Ухвала суду № 92637434, 04.11.2020, Тростянецький районний суд Вінницької області

Справа № 147/1053/20

Провадження № 2/147/410/20

УХВАЛА

про залишення позову без руху

04 листопада 2020 року смт. Тростянець

Суддя Тростянецького районного суду Вінницької області Мудрак А.М., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя,

в с т а н о в и в:

До Тростянецького районного суду Вінницької області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.10.2020 у справі № 147/1053/20 (провадження 2/147/410/20) визначено головуючого суддю Мудрак А.М.

На виконання вимог ч.6 ст. 187 ЦПК України, відповідно до отриманої інформації від 03.11.2020 про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи - відповідача, встановлено, що відповідач ОСОБА_2 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Тобто справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя відноситься до територіальної юрисдикції Тростянецького районного суду Вінницької області.

Відповідно до ч.1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Позовну заяву слід залишити без руху з огляду на наступне.

Згідно до ч.5 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити: виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

Відповідно до ч.5 ст. 177 ЦПК України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Згідно з вимогами ст. 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п.п. 22-24 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. Вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановити обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясувати джерело і час його придбання. Поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 Сімейного Кодексу України та ст. 372 ЦК України. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб (ч. 4 ст. 65 СК).

Належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна. Застосовуючи норму статті 60 СК України та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.

У разі придбання майна хоча й у період шлюбу, але за особисті кошти одного з подружжя це майно не може вважатися об`єктом спільної сумісної власності подружжя, а є особистою приватною власністю того з подружжя, за особисті кошти якого воно придбане.

Тому сам по собі факт придбання спірного майна в період шлюбу, як на це вказує позивач, не можна вважати безумовною підставою для віднесення такого майна до об`єктів права спільної сумісної власності подружжя.

Однак у позовній заяві не зазначено на підставі яких доказів позивачем визначено вартість спірного майна. Тому позивачу необхідно зазначити, чим підтверджується дійсна вартість кожного спільного майна.

Також позивачу необхідно зазначити, чим підтверджується придбання всього майна, що є предметом даного спору під час перебування у зареєстрованому шлюбі, а також зазначити, чим підтверджується спільна участь подружжя коштами або працею в набутті спірного майна.

Позивач звернувся до суду з вимогою майнового характеру, в якому просить стягнути з відповідача в рахунок частки спільного майна подружжя в сумі 101950 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 133 ЦПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюється законом.

Таким спеціальним законом є Закон України від 8 липня 2011 року № 3674-VІ «Про судовий збір».

Згідно з пп.1 п.1 ч.2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою, судовий збір складає 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Ціна позову, зазначена в позовній заяві становить 101950,00грн., тобто судовий збір за дану вимогу становить 1019,50грн., однак позивачем сплачено судовий збір в розмірі 840,80 грн. Тобто позивачу слід доплатити судовий збір в розмірі 1019,50-840,80=178,70грн. (сто сімдесят вісім гривень 70коп.) на рахунок - Отримувач коштів: УК у Тростянецькому районі/Тростянецький район/22030101, код отримувача: (код за ЄДРПОУ) 38051690, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA928999980313171206000002549, код класифікації доходів бюджету: 22030101, найменування коду класифікації доходів бюджету: Судовий збір (ДСА України, 050)

За таких обставин, суд вражає необхідним залишити позовну заяву ОСОБА_1 ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя без руху, надавши позивачу строк для усунення вищевказаних недоліків.

Керуючись ст. 185 ЦПК України, суддя

п о с т а н о в и в:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя - залишити без руху.

Надати позивачу строк для усунення указаних в ухвалі недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення копії ухвали.

Роз`яснити, що у разі невиконання вимог ухвали суду у встановлений строк, заява буде вважатися неподаною і повернута заявнику не пізніше п`яти днів з дня закінчення строку на усунення недоліків.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя А.М. Мудрак