Рішення № 92653475, 04.11.2020, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/6295/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 листопада 2020 року

м.Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сакалоша Володимира Миколайовича, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС у Львівській області до Приватного підприємства «ПТВ-СЕРВІС» про стягнення коштів за податковим боргом з рахунків у банках,-

в с т а н о в и в:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Головного управління ДПС у Львівській області (далі – ГУ ДПС у Львівській області, позивач) до Приватного підприємства «ПТВ-СЕРВІС» (далі – ПП «ПТВ-СЕРВІС», відповідач) з вимогою: стягнути до бюджету кошти з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів в розмірі 49044,13 грн.

Ухвалою від 10.08.2020 суд означений позов залишив без руху, та встановив Головному управлінню ДПС у Львівській області строк на усунення виявлених недоліків. Позивач у встановлений строк недоліки зазначені в ухвалі усунув, долучив квитанцію про сплату судового збору.

Ухвалою від 03.09.2020 суд відкрив спрощене позовне провадження в адміністративній справі.

Заявлені вимоги обґрунтовані тим що у ПП «ПТВ-СЕРВІС» наявний податковий борг в розмірі 90517,50 грн., однак предметом даного позову є стягнення з врахуванням п.102.4 ст. 102 Податкового кодексу заборгованості по податку на додану вартість, яка становить 49044,13 грн. ГУ ДПС у Львівській області зазначає, що на даний час суми податкових зобов`язань відповідача є узгодженими та у встановлені законом строки до бюджету не сплачені, а отже визнаються сумою податкового боргу.

Відповідачем надано відзив на позов, із заявленими вимогами не погоджується, просить відмовити у задоволенні позову. Вказує, що документи надані ГУ ДПС у Львівській області оформлені неналежним чином а тому не можуть бути доказами у справі. Наголошує що податкові повідомлення-рішення на підставі яких виникла заборгованість та податкова вимога підприємством не отримувалися, а додана до позовної заяви копія декларації з ПДВ за квітень 2017 року не містить підтвердження про її отримання позивачем. У зв`язку з наведеним вимоги відповідач вважає необґрунтованими.

Дослідивши матеріали справи, а також з`ясувавши обставини, якими обґрунтовувалися позовні вимоги та перевіривши їх доказами, суд встановив наступне.

ПП «ПТВ-СЕРВІС» є платником податку на додану вартість.

Згідно Довідки про наявність заборгованості з податків і зборів (обов`язкових платежів, що контролюються ГУДПС у Львівській області від №31246/19/52.09-13 від 22.07.20220 за ПП «ПТВ-СЕРВІС» станом на 09.07.2020 рахується заборгованість в сумі 90517,50 грн. по податку на додану вартість в тому числі: основний платіж 6167,00 грн., штрафні санкції 28785,35 грн. штрафні санкції, пеня за несвоєчасну сплату в сумі 565,15 грн.

Предметом даного позову є заборгованість в сумі 49044,13 грн. по податку на додану вартість, яка виникла на підставі – 1) податкових повідомлень-рішень:

- №0109731291 від 10.05.2018 на суму 1020,00 грн.;

- №0091941291 від 16.04.2018 на суму 2040,00 грн.;

- №0134421291 від 12.06.2018 на суму 1020,00 грн.;

- №0159941291 від 09.07.2018 на суму 1020,00 грн.;

- №0204151291 від 10.08.2018 на суму 1020,00 грн.;

- №0007475512 від 12.10.2018 на суму 1020,00 грн.;

- №0047181291 від 09.02.2018 на суму 1020,00 грн.;

- №0019481291 від 22.01.2018 на суму 170,00 грн.;

- №0005051291 від 18.01.2018 на суму 19496,75 грн.;

- №024855511291 від 12.09.2018 на суму 1020,00 грн.;

- №0037381291 від 12.07.2017 на суму 2497,38 грн.

- 2) податкової декларації за квітень 2017 року на суму 17700,00 (дата подачі 09.08.2017).

Оскільки на даний час суми вищезазначених податкових не сплачені до бюджету, вважаються узгодженими, ГУ ДПС у Львівській області звернулося до суду з цим позовом з метою стягнення заборгованості.

Вирішуючи спір суд керувався наступним.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Відповідно до п.п.14.1.137 п.14.1 ст.14 ПК України, орган стягнення уповноважений здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах повноважень, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.

Згідно п.41.2 ст.41 ПК України, органами стягнення є виключно контролюючі органи, які уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах їх повноважень, а також державні виконавці в межах своїх повноважень.

У п. 57.1 ст. 57 Кодексу зазначено, що платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання декларації, крім випадків, встановленим цим Кодексом.

Відповідно до п. 57.2 ст. 57 Кодексу, у разі коли відповідно до цього Кодексу або інших законів України контролюючий орган самостійно визначає податкове зобов`язання платника податків з причин, не пов`язаних з порушенням податкового законодавства, такий платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання у строки, визначені в цьому Кодексі, а якщо такі строки не визначено, - протягом 30 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення про таке нарахування.

Згідно п.57.3 ст.57 Кодексу, у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у п.п. 54.3.1-54.3.6 п.54.3 ст. 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем узгодження.

Всупереч наведеним нормам чинного законодавства платник податків не вжив жодних заходів для погашення податкових зобов`язань.

У наданих запереченнях відповідач не спростовує наявності податкового боргу а лише зазначає, що надані позивачем докази не свідчать про його наявність. Звертає увагу, що податкові повідомлення –рішення та податкова вимога не були отримані підприємством.

Щодо вказаного суд наголошує на наступному.

Відповідно до п.42.2 ст.42 Податкового кодексу України, документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Відповідно до п.66.3 ст.66 Податкового кодексу України, у разі проведення державної реєстрації зміни місцезнаходження або місця проживання платника податків, внаслідок якої змінюється адміністративно-територіальна одиниця та контролюючий орган, в якому на обліку перебуває платник податків (далі - адміністративний район), а також у разі зміни податкової адреси платника податків, контролюючими органами за попереднім та новим місцезнаходженням (місцем проживання) платника податків проводяться процедури відповідно зняття з обліку/взяття на облік такого платника податків. У такому разі платник податків, визначений у пункті 64.2 статті 64 цього Кодексу, зобов`язаний подати контролюючому органу за новим місцезнаходженням відповідну заяву у десятиденний строк від дня реєстрації зміни місцезнаходження (місця проживання) згідно з порядком обліку платників податків. У разі неподання такої заяви протягом 10 календарних днів платник податків або посадові особи платника податків несуть відповідальність відповідно до закону.

Суд враховує, що платник зобов`язаний забезпечити отримання ним кореспонденції за адресою, яка фактично являється його місцем проживання і за якою податковий орган правомірно надсилає усю адресовану платникові кореспонденцію. У разі невиконання цього обов`язку платник не вправі посилатись на неотримання ним документів як на обставину, що звільняє його від настання у зв`язку з цим негативних для такого платника наслідків.

Вказані висновку суду узгоджуються із висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 06.02.2018 року (справа №826/12162/17) та 09.10.2018 року (справа №820/1864/17).

Оцінивши наявні в матеріалах докази, суд констатує, що позивачем було належним чином виконано свій обов`язок щодо надіслання відповідних документів.

. Доказів оскарження відповідачем зазначених податкових повідомлень-рішень суду не надано.

Як вбачається з матеріалів справи, на даний час суми податків є узгодженими та у встановлені законом строки до бюджету не сплачені, тобто визнаються сумою податкового боргу (узгоджена сума податкового зобов`язання, не сплачена платником податків у термін).

У разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби у відповідності до вимог пункту 59.1 статті 59 ПК України надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

За правилами п.58.3 ст.58 Податкового кодексу України, у разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

Відповідно до п.59.5 ст.59 Податкового кодексу України, у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Тобто, податкова вимога є дійсною протягом усього терміну безперервного існування податкового боргу платника податків з моменту його утворення до моменту, зокрема, повного погашення податкового боргу платником за всіма видами податків і зборів. При цьому податковим законодавством не передбачено необхідності повторного направлення платнику податків податкової вимоги у разі зміни (крім зменшення до нуля) суми його податкового боргу.

На виконання ст.59 ПК України Головним управлінням ДПС у Львівській області виставлено податкову вимогу форми «ю» № 380-13 від 12.03.2016.

В матеріалах справи наявні докази скерування відповідачу зазначеної вище податкової вимоги та відсутні докази її оскарження.

Статтею 20 ПК України, визначено права контролюючих органів.

Згідно п.п.20.1.34 п.20.1 ст.20 ПК України, контролюючі органи маюсь право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Відповідно до п. 95.1 ст. 95 ПК України, контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини (пункти 95.2, 95.3 статті 95 ПК України).

Згідно з п. 95.4 ст. 95 ПК України, контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Законом України “Про внесення змін до ПК України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні” від 21.12.2016 року №1797-VІІІ внесені зміни до ПК України та ст.19-1 Кодексу викладено в новій редакції, відповідно до якої функції з погашення податкового боргу закріплено за позивачем.

Відповідно до ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст. 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно з ч.2 ст.73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Отже, на підставі викладеного суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення у повному обсязі.

Відповідно до приписів статті 139 КАС України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз. Оскільки позивач не надав доказів понесення таких судових витрат, суд не має підстав вирішувати питання про їх розподіл.

Керуючись ст. ст. 2, 72-77, 139, 242-246, 255, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного підприємства «ПТВ-СЕРВІС» (код ЄДРПОУ 43143039) до Державного бюджету кошти з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів в розмірі 49044 (сорок дев`ять тисяч сорок чотири) грн. 13 коп.

Судовий збір розподілу не підлягає.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом тридцяти днів з дня його складення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції з урахуванням вимог підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" КАС України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.М. Сакалош