Рішення № 92645491, 29.10.2020, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

29 жовтня 2020 року м. Ужгород№ 260/2176/20 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Скраль Т.В.

при секретарі Гонтовому Ю.О.,

за участю сторін:

позивач: ОСОБА_1 - в судове засідання не з`явився,

представник позивача: адвокат Човганин Михайло Іванович,

відповідач: Берегівська міська рада Закарпатської області - представник в судове засідання не з`явився,

третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача: Управління земельних відносин Берегівської міської ради - представник в судове засідання не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Берегівської міської ради (90202, Закарпатська область, м. Берегово, вул. Б. Хмельницького, 7, код ЄДРПОУ 04053683), третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача: Управління земельних відносин Берегівської міської ради (90202, Закарпатська обл., м. Берегово, вул. Б.Хмельницького, буд. 7) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

Повний текст виготовлений 03 листопада 2020 року, однак підписаний 05 листопада 2020 року, у зв`язку із зайнятістю головуючої 04 листопада 2020 року у виборчій справі 260/3638/20.

03 червня 2020 року, ОСОБА_1 через уповноваженого представника - адвоката Човганина Михайла Івановича звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Берегівської міської ради, якою просить визнати протиправним та скасувати рішення 51 сесії 7 скликання Берегівської міської ради за № 1998 від 24 квітня 2020 року «Про надання дозволу управлінню земельних відносин Берегівської міської ради на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у комунальну власність територіальної громади АДРЕСА_2 ».

26 червня 2019 року, ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду відкрито провадження в даній адміністративній справі.

30 липня 2020 року, ухвалою суду залучено до участі у справі Управління земельних відносин Берегівської міської ради як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору.

1. Позиції сторін.

Позивач свої позовні вимоги аргументував тим, що 07 червня 2019 року звернувся до Берегівської міської ради Закарпатської області із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність шляхом викупу орієнтованою площею 0,12 га для розміщення основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості за адресою: АДРЕСА_2 , оскільки на земельній ділянці розміщено нерухоме майно позивача, відомості про яке внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Водночас, 03 січня 2020 року, позивач повторно звернувся до відповідача із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність шляхом викупу орієнтованою площею 0,12 га, так як земельна ділянка необхідна для обслуговування належного позивачу на праві власності майна. Відповіддю від 12.03.2020 року за № Г-59, відповідачем було повідомлено, що рішенням Берегівської міської ради за № 1716 від 12.07.2019 року позивачу було надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність шляхом викупу по АДРЕСА_2 , орієнтованою площею 0, 045 га. Відповідач посилається на ч.2 ст.8 Закону України «Про звернення громадян», яка передбачає, що не розглядаються повторні звернення одним і тим же органом від одного і того ж громадянина з одного і того ж питання, якщо перше вирішено по суті. А тому вважає, що для можливості розгляду клопотання від 03 січня 2020 року необхідно уточнити орієнтовану площу земельної ділянки без врахування 0,045 га та надати відповідні графічні матеріали. Всупереч приписам статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та статей 127 - 128 ЗК України, відповідач незаконно ухилився від розгляду на пленарному засіданні по суті заяви від 03 січня 2020 року. Не зважаючи на те, що позивач має наміри викупити земельну ділянку, 24 квітня 2020 року, відповідач приймає на 51 сесії 7 скликання рішення за № 1998 «Про надання дозволу Управлінню земельних відносин Берегівської міської ради на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у комунальну власність територіальної громада АДРЕСА_2 ». Разом з тим, в порушення вимог Законів України «Про місцеве самоврядування в Україні» та «Про доступ до публічної інформації» відповідач оприлюднив проект оскаржуваного Рішення лише 22 квітня 2020 року. Таким чином, відповідач порушив процедуру прийняття рішення, а саме порушив строки попереднього оприлюднення проекту рішення, чим обмежив право позивача на своєчасне та повне отримання публічної інформації, фактично позбавивши права на участь в обговоренні відповідного проекту рішення протягом встановленого законодавством двадцятиденного строку, права на надання та врахування суб`єктом владних повноважень обґрунтованих пропозицій і зауважень до документа.

21 серпня 2020 року, на електронну адресу суду та 25 серпня 2020 року засобами поштового зв`язку, з порушенням строків, подано до суду відзив в якому просять відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування зазначають, що ОСОБА_1 звернувся до Берегівської міської ради із заявою про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність по АДРЕСА_3 , для розміщення основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості. Рішенням Берегівської міської ради № 1716 від 12 липня 2019 року відповідний дозвіл було надано. Оскільки протягом тривалого часу, а саме 8 місяців, позивачем не було подано проект на затвердження. Враховуючі суспільні потреби, місце розташування даної земельної ділянки, 24 квітня 2020 року, прийнято рішення Берегівської міської ради № 1998 «Про надання дозволу Управлінню земельних відносин Берегівської міської ради на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у комунальну власність територіальної громади АДРЕСА_1», для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд технічної інфраструктури (виробництва та розподілення газу, постачання пари та гарячої води, збирання, очищення та розподілення води). Таким чином закон захищає виключне право органу місцевого самоврядування розпоряджатись закріпленими за ним земельними ділянками на власний розсуд з дотриманням прав інших суб`єктів земельних відносин.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, однак про час і дату судового засідання повідомлені належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення, яке вручено 13 жовтня 2020 року та повернулося до суду 20 жовтня 2020 року.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог у судове засідання не з`явився, однак, 28 серпня 2020 року, до суду надійшла заява про розгляд справи без участі. Разом з тим, зазначили, що прийняття рішення Берегівською міською радою № 1998 від 24 квітня 2020 року «Про надання дозволу управлінню земельних відносин Берегівської міської ради на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у комунальну власність територіальної громади АДРЕСА_1» жодним чином не порушує права ОСОБА_1 , оскільки надання дозволу на розроблення проекту землеустрою по суті є лише дозволом на збір пакету документів для формування земельної ділянки, та не є передачею земельної ділянки.

Під час розгляду справи по суті уповноважений представник позивача позов підтримав повністю, просив суд його задовольнити з мотивів, що у ньому наведені.

2. Обставини, встановлені судом

Судом встановлено, що, 07 червня 2019 року, ОСОБА_1 , звернувся до міського голови м. Берегове із заявою, в якій просить надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність шляхом викупу орієнтовною площею 0,12 га для розміщення основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості за адресою: АДРЕСА_3 , оскільки на даній земельній ділянці є його нерухоме майно, відомості про яке внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що стверджується відповідним витягом, який додається до цієї заяви.

До заяви додано: копію паспорта і коду; ситуаційний план; копія технічного паспорту; копія свідоцтва про право власності та витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно; копія витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності; копія нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 07 листопада 2008 pоку, зареєстрованого в реєстрі за № 3811, (а.с. 4).

27 вересня 2019 року, Берегівська міська рада рішенням № 1716 «Про надання дозволу ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність шляхом викупу по АДРЕСА_3 », керуючись статтями 143, 144 Конституції України, пунктом 34 частини 1 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», статтями 12, 122, 127, 128, частиною 2 статті 134 Земельного кодексу України, статтею 50 Закону України «Про землеустрій» та розглянувши заяву ОСОБА_1 , додані документи, вирішила надати дозвіл ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність шляхом викупу, по АДРЕСА_3 , орієнтовною площею 0,045 га, для розміщення основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості ( код КВЦПЗ 11.02), (а.с. 5).

03 січня 2020 року, ОСОБА_1 , звернувся до міського голови м. Берегове із заявою, в якій беручи до уваги раніше подану ним заяву від 07 червня 2019 року повторно просить надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність шляхом викупу орієнтованою площею 0,12 га для розміщення основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної машинобудівної та іншої промисловості за адресою: АДРЕСА_3 , оскільки дана земельна ділянка є необхідною для обслуговування належного йому на праві власності майна, відомості про яке внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Звертає увагу на те, що додатки, які підтверджують вище зазначені обставини були подані раніше разом із заявою від 07 червня 2019 року, (а.с. 6).

12 березня 2020 року, Берегівська міська рада, листом № Г-59, надала відповідь ОСОБА_1 , де зазначила, що розглянувши його лист від 03 січня 2020 року, інформує, що рішенням Берегівської міської ради № 1716 від 12 липня 2019 року, йому надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, шляхом викупу по АДРЕСА_3 , орієнтовною площею 0,045 га. Відповідно до частини 2 статті 8 Закону України «Про звернення громадян» не розглядаються повторні звернення одним і тим же органом від одного і того ж громадянина з одного і того ж питання, якщо перше вирішено по суті. Для можливості розгляду клопотання від 03 січня 2020 року просять уточнити орієнтовну площу земельної ділянки без врахування 0,045 га та надати відповідні графічні матеріали, (а.с. 12).

24 квітня 2020 року, рішенням Берегівської міської ради Закарпатської області № 1998 «Про надання дозволу управлінню земельних відносин Берегівської міської ради на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у комунальну власність територіальної громади АДРЕСА_1», керуючись статтями Конституції України, пунктом 34 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», статтями 12, 122 Земельного кодексу України, статтею 50 Закону України «Про землеустрій» та розглянувши клопотання управління земельних відносин Берегівської міської ради від 17 лютого 2020 року № 18 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у комунальну власність територіальної громади м. Берегове, вирішили надати дозвіл управлінню земельних відносин Берегівської міської ради на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у комунальну власність територіальної громади м. Берегове, що знаходиться на АДРЕСА_2 , орієнтовною площею 0,1 га, цільове призначення «для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд технічної інфраструктури (виробництва та розподілення газу, постачання пари та гарячої води, збирання, очищення та розподілення води)», код КВЦПЗ 11.04, (а.с. 11).

Не погодившись із даним рішення відповідача, позивач звернувся до суду.

3. Мотиви суду та норми права, застосовані судом

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями частини другої статті 2 КАС України, в справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 14 Конституції України гарантує право власності на землю. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Законом, який регулює земельні правовідносини, є Земельний кодекс України, а також прийняті відповідно до Конституції України та цього Кодексу нормативно-правові акти.

Відповідно до пункту "а" частини першої статті 81 ЗК України, громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами.

Підпунктом "а" частини другої статті 83 ЗК України встановлено, що у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.

Відповідно до частин першої - третьої статті 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до статті 127 ЗК України, органи державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, здійснюють продаж земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них (оренди, суперфіцію, емфітевзису) громадянам, юридичним особам та іноземним державам на підставах та в порядку, встановлених цим Кодексом. Продаж земельних ділянок державної та комунальної власності або прав на них (оренди, суперфіцію, емфітевзису) на конкурентних засадах у формі аукціону здійснюється у випадках та порядку, встановлених главою 21 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1-3 статті 128 ЗК України, продаж громадянам і юридичним особам земельних ділянок державної (крім земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації) та комунальної власності для потреб, визначених цим Кодексом, провадиться місцевими державними адміністраціями, Радою міністрів Автономної Республіки Крим або органами місцевого самоврядування в межах їх повноважень.

Особливості продажу земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти нерухомого військового майна, що підлягають реалізації, та земельних ділянок, які вивільняються у процесі реформування Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту, встановлюються законом.

Громадяни та юридичні особи, зацікавлені у придбанні земельних ділянок у власність, подають заяву (клопотання) до відповідного органу виконавчої влади або сільської, селищної, міської ради чи державного органу приватизації. У заяві (клопотанні) зазначаються місце розташування земельної ділянки, її цільове призначення, розміри та площа, а також згода на укладення договору про оплату авансового внеску в рахунок оплати ціни земельної ділянки.

До заяви (клопотання) додаються: а) документ, що посвідчує право користування земельною ділянкою (у разі його наявності), та документи, що посвідчують право власності на нерухоме майно (будівлі та споруди), розташоване на цій земельній ділянці (у разі наявності на земельній ділянці будівель, споруд); б) копія установчих документів для юридичної особи, а для громадянина - копія документа, що посвідчує особу.

Орган державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим або орган місцевого самоврядування у місячний строк розглядає заяву (клопотання) і приймає рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (якщо такий проект відсутній) та/або про проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки (крім земельних ділянок площею понад 50 гектарів для розміщення відкритих спортивних і фізкультурно-оздоровчих споруд) чи про відмову в продажу із зазначенням обґрунтованих причин відмови.

Аналіз наведених норм права, якими врегульовано процедуру отримання земельних ділянок, свідчить про те, що всі дії відповідних суб`єктів земельно-правової процедури є взаємопов`язаними, послідовними і спрямовані на досягнення результату у вигляді отримання земельної ділянки у власність.

Відповідно до частини першої статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 № 280/97-ВР (надалі - Закон № 280/97-ВР), сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Повноваження відповідних органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або користування та порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування встановлені статтями 118, 122, 123 Земельного кодексу України, статтями 26, 33, 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Пунктом 34 частини першої статті 26 Закону № 280/97-ВР передбачено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, як вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Відповідно до частини п`ятої статті 46 Закон № 280/97-ВР, сесія ради скликається в міру необхідності, але не менше одного разу на квартал, а з питань відведення земельних ділянок та надання документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності - не рідше ніж один раз на місяць.

Отже, чинним законодавством України не передбачено право суб`єкта владних повноважень змінювати встановленийзакономрежим (періодичність) проведення сесій рад не менше одного разу на місяць у випадку надходження на розгляд до ради документів з питань відведення земельних ділянок (зокрема, клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, проекту землеустрою на погодження або затвердження тощо). Оскільки останні являються частинами єдиного процесу відведення земельних ділянок, а тому охоплюються терміном "питання відведення земельних ділянок".

Відповідно до статті 59 Закону № 280/97-ВР, рішення місцевої ради приймаються у формі відповідних рішень, прийнятих на сесії місцевої ради та рішень виконавчого комітету.

Із викладеного слідує, що питання щодо передачі земельних ділянок у власність або користування та порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування, розглядаються виключно на пленарних засіданнях, а рішення з цих питань приймаються у формі відповідних рішень, прийнятих на сесії місцевої ради та рішень виконавчого комітету.

Як наведено вище по тексту, рішення за результатами розгляду клопотання позивачів від 03 січня 2020 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою відповідачем у місячний строк не було прийнято.

04 вересня 2020 року, рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду позов ОСОБА_1 , в особі представника Човганина Михайла Івановича до Берегівської міської ради про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії - задоволено у повному обсязі. Визнано протиправною бездіяльність Берегівської міської ради Закарпатської області щодо не розгляду на пленарному засіданні заяви від 03.01.2020 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність шляхом викупу орієнтованою площею 0,12 га для розміщення основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості за адресою: АДРЕСА_3 . Зобов`язано Берегівську міську раду Закарпатської області розглянути на пленарному засіданні заяву від 03.01.2020 року ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність шляхом викупу орієнтованою площею 0,12 га для розміщення основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості за адресою: АДРЕСА_3 .

Разом з тим, у суду відсутні докази, що земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_2 , вказана у рішенні 51 сесії VIІ скликання Берегівської міської ради Закарпатської області від 24 квітня 2020 року є земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_3 , яка вказана позивачем у заяві від 07 червня 2019 року та від 03 січня 2020 року.

Суд зазначає, що у справі за конституційним поданням щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першоїстатті 4 Цивільного процесуального кодексу України(справа про охоронюваний законом інтерес) Конституційний Суд України в Рішенні від 01.12.2004 №18-рп/2004 дав визначення поняттю "охоронюваний законом інтерес", який вживається в ряді законів України, у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "право" (інтерес у вузькому розумінні цього слова), який розуміє як правовий феномен, що: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечитиКонституціїі законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом.

Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним. Поняття «охоронюваний законом інтерес» у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям «право» має один і той же зміст.

Отже, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Отже, право на судовий захист не є абсолютним. Звертаючись до суду з позовом щодо законності правового акта суб`єкта владних повноважень індивідуального характеру та дій, спрямованих на прийняття такого акта, позивач також повинен пояснити, які правові наслідки безпосередньо для нього породжує оскаржене рішення суб`єкта владних повноважень та дії/бездіяльність, які передують його прийняттю. Захисту у порядку адміністративного судочинства підлягають порушені права особи у публічно-правових відносинах, у яких відповідач реалізовує владні управлінські функції стосовно заявника.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27 грудня 2019 року у справі № 243/10377/16-а (№К/9901/33335/18).

Таким чином, позивачем не обґрунтовано, як оскаржуване рішення 51 сесії 7 скликання Берегівської міської ради за № 1998 від 24 квітня 2020 року «Про надання дозволу управлінню земельних відносин Берегівської міської ради на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у комунальну власність територіальної громади АДРЕСА_1» порушує права та охоронювані законом інтереси позивача.

Крім того, в даному випадку, суд зазначає, що надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність чи користування.

В постанові від 30 травня 2018 року у справі № 826/5737/16, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність, а тому не створює правових наслідків, крім тих, що пов`язані з неправомірністю його прийняття.

У розвиток цього висновку, надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не покладає на раду обов`язку (не є підставою для виникнення зобов`язання перед особою, яка розробила проект землеустрою) щодо надання цієї земельної ділянки у власність. Рада може відмовити у затвердженні проекту та наданні земельної ділянки у власність з підстав, визначених законом (постанова Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі 509/4722/16-а).

Щодо доводів позивача про порушення відповідачем процедури прийняття рішення, а саме порушення строків попереднього оприлюднення проекту рішення, чим обмежив право Позивача на своєчасне та повне отримання публічної інформації, судом встановлено наступне.

Відповідно до пункту 2 частини 1, частини 3 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", розпорядники інформації зобов`язані оприлюднювати інформацію про організаційну структуру, місію, функції, повноваження, основні завдання, напрями діяльності та фінансові ресурси (структуру та обсяг бюджетних коштів, порядок та механізм їх витрачання тощо), а також інформацію, зазначену в частині п`ятій статті 6 цього Закону. Проекти нормативно-правових актів, рішень органів місцевого самоврядування, розроблені відповідними розпорядниками, оприлюднюються ними не пізніш як за 10 робочих днів до дати їх розгляду з метою прийняття.

Разом з тим, варто зауважити, що при дослідженні правомірності винесення рішення значення має тільки наявність чи відсутність фактів порушення вимог законодавства при його прийнятті, у зв`язку з чим наявність цього формального порушення відповідачем не може бути єдиною та безумовною підставою для його скасування.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відсутні підстави для визнання протиправним та скасування рішення 51 сесії 7 скликання Берегівської міської ради за № 1998 від 24 квітня 2020 року «Про надання дозволу управлінню земельних відносин Берегівської міської ради на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у комунальну власність територіальної громади АДРЕСА_1».

Відповідно до частинами 1 та 2 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги не підлягають до задоволення.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позову, судові витрати, у відповідності до статті 139 КАС України, не підлягають розподілу.

Керуючись статтями 9, 14, 242-246, 255, 295 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Берегівської міської ради, третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача: Управління земельних відносин Берегівської міської ради про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (з урахуванням особливостей, що встановлені Розділом VII КАС України (пункт 15.5)).

СуддяТ.В.Скраль