Ухвала суду № 92651808, 29.10.2020, Приморський районний суд м. Одеси

29.10.2020

Справа № 522/18311/17

Провадження № 2/522/1904/20

УХВАЛА

29 жовтня 2020 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого – судді Чернявської Л.М.,

за участі секретаря судового засідання Пейкова О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі засідань суду в місті Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Шоста Одеська державна нотаріальна контора про визнання свідоцтва про спадщину недійсним,

ВСТАНОВИВ:

29 вересня 2017 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшов позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Шоста Одеська державна нотаріальна контора про визнання свідоцтва про спадщину недійсним.

Ухвалою судді Приморського районного суду м. Одеси Тарасова А.В. від 30.09.2017 року відкрито провадження по справі.

05 лютого 2018 року за результатами повторного автоматичного розподілу справа передана для розгляду судді Чернявській Л.М.

07 лютого 2018 року ухвалою судді справа прийнята до свого провадження.

16 січня 2019 року представник ОСОБА_1 адвокат Жеков І.В. звернувся до суду з позовом (уточнена позовна заява) до ОСОБА_2 , треті особи Шоста Одеська державна нотаріальна контора, Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради про визнання свідоцтва про право на спадщину за законом недійсним.

Також, 16 січня 2019 року представник ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про повернення позовної заяви, поданої 16.01.2019 року, яку просить не розглядати.

В той же день, тобто 16 січня 2019 року ухвалою суду повернуто ОСОБА_1 ії позов (уточнена позовна заява) до ОСОБА_2 , треті особи Шоста Одеська державна нотаріальна контора, Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради про визнання свідоцтва про право на спадщину за законом недійсним, яка зареєстрована 16 січня 2019 року за № 4233.

04 квітня 2019 року представником Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради Крикунова А.В. надала до суду пояснення на позовну заяву.

09 квітня 2019 року представник позивачки ОСОБА_1 адвокат Жеков І.В. звернувся до суду з клопотанням про забезпечення позову та з клопотанням про витребування доказів.

11 квітня 2019 року ухвалами суду клопотання представника ОСОБА_1 адвоката Жекова Івана Васильовича про забезпечення позову – задоволено повністю та накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_2 , а також витребувано із Шостої Одеської державної нотаріальної контори належним чином посвідчену копію спадкової справи № 1079/2008, реєстр № 7-908, яка відкрита після смерті ОСОБА_3 , 1918 року народження, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Розгляд справи неодноразово відкладався з різних причин.

В судове засідання 29 жовтня 2020 року позивач та представник позивача не з`явились, що є черговою повторною неявкою сторони позивача в судові засідання 12.08.2019 року, 12.11.2019 року, 27.01.2020 року, 14.04.2020 року, 23.06.2020 року та 21.08.2020 року, про час, дату і місце яких позивач повідомлявся належним чином.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.257 ЦПК України, суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.

Суд встановив, що матеріали справи містять докази належного сповіщення сторони позивача про розгляд справи у судових засідання, що були призначені 12.08.2019 року, 12.11.2019 року, 27.01.2020 року, 14.04.2020 року, 23.06.2020 року, 21.08.2020 року та 29.10.2020 року за зазначеною позивачем адресою, про що в матеріалах справи є відповідна інформація.

Заяв, які суд міг би розцінювати як заяви про розгляд справи за відсутності позивача чи заяв про відкладення розгляду справи з огляду на поважність причин не можливості прибуття в судове засідання, позивачем, її представником не подавалось.

З огляду на складність змісту правовідносин між сторонами, справа не може бути розглянута без участі позивача. Справа вже тривалий час знаходиться в провадженні суду при цьому позивач не вчиняє будь-яких дій для прискорення розгляду справи.

Відповідно до п.11 ч.3 ст. 2 ЦПК України, основною засадою (принципом) цивільного судочинства є неприпустимість зловживання процесуальними правами.

Суд розцінює безпідставні неявки сторони позивача, що сповіщений належним чином про час, дату і місце судового засідання як зловживання позивачем своїми процесуальними правами, що є недопустимим.

Крім того, Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку належним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав і обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Ратифікуючи зазначену Конвенцію, Україна взяла на себе зобов`язання гарантувати кожній особі права та свободи, закріплені в конвенції, включаючи право на справедливий судовий розгляд протягом розумного строку.

У рішенні у справі «Калашников проти Росії» Європейський суд зазначив, що розумність тривалості провадження визначається залежно від конкретних обставин справи, враховуючи критерії, визначені у прецедентній практиці Суду, зокрема складність справи, поведінка заявника та поведінка компетентних органів влади.

З аналізу зазначених норм Конвенції та практики Європейського суду вбачається, що питання про порушення ст. 17 Конвенції, яка закріплює один із основоположних принципів Конвенції – принцип неприпустимості зловживання правами, може поставити лише у сукупності з іншою статтею Конвенції, положення якої у конкретному випадку дають підстави для висновку про зловживання особою наданим їй правом.

Відповідно до ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Залежно від конкретних обставин, суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема вчинення дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Позов ОСОБА_1 про визнання свідоцтва про спадщину недійсним перебуває в провадженні Приморського районного суду м. Одеси з 2017 року.

Відповідно до ч.3 ст.131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання.

Як видно з матеріалів справи, позивач та представник належним чином повідомлялись про час та місце судового розгляду шляхом надіслання судових повісток на зазначену в позові адресу місця проживання позивача та її представника, з відмітками про їх отримання. Проте, в зазначені судові засідання позивач та/чи його представник не з`явились.

У рішенні Європейського Суду від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьова проти України» зазначено, що сторони мають вживати заходи, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження.

Згідно ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже, причин для відкладення розгляду справи, які можуть бути визнані поважними та підстав для неприбуття сторони позивача в судові засідання не було.

Внаслідок чого, суд вважає, що позивач та його представник допустили безпідставні неявки в судові засідання, а саме 12.08.2019 року, 12.11.2019 року, 27.01.2020 року, 14.04.2020 року, 23.06.2020 року та 21.08.2020 року, зважаючи також на те, що позивач є безпосередньою особою, яка має бути заінтересована в належному розгляді справи, так як позивач звернуючись до суду мав намір захистити свої права.

Отже, аналіз викладених вище обставин, дає підстави стверджувати про неналежне здійснення позивачем та його представником своїх процесуальних прав і виконання процесуальних обов`язків, що виразились систематичному не з`являнні в судові засідання, з метою зловживання своїми правами та безпідставного затягування судового розгляду справи.

Крім того, слід зауважити, що сторона позивача, будучи обізнаною про можливість розгляду справи без участі позивача та/або представника, відповідну заяву про розгляд справи за їх відсутності не подає, чим, на розсуд суду, умисно затягує розгляд справи та позбавляє суд можливості вирішити справу в розумні строки та постановити рішення по суті заявлених вимог.

За таких обставин, суд вважає можливим застосувати наслідки, які передбачені ст. 257 ЦПК України та залишити без розгляду позов ОСОБА_1 про визнання свідоцтва про спадщину недійсним.

Керуючись п.3 ч.1 ст. 257 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Шоста Одеська державна нотаріальна контора про визнання свідоцтва про спадщину недійсним – залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Одеського апеляційного суду через Приморський районний суд міста Одеси протягом п`ятнадцяти днів з дня складення ухвали.

Суддя Л.М. Чернявська