Рішення № 92645114, 05.11.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2020 року Справа № 160/10623/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Серьогіної О.В. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

04.09.2020 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому просить:

- визнати неправомірним лист - відмову від 24.06.2020 року № 0400-0305-8/46995 Головного управління пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про відмову в призначенні пенсії за віком по Списку № 1 ОСОБА_1 за період роботи слюсарем - ремонтником в ремонтно - механічному та ремонтному цехах на підприємстві в ВАТ „Дніпропетровський лакофарбовий завод" ім. В.М. Ломоносова з 26.10.1992 року по 10.04.2005 року;

- зобов`язати Головне управління пенсійного Фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до пільгового стажу, як роботу за Списком № 1 ОСОБА_1 з 26.10 1992 року по 10.04.2005 року, на посаді слюсаря - ремонтника в ремонтно - механічному та ремонтному цехах на підприємстві в ВАТ „Дніпропетровський лакофарбовий завод" ім. В.М. Ломоносова та призначити її з 20.03.2020 року.

Позивачем в обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в березні 2020 року, коли йому виповнилося 50 років звернувся до Пенсійного фонду в Дніпропетровській області із відповідною заявою, оскільки працював на посадах, які дають йому право на призначення пенсії на пільгових умовах. 06.08.2020 року позивач отримав лист від 24.06.2020 року №0400-0305-8/46995 - про відмову в призначенні пенсії. В листі зазначено, що управлінням Пенсійного фонду було направлено документи на Комісію з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах. Комісією прийнято рішення що для підтвердження періоду роботи з 26.10.1992 року по 10.04.2005 року для зарахування до пільгового стажу за Списком № 1 немає підстав. Рішення Комісії позивачу не надали, пояснюючи що виданий лист - відмова це і є рішення. Так як в листі -відмові повідомляли про те, що питання про призначення пенсії розглядалося на Комісії з питань підтвердження стажу роботи, для його отримання позивач звернувся до самої комісії безпосередньо, де йому знову надали той самий лист - відмову. Тоді позивач направив електронний лист з проханням все таки видати рішення комісії, оскільки з листа- відмови так і не зрозуміло, що не влаштовувало комісію, і чому позивачу не зараховано жодного дня роботи до пільгового стажу за Списком № 1. 27.08.2020 року позивач отримав лист, в якому була ідентична відповідь. Позивач вважає, що такі дії відповідача є протиправними і відповідач зобов`язаний призначити йому пільгову пенсію за віком по Списку № 1. Враховуючи викладене, позивач просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.09.2020 року відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи.

19.10.2020 року від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надійшов відзив на адміністративний позов, в обґрунтування якого зазначено, що відповідач з вимогами, викладеними у позовній заяві не

погоджується з наступних підстав. Згідно статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (зі змінами, внесеними згідно із Законом №2148-VІІІ від 03.10.2017 року) визначено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах мають, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими

умовами праці за Списком №1, виробництв, робіт, професій, посад і показників,

затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих

місць, - чоловіки після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не

менше 25 років, з них не менше 10 років на роботах з особливо шкідливими і

особливо важкими умовами праці. Згідно пункту 10 Наказу Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 року №383 «Про затвердження Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах» (далі за текстом Наказ №383 для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності і трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявності трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній. Якщо підприємство знаходиться у стадії ліквідації, довідки, необхідні ді призначення пенсії, в тому числі на пільгових умовах, видає ліквідатор, який період ліквідації виконує обов`язки керівника. У такому випадку підтвердження стажу роботи, відповідно до постанов правління Пенсійного фонду України від 10.11.2006 року № 18-1, проводиться комісіями з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право і призначення пенсії на пільгових умовах. Комісії створюються при головних управліннях Пенсійного фонду України до складу яких обов`язково включаються представники органів соціального захисту населення, органів Пенсійного фонду України, Державної інспекції України питань праці. Документи позивача було направлено на Комісію з питань підтверджені стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгові умовах або за вислугу років. Комісією прийнято рішення, що для підтвердження періоду роботи 26.10.1992 року по 10.04.2005 року, для зарахування до пільгового стажу за Списком №1 немає підстав. З огляду на викладене просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

22.10.2020 року від позивача на адресу суду надійшла письмова відповідь на відзив на позов, в якій він зазначив, що у відзиві на позов відповідач так і не зазначив що є підставою не визнання ним пільгового стажу роботи позивача в період з 26.10.1992 року по 10.04.2005 року. Позивач вважає, що відзив відповідача є необгрунтованим, а зазначені у ньому аргументи не відповідають вимогам чинного законодавства, тому позивач і звернувся з адміністративним позовом до суду.

Відповідно до ч. ч. 5, 8 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їхні усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 17.03.2020 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою №2134 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1.

Листом від 24.06.2020 року за №0440-0305-8/46995 Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах позивачу було відмовлено. У вказаному листі зазначено, що відповідно до ч.2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 року (далі - Закон) право на пенсію за віком на пільгових умовах, незалежно від місця останньої роботи, мають працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах. Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожний повний рік такої роботи; жінкам - на 1 рік 4 місяці за кожний повний рік такої роботи. Згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. У тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. Управлінням було направлено документи на Комісію з питання підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років (далі - Комісія). Комісією прийнято рішення, що для підтвердження періоду роботи з 26.10.1992 року по 10.04.2005 року, для зарахування до пільгового стажу за Списком №1 немає підстав. Враховуючи вищезазначене, позивачу відмовлено в призначенні пенсії на пільгових умовах відповідно ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Не погодившись із зазначеним рішенням відповідача позивач звернувся до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Згідно із преамбулою Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003р. № 1058-IV (далі - Закон №1058-IV) цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Відповідно до ч.1 ст.114 Закону №1058-IV право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Пунктом 1 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV передбачено, що на пільгових умовах пенсія за віком призначається: працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Тобто, необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах є належність його професії, посади до пільгової, тобто до Списку №1 в даному випадку, та підтвердження шкідливих умов праці за результатами проведеної атестації робочого місця, а також наявність достатньої кількості пільгового стажу на таких роботах та досягнення відповідного віку, встановленого законом.

Відповідно до паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 , виданого Ленінським РВ у м. Дніпропетровську ГУ ДМС України в Дніпропетровській області 24.02.1999 року, датою народження ОСОБА_1 є ІНФОРМАЦІЯ_3 , тобто на день звернення позивача до відповідача з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах (17.03.2020 року) ОСОБА_1 було повних 50 років.

Приписами частини 3 статті 114 Закону №1058-IV встановлено, що працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років. Такий самий порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) на шахтах з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або перебувають у стадії ліквідації, але не більше двох років.

Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Згідно з приписами статті 62 Закон України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991р. №1788-XII (далі Закон №1788-XII) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Також, відповідно до статті 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637 (далі Порядок №637).

Відповідно до п.1, п.2 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

За змістом приписів пункту 20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

З аналізу наведених законодавчих приписів, зокрема, ст.62 Закону №1788-XII та п.1 Порядку №637, слідує, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

За приписами пункту 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (далі Інструкція від 29.07.1993р. №58), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.08.1993р. за №110, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

При цьому, як передбачено пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993р. №301 «Про трудові книжки працівників», заповнення трудової книжки вперше провадиться адміністрацією підприємства, установи, організації в присутності працівника, а відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.

Пунктом 1.2 Інструкції № 58 від 29.07.1993р. передбачено, що трудові книжки раніше встановленого зразка обміну не підлягають.

Відповідно до п. 2.4 Інструкції № 58 від 29.07.1993р. усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Згідно з п.4.1 Інструкції № 58 від 29.07.1993р. у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

Отже, обов`язок щодо внесення достовірних та правильних записів до трудової книжки працівника покладається саме на власника або уповноважений ним орган, тобто на роботодавця.

Відповідно до п.2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року №22-1 (далі - Порядок №22-1), до заяви для призначення пенсії за віком додаються такі документи (надаються копії документів з оригіналами): паспорт та документи про місце проживання (реєстрації) особи; документ про присвоєння реєстраційного номеру; трудова книжка (відомості про роботу); диплом, атестат училища, які стверджують денну форму навчання; свідоцтво про шлюб (для жінок); свідоцтво про народження дітей (для жінок); та інші документи.

Згідно з п.п.3 п.4.2 Порядку №22-1 орган, що призначає пенсію, перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що право органів, які призначають пенсію, вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі, не повинно нівелювати обов`язок пенсійного органу щодо установлення права особи на одержання пенсії на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів, як це визначено у пункті 4.7 Порядку №22-1.

Позивач просить зарахувати до пільгового стажу, як роботу за Списком № 1 період роботи слюсарем-ремонтником з 26.10 1992 року по 10.04.2005 року.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивачем при зверненні 27.03.2020 року до відповідача з заявою № 2134 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах подано трудову книжку ОСОБА_2 НОМЕР_2 , згідно з якою останній в спірний період, а саме 26.10.1992 року - 10.01.2005 року працював на посаді слюсаря-ремонтника на Дніпропетровському лакофарбовому заводі ім. М.В. Ломоносова.

Записи виконано без виправлень, у чіткій послідовності, із завірянням підписами відповідальних осіб та печатками роботодавців.

Крім того, з метою додаткового підтвердження зайнятості на посадах, які дають право на пільгове пенсійне забезпечення, позивачем надано наступні документи:

- наказ по підприємству № 54 від 05.07.1995 року та наказ № 08 від 21.01.1998 року, згідно з яким була проведена атестація робочих місць. В доданому до наказів переліку (додатку до наказів № 54 та № 8 по Списку № 1) в ремонтно - механічному цеху зазначено спеціальність слюсар - ремонтник. В Переліку спеціальність віднесена до Списку № 1, код 1080А010, код професії 18559;

- довідка № 23 від 10.07.2007 року та довідка № 226 від 15.10.2009 року, в яких зазначено, що атестації погоджені з головним державним експертом Дніпропетровської області по умовам праці Просандєєвим О.І. ;

- наказ № 104 від 16.10.2000 року, згідно з яким був затверджений перелік робочих місць які пройшли чергову атестацію. Так в переліку зазначено ремонтно - механічний цех , слюсар - ремонтник , розділ Списку №1 УШ А, п.1 код 1080А10, код професії 18559;

- довідка № 315 від 17.11.2005 року, в якій зазначено, що оскільки ремонтно - механічний цех і ремонтно - будівельна дільниця були скорочені та на їх базі був створений ремонтних цех з аналогічними умовами праці, то проведена атестація відповідно до наказу № 104 від 16.10 2000 року розповсюджується і на ремонтний цех на ті ж професії та посади;

- наказ № 71 від 29.08.2005 року була проведена наступна атестація та затверджений перелік робочих місць. Так в переліку зазначено ремонтний цех слюсар - ремонтник розділ Списку № 1 УШ, п.1 код 8А.1, код професії 18559. Протоколом № 1 від 29.08.2005 року підтверджена професія позивача на пільгове пенсійне забезпечення;

- довідка за № 23 від 10.07.2007 року та довідка № 226 від 15.10. 2009 року, які уточнюють особливий характер роботи для призначення пільгової пенсії;

- архівна довідка №15 від 27.02.2020 року та №16 від 27.02.2020 року, видані ТОВ «Індустріально-промисловий комплекс».

Судом встановлено, що стаж роботи позивача на роботах, що дають право на пільговий стаж по Списку №1 складає 12 років 2 місяця 15 днів.

Відомості, зазначені у вказаних уточнюючих довідках щодо характеру та умов праці, співпадають із записами, зазначеними в трудовій книжці ОСОБА_1 НОМЕР_2 .

Тобто, судом встановлено, що в період з 26.10.1992 року 10.01.2005 року позивач працював слюсарем-ремонтником повний робочий день в шахті.

У спірний період роботи, а саме з 26.10.1992 року по 10.04.2005 року були чинні Списки виробництв, робіт в професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 року №162, Постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 №36.

Дослідивши Списки №1, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 року №162, Постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 №36, судом встановлено, що посада «слюсар-ремонтник», значиться у Списках 1 за кодом 1080А010 та у розділі УШ підрозділу А пункту 1 шифр 8А.1 відповідно значиться професія позивача.

Враховуючи те, що посада слюсара-ремонтника включена до Списку №1, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 року №162, Постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 №36 та позивач працював на цій посаді повний робочий день, а також наявність у позивача необхідного віку та стажу роботи на відповідній посаді, період роботи позивача з 26.10.1992 року по 10.01.1995 року підлягають зарахуванню до пільгового стажу роботи.

З огляду на викладене, суд вважає відмову від 24.06.2020 року № 0400-0305-8/46995 Головного управління пенсійного фонду України в Дніпропетровській області в призначенні пенсії за віком по Списку № 1 ОСОБА_1 за період роботи слюсарем - ремонтником в ремонтно - механічному та ремонтному цехах на підприємстві в ВАТ „Дніпропетровський лакофарбовий завод" ім. В.М. Ломоносова з 26.10.1992 року по 10.01.2005 року протиправною.

З урахуванням зазначених обставин суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог позивача в частині зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до пільгового стажу, як роботу за Списком № 1 період з 26.10.1992 року по 10.01.2005 року, на посаді слюсаря - ремонтника в ремонтно - механічному та ремонтному цехах на підприємстві в ВАТ „Дніпропетровський лакофарбовий завод" ім. В.М. Ломоносова.

Щодо позовних вимог в частині зобов`язання відповідача призначити ОСОБА_1 пенсію за віком по Списку №1 з 20.03.2020 року суд зазначає наступне.

Частиною 2 статті 245 КАС України визначено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про:

- визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень (пункт 2);

- визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій (пункт 3);

- визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії (пункт 4);

- інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів (пункт 10).

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

З практики Європейського суду витікає наступне: в національному праві має бути передбачено засіб правового захисту від довільних втручань органів державної влади в права, гарантовані Конвенцією. Будь-яка законна підстава для здійснення дискреційних повноважень може створити юридичну невизначеність, що є несумісною з принципом верховенства права без чіткого визначення обставин, за яких компетентні органи здійснюють такі повноваження, або, навіть, спотворити саму суть права. Отже, законом повинно з достатньою чіткістю бути визначено межі дискреції та порядок її здійснення, з урахуванням легітимної мети певного заходу, аби убезпечити особі адекватний захист від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Конкретна норма закону повинна містити досить чіткі положення про рамки і характер здійснення відповідних дискреційних повноважень, наданих органам державної влади. У разі, якщо ж закон не має достатньої чіткості, повинен спрацьовувати принцип верховенства права.

Відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення", призначення, розрахунок, нарахування та виплата пенсії здійснюється органами Пенсійного фонду України, тобто, в даному випадку відповідач має виключну компетенцію щодо призначення позивачу пенсії.

Суд зазначає, що зобов`язавши відповідача врахувати періоди роботи позивача до пільгового стажу, суд не може зобов`язати призначити пенсію, оскільки саме на пенсійний орган покладено обов`язок обрахування стажу роботи особи та встановлення всіх необхідних умов для призначення пенсії.

На підставі викладеного суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні цієї частини позовних вимог.

Частиною 2 ст. 9 КАС України врегульовано, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Пунктом 10 частини другої статті 245 КАС України передбачено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Враховуючи викладене, метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів позивача, суд вважає за необхідне вийти за межі заявлених позовних вимог та зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 17.03.2020 року №2134 про призначення пенсії з урахуванням висновків викладених у цьому судовому рішенні.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, оскільки відповідачем не доведено правомірності відмови щодо зарахування позивачу до пільгового стажу, як роботу за Списком № 1 період роботи з 26.10 1992 року по 10.01.2005 року.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 840,80 грн., що підтверджується відповідною квитанцією.

Отже, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви до суду підлягає стягненню з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань в сумі 630,60 грн.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 72-90, 139, 242-246, 250, 255, 257-262, 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним рішення Головного управління пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, викладене в листі від 24.06.2020 року № 0400-0305-8/46995 про відмову в призначенні пенсії за віком по Списку № 1 ОСОБА_1 за період роботи слюсарем - ремонтником в ремонтно - механічному та ремонтному цехах на підприємстві в ВАТ „Дніпропетровський лакофарбовий завод" ім. В.М. Ломоносова з 26.10.1992 року по 10.01.2005 року.

Зобов`язати Головне управління пенсійного Фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до пільгового стажу роботи за Списком № 1 період роботи з 26.10.1992 року по 10.01.2005 року на посаді слюсаря - ремонтника в ремонтно - механічному та ремонтному цехах на підприємстві в ВАТ „Дніпропетровський лакофарбовий завод" ім. В.М. Ломоносова.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) від 17.03.2020 року №2134 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах з урахуванням висновків суду по даній справі.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 630,60 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Серьогіна