Рішення № 92652762, 27.10.2020, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/358/20

Справа №754/16598/17

РІШЕННЯ

Іменем України

27 жовтня 2020 року Деснянський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді Таран Н.Г.,

секретаря судового засідання: Раєвського П.А.,

за участю:

позивача: ОСОБА_1

представника відповідача: ОСОБА_2

розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа: Служба у справах дітей Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації, про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття права власності,

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2017 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому просив суд звернути стягнення на предмет іпотеки: квартиру АДРЕСА_1 , шляхом набуття позивачем права власності на АДРЕСА_1 , в рахунок часткового погашення заборгованості ОСОБА_3 , яка виникла на підставі Кредитного договору №321 від 07.05.2007 року і становить 98179,19 дол. США. Позов вмотивовано тим, що 07.05.2007 року між ВАТ «Український професійний банк», правонаступником якого є ПАТ «Український професійний банк» та ОСОБА_3 було укладено Кредитний Договір №321. Відповідно до умов Кредитного договору відповідачу було надано кредит з лімітом заборгованості в розмірі 96000,00 дол. США на споживчі цілі зі сплатою за користування кредитом 14,5% процентів річних та 29% процентів річних у разі порушення строків повернення кредиту за Договором з кінцевим терміном повернення кредиту до 10.04.2017 року.

Крім того, 07.05.2007 року між ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та ВАТ «Український професійний банк», правонаступником якого є ПАТ «Український професійний банк» було укладено договір поруки.

В забезпечення виконання умов Кредитного договору, 07.05.2007 року між ВАТ «Український професійний банк», правонаступником якого є ПАТ «Український професійний банк» та ОСОБА_4 був укладений Іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бойко Л.Л., зареєстрований в реєстрі за №3670, за умовами якого, в забезпечення виконання власних зобов`язань за Кредитним договором, ОСОБА_4 надала в іпотеку власне нерухоме майно, яким є квартира АДРЕСА_1 .

Іпотека за цим договором забезпечує виконання грошових зобов`язань ОСОБА_3 , що випливають з Кредитного договору.

Зобов`язання, передбачені Кредитним договором, ОСОБА_3 належним чином не виконуються.

Проте, ПАТ «Український професійний банк», відступило позивачу право вимоги за наступними договорами: за Кредитним договором №321 від 07.05.2007 року, укладеним між Банком та ОСОБА_3 та за Договором поруки №321-1 від 07.05.2007 року, укладеним між Банком та ОСОБА_4 , з метою забезпечення належного виконання Боржником своїх зобов`язань за Кредитним договором №321 від 07.05.2007 року.

Зазначене відступлення прав вимоги за Основними договорами мало місце відповідно до Договору №24 про відступлення прав вимоги за кредитним договором та договором поруки, укладеного між Банком та позивачем 06.09.2017 року.

Також відбулося відступлення прав вимоги за Іпотечним договором, укладеним між Банком та відповідачами, 07.05.2007 року в забезпечення виконання ОСОБА_3 своїх зобов`язань за Кредитним договором №321 від 07.05.2007 року та посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бойко Л.Л. за реєстровим №3670.

Це відступлення права вимоги за Іпотечним договором мало місце відповідно до Договору №24/1 про відступлення прав вимоги за іпотечним договором, укладеного між Банком та позивачем 06.09.2017 року та посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Івановим П.Ю. за реєстровим №177.

А відтак, за вищевказаними Основними договорами та Іпотечним договором, позивач набув на усіх законних прав кредитора та іпотеко держателя.

У відповідачів наявна заборгованість перед позивачем за Кредитним договором в сумі 98179,19 дол. США.

Згідно п. 16.8.1. Договору іпотеки Іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки у випадку, якщо в момент настання строків виконання будь-якого із зобов`язань, передбачених Кредитним договором, вони не будуть виконані.

Згідно п. 16.8.2. Договору іпотеки звернення стягнення на Предмет іпотеки незалежно від настання строків виконання будь-якого із зобов`язань за Кредитним договором у наступних випадках:

-порушення Позичальником будь-якого із зобов`язань, передбачених умовами

Кредитного договору;

-порушення Іпотекодавцем правил заміни Предмету іпотеки;

-порушення Іпотекодавцем будь-якого із зобов`язань за цим іпотечним

договором;

виявлення Іпотекодержателем погіршення стану Предмета іпотеки, або зменшення його вартості понад нормальний фізичний знос, або фактичної повної або часткової відсутності Предмета іпотеки;

-встановлення невідповідності дійсності відомостей, що містяться в Кредитному

договорі або в цьому іпотечному договорі.

Як убачається із п.22 Договору іпотеки звернення стягнення на Предмет іпотеки здійснюється у випадках, передбачених п.п. 16.8.1,16.8.2,16.9 цього іпотечного договору, відповідно до розділу V Закону України «Про іпотеку» на підставі рішення суду, або на підставі виконавчого напису нотаріуса або згідно із застереженням про задоволення вимог Іпотеко держателя, що міститься в цьому іпотечному договорі.

Оскільки має місце порушення відповідачами умов кредитного договору, позивач вимушений звертатися до суду з даним позовом за захистом своїх прав у судовому порядку, шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, належний Іпотекодавцю.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 12.03.2018 року відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання.

Ухвалою від 23.08.2019 року, яка занесена до протоколу судового засідання залучено до участі у справі в якості третьої особи: Службу у справах дітей Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації.

Ухвалою від 07.10.2019 року, яка занесена до протоколу судового засідання закінчено підготовчий розгляд справи та призначено справу до розгляду в судовому засіданні по суті.

В судовому засіданні позивач: ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача: ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, зазначивши, що з даним позовом не погоджується, вважає його безпідставним, доводи наведені у позові необґрунтованими та такими, що не співвідносяться з нормами чинного законодавства України та не відповідають дійсним обставинам справи, позов таким, що не підлягає задоволенню.

Вислухавши позивача, представника відповідача, всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному і об`єктивному розгляді справи, зібрані по справі докази, керуючись законом, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (ч.1 ст. 3 ЦПК України).

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3, 4 ст. 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч.ч. 1, 2, 3 ст. 12 ЦПК України).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (ч.ч.1, 2, 3 ст. 13 ЦПК України).

У відповідності до вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Оцінюючи аргументи, викладені в позовній заяві суд в тому числі керується прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, який зазначав, що хоча п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. (рішення у справі «Руїз Торіха проти Іспанії» (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.94 р., Серія A, № 303-A, параграф 29).

Як вбачається з матеріалів справи 07.05.2007 року між ВАТ «Український професійний банк», правонаступником якого є ПАТ «Український професійний банк» та ОСОБА_3 було укладено Кредитний Договір №321. Відповідно до умов Кредитного договору відповідачу було надано кредит з лімітом заборгованості в розмірі 96000,00 дол. США на споживчі цілі зі сплатою за користування кредитом 14,5% процентів річних та 29% процентів річних у разі порушення строків повернення кредиту за Договором з кінцевим терміном повернення кредиту до 10.04.2017 року.

Крім того, 07.05.2007 року між ОСОБА_4 та ВАТ «Український професійний банк», правонаступником якого є ПАТ «Український професійний банк» було укладено договір поруки.

В забезпечення виконання умов Кредитного договору, 07.05.2007 року між ВАТ «Український професійний банк», правонаступником якого є ПАТ «Український професійний банк» та ОСОБА_4 був укладений Іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бойко Л.Л., зареєстрований в реєстрі за №3670, за умовами якого, в забезпечення виконання власних зобов`язань за Кредитним договором, ОСОБА_4 надала в іпотеку власне нерухоме майно, яким є квартира АДРЕСА_1 .

ПАТ «Український професійний банк», відступило позивачу право вимоги за наступними договорами: за Кредитним договором №321 від 07.05.2007 року, укладеним між Банком та ОСОБА_3 та за Договором поруки №321-1 від 07.05.2007 року, укладеним між Банком та ОСОБА_4 , з метою забезпечення належного виконання Боржником своїх зобов`язань за Кредитним договором №321 від 07.05.2007 року.

Зазначене відступлення прав вимоги за Основними договорами мало місце відповідно до Договору №24 про відступлення прав вимоги за кредитним договором та договором поруки, укладеного між Банком та позивачем 06.09.2017 року.

Також відбулося відступлення прав вимоги за Іпотечним договором, укладеним між Банком та відповідачами, 07.05.2007 року в забезпечення виконання ОСОБА_3 своїх зобов`язань за Кредитним договором №321 від 07.05.2007 року та посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бойко Л.Л. за реєстровим №3670.

Це відступлення права вимоги за Іпотечним договором мало місце відповідно до Договору №24/1 про відступлення прав вимоги за іпотечним договором, укладеного між Банком та позивачем 06.09.2017 року та посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Івановим П.Ю. за реєстровим №177.

У відповідачів наявна заборгованість перед позивачем за Кредитним договором в сумі 98179,19 дол. США.

Згідно п. 16.8.1. Договору іпотеки Іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки у випадку, якщо в момент настання строків виконання будь-якого із зобов`язань, передбачених Кредитним договором, вони не будуть виконані.

Згідно п. 16.8.2. Договору іпотеки звернення стягнення на Предмет іпотеки незалежно від настання строків виконання будь-якого із зобов`язань за Кредитним договором у наступних випадках:

-порушення Позичальником будь-якого із зобов`язань, передбачених умовами

Кредитного договору;

-порушення Іпотекодавцем правил заміни Предмету іпотеки;

-порушення Іпотекодавцем будь-якого із зобов`язань за цим іпотечним

договором;

виявлення Іпотекодержателем погіршення стану Предмета іпотеки, або зменшення його вартості понад нормальний фізичний знос, або фактичної повної або часткової відсутності Предмета іпотеки;

-встановлення невідповідності дійсності відомостей, що містяться в Кредитному

договорі або в цьому іпотечному договорі.

Як убачається із п.22 Договору іпотеки звернення стягнення на Предмет іпотеки здійснюється у випадках, передбачених п.п. 16.8.1,16.8.2,16.9 цього іпотечного договору, відповідно до розділу V Закону України «Про іпотеку» на підставі рішення суду, або на підставі виконавчого напису нотаріуса або згідно із застереженням про задоволення вимог Іпотеко держателя, що міститься в цьому іпотечному договорі.

Також у вказаному Договорі міститься застереження про задоволення вимог іпотеко держателя відповідно до ст. 36 Закону України «Про іпотеку».

Згідно п. 25 Договору іпотеки звернення стягнення на предмет іпотеки за вибором Іпотекодержателя може бути здійснено у позасудовому порядку шляхом:

-переходу до Іпотекодержателя права власності на Предмет іпотеки, про що Іпотекодержатель зобов`язаний письмово повідомити Іпотекодавця;

-продажу Предмету іпотеки будь-якій особі та будь-яким способом, в тому числі на біржі, на підставі договору купівлі-продажу у порядку ст. 38 Закону України «Про іпотеку», для чого Іпотекодавець надає Іпотекодержателю право укладати такий договір за ціною та на умовах, визначених на власний розсуд Іпотекодержателя, і здійснити всі необхідні дії від імені Іпотекодавця.

Звернувшись до суду з даним позовом, позивач просив звернути стягнення на предмет іпотеки, шляхом визнання за ним права власності на це майно.

Вирішуючи питання стосовно наявності у позивача права на задоволення заявлених ним позовних вимог, шляхом визнання за ним права власності на іпотечне майно, суд виходить з наступного.

Можливість виникнення права власності за рішенням суду передбачена лише у статтях 335 та 376 ЦК України. Крім того, таке право набувається лише з інших не заборонених законом підстав, зокрема з правочинів (частина перша статті 328 ЦК України).

Стаття 392 ЦК України не породжує, а підтверджує наявне у позивача право власності, раніше набуте на законних підставах.

Стаття 33 цього Закону передбачає, що в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, установлених статтею 12 цього Закону.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Тобто, законом передбачено чітко визначені способи звернення стягнення на предмет іпотеки в разі невиконання чи неналежного виконання забезпеченого іпотекою зобов`язання.

Згідно зі статтею 36 Закону України «Про іпотеку» сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем та іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

При цьому необхідно врахувати, що стаття 37 Закону України «Про іпотеку» не містить можливості визнання права власності на предмет іпотеки за іпотекодержателем за рішенням суду.

Відповідно до цієї статті іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.

Рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржене іпотекодавцем у суді.

Таким чином, передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки відповідно до статей 36, 37 Закону України «Про іпотеку» є способом позасудового врегулювання, який здійснюється за згодою сторін без звернення до суду.

Застереження в договорі про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом визнання (набуття) права власності на предмет іпотеки - це виключно позасудовий спосіб урегулювання спору, який сторони встановлюють самостійно у договорі.

З урахуванням вимог статей 328, 335, 392 ЦК України у контексті статей 36, 37 Закону України «Про іпотеку» суд не наділений повноваженнями звертати стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання (набуття) права власності на нього за іпотекодержателем.

Аналогічні висновки містяться в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 760/14438/15-ц (№ 14-38цс18).

Згідно ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За таких обставин, доводи позивача про наявність правових підстав для звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання за ним (набуття) права власності на це майно за рішенням суду спростовуються аналізом наведених вище нормам матеріального права.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує на підставі ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 36, 37 Закону України «Про іпотеку», ст.ст. 328, 335, 392 ЦК України, ст.ст. 2, 4, 12, 13, 76-78, 81, 141, 258, 259, 264, 265, 273, 354, 355 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа: Служба у справах дітей Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації, про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття права власності - залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення складено 04.11.2020 року.

Суддя: Н.Г. Таран