Рішення № 92641321, 03.11.2020, Індустріальний районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Харкова)

Суддя Клименко А. М.

Справа № 645/2149/20

Провадження № 2/644/1709/20

03.11.2020

Справа № 645/2149/20

2/644/1709/20

Рішення

Іменем України

03 листопада 2020 року.

Орджонікідзевський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді - Клименка А.М.,

за участю секретаря судових засідань – Білієнко Г.Г.,

розглянувши в м. Харкові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Комунального підприємства «Жилкомсервіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 і просив стягнути з відповідача на його користь заборгованість з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій в розмірі 7579 грн. 97 коп., що утворилась за період з 01 квітня 2011 року по 01 квітня 2020 року, посилаючись на те, що позивач надає відповідачу послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, а відповідач не здійснює оплату спожитих послуг.

Також позивач просив стягнути з відповідача на його користь сплачену суму судового збору в розмірі 2102 грн.

Ухвалою суду від 04 серпня 2020 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідач ОСОБА_1 подав відзив на позовну заяву, згідно з яким з позовними вимогами був не згодний, оскільки при подачі позовної заяви позивач не врахував строків позовної давності в межах позовних вимог про стягнення заборгованості з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.

Правовідносини із споживання житлово – комунальних послуг регулюються Законом України «Про житлово – комунальні послуги».

Відповідач дійсно є власником квартири АДРЕСА_1 , але ні він, ні інша особа з січня 2011 року по теперішній час не проживає за даною адресою.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про житлово – комунальні послуги» споживач має право: на неоплату вартості комунальних послуг (крім постачання теплової енергії) у разі їх невикористання (за відсутності приладів обліку) за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні (іншому об`єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб понад 30 календарних днів, за умови документального підтвердження відповідно до умов договорів про надання комунальних послуг.

У підтвердження факту не проживання позивача та інших осіб за адресою: АДРЕСА_2 , складено Акт про не проживання сусідами під`їзду.

Дане житло не придатне до проживання, про що свідчать акти відключення – опломбування гарячого водопостачання, водовідведення, акт відключення газових приборів у квартирі від 02 жовтня 2018 року, нульові показники лічильників холодного водопостачання та акт відключення електроенергії.

Відповідно до положень ст. 20 Закону України «Про житлово – комунальні послуги» споживачі зобов`язані оплатити житлово – комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.

28 листопада 2006 року в офіційному виданні Харківської міської ради – спецвипуску газети «Слобода» було опубліковано публічний договір про надання житлово – комунальних послуг № 95/1 (зі змінами, внесеними у 2007 і 2009 роках).

Пунктом 23 Договору визначено, що договір про надання житлово – комунальних послуг може бути достроково розірваний у разі переходу права власності (користування) на квартиру, інші житлові та/або нежитлові приміщення до іншої особи; невиконання умов договору сторонами.

Відповідач ОСОБА_1 неодноразово звертався до позивача з заявами про розірвання договору про надання житлово – комунальних послуг № 95/1 у зв`язку з невиконанням позивачем своїх обов`язків та не забезпеченням надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та надавав фото бездіяльності.

На виконання ст. 20 Закону України «Про житлово – комунальні послуги» відповідач офіційно повідомляв позивача, що у квартирі жодна особа не проживає, але відповіді не отримав.

Позивач подав суду відповідь на відзив, згідно з якою КП «Жилкомсервіс» є балансоутримувачем та управителем будинку АДРЕСА_3 , який залежно від цивільно – правових угод може бути споживачем, виконавцем або виробником житлово – комунальних послуг, у відповідності до положень ч. 6 ст. 19 Закону України «про житлово – комунальні послуги».

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За змістом ч. 1 ст. 901, ч. 1 ст. 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 332 ЦК України передбачено, що власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 162 ЖК України плата за користування жилим приміщенням в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, встановлюється угодою сторін.

Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово – комунальні послуги» споживач зобов`язаний оплачувати житлово – комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Вивчивши матеріали справи та надані сторонами докази в підтвердження своїх вимог та запреречень, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.

Судом встановлено, що згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна квартира АДРЕСА_1 належить на праві власності ОСОБА_1 на підставі договору купівлі – продажу від 21 лютого 2011 року, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО Прокопенко А.В.

Рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради Харківської області № 1186 від 20 грудня 2006 року КП «Жилкомсервіс» визнано виконавцем послуг з управління будинком, спорудою або групи будинків, згідно зі ст. 1 Закону України «Про житлово – комунальні послуги».

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про житлово – комунальні послуги» до житлово-комунальних послуг належать житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком.

Послуга з управління багатоквартирним будинком включає утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо.

Згідно з ч. 2 ст. 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», ст. 382 ЦК України, Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку і зобов`язані брати участь у загальних витратах, пов`язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку.

З кожним громадянином м. Харкова шляхом офіційного публікування у спецвипуску газети «Слобода» № 95/1 від 28 листопада 2006 року тексту типового Договору про надання житлово – комунальних послуг, було укладено договір про надання житлово – комунальних послуг між КП «Жилкомсервіс» та споживачами.

Позивач надає відповідачу послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, але відповідач не здійснює оплату за спожиті послуги, внаслідок чого за ним виникла заборгованість в розмірі 7579 грн. 97 коп., що утворилась за період з 01 квітня 2011 року по 01 квітня 2020 року.

Заборгованість за період з 01 квітня 2017 року по 01 квітня 2020 року становить 3554 грн. 98 коп.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово – комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За змістом ч. 1 ст. 901, ч. 1 ст. 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 332 ЦК України передбачено, що власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи, що обов`язком відповідача, в розумінні ст. 332 ЦК України, є утримання майна, що належить йому, суд вважає, що позов про стягнення заборгованості з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю в три роки.

Згідно ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Позивач звернувся до суду з позовом 15 квітня 2020 року, і тому, враховуючи трирічний строк позовної давності, право позивача на стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги підлягає захисту з 01 квітня 2017 року. Заяви про поновлення цього строку від позивача не надходило.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач наполягає на відмові в задоволенні позову з підстав пропущення позивачем строку позовної давності.

На підставі наведеного слід дійти висновку, що позивачем до 01 квітня 2017 року пропущено строк позовної давності, і тому в частині позовних вимог про стягнення заборгованості за надані послуги за період з 01 квітня 2011 року по 31 березня 2017 року в розмірі 4024 грн. 99 коп. слід відмовити в зв`язку з пропуском строку позовної давності.

На підставі наведеного, суд вважає, що вимога позивача до відповідача частково обґрунтована, і тому з нього слід стягнути на користь позивача заборгованість з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій в розмірі 3554 грн. 98 коп., що утворилась за період з 01 квітня 2017 року по 01 квітня 2020 року.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача слід стягнути на користь позивача сплачений судовий збір в розмірі 2102 грн.

Керуючись ст. ст. 12 - 19, 141, 265 – 268, 354 ЦПК України, ст. 332 ЦК України, Законом України «Про житлово – комунальні послуги», суд -

ВИРІШИВ:

Позов Комунального підприємства «Жилкомсервіс» (ЄДРПОУ 34467793, м. Харків, вул. Конторська, буд. 35) до ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_4 ) про стягнення заборгованості з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Жилкомсервіс» заборгованість з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій в розмірі 3554 грн. 98 коп., що утворилась за період з 01 квітня 2017 року по 01 квітня 2020 року.

В задоволенні позову Комунального підприємства «Жилкомсервіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій в розмірі 4024 грн. 99 коп., що утворилась за період з 01 квітня 2011 року по 31 березня 2017 року, - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь комунального підприємства «Жилкомсервіс» судові витрати по справі в розмірі 2102 грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через районний суд.

Суддя: