Рішення № 92651804, 27.10.2020, Приморський районний суд м. Одеси

27.10.20

Справа № 522/1519/19

Провадження № 2/522/2869/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2020 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого – судді Чернявської Л.М.,

за участю секретаря судових засідань Пейкова О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «БІЛДІНГ ГРУПП», товариства з обмеженою відповідальністю «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ ОДЕСЖИТЛОБУД» про визнання угоди недійсною,

ВСТАНОВИВ:

29 січня 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суд у з позовом до товариство з обмеженою відповідальністю «БІЛДІНГ ГРУПП», товариства з обмеженою відповідальністю «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ ОДЕСЖИТЛОБУД» про визнання угоди недійсною.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 10.12.2005 року з ТОВ «Будівельна компанія Одесжитлобуд» укладений договір №61/Щ-11-21 про інвестування в пайову участь у будівництві житлового будинку. Згідно з додатком №1 до договору №61/Щ-11-21 від 10.12.2005 року загальна сума інвестицій ОСОБА_1 була визначена в гривнях на суму, еквівалентну 83550 доларів США за комерційним курсом продажу долара США АБ «Південний», яка була 100% вартістю указаної в договорі №61/Щ-11-21 квартири та був встановлений графік оплати вартості квартири дев`ятьма платежами. Всього в рахунок вартості квартири вона оплатила 160245 грн., що за комерційним курсом продажу долара США АБ «ПІВДЕННИЙ» на день оплати (5,05 грн. за 1 долар), складало 31731,68 доларів США. Після здійснення вказаних оплат зупинила інвестування в пайову участь будівництва житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки будівництво не здійснювалось та було очевидним, що воно не буде закінчено у встановлений договором строк. У жовтні 2009 року вона отримала від ТОВ «БІЛДІНГ ГРУПП» повідомлення про укладення 10.09.2009 року між ТОВ «БК ОДЕСЖИТЛОБУД» і ТОВ «БІЛДІНГ ГРУПП» договору про переведення боргу та про те, що останнє приймає на себе зобов`язання виконати перед кредиторами, до числа яких підпадає і вона, всі умови основного договору. Крім цього указане повідомлення містило нові банківські реквізити, за якими кредитори мали надсилати свої кошти. 17 квітня 2018 року стало відомо, що договір №61/Щ-11-21 від 10.12.2005 року розірваний ТОВ «БІЛДІНГ ГРУПП» в односторонньому порядку, а майнові права на квартиру АДРЕСА_2 , продані іншій особі, а саме ОСОБА_2 декілька років тому. Внаслідок укладення між відповідачами додаткової угоди від 17 травня 2010 року про розірвання договору про переведення боргу від 10.09.2009 року за договором №61/Щ-11-21 про інвестування в пайову участь у будівництво житлового будинку від 10.12.2005 року, у зобов`язанні, яке виникло на підставі указаного договору, знов відбулася заміна боржника з ТОВ «БІЛДІНГ ГРУПП» на ТОВ «БК ОДЕСЖИТЛОБУД».

Позивач просить, додаткову угоду від 17 травня 2010 року про розірвання договору про переведення боргу від 10.092009 року за договором № 61/Щ-11-21 про інвестування в пайову участь у будівництво житлового будинку від 10.12.2005 року, укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія ОДЕСЖИТЛОБУД» і Товариством з обмеженою відповідальністю «БІЛДІНГ ГРУПП», визнати недійсною.

31 січня 2019 року позовна заява залишена без руху, а позивачці надано строк на усунення недоліків в позові.

04 лютого 2019 року позивач звернулась до суду з заявою про усунення недоліків, які визначені ухвалою судді.

06 лютого 2019 року ухвалою суду відкрито провадження у справі, встановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

27 травня 2019 року від директора ТОВ «Білдінг Групп» Веретіна С.В. до суду надійшов відзив на позовну заяву про визнання угоди недійсною, в якому відповідач виклав свої заперечення проти позову, а саме, що позивач у справі є неналежним, вона вводить суд в оману вказуючи про узгодженість заміни боржника у зобов`язанні, оспорювана угода від 17.05.2010 року укладена вимушено, тому категорично заперечував проти задоволення позовної заяви.

13 серпня 2019 року представником ОСОБА_1 адвокатом Шарковим Н.Р. подано до суду відповідь на відзив ТОВ «Білдінг Групп» в якій з доводами не згодні, вважаючи їх цілком безпідставними.

13 серпня 2019 року згідно протоколу судового засідання було вирішено закрити підготовче судове засідання та призначити справу до розгляду по суті.

27 жовтня 2020 року представник ОСОБА_1 адвокат Шарков Н.Р. звернувся до суду з заявою про розгляд справи за його відсутності. Просив позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідачі в судове засідання не з`явилися, про дату та час судового засідання повідомлялися у встановленому законом порядку.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд приходить до наступного.

Матеріалами справи встановлено, що 10.12.2005 року між ОСОБА_1 і ТОВ «Будівельна компанія Одесжитлобуд» укладений договір №61/Щ-11-21 про інвестування в пайову участь у будівництво житлового будинку.

За умовами договору ТОВ «Будівельна компанія Одесжитлобуд» зобов`язалося передати у власність позивачки квартиру АДРЕСА_2 .

Згідно з додатком №1 до договору №61/Щ-11-21 від 10.12.2005 року загальна сума інвестицій ОСОБА_1 була визначена в гривнях на суму, еквівалентну 83550 доларів США за комерційним курсом продажу долара США АБ «Південний», яка була 100% вартістю указаної в договорі №61/Щ-11-21 квартири.

На виконання умов договору 28.12.2006 року ОСОБА_1 оплатила на рахунок ТОВ «Будівельна компанія Одесжитлобуд» 160245 грн., що за комерційним курсом продажу долара США АБ «Південний» на день оплати (5,05 грн. за 1 долар), складало 31731,68 доларів США. Платежі здійснювались ОСОБА_1 28.12.2006 року, 16.03.2007 року, 02.11.2007 року.

В жовтні 2009 року ОСОБА_1 отримала від ТОВ «Білдінг Групп» повідомлення про укладення 10.09.2009 року між ним та ТОВ «БК Одесжитлобуд» договору про переведення боргу та про те, що останнє приймає на себе зобов`язання виконати перед кредиторами, до числа яких підпадала і ОСОБА_1 , всіх умов основного договору. Вказане повідомлення містило нові банківські реквізити, за якими кредитори мали сплачувати грошові кошти.

Окрім того, як вбачається з матеріалів справи, між ОСОБА_1 і ТОВ «Білдінг Групп» була підписана додаткова угода від 29.04.2010 року до договору №61 від 10.12.2005 року, згідно з якою ТОВ «Білдінг Групп» зобов`язалося закінчити будівництво передбаченого договором про інвестування в пайову участь у будівництво житлового будинку не пізніше 01.02.2011 року.

27.08.2018 року ухвалою Приморського районного суду м. Одеси було відкрито провадження у справі №520/9554/18 за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Білдінг Групп» про стягнення 1728474,10 грн. Підставою звернення ОСОБА_1 до суду стало невиконання ТОВ «Білдінг Групп» умов договору №61/Щ-11-21 про інвестування у пайову участь у будівництво житлового будинку від 10.12.2005 року.

Під час розгляду Приморським районним судом м. Одеси справи ТОВ «Білдінг Групп» надало до суду завірену копію додаткової угоди від 17.05.2010 року про розірвання договору про переведення боргу від 10.09.2009 року, згідно з якою укладений між відповідачами договір про переведення боргу від 10.09.2009 року було розірвано, внаслідок чого стороною за договором №61/Щ-11-21 про інвестування в пайову участь у будівництво житлового будинку від 10.12.2005 року на думку ТОВ «Білдінг Групп» знов стало ТОВ «БК Одесжитлобуд».

Згідно зі ст. 520 ЦК України боржник у зобов`язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

Договір, яким передбачається заміна боржника у зобов`язанні, є договором переведення боргу. На підставі даного договору старий боржник передає свої обов`язки у зобов`язанні новому боржнику, який вступає у зобов`язання та має виконати обов`язок перед кредитором.

Чинним законодавством встановлено лише форму правочину щодо заміни боржника у зобов`язанні - цей правочин вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання.

Заміна боржника у зобов`язанні здійснюється, зазвичай, шляхом укладення між первісним боржником та іншою особою (новим боржником) договору про переведення боргу.

Згода або незгода кредитора на переведення боргу є одностороннім волевиявленням кредитора, зверненим до первісного, нового чи обох боржників. Так, надаючи свою згоду на заміну боржника у зобов`язанні, кредитор звільняє від виконання певного обов`язку первісного боржника, одночасно забезпечуючи собі можливість вимагати відповідного виконання зобов`язання від нового боржника. Незгода ж кредитора на переведення боргу матиме своїм наслідком залишення у зобов`язанні первісного боржника й відсутність будь-яких правових відносин між новим боржником та кредитором.

Особливу увагу слід звернути на те, що зміст зобов`язання при переведенні боргу залишається незмінним; при заміні осіб у зобов`язанні не можна змінювати його предмет, обсяг, термін виконання тощо.

Водночас форми надання згоди кредитором щодо заміни боржника у зобов`язанні законом не передбачено.

Наведене дає суду підстави для висновку про те, що для заміни боржника у зобов`язанні істотне значення має не форма виразу волі кредитора, а наявність відповідної волі, що і вимагається згідно з приписами статті 520 ЦК.

Таким чином, відповідно до норми статті 520 ЦК вимагається наявність волі (згоди) кредитора на заміну боржника у зобов`язанні.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного суду від 20.09.2018 року у справі №190/1079/15-ц, від 14.11.2018 року у справі №190/1255/15-ц, від 20 листопада 2019 року у справі № 190/1078/15-ц, Верховного суду України від 26.04.2017 року №922/1029/16.

Так, в постановах Верховного суду від 20.09.2018 року у справі №190/1079/15-ц, від 14.11.2018 року у справі №190/1255/15-ц вказано: «У постанові Верховного Суду України від 26 квітня 2017 року у справі № 3-300гс17 зроблено висновок, що закон встановлює обмеження на заміну боржника у зобов`язанні поза волею кредитора. Згідно зі статтею 520 ЦК України боржник у зобов`язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом. Норма статті 520 ЦК України має на меті убезпечити кредитора від непередбачуваного та неочікуваного ризику невиконання зобов`язання внаслідок заміни особи боржника. Необхідність отримання згоди кредитора на переведення боргу зумовлена тим, що особа боржника завжди має істотне значення для кредитора. Вступаючи у договірні відносини, кредитор розраховував на отримання виконання з огляду на якості конкретного боржника (здатність виконати обов`язок, платоспроможність, наявність у боржника майна тощо). Відтак, для заміни боржника у зобов`язанні необхідна воля кредитора щодо відсутності заперечень проти покладення обов`язку первісного боржника на іншу особу. Чинним законодавством встановлено лише форму правочину щодо заміни боржника у зобов`язанні - цей правочин вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання (статті 513, 521 ЦК України)».

В постанові Верховного суду від 20 листопада 2019 року у справі № 190/1078/15-ц вказано: «Чинним законодавством встановлено лише форму правочину щодо заміни боржника у зобов`язанні - цей правочин вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання (статті 513, 521 ЦК України).

Водночас форми надання згоди кредитором щодо заміни боржника у зобов`язанні законом не передбачено.

Наведене дає підстави для висновку про те, що для заміни боржника у зобов`язанні істотне значення має не форма виразу волі кредитора, а наявність відповідної волі, що і вимагається згідно з приписами статті 520 ЦК України».

Суд вважає, що підписання між ОСОБА_1 і ТОВ «Білдінг Групп» додаткової угоди від 29.04.2010 року до договору №61/Щ-11-21 про інвестування в пайову участь у будівництво житлового будинку від 10.12.2005 року свідчить про наявність у позивачки волі (згоди) на заміну боржника у зобов`язанні, яке виникло з договору №61/Щ-11-21, що відповідає приписам статті 520 ЦК.

Внаслідок такої заміни стороною (боржником) у зобов`язанні, яке виникло на підставі договору №61/Щ-11-21 про інвестування в пайову участь у будівництво житлового будинку від 10.12.2005 року, стало саме ТОВ «Білдінг Групп».

Проте внаслідок укладання між відповідачами додаткової угоди від 17 травня 2010 року про розірвання договору про переведення боргу від 10.09.2009 року за договором №61/Щ-11-21 про інвестування в пайову участь у будівництво житлового будинку від 10.12.2005 року, знов мала відбутися заміна боржника в зобов`язанні з ТОВ «Білдінг Групп» на ТОВ «БК Одесжитлобуд». Але згода позивачки на таку заміну боржника в зобовязанні отримана не була, що дозволяє суду дійти висновку про недійсність укладеної між відповідачами додаткової угоди від 17.05.2010 року.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У частині 1 статті 510 ЦК України встановлено, що сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.

Отже, зобов`язання є правовідношенням між конкретно визначеними особами - сторонами зобов`язання.

Відповідно до ч.1 ст. 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України.

Згідно з ч.1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Додаткова угода від 17.05.2010 року про розірвання договору про переведення боргу від 10.09.2009 року за договором №61/Щ-11-21 про інвестування в пайову участь у будівництво житлового будинку від 10.12.2005 року, указаним вимогам не відповідає внаслідок порушення відповідачами ст. 520 ЦК України, яке полягає у неотриманні ними згоди позивачки, як власника майнових прав на квартиру АДРЕСА_2 , на заміну боржника у зобов`язанні.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного суду від 20.09.2018 року у справі №190/1079/15-ц, від 14.11.2018 року у справі №190/1255/15-ц.

Посилання ТОВ «Білдінг Групп» на те, що ОСОБА_1 не має права на оскарження додаткової угоди від 17.05.2010 року, оскільки не є стороною цього правочину, не приймаються судом до уваги, виходячи з наступного. Згідно з правилами статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист, у тому числі судовий, свого цивільного права, а також цивільного інтересу, що загалом може розумітися як передумова для виникнення або обов`язковий елемент конкретного суб`єктивного права, як можливість задовольнити свої вимоги за допомогою суб`єктивного права та виражатися в тому, що особа має обґрунтовану юридичну заінтересованість щодо наявності/відсутності цивільних прав або майна в інших осіб.

Таким чином, оспорювати правочин може також особа (заінтересована особа), яка не була стороною правочину.

Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним (частина третя статті 215 ЦК України), спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину.

Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав. (Правова позиція Верховного суду України у справі № 6-605цс16 від 25.05.2016 року, постанова Великої палати Верховний Суду від 18.04.2018 року № 439/212/14-ц|14-75цс18, постанови Верховного Суду від 18.07.2018 року по справі № 750/2728/16-ц, провадження № 61-8888св18, від 04 липня 2018 року по справі № 462/4611/13-ц, провадження № 61-6130св18).

Тобто судова практика зміст ч. 3 ст. 215 ЦК України тлумачить таким чином, що договір може бути визнаний недійсним за позовом особи, яка не була його учасником, за обов`язкової умови встановлення судом факту порушення цим договором прав та охоронюваних законом інтересів позивача.

При вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину підлягають застосуванню загальні приписи статей 3, 15, 16 ЦК України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права.

В даному випадку ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про визнання недійсним правочину внаслідок якого без її згоди відбулася заміна боржника в зобов`язанні, кредитором в якому є саме вона.

Як вже було вказано судом, внаслідок укладання відповідачами додаткової угоди від 17.05.2010 року у зобов`язанні, яке виникло на підставі договору №61/Щ-11-21 про інвестування в пайову участь у будівництво житлового будинку від 10.12.2005 року, знов відбулася заміна боржника з ТОВ «Білдінг Групп» на ТОВ «БК Одесжитлобуд».

Правочин про заміну боржника в зобов`язанні без згоди кредитора, порушує права кредитора в указаному зобов`язанні, оскільки отримання згоди кредитора на таку заміну є обов`язковою умовою заміни боржника, встановленою законом.

Не приймаються судом до уваги і посилання ТОВ «Білдінг Групп» на недійсність договору про переведення боргу від 10.09.2009 року, укладеного між ТОВ «БК Одесжитлобуд» і ТОВ «Білдінг Групп», оскільки згідно зі ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Що стосується посилань ТОВ «Білдінг Групп» на те, що за оскаржуваною додатковою угодою до договору від 10.09.2009 року від 17 травня 2010 року не відбулася заміна боржника в зобов`язанні, то вони спростовуються текстом самої оскаржуваної угоди, згідно з п. 2 якої з моменту її підписання всі права та обов`язки, що були передані ТОВ «Білдінг Групп» у 2009 році, повертаються ТОВ «БК «Одесжитлобуд».

Відповідно до положень статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Докази мають бути належними, допустимими, достовірними і достатніми.

Проте відповідачі не спростували належними та допустимими доказами обставини, викладені в позові.

За таких обставин, після всебічного, повного дослідження, оцінки наявних матеріалів та обставин справи суд дійшов висновку, про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.15,16, 203, 215, 509, 510 ЦК України, ст.ст. 12, 81, 258, 263-265 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «БІЛДІНГ ГРУПП», товариства з обмеженою відповідальністю «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ ОДЕСЖИТЛОБУД» про визнання угоди недійсною - задовольнити.

Визнати Додаткову угоду від 17 травня 2010 року про розірвання договору про переведення боргу від 10.09.2009 року за договором №61/Щ-11-21 про інвестування в пайову участь у будівництво житлового будинку від 10.12.2005 року, укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія Одесжитлобуд» і Товариством з обмеженою відповідальністю «Білдінг Групп», визнати недійсною.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається через Приморський районний суд м. Одеси протягом тридцяти днів з дня з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складений та підписаний 05 листопада 2020 року.

Суддя Л. М. Чернявська