Рішення № 9264060, 29.04.2010, Апеляційний суд Запорізької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-1259 Головуючий у 1 інстанції: Воробйов А.В.

2010 р. Суддя-доповідач: Калашнікова О.В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

“29” квітня 2010 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого: Калашнікової О.В

Суддів : Бондара В.О.

Боєвої В.В.

При секретарі: Черненко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою

ОСОБА_3

на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від “28” грудня 2009 року по справі за позовом

ОСОБА_3 до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області, Відкритого акціонерного товариства ?углецевий композит”, ОСОБА_4, 3-тя особа: ОСОБА_5 про визнання наказу про звільнення, наказу про призначення на посаду, контракту недійсними, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2009 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області, ВАТ ?углецевий композит” про визнання недійсним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, який в ході судового розгляду справи неодноразово доповнював та уточнював.

В позові, з урахуванням доповнень до нього, ОСОБА_3 зазначав, що він на підставі наказу РВ Фонду державного майна України в Запорізькій області № 399 від 27.11.2008 року працював на посаді виконуючого обовязки голови правління ВАТ „Вуглецевий композит”. 02.06.2009 року позивачу стало відомо, що на підставі наказу № 206 від 02.06.2009 року його було звільнено із займаної посади. Підстава для звільнення, зазначена в наказі, п. 1-1 ст. 41 КЗпП України, винні дії керівника підприємства, установи, організації, внаслідок чого заробітна плата виплачувалася несвоєчасно або в розмірах, нижчих від установленого законом розміру мінімальної заробітної плати. Одночасно з винесенням наказу про його звільнення РВ Фонду державного майна України в Запорізькій області був винесений наказ № 207 від 02.06.2009 року відповідно до якого виконання обовязків голови правління ВАТ „Вуглецевий композит” було покладено на головного інженера ОСОБА_4 В подальшому, наказом № 311 від 31.07.2009 року ОСОБА_4 було призначено на посаду голови правління ВАТ „Вуглецевий композит” та між РВ Фонду державного майна України в Запорізькій області та ОСОБА_4 був укладений контракт № 263 від 31.07.2009 року. Посилаючись на те, що наказ про звільнення винесено незаконно, винні дії позивача у невиплаті заробітної плати не доведені, при винесенні наказу про звільнення не було взято до уваги, що банківські рахунки ВАТ „Вуглецевий композит” були арештовані у звязку з грошовими вимогами кредиторів, а також на те, що наказ про звільнення було винесено у період тимчасової непрацездатності ОСОБА_3, позивач просив суд визнати недійсним та скасувати накази РВ Фонду державного майна України в Запорізькій області № 206 від 02.06.2009 року про звільнення ОСОБА_3 з посади виконуючого обовязки голови правління ВАТ „Вуглецевий композит”, № 207 від 02.06.2009 року про призначення в якості виконуючого обовязки голови правління ВАТ „Вуглецевий композит” головного інженера ОСОБА_4, № 311 від 31.07.2009 року про призначення головою правління ВАТ „Вуглецевий композит” ОСОБА_4, визнати недійсним контракт № 263 від 31.07.2009 року, укладений між РВ Фонду державного майна України в Запорізькій області і ОСОБА_4, поновити ОСОБА_3 на роботі на посаді виконуючого обовязки голови правління ВАТ „Вуглецевий композит”, стягнути з ВАТ „Вуглецевий композит” на користь ОСОБА_3 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, допустити негайне виконання судового рішення в частині поновлення ОСОБА_3 на роботі.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від “28” грудня 2009 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив оскаржуване рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення осіб, які брали участь у судовому засіданні, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

Відмовляючи у задоволені позовних вимог ОСОБА_3 про визнання недійсним та скасування наказу про звільнення та про поновлення на роботі, суд першої інстанції виходив з того, що позивача було звільнено правомірно у відповідності до вимог чинного законодавства.

Проте з таким висновком суду першої інстанції колегія суддів не може погодитися, оскільки до нього суд дійшов через неповне зясування обставин, що мають значення для справи та з порушенням норм матеріального права.

За змістом ст. 41 КЗпП України трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний у випадку винних дій керівника підприємства, установи, організації, внаслідок чого заробітна плата виплачувалася несвоєчасно або в розмірах, нижчих від установленого законом розміру мінімальної заробітної плати. При цьому розірвання трудового договору у такому разі провадиться з додержанням вимог частини третьої статті 40 КЗпП України.

Частиною 3 ст. 40 КЗпП України передбачено, що звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності, а також у період перебування працівника у відпустці не допускається. Це правило не поширюється лише на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації.

Згідно частини першої статті 69 Основ законодавства України про охорону здоровя експертиза тимчасової непрацездатності громадян здійснюється у закладах охорони здоров'я лікарем або комісією лікарів, які встановлюють факт необхідності надання відпустки у зв'язку з хворобою. Тому інші докази (крім медичних документів), на які всупереч частині другій статті 59 ЦПК послався суд першої інстанції, не є допустимими та не спростовують факту перебування позивача в стані тимчасової непрацездатності.

Як вбачається з матеріалів справи, наказом Міністра Промислової політики України ОСОБА_3 № 78-Д від 19 червня 2008 року було призначено на посаду директора ДП „Завод вуглець-вуглецевих композиційних матеріалів” м. Запоріжжя на умовах укладеного з ним контракту з 19 червня 2008 року (а. с. 18).

Наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області № 399 від 27.11.2008 року ДП „Завод вуглець-вуглецевих композиційних матеріалів” перетворено у ВАТ „Вуглецевий композит”, покладено виконання обовязків голови правління ВАТ „Вуглецевий композит” на директора ДП „Завод вуглець-вуглецевих композиційних матеріалів” ОСОБА_3 (а. с. 19).

Наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області № 206 від 02.06.2009 ОСОБА_3 було звільнено з посади виконуючого обовязки голови правління ВАТ „Вуглецевий композит” на підставі пункту 1-1 статті 41 КЗпП України та звітів з праці ВАТ «Вуглецевий композит» за січень-квітень 2009 за формою №1-ПВ (термінова, місячна) (а. с. 3).

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 у період з 01.06.2009 року по 03.06.2009 року та з 04.06.2009 року по 03.07.2009 року знаходився на лікарняному, що підтверджується наявними в матеріалах справи листками непрацездатності серії АБЖ № 074454 та серії АБЖ №075625 (а. с. 4, 20), а також довідкою Комунальної установи «6-та міська клінічна лікарня» № 563/01-13 від 25.06.2009 (а. с. 75).

Враховуючи встановлені по справі обставини та вимоги чинного законодавства, колегія суддів дійшла до висновку, що рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання недійсним і скасування наказу про звільнення, а також про поновлення на роботі, не можна визнати законним та обґрунтованим, оскільки звільнення позивача було проведено у період його тимчасової непрацездатності, що підтверджується наявними в матеріалах справи листками непрацездатності.

Посилання суду першої інстанції в рішенні на те, що позивач 01.06.2009 року та 02.06.2009 року знаходився на робочому місці, підписував документи та йому нараховувалась заробітна плата не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позову в частині поновлення позивача на роботі, оскільки листок тимчасової непрацездатності було видано 01.06.2009 року, а вихід працівника на робоче місце у період його тимчасової непрацездатності не впливає на застосування до нього гарантій, передбачених Кодексом законів про працю України.

Крім того, матеріали справи не містять доказів вчинення позивачем будь-яких винних дій, направлених на невиплату заробітної плати. Судом першої інстанції не зазначено, які це були дії, в чому саме вони виразились, чи були вони умисними і на що саме був спрямований умисел позивача при їх вчиненні. Пояснення позивача перед його звільненням не витребувались, що є порушенням встановленого статтею 149 КЗпП України порядку застосування дисциплінарних стягнень. Судом першої інстанції не встановлено наявності обставин, які могли б бути належними фактичними підставами звільнення позивача на підставі пункту 1-1 статті 41 КЗпП. України.

Встановлені по справі обставини свідчать, що звільнення позивача з посади виконуючого обовязки голови правління ВАТ «Вуглецевий композит» відбулося з порушенням вимог встановлених Кодексом законів про працю України.

Згідно ч. 1, 2 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

З наданої апеляційному суду довідки ВАТ „Вуглецевий композит” № 10/156 від 15.04.2010 року вбачається, що середній заробіток ОСОБА_3 за час вимушеного прогулу (з часу звільнення позивача з посади та поновлення його на роботі) складає 35859 грн. 90 коп. Як пояснив в судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник ВАТ „Вуглецевий композит”, розрахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу було здійснено вже з відрахуванням обовязкових платежів та податків.

Зважаючи на викладені обставини, рішення суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання недійсним та скасування наказу, поновлення позивача на роботі та виплати йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення, про визнання недійсним та скасування наказу регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області від 02.06.2009 № 206 «Про звільнення ОСОБА_3», поновлення ОСОБА_3 на посаді виконуючого обовязки голови правління ВАТ «Вуглецевий композит» та стягнення з ВАТ «Вуглецевий композит» на користь ОСОБА_3 середнього заробітку за час вимушеного прогулу в сумі 35859 грн. 90 коп.

Що стосується позовних вимог ОСОБА_3 про визнання недійсним та скасування наказу РВ Фонду державного майна України в Запорізькій області № 207 від 02.06.2009 року про призначення в якості виконуючого обовязки голови правління ВАТ „Вуглецевий композит” головного інженера ОСОБА_4, № 311 від 31.07.2009 року про призначення головою правління ВАТ „Вуглецевий композит” ОСОБА_4, визнання недійсним контракту № 263 від 31.07.2009 року, укладеного між РВ Фонду державного майна України в Запорізькій області і ОСОБА_4, то в цій частині позовні вимоги, на думку колегія суддів, є безпідставними і не підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Згідно підпункту 6 ч.1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу.

Згідно оскаржених наказів РВ ФДМУ від 02.06.2009 №207, від 31.07.2009 №311 та контракту від 31.07.2009 №263 на сьогодні обовязки голови правління ВАТ «Вуглецевий композит» виконує ОСОБА_4 Із набуттям рішенням суду про поновлення позивача на роботі у РВ ФДМУ виникає підстава для звільнення ОСОБА_4 із займаної посади на підставі підпункту 6 ч. 1 ст. 40 КЗпП України. Крім того, особливості виконання рішення суду про поновлення на роботі врегульовані Законом України «Про виконавче провадження».

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла до висновку, що обраний позивачем спосіб захисту своїх трудових прав шляхом визнання недійсними та скасування наказів РВ Фонду державного майна України в Запорізькій області № 207 від 02.06.2009 року, № 311 від 31.07.2009 року та визнання недійсним контракту № 263 від 31.07.2009 року не передбачений Кодексом законів про працю України, тому рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні зазначеної вище частини позовних вимог підлягає залишенню без змін.

Відповідно до ч. 3 ст. 88 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалене рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини позовних вимог.

Оскільки згідно Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито” позивачі за позовними вимогами, що випливають з трудових правовідносини звільняються від сплати судового збору і при зверненні до суду з такими позовними вимогами, витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи не сплачують, а покладаються на сторони після розгляду справи, колегія суддів вважає за необхідне стягнути з РВ Фонду державного майна України по Запорізькій області в дохід держави судовий збір в сумі 358 грн. 60 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 120 грн.

Керуючись ст. ст. 307, 309, 313, 314, 317 ЦПК України, колегія суддів,

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від “28” грудня 2009 року по цій справі в частині відмови в задоволенні вимог про визнання недійсним та скасування наказу регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області від 02.06.2009 № 206, поновлення позивача на роботі та виплати йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу скасувати та постановити в цій частині нове рішення такого змісту:

«Позов ОСОБА_3 задовольнити частково.

Визнати недійсним та скасувати наказ регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області від 02.06.2009 № 206 «Про звільнення ОСОБА_3».

Поновити ОСОБА_3 (69035, АДРЕСА_1; ідентифікаційний код НОМЕР_1) на посаді виконуючого обовязки голови правління Відкритого акціонерного товариства «Вуглецевий композит» (69600, м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, МСП-982, будинок 31-а; код за ЄДРПОУ 24516317).

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Вуглецевий композит» на користь ОСОБА_3 середній заробіток за вимушений прогул в сумі 35859 грн. 90 коп. (тридцять пять тисяч вісімсот пятдесят девять гривень девяносто копійок).

Стягнути з регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області (69001, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 50; код за ЄДРПОУ 20495280) в дохід Державного бюджету України державне мито в сумі 358 грн. 60 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 120 грн.»

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили негайно, але може бути оскаржено до Верховного Суду України протягом двох місяців шляхом подачі касаційної скарги.

Головуючий:

Судді: