Рішення № 92645012, 28.09.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2020 року Справа № 160/6926/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ніколайчук С.В.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна організація № 35" (50000, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Космонавтів, 15, код ЄДРПОУ 20247412) до головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49005, вул. Сімферопольська, 17а, м. Дніпро, код ЄДРПОУ 43145015) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

25 червня 2020 року комунальне підприємство "Житлово-експлуатаційна організація № 35" звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до головного управління ДПС у Дніпропетровській області, у якій позивач просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0015365730 від 24.02.2020 року про нарахування грошового зобов`язання у вигляді штрафу в сумі 5396,54 грн. за несвоєчасну сплату податку на додану вартість.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач не погоджується з винесеним податковим повідомленням-рішенням, зазнаючи, що встановлені податковим органом результати перевірок виходять за межі камеральної, відтак прийняті за наслідками неправомірної перевірки рішення є протиправними. Як вбачається зі змісту акту перевірки, його було складено та зареєстровано 14.01.2020 року, нарочно вручено лише 30.01.2020 року, тобто через 2 тижні після реєстрації, що є порушенням процедури оформлення результатів перевірки. Податковим органом проведено перевірку та визначено суму грошового зобов`язання за період червень 2014 року, після спливу більше 5 років з моменту подання декларації, що вказує на пропуск строків для визначення грошового зобов`язання, нарахування штрафних санкцій та пені платнику податків. Позивач стверджує, що жодного податкового боргу минулих періодів у підприємства не має, що підтверджено рядом судових рішень, які відповідач ігнорує та не приводить особовий рахунок платника у відповідність до них.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.06.2020 року позовну заяву залишено без руху та надано строк на усунення недоліків.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.07.2020 року відкрито в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, за наявними у справі матеріалами.

Про відкриття спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) сторони повідомленні відповідно до приписів Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), що підтверджується матеріалами справи.

На виконання вимог ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.07.2020 року від відповідача 04.09.2020 року надійшов відзив на позовну заяву.

В наданому до суду відзиві зазначено, що відповідач позовні вимоги не визнає, просить у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування своєї позиції вказує на те, що відповідно до п. 87.9 ст. 87 Податкового кодексу України кошти, які були перераховані КП «ЖЕО №35» платіжними дорученнями: від 08.07.2014 №6714, від 10.07.2014 №6731, від 14.07.2014 №6742, від 15.07.2014 №6751, від 16.07.2014 №6774, від 17.07.2014 №6781, від 18.07.2014 №6790, від 21.07.2014 №6795, від 22.07.2014 №6806, від 23.07.2014 №6815, від 25.07.2014 №6831, від 28.07.2014 №6842, від 29.07.2014 №6847, від 30.07.2014 №6854, від 31.07.2014 №6856 незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків, зараховувались в рахунок погашення боргу згідно з черговістю його виникнення. Таким чином, перераховані вказаними платіжними дорученнями кошти автоматично зараховано в погашення податкового боргу, що виник за рахунок несвоєчасної сплати узгодженого грошового зобов`язання по податковій декларації з ПДВ за серпень 2013 року (реєстраційний №9059018590 від 20.09.2013). На відміну від інших перевірок камеральна перевірка для свого проведення не вимагає в якості обов`язкової умови наявності наказу керівника контролюючого органу та взагалі не потребує будь-якого спеціального рішення або направлення на її проведення. У зв`язку з цим, згода платників податків на камеральну перевірку або його присутність при її проведенні не є обов`язковим.

Дослідивши матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.

ГУ ДПС у Дніпропетровській області на підставі підпункту 19-1.1.1 пункту 19-1.1 статті 19-1, підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, в порядку підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 та статті 76 Податкового кодексу України проведено камеральну перевірку КП «Житлово-експлуатаційна організація №35» з питання своєчасності сплати узгодженої суми податкового зобов`язання з податку на додану вартість за період з 17.07.2014 року по 23.12.2019 року.

За результатами перевірки складено акт від 14.01.2020 року №1321/04-36-57-30/20247412, яким встановлені порушення вимог пункту 57.1 статті 57, пункту 203.2 статті 203 Податкового кодексу України, а саме позивачем не своєчасно сплачено узгоджену суму податкових зобов`язань у зв`язку з несвоєчасним поданням платіжних доручень до установи банку по податковій декларації з податку на додану вартість від 17.07.2014 року №9040998499 з граничним терміном сплати по 30.07.2014 року з фактичними датами погашення: 23.08.2019 року, 23.09.2019 року, 24.10.2019 року, 26.11.2019 року, 23.12.2019 року.

07.02.2020 року позивачем надані заперечення на акт перевірки.

19.02.2020 року листом №18722/10/04-36-57-30 відповідачем надано відповідь на акт перевірки, в якій повідомлено про відсутність підстав для скасування висновків акту перевірки.

На підставі акту перевірки від 14.01.2020 року №1321/04-36-57-30/20247412 відповідачем сформовано та направлено позивачу податкове повідомлення-рішення від 24.02.2020 року №0015365730, яким нараховано позивачу штраф у розмірі 5396,54 грн.

Позивачем оскаржено податкове повідомлення-рішення від 24.02.2020 року №0015365730 в адміністративному порядку шляхом подання скарги до ДПС України, рішенням якої від 12.05.2020 року №15787/6/99-00-08-05-05-06 скаргу залишено без задоволення, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення без змін.

Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 21.02.2020 у справі №826/17123/18 сформулювала правовий висновок, відповідно до якого, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.

Таким чином, звертаючись до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення, позивач вправі посилатись на процедурні порушення проведення перевірки та надіслання рішень за результатами перевірки, а суд зобов`язаний надавати правову оцінку таким доводам позивача в першу чергу.

В обгрунтування підстав звернення до суду позивачем, крім іншого, зазначено про протиправність проведення камеральної перевірки та несвоєчасне вручення акту перевірки.

Надаючи правову оцінку відповідним доводам позивача, в першу чергу у відповідності до правової позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 21.02.2020 у справі №826/17123/18, суд зазначає наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов`язки посадових осіб фіскальних органів під час здійснення податкового контролю, врегульовано положеннями Податковий кодексом України (далі - ПК України).

У відповідності до п.п.19-1.1 п.19-1.1 ст.19 ПК України контролюючі органи здійснюють, зокрема, адміністрування податків, зборів, платежів, у тому числі проводять відповідно до законодавства перевірки та звірки платників податків.

На підставі п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України, контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Відповідно до п. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 ПК України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового.

Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.

Згідно з п.п.75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

З аналізу наведених норм, судом встановлено, що питання перевірки сплати податкових зобов`язань віднесено до документальної перевірки та не входить до повноважень податкового органу при проведенні камеральної перевірки.

Отже, камеральною перевіркою охоплюються лише ті показники документів, які належать до податкової звітності та мають значення для правильності обчислення платником об`єкта оподаткування та суми податку, що підлягає сплаті до бюджету. Перевірка будь-яких інших відомостей, витребування в платника додаткової інформації та документів, подання яких разом з податковою декларацією чинним законодавством не передбачено, камеральною перевіркою не охоплюється.

Фактично предмет камеральної перевірки передбачає встановлення повноти, своєчасності подання платником податкової звітності, перевірку правильності оформлення документів податкової звітності (повноти заповнення всіх необхідних реквізитів, чіткості їх заповнення тощо), перевірку правильності складення розрахунків за податковими платежами (арифметичний підрахунок остаточних сум податків, правильність відображення показників, необхідних для обчислення бази оподаткування).

Разом з тим, зважаючи на вимоги наведених норм права, убачається відсутність у відповідача повноважень під час проведення камеральної перевірки досліджувати своєчасність сплати податкових зобов`язань, оскільки камеральною перевіркою охоплюються лише показники податкової звітності, у зв`язку із чим перевірка будь-яких інших відомостей перебуває поза межами даної перевірки. Аналіз достовірності сформованих платником показників податкової звітності, а також своєчасність та повнота сплати податків під час камеральної перевірки не здійснюється.

Водночас своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати податків може бути перевірена контролюючим органом в разі здійснення документальних перевірок у порядку, передбаченому в стст.77, 78 ПК України.

Необхідно зазначити, що, враховуючи внесені зміни до ПК України, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» від 21.12.2016 №1797-VIII питання своєчасності нарахування та сплати податків та зборів можуть бути предметом камеральної перевірки з 1.01.2017.

Зважаючи на вимоги наведених норм права, убачається відсутність у контролюючого органу у 2014 році повноважень під час проведення камеральної перевірки досліджувати своєчасність сплати позивачем податків, оскільки своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати податків може бути перевірена контролюючим органом під час здійснення документальних перевірок у порядку, передбаченому в стст.77, 78 ПК.

У даному випадку відповідач, здійснюючи дослідження питань своєчасності сплати позивачем самостійно визначених сум податкових (грошових) зобов`язань, вийшов за межі предмета камеральної перевірки, у зв`язку із чим прийняте за результатами такої перевірки податкове повідомлення-рішення є протиправним.

Відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 28.05.2019 року у справі №826/19473/14.

З акту камеральної перевірки від 14.01.2020 року №1321/04-36-57-30/20247412 встановлено, що її предметом була перевірка своєчасності сплати узгодженої суми податкового зобов`язання з податку на додану вартість за період з 17.07.2014 року по 23.12.2019 року.

За таких обставин справи, суд вважає, що ГУ ДПС у Дніпропетровській області порушило порядок проведення перевірок, оскільки предметом камеральної перевірки за період з 17.07.2014р. по 01.01.2017р. не може бути своєчасність сплати тих чи інших зобов`язань, тому її результати не є дійсними та оформленими відповідно до вимог чинного законодавства.

Належних пояснень на підтвердження правомірності проведення камеральної перевірки за вказаний період, замість документальної, відповідачем у відзиві на позовну заяву не наведено.

Відповідно до п. 86.1 ст. 86 Податкового кодексу України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, або особами, уповноваженими на це у встановленому порядку, у строки, визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов`язаний його підписати.

Згідно з п. 86.2 ст. Податкового кодексу України за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Як вбачається зі змісту акту перевірки, його було складено та зареєстровано 14.01.2020 року, позивачу вручено акт перевірки 30.01.2020 року, що підтверджується штампом вхідної кореспонденції КП «ЖЕО №35» на акті перевірки, отже, акт перевірки вручено через 2 тижні після реєстрації.

Належних пояснень на підтвердження дотримання строків вручення акту перевірки відповідачем у відзиві на позовну заяву не наведено.

Відтак, судом встановлені та підтверджені під час розгляду справи процедурні порушення проведення перевірки, що є самостійної підставою для скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Визначаючись зі строками давності визначення податкових зобов`язань, суду необхідно встановити підстави для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, а саме судом встановлено, що перевіряючі зробили висновок про порушення позивачем строків сплати узгоджених податкових зобов`язань за декларацією з податку на додану вартість від 17.07.2014 року №9040998499 з граничним терміном сплати по 30.07.2014 року з фактичними датами погашення: 23.08.2019 року, 23.09.2019 року, 24.10.2019 року, 26.11.2019 року, 23.12.2019 року.

Відповідно до п. 102.1 ст. 102 Податкового кодексу України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Тобто, норма п. 102.1 ПК України пов`язує відлік строку давності саме з останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом.

Відповідна позиція застосування строків давності викладена в постановах Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 824/760/17 та від 28.11.2018 у справі № 808/2282/17.

Відповідачем у 2020 році проведено перевірку строків сплати узгоджених податкових зобов`язань за декларацією з податку на додану вартість від 17.07.2014 року №9040998499 з граничним терміном сплати по 30.07.2014 року, а також суд вважає, що відповідачем порушені строки давності, оскільки строк давності для перевірки декларації від 17.07.2014 року №9040998499 сплив 30.07.2017 року.

Позивачем зазначено, що узгоджені податкові зобов`язання за декларацією з податку на додану вартість від 17.07.2014 року №9040998499 були сплачені платіжними дорученнями від 08.07.2014 №6714, від 10.07.2014 №6731, від 14.07.2014 №6742, від 15.07.2014 №6751, від 16.07.2014 №6774, від 17.07.2014 №6781, від 18.07.2014 №6790, від 21.07.2014 №6795, від 22.07.2014 №6806, від 23.07.2014 №6815, від 25.07.2014 №6831, від 28.07.2014 №6842, від 29.07.2014 №6847, від 30.07.2014 №6854, від 31.07.2014 №6856.

Відповідачем у відзиві на позовну заяву зазначено, що суми, визначені у вказаних платіжних дорученнях, були спрямовані відповідачем на погашення боргу, який виник в порядку черговості, тобто за минулі періоди.

Між тим, питання несвоєчасної сплати суми узгоджених податкових зобов`язань за декларацією з податку на додану вартість від 17.07.2014 року №9040998499 та перерахування коштів в рахунок погашення боргу, який виник в порядку черговості, тобто за минулі періоди, вже було предметом спору у справі №804/6699/15.

Так, постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15.03.2016 року було відмовлено у задоволенні позову Криворізької центральної об`єднаної державної податкової інспекції головного управління ДФС у Дніпропетровській області до Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна організація №35» про стягнення заборгованості.

У вказаній постанові зазначено, що податковий орган вказує, що за відповідачем рахується заборгованість з податку на додану вартість на загальну суму 2425523,51 грн., в т.ч. податкові зобов`язання - 1767740,00 грн., штрафні санкції - 343881,50 грн., пеня - 313902,01 грн., що виникла 22.07.2014 р. внаслідок несплати податкових зобов`язань, визначених:

- уточнюючим розрахунком податкових зобов`язань з податку на додану вартість від 22.07.2014 р. №9042304558; уточнюючим розрахунком податкових зобов`язань з податку на додану вартість від 25.07.2014 р. №9042869652; податковими деклараціями з податку на додану вартість від 17.07.2014 р. №9040998499; від 20.08.2014 р. №9048359334; від 19.09.2014 р. №9053950048; від 20.10.2014 р. №9060568300; від 20.11.2014 р. №9067676658; від 22.12.2014 р. №9073941819; від 21.02.2015 р. №9020249743; від 20.03.2015 р. №9044800414; від 20.04.2015 р. №9073769176 на загальну суму 1767740,00 грн.;

- податковим повідомленням-рішенням від 20.10.2014 р. №0000472301, винесеного на підставі акту камеральної перевірки з питання дотримання строків сплати податкового зобов`язання з ПДВ від 18.06.2012 р. №784/220/20247412, яким встановлено порушення абз.1 п.57.1 ст.57 Податкового кодексу України, а саме несвоєчасно сплачені самостійно визначені грошові зобов`язання з ПДВ, відповідальність за що передбачена п. 126.1 ст.126 Податкового кодексу України на суму у розмірі 343881,50 грн.

В постанові суду апеляційної інстанції зазначено, що згідно з наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що платіжні доручення, спрямовані відповідачем на сплату зобов`язань спірного періоду (липень-листопад 2014 року, січень 2015 року) на загальну суму 1434171 грн., податковий орган спрямував на погашення зобов`язань з ПДВ за минули роки (№9082406535 за листопад 2013 року, №9074475013 за жовтень 2013 року, №9066107694 за вересень 2013 року, №9056018590 за серпень 2013 року). Однак, згідно наданих відповідачем документів, вказані декларації минулих років є погашеними своєчасно та повністю, доказом чого є наступні платіжні доручення.

Так, на підтвердження сплати сум з податку на додану вартість за серпень 2013 рік надано платіжне доручення №4953 від 12 вересня 2013 року про сплату 20000,00 грн., платіжне доручення №4955 від 13 вересня 2013 року про сплату 30000,00 грн., платіжне доручення №4960 від 16 вересня 2013 року про сплату 30000,00 грн., платіжне доручення №4976 від 17 вересня 2013 року про сплату 30000,00 грн., платіжне доручення №5010 від 18 вересня 2013 року про сплату 30000,00 грн., платіжне доручення №5018 від 19 вересня 2013 року про сплату 30000,00 грн., платіжне доручення №5023 від 20 вересня 2013 року про сплату 30000,00 грн., платіжне доручення №5053 від 24 вересня 2013 року про сплату 80000,00 грн., платіжне доручення №5044 від 24 вересня 2013 року про сплату 50000,00 грн., платіжне доручення №5061 від 25 вересня 2013 року про сплату 50000,00 грн., платіжне доручення №5070 від 26 вересня 2013 року про сплату 50000,00 грн., платіжне доручення №5082 від 27 вересня 2013 року про сплату 40000,00 грн., платіжне доручення №483 від 30 вересня 2013 року про сплату 33282,00 грн.

На підтвердження сплати сум з податку на додану вартість за вересень 2013 рік надано платіжне доручення №5114 від 04 жовтня 2013 року про сплату 15000,00 грн., платіжне доручення №5132 від 10 жовтня 2013 року про сплату 20000,00 грн., платіжне доручення №5152 від 11 жовтня 2013 року про сплату 20000,00 грн., платіжне доручення №5159 від 14 жовтня 2013 року про сплату 20000,00 грн., платіжне доручення №5169 від 15 жовтня 2013 року про сплату 20000,00 грн., платіжне доручення №5205 від 16 жовтня 2013 року про сплату 20000,00 грн., платіжне доручення №5210 від 17 жовтня 2013 року про сплату 20000,00 грн., платіжне доручення №5212 від 18 жовтня 2013 року про сплату 20000,00 грн., платіжне доручення №5229 від 21 жовтня 2013 року про сплату 38000,00 грн., платіжне доручення №5242 від 22 жовтня 2013 року про сплату 38000,00 грн., платіжне доручення №5251 від 23 жовтня 2013 року про сплату 38000,00 грн., платіжне доручення №5262 від 24 жовтня 2013 року про сплату 38000,00 грн., платіжне доручення №5276 від 25 жовтня 2013 року про сплату 38000,00 грн., платіжне доручення №5291 від 28 жовтня 2013 року про сплату 38000,00 грн., платіжне доручення №5305 від 29 жовтня 2013 року про сплату 38000,00 грн., платіжне доручення №53236 від 30 жовтня 2013 року про сплату 38000,00 грн., платіжне доручення №5327 від 31 жовтня 2013 року про сплату 40000,00 грн.

На підтвердження сплати сум з податку на додану вартість за жовтень 2013 рік надано платіжне доручення №543 від 11 листопада 2013 року про сплату 13470,60 грн., платіжне доручення №5383 від 15 листопада 2013 року про сплату 30000,00 грн., платіжне доручення №5393 від 18 листопада 2013 року про сплату 30000,00 грн., платіжне доручення №5403 від 19 листопада 2013 року про сплату 30000,00 грн., платіжне доручення №5425 від 20 листопада 2013 року про сплату 30000,00 грн., платіжне доручення №5435 від 21 листопада 2013 року про сплату 30000,00 грн., платіжне доручення №5448 від 22 листопада 2013 року про сплату 30000,00 грн., платіжне доручення №5456 від 25 листопада 2013 року про сплату 30000,00 грн., платіжне доручення №5460 від 25 листопада 2013 року про сплату 10000,00 грн., платіжне доручення №5463 від 26 листопада 2013 року про сплату 62000,00 грн., платіжне доручення №5472 від 27 листопада 2013 року про сплату 62000,00 грн., платіжне доручення №5484 від 28 листопада 2013 року про сплату 62000,00 грн., платіжне доручення №567 від 29 листопада 2013 року про сплату 63984,00 грн.

На підтвердження сплати сум з податку на додану вартість за листопад 2013 рік надано платіжне доручення №5556 від 10 грудня 2013 року про сплату 10000,00 грн., платіжне доручення №5572 від 10 жовтня 2013 року про сплату 20000,00 грн., платіжне доручення №5152 від 12 грудня 2013 року про сплату 20000,00 грн., платіжне доручення №5356 від 16 грудня 2013 року про сплату 40000,00 грн., платіжне доручення №5609 від 18 грудня 2013 року про сплату 40000,00 грн., платіжне доручення №5613 від 18 грудня 2013 року про сплату 40000,00 грн., платіжне доручення №5617 від 19 грудня 2013 року про сплату 50000,00 грн., платіжне доручення №5621 від 20 грудня року про сплату 50000,00 грн., платіжне доручення №5628 від 23 грудня 2013 року про сплату 50000,00 грн., платіжне доручення №5636 від 24 грудня 2013 року про сплату 50000,00 грн., платіжне доручення №5641 від 25 грудня 2013 року про сплату 50000,00 грн., платіжне доручення №5262 від 24 жовтня 2013 року про сплату 38000,00 грн., платіжне доручення №5660 від 26 грудня 2013 року про сплату 50000,00 грн., платіжне доручення №5674 від 27 грудня 2013 року про сплату 50000,00 грн., платіжне доручення №5687 від 30 грудня 2013 року про сплату 30718,00 грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15.03.2016 року було встановлено відсутність боргу позивача у минулих періодах, на які відповідачем спрямовувалась сплата поточних зобов`язань позивачем, в тому числі платіжними дорученнями від 08.07.2014 №6714, від 10.07.2014 №6731, від 14.07.2014 №6742, від 15.07.2014 №6751, від 16.07.2014 №6774, від 17.07.2014 №6781, від 18.07.2014 №6790, від 21.07.2014 №6795, від 22.07.2014 №6806, від 23.07.2014 №6815, від 25.07.2014 №6831, від 28.07.2014 №6842, від 29.07.2014 №6847, від 30.07.2014 №6854, від 31.07.2014 №6856.

Враховуючи усе вищенаведене, суд робить висновок про протиправність дій відповідача щодо не спрямування сплати узгодженої суми податкових зобов`язань за декларацією з податку на додану вартість від 17.07.2014 року №9040998499 в рахунок платежів за вказаною декларацією.

Судом не встановлено несвоєчасність сплати узгодженої суми податкових зобов`язань за декларацією з податку на додану вартість від 17.07.2014 року №9040998499, оскільки відповідна сплата відбулась своєчасно у липні 2014 року вищенаведеними платіжними дорученнями.

Внаслідок встановлення своєчасної сплати узгодженої суми податкових зобов`язань за декларацією з податку на додану вартість від 17.07.2014 року №9040998499 у липні 2014 року, має місце порушення прав позивача щодо нарахування йому відповідачем сум штрафу оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням №0015365730 від 24.02.2020 року.

Отже, під час розгляду справи встановлено як відсутність підстав для застосування до позивача штрафних санкцій, так і наявність процедурних порушень проведеної перевірки, що нівелює висновки такої перевірки та прийняте за результатами такої перевірки податкове повідомлення-рішення.

З огляду на вищевикладене та приписи ч.2 ст.2 КАС України, суд вважає, що відповідач, приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення, діяв не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до положень статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з частинами першої та четвертої статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до приписів статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною першою статті 77 КАС України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Аналогічна позиція стосовно обов`язку доказування була висловлена Європейським судом з прав людини у пункті 36 справи «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), від 01 липня 2003 року №37801/97, в якому він зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення).

Із заявлених позовних вимог, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд вважає, що викладені в адміністративному позові доводи позивача є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

При задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу адміністративного судочинства України, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України).

Позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду в розмірі 2102,00 грн., що документально підтверджується платіжним дорученням № 8571 від 14.07.2020 року.

Отже, оскільки позовну заяву задоволено, сплачений судовий збір за подачу позову до суду в сумі 2102,00 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст.9, 73-77, 139, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна організація № 35" (50000, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Космонавтів, 15, код ЄДРПОУ 20247412) до головного управління ДПС у Дніпропетровській області ( 49005, вул. Сімферопольська, 17а, м. Дніпро, код ЄДРПОУ 43145015) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення – задоволити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0015365730 від 24.02.2020 року про нарахування грошового зобов`язання у вигляді штрафу в сумі 5396,54 грн. за несвоєчасну сплату податку на додану вартість, видане Головним управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області.

Стягнути на користь комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна організація № 35" (50000, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Космонавтів, 15, код ЄДРПОУ 20247412) за рахунок бюджетних асигнувань головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49005, вул. Сімферопольська, 17а, м. Дніпро, код ЄДРПОУ 43145015) судові витрати у розмірі 2102 грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.В. Ніколайчук