для захисту прав позивача шляхом зобов`язання відповідача здійснити повторний розгляд заяви позивача про призначення пенсії за віком.

Враховуючи наведене вище, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення. Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до положень частини третьої ст. 139 КАС України.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Відкрите акціонерне товариство "Тернопільське об`єднання "Текстерно" про зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

2.Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України Тернопільської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 16.03.2020 року про призначення пенсії за віком та прийняти рішення, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

3.У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

4.Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 420 (чотириста двадцять) грн. 40 коп., сплачений у відповідності до квитанції №42 від 21.08.2020 на суму 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 29 жовтня 2020 року.

Копію рішення надіслати учасникам справи.

Реквізити учасників справи:

позивач - ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_4 );

відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (місцезнаходження: Майдан Волі, 3, м. Тернопіль,46001 ЄДРПОУ:14035769);

третя особа - Відкрите акціонерне товариство "Тернопільське об`єднання "Текстерно" місцезнаходження вул. Текстильна ,18,м. Тернопіль,46010 ЄДРПОУ 00306650

Головуюча суддя Дерех Н.В.