Ухвала суду № 92639593, 03.11.2020, Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області

Справа № 740/106/20

Провадження № 1-кс/740/1020/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2020 року м. Ніжин

Слідчий суддя Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області Шевченко І. М., за участю секретаря судового засідання Кубрак Н. М.,

учасники справи:

- представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Меркурій» (далі – ТОВ «Меркурій») - адвокат Дорошенко Г. М.,

- слідчий Ніжинського ВП ГУ НП в Чернігівській області Бруховецький О. С.,

- прокурор Ніжинської місцевої прокуратури Лисенко А. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ніжині клопотання представника ТОВ «Меркурій» - адвоката Дорошенка Г. М. про скасування арешту майна,

встановив:

30 жовтня 2020 року адвокат Дорошенко Г. М. в інтересах ТОВ «Меркурій» звернувся до суду із заявою про скасування арешту, накладеного на майно, а саме: газово-заправний модуль та наявний в його ємностях газ, до складу якого входить колонка для відпуску скрапленого газу виробництва ТОВ «Науково-виробнича компанія «Шельф» № 15348; ємність для зберігання (відпуску) зрідженого газу № 25614 об`ємом 4,85 м куб з наявним у ній газом, що складає близько 60 % заповнення об`єму ємності № 25614; ємність для зберігання (відпуску) зрідженого газу № 25612 об`ємом 4,85 м куб з наявним в ній газом, що складає близько 30 % заповнення об`єму ємності № 25612; газозаправний модуль, до складу якого входить: металевий резервуар СВГ-10.Н.1.-УХЛ1 ТУ В 28.2-32276928-003:2009 ємністю 10 м куб для зберігання зрідженого вуглеводного газу, заводський № 323, з частково заповненим скрапленим газом на 60 %; насос з двигуном для перекачування газу та колонки для відпуску скрапленого газу, заводський № 7244.

Клопотання обґрунтоване тим, що ухвалою слідчого судді Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 16 січня 2020 року у справі № 740/106/20 (провадження № 1-кс/740/34/20) накладено арешт на газово-заправний модуль та наявний в його ємностях газ з позбавленням права користування та розпорядження майном, а саме: колонку для відпуску скрапленого газу виробництва ТОВ «Науково-виробнича компанія «Шельф» № 15348; ємність для зберігання (відпуску) зрідженого газу № 25614 об`ємом 4,85 м куб з наявним в ній газом, що складає близько 60 % заповнення об`єму ємності № 25614; ємність для зберігання (відпуску) зрідженого газу № 25612 об`ємом 4,85 м куб з наявним в ній газом, що складає близько 30 % заповнення об`єму ємності № 25612.

Крім цього, ухвалою слідчого судді Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 16 січня 2020 року у справі № 740/106/20 (провадження № 1-кс/740/36/20) накладено арешт на газово-заправний модуль, до складу якого входить металевий резервуар СВГ-10.Н.1.-УХЛ1 ТУ В 28.2-32276928-003:2009 ємністю 10 м куб для зберігання зрідженого вуглеводневого газу, заводський № 323, з частково заповненим скрапленим газом на 60 %, насос з двигуном для перекачування газу та колонки для відпуску скрапленого газу заводський № 7244.

Арештоване майно належить юридичній особі – ТОВ «Меркурій».

Підставою для внесення відомостей до ЄРДР про кримінальне правопорушення став рапорт працівника УСР в Чернігівській області про те, що на АЗС, які розташовані за адресами: м. Борзна, вул. Красносільського, 44-з, та вул. Київська (колишня Урицького), 75, здійснюється реалізація скрапленого газу без наявних дозвільних документів, а не порушення ТОВ «Меркурій» правил безпеки під час виконання робіт з підвищеною небезпекою на виробництві або будь-якому підприємстві, що створило загрозу загибелі людей чи настання інших тяжких наслідків або заподіяло шкоду здоров`ю потерпілого.

До цього часу в зазначеному кримінальному провадженні підозри нікому, у тому числі й ТОВ «Меркурій», не повідомлено. Підстави вважати, що вилучене майно є доказом злочину – відсутні. ТОВ «Меркурій» здійснює свою діяльність правомірно, не створюючи загроз загибелі людей, чи настання інших тяжких наслідків, що підтверджується відповідними дозволами Управління Держпраці у Чернігівській області, а також не заподіюючи шкоди здоров`ю, тому правова кваліфікація кримінального провадження за ч. 1 ст. 272 КК України є безпідставною, надуманою та спрямованою на протидію законній господарській діяльності.

Зважаючи, що існує презумпція правомірного зайняття господарською діяльністю, накладений арешт зумовлює надмірне обмеження правомірної підприємницької діяльності ТОВ «Меркурій», тому подальше перебування тимчасово вилученого майна під арештом у вказаному кримінальному провадженні не відповідає завданням кримінального провадження.

Тривалий час, протягом шести місяців слідчим не виконуються вимоги Конституції та законів України, зокрема ст. 9, 91, 92, 93 КПК України, щодо обов`язку доказування, що унеможливлює повне та всебічне розслідування кримінального провадження № 42020271180000005, внесеного до ЄРДР 04 січня 2020 року.

Посилаючись на вказане, адвокат вважав, що арешт накладено необґрунтовано та просив його скасувати.

У судовому засіданні представник ТОВ «Меркурій» - адвокат Дорошенко Г. М. просив клопотання задовольнити. Зауважив, що внаслідок арешту майна товариство починаючи з січня 2020 року, тобто майже рік не здійснює господарської діяльності, все зупинено, а слідчий не вживав жодних процесуальних дій протягом останнього півроку для проведення досудового розслідування, а тому продовження існування арешту на майно є непропорційним обмеженням господарської діяльності товариства.

Слідчий Ніжинського ВП ГУ НП в Чернігівській області Бруховецький О. С., прокурор Ніжинської місцевої прокуратури Лисенко А. М. проти задоволення клопотання заперечували, просили відмовити в його задоволенні, посилаючись на безпідставність.

Заслухавши учасників справи, перевіривши додані до клопотання матеріали та матеріали кримінального провадження № 42020271180000005, внесеного до ЄРДР 04 січня 2020 року, слідчий суддя дійшов таких висновків.

Ухвалою слідчого судді Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 16 січня 2020 року у справі № 740/106/20 (провадження № 1-кс/740/34/20) накладено арешт на газово-заправний модуль та наявний в його ємностях газ, а саме: колонку для відпуску скрапленого газу виробництва ТОВ «Науково-виробнича компанія «Шельф» № 15348; ємність для зберігання (відпуску) зрідженого газу № 25614 об`ємом 4,85 м куб з наявним у ній газом, що складає близько 60 % заповнення об`єму ємності № 25614; ємність для зберігання (відпуску) зрідженого газу № 25612 об`ємом 4,85 м куб з наявним в ній газом, що складає близько 30 % заповнення об`єму ємності № 25612.

Ухвалою слідчого судді Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 16 січня 2020 року у справі № 740/106/20 (провадження № 1-кс/740/36/20), накладено арешт на газозаправний модуль, до складу якого входить: металевий резервуар СВГ-10.Н.1.-УХЛ1 ТУ В 28.2-32276928-003:2009 ємністю 10 м куб для зберігання зрідженого вуглеводного газу, заводський № 323, з частково заповненим скрапленим газом на 60 %; насос з двигуном для перекачування газу та колонки для відпуску скрапленого газу, заводський № 7244.

Відповідно до матеріалів дослідженого в судовому засіданні кримінального провадження № 42020271180000005 від 04 січня 2020 року, про підозру у вказаному кримінальному провадженні на теперішній час жодній особі, у тому числі ТОВ «Меркурій», яке є власником арештованого майна, не повідомлено, протягом тривалого часу жодні слідчі дії не проводилися.

Призначені в кримінальному провадженні експертизи не проведені у зв`язку з ненаправленням слідчим до експертної установи додаткових матеріалів; ухвала слідчого судді про надання дозволу на тимчасовий доступ до речей і документів залишилася без виконання слідчого.

Причин ненадання слідчим документів до експертної установи для проведення експертизи та невиконання ухвали слідчого судді про доступ до документів ні прокурор, а ні слідчий у судовому засіданні пояснити не змогли.

При цьому слід зазначити, що протягом строку досудового розслідування жодній особі не повідомлено про підозру, будь-які докази стосовно причетності до кримінального правопорушення службових осіб ТОВ «Меркурій» відсутні.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основоположних свобод, який ратифікований Верховною Радою України 17 липня 1997 року, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Статтями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Згідно зі ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Доказами в кримінальному провадженні, за приписами КПК України, є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Відповідно до ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове позбавлення підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого, неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, у разі, якщо до такої юридичної особи може бути застосовано захід кримінально-правового характеру у вигляді конфіскації майна, можливості відчужувати певне його майно за ухвалою слідчого судді або суду до скасування арешту майна у встановленому КПК України порядку. Арешт майна передбачає заборону для особи, на майно якої накладено арешт, іншої особи, у володінні якої перебуває майно, розпоряджатися будь-яким чином таким майном та використовувати його. Слідчий суддя або суд під час судового провадження накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що вони відповідають критеріям, зазначеним у ч. 2 ст. 167 КПК України.

Зокрема, згідно із ч. 3 ст. 170 КПК України арешт може бути накладено на нерухоме і рухоме майно, майнові права інтелектуальної власності, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковому вигляді, цінні папери, корпоративні права, які перебувають у власності у підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння і перебувають у нього або у інших фізичних або юридичних осіб, а також які перебувають у власності юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, з метою забезпечення можливої конфіскації, с спеціальної конфіскації або цивільного позову.

Відповідно до ст. 173 КПК України у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя, суд зобов`язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.

Статтею 174 КПК України встановлено, що арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008 року, де вказувалися порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Крім того, Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» (заява № 31107/96, п. 58). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі «Антріш проти Франції» від 22 вересня 1994 року, № 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява № 48191/99, пп. 49 - 62 від 10 травня 2007 року).

Судова практика Європейського суду з прав людини орієнтує на те, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льон рот проти Швеції», має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства»).

При вирішенні питання про можливість утримання державою речових доказів, належить забезпечувати справедливу рівновагу між суспільним інтересом та правомірною метою, а також з вимогами охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти відповідно до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Однак усупереч нормам КПК України та основам європейського права, які захищають непорушність права власності, зокрема, регламентовані в Першому протоколі до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було застосовано захід забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна за відсутності обґрунтованої підозри щодо вчинення кримінального правопорушення та обґрунтованої потреби, що виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи особи.

З огляду на те, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві, проте зважаючи на положення, закріплені у ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», слідчим суддям слід враховувати позицію Європейського суду з прав людини. Тлумачення такого поняття наявне, зокрема у п. 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якого термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Отже, для накладання арешту на тимчасово вилучене майно обов`язково повинна бути наявна обґрунтована підозра, що передбачено ч. 3 ст. 132 КПК України, яка може бути підтверджена пред`явленою підозрою згідно зі ст. 276-278 КПК України. Аналогічну позицію Європейський суд з прав людини висловлював у справі «Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» (серпень 1990 року, п. 48).

Стороною кримінального провадження, за клопотанням якої накладено арешт, не надано доказів на обґрунтування визнання дієвості мети накладення арешту, а також доказів, які підтверджують необхідність у подальшому застосування цього заходу забезпечення кримінального провадження.

Враховуючи зміст фабули кримінального правопорушення та тривалість досудового розслідування, слідчий суддя вважає, що в органу досудового розслідування було достатньо часу для вчинення необхідних процесуальних дій з метою проведення досудового розслідування, зокрема, що стосується експертиз та тимчасового доступу до документів.

Враховуючи принцип змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом, оцінюючи вказані вище обставини в їх сукупності, слідчий суддя дійшов висновку про відсутність у кримінальному провадженні відомостей, які б виправдовували подальше втручання держави у право на мирне володіння майном у контексті забезпечення «справедливого балансу» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту конкретної особи.

З метою недопущення обмеження права проводити господарську діяльність ТОВ «Меркурій» без пред`явлення підозри у вчиненні кримінального правопорушення, клопотання підлягає задоволенню. Таке рішення ґрунтується на принципах розумності та співмірності обмеження права власності.

Керуючись ст. 174 КПК України, слідчий суддя

ухвалив:

Заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Меркурій» - адвоката Дорошенка Григорія Миколайовича про скасування арешту майна задовольнити.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 16 січня 2020 року у справі № 740/106/20 (провадження № 1-кс/740/34/20), на майно - газово-заправний модуль та наявний в його ємностях газ, а саме:

- колонку для відпуску скрапленого газу виробництва ТОВ «Науково-виробнича компанія «Шельф» № 15348;

- ємність для зберігання (відпуску) зрідженого газу № 25614 об`ємом 4,85 м куб з наявним у ній газом, що складає близько 60 % заповнення об`єму ємності № 25614;

- ємність для зберігання (відпуску) зрідженого газу № 25612 об`ємом 4,85 м куб з наявним в ній газом, що складає близько 30 % заповнення об`єму ємності № 25612.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 16 січня 2020 року у справі № 740/106/20 (провадження № 1-кс/740/36/20), на майно – газозаправний модуль, до складу якого входить:

- металевий резервуар СВГ-10.Н.1.-УХЛ1 ТУ В 28.2-32276928-003:2009 ємністю 10 м куб для зберігання зрідженого вуглеводного газу, заводський № 323, з частково заповненим скрапленим газом на 60 %;

- насос з двигуном для перекачування газу та колонки для відпуску скрапленого газу, заводський № 7244.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Повну ухвалу складено і підписано 04 листопада 2020 року.

Слідчий суддя І. М. Шевченко