Рішення № 92649968, 26.10.2020, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

Справа №243/3223/20

Провадження №2/243/1397/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2020 року Слов`янський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Дюміної Н.О.

за участю:

секретаря судового засідання Прилуцької А.В.

розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі № 6 Слов`янського міськрайонного суду Донецької області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Приватного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний банк», третя особа Слов`янський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області про звернення стягнення на предмет застави, визнання права власності на предмет застави, вилучення запису про обтяження, -

ВСТАНОВИВ:

07 квітня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ПАТ ПУМБ про звернення стягнення на предмет застави, визнання права власності на предмет, вилучення запису про обтяження, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 13 листопада 2006 року між ОСОБА_3 та ЗАТ «Перший Український Міжнародний банк» (на теперішній час - ПАТ «Перший Український Міжнародний банк» був укладений Кредитний Договір № 5085249, відповідно до якого ОСОБА_3 був наданий кредит в розмірі 104 500,00 грн.

13 листопада 2006 року між ОСОБА_3 ЗАТ «Перший Український Міжнародний Банк» (на теперішній час ПАТ ПУМБ) було укладено Кредитний Договір № 5085249, відповідно до якого ОСОБА_3 був наданий кредит в розмірі 104 500 грн. 00 коп.

На забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним Договором 13.11.2006 року між ОСОБА_3 та ЗАТ «Перший Український Міжнародний банк» (на теперішній час - ПАТ ПУМБ) було укладено Договір Іпотеки № 5085483, предметом якого є двокімнатна квартира загальною площею: 43,9 кв.м, житловою площею: 27,8 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 . Договір посвідчено приватним нотаріусом Слов`янського міського нотаріального округу Панченко А.В. 13.11.2016 року за № 2933.

Крім того 13 листопада 2006 року між ОСОБА_4 та - ПАТ «Перший Український Міжнародний банк» було укладено Договір поруки б/н, відповідно до якого, він як Поручитель, несе солідарну відповідальність з ОСОБА_3 за Кредитним Договором.

Зазначив в позові, що 11 грудня 2019 року між ним та ПАТ «Перший Український Міжнародний банк» було укладено Додаткову угоду №1 до Договору поруки б/н від 13.11.2006 року, згідно якої п. 4.1 Договору поруки було викладено в наступній редакції:

п.4.1 Після виконання поручителем зобов`язання, поручитель має право задовольнити свої вимоги до Боржника шляхом звернення стягнення на предмет застави на підставі ст.512 та ст. 556 цивільного кодексу України, шляхом визнання права власності на предмет застави судом, в порядку передбаченому законом.

11 грудня 2019 року Кредитним Комітетом ПАТ «Перший Український Міжнародний банк» було прийняте рішення про застосування процедури прощення боргу за Кредитним договором № 5085249 від 13.11.2006 року відповідно до ст. 605 Цивільного кодексу України за умови сплати частини суми заборгованості в розмірі 105 000 гривень.

Враховуючи вказане вище рішення Кредитного Комітету ПАТ «Перший Український Міжнародний банк», позивачем 11 грудня 2019 року у відділенні ПАТ «ПУМБ» у місті Слов`янську, через касу банку, було сплачено 105 000,00 гривень на погашення заборгованості за договором №5085249 від 13.11.2006 року, Квитанція № ТR. 4040113.49299.8526 від 11.12.2019 року.

Вказує, що ним, як поручителем за Кредитним договором № 5085249 були виконані умови як Додаткової умови до Договору поруки так і дотримано процедуру прощення боргу за Кредитним договором № 5085249 від 13.11.2006 року, у зв`язку з чим просить суд, в порядку положень статей 512, 556 ЦК України звернути стягнення на предмет іпотеки за кредитним договором, шляхом визнання за ним права власності на предмет іпотеки – квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .

Крім того зазначає, що при вирішенні питання щодо визнання за ним права власності на предмет застави (іпотеки) має бути вирішено питання щодо вилучення записів про обтяження з Державного реєстру Іпотек за та Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.

Так, згідно Інформаційної довідки № 197875141 від 28.01.2020 року Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек Єдиного реєстру заборон на відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна спірне майно (квартира) має реєстраційний номер № 15871729, за яким є два записи про обтяження:

1) Тип обтяження - заборона на нерухоме майно, реєстраційний номер обтяження: 4046669, зареєстровано 13.11.2006 року реєстратором Приватним нотаріусом Панченко А.В., підстава обтяження: договір іпотеки, 2933, 13.11.2006, об`єкт обтяження: квартира, двокімнатна, адреса: АДРЕСА_1 , номер РГІВН 5871729. власник ОСОБА_5 , заявник: Перший Український міжнародний банк;

2) Тип обтяження: іпотека, реєстраційний номер обтяження: 4046696, зареєстровано З 1.2006 реєстратором приватний нотаріус Панченко А.В., підстава обтяження: договір іпотеки 2933, 13.11.2006, об`єкт обтяження: квартира, двокімнатна, адреса: АДРЕСА_1 , номер РПВН 15871729, Іпотекодержатель: «Перший Український міжнародний банк» ЗАТ, боржник за основним зобов`язанням: ОСОБА_5 .

Відповідно Інформаційної довідки № 197878916 від 28.01.2020 року Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек Єдиного реєстру заборон на відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна в реєстрі є запис про обтяження за реєстраційним номером № 12895184, тип обтяження: арешт нерухомого майна, зареєстровано: 20.08.2012 реєстратором: Донецька філія державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, підстава обтяження: Постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, 30787550, 20.08.2012, Державний виконавець відділу державної виконавчої служби Слов`янського міськрайонного управління юстиції Гальчук О.О., об`єкт обтяження: невизначене майно, все нерухоме майно, окрім квартири АДРЕСА_2 , власник: ОСОБА_5 , обтяжувач: Відділ державної

виконавчої служби Слов`янського міськрайонного управління юстиції, заявник: Відділ державної виконавчої служби Слов`янського міськрайонного управління юстиції.

Спірне майно (квартира) за реєстраційним номером № 15871729 обтяжено також вищезазначеним записом № 12895184.

З огляду на викладене просив суд, звернути стягнення на предмет застави, яким є двокімнатна квартира за адресою АДРЕСА_1 , визнати за ним право власності на предмет застави та вилучити записи про обтяження майна.

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, надав суду заяву з проханням розгляд справи проводити без його участі, а за участі його захисника Виноградської О.В.

Представник позивача ОСОБА_6 в судове засідання не з`явилася, надала до суду заяву з проханням слухати справу у її відсутність, позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити. Крім того надала для огляду у судовому засіданні оригінали доказів.

Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання не з`явилася, надала суду заяву з проханням розгляд справи проводити у її відсутності. Крім того надала суду відзив на позовну заяву в якому зазначила, що позов вона визнає в повному обсязі, не заперечує проти його задоволення.

Представник відповідача ПАТ «Перший Український Міжнародний банк», у судове засідання не з`явився, надіслав на адресу суду заяву з проханням розгляд справи проводити за його відсутністю. Крім того, 19 травня 2020 року надіслала на адресу суду відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що позовні вимоги визнає в повному обсязі.

Представник третьої особи Слов`янського міськрайонного відділу Державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Харків) до судового засідання не з`явився, від старшого державного виконавця Нагорного Є.О., який діє на підставі довіреності № 17.19-13/73961 від 11 вересня 2020 року надійшло клопотання про розгляд справи без його участі, рішення просив винести на розсуд суду.

Згідно ч 2 ст. 247 ЦПК України - фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, розглянувши справу в межах заявлених вимог, суд приходить до наступного.

Матеріалами справи достовірно встановлено, що 13 листопада 2006 року між ЗАТ «Перший Український Міжнародний банк» правонаступником якого є ПАТ «Перший Український Міжнародний банк» та між ОСОБА_5 було укладено Кредитний договір №5085249, у відповідності до якого остання отримала кредит в сумі 104 500,00 гривень з кінцевим терміном повернення заборгованості до 22 жовтня 2026 року з цільовим призначенням - для придбання нерухомості: квартири АДРЕСА_3 (а.с.21-23).

13 листопада 2006 року з метою забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором між ОСОБА_5 та ЗАТ «Перший Український Міжнародний банк» було також укладено договір іпотеки, відповідно до якого ОСОБА_5 передано в іпотеку банку квартиру АДРЕСА_3 (а.с.16-21).

13 листопада 2006 року між позивачем та ЗАТ «Перший Український Міжнародний банк» було укладено Договір поруки б/н, відповідно до якого, він як Поручитель та ОСОБА_5 , несуть солідарну відповідальність за Кредитним Договором від 13 листопада 2006 року за №5085249 (а.с.26-28).

11 грудня 2019 року між позивачем та ПАТ «Перший Український Міжнародний банк» було укладено Додаткову угоду №1 до Договору поруки б/н від 13.11.2006 року за кредитним договором №5085249 від 13.11.2006 року, яким п. 4.1 Договору поруки було викладено в наступній редакції: п.4.1 Після виконання поручителем зобов`язання, поручитель має право задовольнити свої вимоги до Боржника шляхом звернення стягнення на предмет застави на підставі ст.512 та ст. 556 Цивільного кодексу України, шляхом визнання права власності на предмет застави судом, в порядку передбаченому законом.

11 грудня 2019 року Кредитним Комітетом ПАТ «Перший Український Міжнародний банк» було прийняте рішення про застосування процедури прощення боргу за Кредитним договором № 5085249 від 13.11.2006 року відповідно до ст. 605 Цивільного кодексу України за умови сплати частини суми заборгованості в розмірі 105 000,00 гривень (а.с. 29).

Відповідно до копії квитанції за № ТR. 4040113.49299.8526 від 11.12.2019 року, позивачем було сплачено ПАТ «Перший Український Міжнародний банк» 105 000,00 грн. в якості погашення заборгованості за кредитним договором №5085249 від 13 листопада 2006 року (а.с. 31).

Згідно Інформаційної довідки № 197875141 від 28.01.2020 року Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек Єдиного реєстру заборон на відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна спірне майно (квартира) має реєстраційний номер № 15871729, за яким є два записи про обтяження:

1) Тип обтяження - заборона на нерухоме майно, реєстраційний номер обтяження: 4046669, зареєстровано 13.11.2006 року реєстратором Приватним нотаріусом Панченко А.В., підстава обтяження: договір іпотеки, 2933, 13.11.2006, об`єкт обтяження: квартира, двокімнатна, адреса: АДРЕСА_1 , номер РГІВН 5871729, власник ОСОБА_5 , заявник: Перший Український міжнародний банк;

2) Тип обтяження: іпотека, реєстраційний номер обтяження: 4046696, зареєстровано З 1.2006 реєстратором приватний нотаріус Панченко А.В., підстава обтяження: договір іпотеки 2933, 13.11.2006, об`єкт обтяження: квартира, двокімнатна, адреса: АДРЕСА_1 , номер РПВН 15871729, Іпотекодержатель: «Перший Український міжнародний банк» ЗАТ, боржник за основним зобов`язанням: ОСОБА_5 (а.с. 32-32 з.б.).

Відповідно Інформаційної довідки № 197878916 від 28.01.2020 року Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек Єдиного реєстру заборон на відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна в реєстрі є запис про обтяження за реєстраційним номером № 12895184, тип обтяження: арешт нерухомого майна, зареєстровано: 20.08.2012 реєстратором: Донецька філія державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, підстава обтяження: Постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, 30787550, 20.08.2012, Державний виконавець відділу державної виконавчої служби Слов`янського міськрайонного управління юстиції Гальчук О.О., об`єкт обтяження: невизначене майно, все нерухоме майно, окрім квартири АДРЕСА_2 , власник: ОСОБА_5 , обтяжувач: Відділ державної виконавчої служби Слов`янського міськрайонного управління юстиції, заявник: Відділ державної виконавчої служби Слов`янського міськрайонного управління юстиції (а.с. 33-33 з.б.).

Відповідно до ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

У відповідності до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Вибір громадянами способу захисту своїх прав і свобод від порушень та протиправних посягань гарантовано ч.4,5 ст. 55, ст. 124 Конституції України, відповідно до якої кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань та закріплено статтями 7, 12 Загальної декларації про права людини, ст. 13 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, що згідно зі статтею 9 Конституції України є складовою національного законодавства.

Так позивач, як на підставу своїх вимог посилається на те, що він як поручитель ОСОБА_3 за кредитним договором, уклав 11 грудня 2019 року з ПАТ «Перший Український Міжнародний банк» додаткову угоду №1 до Договору поруки б/н від 13.11.2006 року за кредитним договором №5085249 від 13.11.2006 року, згідно якої п. 4.1 Договору поруки було викладено в наступній редакції, а саме - п.4.1 Після виконання поручителем зобов`язання, поручитель має право задовольнити свої вимоги до Боржника шляхом звернення стягнення на предмет застави на підставі ст.512 та ст. 556 Цивільного кодексу України, шляхом визнання права власності на предмет застави судом, в порядку передбаченому законом.

Після чого позивач, на виконання вказаного вище п. 4.1 додаткової угоди до Договору поруки та приймаючи до уваги рішення ПАТ «Перший Український Міжнародний банк» про застосування процедури прощення боргу за Кредитним договором № 5085249 від 13.11.2006 року, сплатив як поручитель ОСОБА_3 на користь ПАТ «Перший Український Міжнародний банк» 105 000,00 грн. в якості погашення заборгованості за кредитним договором №5085249 від 13 листопада 2006 року.

У зв`язку з чим вважає, що виконав всі передбачені чинним законодавством умови для визнання за ним права власності на предмет іпотек, а саме на двокімнатну квартиру загальною площею: 43,9 кв.м, житловою площею: 27,8 кв.м, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 .

Суд, не піддає сумніву фактичні обставини у справі та сукупність письмових доказів, досліджених в судовому засіданні, без надання їм юридичної оцінки, оскільки не виходить за межі позовних вимог,щодо укладення між ОСОБА_3 та ЗАТ «ПУМБ» кредитного договору № 5085249, укладення договору поруки б/н від 13.11.2006 року між ЗАТ «ПУМБ» та ОСОБА_4 , а також договору іпотеки та додаткової угоди до договору поруки та бере до уваги рішення ПАТ ПУМБ про застосування процедури прощення боргу за Кредитним договором № 5085249 від 13.11.2006 року, однак в контексті правової специфіки спірних правовідносин зазначає наступне.

Так в Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 20.10.2020 року (справа № 520/13399/14-ц; провадження № 61-13084св19) досліджувалось питання щодо правової можливості визнання за іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки в судовому порядку.

У вказаній постанові Верховний Суд зауважив, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

За змістом частини першої статті 575 ЦК України та статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека як різновид застави, предметом якої є нерухоме майно - це вид забезпечення виконання зобов`язання, згідно з яким іпотекодержатель має право у разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, передбаченому цим Законом.

У статті 12 Закону України «Про іпотеку» вказано, що в разі порушення іпотекодавцем обов`язків, установлених іпотечним договором, іпотекодержатель має

право вимагати дострокового виконання основного зобов`язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом.

Статтею 33 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, установлених статтею 12 цього Закону.

Тобто, законом передбачено чітко визначені способи звернення стягнення на предмет іпотеки в разі невиконання чи неналежного виконання забезпеченого іпотекою зобов`язання.

Згідно зі статтею 36 Закону України «Про іпотеку» сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем та іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання в порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку»; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

Отже, сторони в договорі чи відповідному застереженні можуть передбачити як передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в позасудовому порядку, так і надання іпотекодержателю права від свого імені продати предмет іпотеки як за рішенням суду, так і на підставі відповідного застереження в договорі про задоволення вимог іпотекодержателя чи застереження в іпотечному договорі на підставі договору купівлі-продажу.

Вказана правова позиція зазначена у постанові Верховного Суду від 02 квітня 2020 року у справі № 154/2822/15-ц (провадження № 61-47767св18, ЄДРСРУ № 88601335).

При цьому, необхідно враховувати, що стаття 37 Закону України «Про іпотеку» не містить можливості визнання права власності на предмет іпотеки за іпотекодержателем за рішенням суду.

Відповідно до цієї статті, іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.

Рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржене іпотекодавцем у суді.

Таким чином, чинним законодавством передбачене лише право оспорити в суді державну реєстрацію права власності на предмет іпотеки за іпотекодавцем, набутого в позасудовому порядку, а не визнання права власності на предмет іпотеки в судовому порядку.

Разом із тим, у частині першій статті 38 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві може бути передбачено в рішенні суду або договорі про задоволення вимог іпотекодержателя (відповідному застереженні в іпотечному договорі).

Можливість реалізації іпотекодержателем права на звернення стягнення шляхом набуття права власності на предмет іпотеки передбачена у статті 3 Закону України від 07 липня 2004 року № 1953-ІV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», у якій визначено, що загальними засадами державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) є: 1) гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження; 2) обов`язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав; 3) публічність державної реєстрації прав; 4) внесення відомостей до Державного реєстру прав виключно на підставах та в порядку, визначених цим Законом; 5) відкритість та доступність відомостей Державного реєстру прав.

Для реалізації іпотекодержателем позасудового способу звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на нього, за загальним правилом необхідні тільки воля та вчинення дій з боку іпотекодержателя, якщо договором не передбачено іншого порядку.

При цьому позивач не позбавлений можливості звернутися до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки в інший спосіб, ніж визнання права власності на нього.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21 березня 2018 року у справі № 760/14438/15-ц зазначила, що передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки відповідно до статей 36, 37 Закону України «Про іпотеку» є способом позасудового врегулювання, який здійснюється за згодою сторін без звернення до суду.

Застереження в договорі про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом визнання права власності на предмет іпотеки - це виключно позасудовий спосіб урегулювання спору, який сторони встановлюють самостійно у договорі.

За змістом вказаних вище норм Закону України «Про іпотеку» для реалізації іпотекодержателем позасудового способу звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на нього за загальним правилом необхідні тільки воля та вчинення дій з боку іпотекодержателя, якщо договором не передбачено іншого порядку.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі палати Касаційного цивільного суду від 18 березня 2019 року у справі № 201/3581/17, провадження № 61-885св18 (ЄДРСРУ № 80555542), від 27 березня 2019 року у справі № 522/24450/14, провадження № 61-38762св18 (ЄДРСРУ № 80854365) та ін.

За таких обставин, передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки відповідно до статей 36, 37 Закону України «Про іпотеку» є способом позасудового врегулювання, який здійснюється за згодою сторін без звернення до суду, оскільки з урахуванням вимог статей 328, 335, 392 ЦК України у контексті статей 36, 37 Закону України «Про іпотеку» суди не наділені повноваженнями звертати стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на нього за іпотекодержателем.

Аналогічна правова позиція зазначена у постанові Верховного Суду від 08 квітня 2020 року у справі № 759/10689/14-ц (провадження № 61-14323св19), від 04 серпня 2020 року у справі № 303/7768/13-ц (провадження № 61-48600св18, ЄДРСРУ № 90784273)

Суд також вважає за необхідне додатково зазначити, що позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що

міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, який підлягає нотаріальному посвідченню і може бути укладений у будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до Закону України «Про іпотеку».

Необхідно розрізняти між собою застереження у іпотечному договорі та договір про задоволення вимог іпотекодержателя.

Застереження у іпотечному договорі встановлюється у момент укладення договору або шляхом внесення змін до нього, тоді як договір про задоволення вимог іпотекодержателя є самостійним договором, необхідність в укладенні якого виникає з моменту, коли постає питання про належне виконання зобов`язань боржником.

Окрім того, у договорі про задоволення вимог іпотекодержателя можливо передбачити будь-які не заборонені Законом способи задоволення вимог за основним зобов`язанням, у тому числі і такий спосіб задоволення вимог іпотекодержателя, як перехід права власності на предмет іпотеки, тоді як у застереженні до іпотечного договору такий спосіб, як передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання застосований бути не може.

Таким чином, у разі звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання, при реєстрації прав власності на таке майно, правовстановлювальним документом буде або договір купівлі-продажу нерухомості або договір про задоволення вимог іпотекодержателя.

Резюмуючи свою позицію щодо позовних вимог ОСОБА_1 в частині визнання права власності на майно, що є предметом іпотеки, суд зазначає, що визнання права власності на предмет іпотеки - це виключно позасудовий спосіб звернення стягнення, який можливий за точного виконання певних умов діючого законодавства, а тому позов в цій частині не підлягає задоволенню.

З приводу наявності арешту спірної квартири АДРЕСА_3 , та позовних вимог ОСОБА_4 в частині виключення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек Єдиного реєстру заборон на відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого записів про обтяження квартири АДРЕСА_3 , суд зазначає наступне.

Виконання забезпечувального зобов`язання, що виникає з іпотеки, полягає в реалізації іпотекодержателем (кредитором) права одержати задоволення за рахунок переданого боржником в іпотеку майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника. Сутність цього права полягає в тому, що воно дозволяє задовольнити вимоги кредитора навіть у разі невиконання боржником свого зобов`язання в силу компенсаційності цього права за рахунок іпотечного майна та встановленого законом механізму здійснення кредитором свого преважного права, незалежно від переходу права власності на це майно від іпотекодавця до іншої особи (в тому числі й у випадку недоведення до цієї особи інформації про обтяження майна).

Також слід зазначити, що навіть в межах зведеного виконавчого провадження арешт накладається з урахуванням суми стягнення за всіма виконавчими документами. Однак у разі накладення арешту на майно боржника кількома виконавцями право звернути стягнення на майно боржника матиме лише той виконавець, який наклав арешт першим.

Дослідивши Інформаційну довідку № 197875141 від 28.01.2020 року Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек Єдиного реєстру заборон на відчуження об`єктів нерухомого майна, суд прийшов до висновку, що заборона відчуження спірної

квартири на підставі договору іпотеки від 13.11.2006 року превалює перед іншими записами про обтяженнями по вказаному майну, що свідчить про першочергове право іпотекодержателя на компенсацію невиконаного боржником зобов`язання.

Разом з тим, враховуючи що вимоги позивача в цій частині є похідними від вимог про визнання права власності на квартиру в задоволенні яких позивачу було відмовлено, на теперішній час власником спірної квартири продовжує бути відповідач ОСОБА_3 , у зв`язку з чим суд приходить до висновку про передчасність вимог позивача в цій частині позову, оскільки зняття арешту із спірного майна, може створити в подальшому ризики для позивача в задоволенні своїх вимог, як кредитора, про визнання права власності на предмет іпотеки в позасудовому порядку.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 512, 556 ЦК України; ст.ст.4, 10, 12, 13, 19, 76, 81, 89, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, ЗУ «Про іпотеку», суд,-

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Приватного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний банк», третя особа Слов`янський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області про звернення стягнення на предмет застави, визнання права власності на предмет, вилучення запису про обтяження – відмовити в повному обсязі.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Донецького апеляційного суду через Слов`янський міськрайонний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Відповідно до п. 3 Розділу ХІІ «Прикінцеві положення» Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України від 18.06.2020 № 731-IX, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином".

Повний текст рішення складений 05 листопада 2020 року.

Суддя Слов`янського

міськрайонного суду

Донецької області Н.О.Дюміна