Ухвала суду № 92632911, 26.10.2020, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

УХВАЛА

26.10.2020 Справа №607/12632/20

провадження 1-і/607/3/2020

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Ломакіна В.Є.,

при секретарі судового засідання Войтків С.М.

за участю прокурора Гуль В.І.

обвинуваченого ОСОБА_1

захисника-адвоката Скиби В.М.

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, в залі суду в м.Тернополі кримінальне провадження №12020210000000342 від 24 червня 2020 року про обвинувачення ОСОБА_1 за ознаками кримінальних правопорушень передбачених ч.2 ст.307 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

На розгляді Тернопільського міськрайонного суду перебуває кримінальне провадження №12020210000000342 від 24 червня 2020 року про обвинувачення ОСОБА_1 за ознаками кримінальних правопорушень передбачених ч.2 ст.307 КК України.

Ухвалою суду від 05 серпня 2020 року у кримінальному провадженні №12020210000000342 від 24 червня 2020 року про обвинувачення ОСОБА_1 за ознаками кримінальних правопорушень передбачених ч.2 ст.307 КК України призначено підготовче судове засідання.

В підготовчому судовому засіданні прокурор просить призначити судовий розгляд у даному кримінальному провадженні на підставі обвинувального акту, вважаючи, що кримінальне провадження підсудне Тернопільському міськрайонному суду Тернопільської області, під час досудового розслідування були дотримані всі вимоги КПК України, підстав для закриття провадження чи повернення обвинувального акту не вбачається. Крім того, прокурор заявив клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_1 строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки ризики, визначенні ст.177 КПК України та встановлені при застосуванні йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на даний час продовжують існувати, а більш м`який запобіжний захід не забезпечить належної його процесуальної поведінки.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_1 - адвокат Скиба В.М. заперечив щодо призначення кримінального провадження до судового розгляду та звернувся до суду із клопотанням про повернення прокурору обвинувального акта у вказаному кримінальному провадженні відносно ОСОБА_1 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.307 КК України, посилаючись на невідповідність усім вимогам КПК України. Вказав, що численні категоричні твердження обвинувального акта про злочинний умисел обвинуваченого без доведення факту скоєння злочину вироком суду є неприпустимим, брутальним порушенням ст.62 Конституції України та п.10 ч.1 ст.17 КПК України щодо презумпції невинуватості. Крім того, в обвинувальному акті відсутній виклад фактичних обставин кримінального провадження із зазначенням події злочину, обставин вчинення кримінального правопорушення, часу, місця, способу його вчинення і наслідків злочину, хоча про останні зазначається. Зокрема, в обвинувальному акті не міститься інформації про наявність умислу на збут ОСОБА_1 за місцем проживання по АДРЕСА_1 , яке в подальшому не підтвердилося, а саме, зазначають одночасно АДРЕСА_2 . Крім цього в обвинувальному акті лише зазначено, що «у невстановлені слідством дати та місця вчинення злочину». Крім цього, яким способом вчинено злочин в обвинувальному акті не зазначено. В обвинувальному акті зазначено процесуальним прокурором Середзінського І.Ю., однак згідно ухвали слідчого судді Дзюбича В.Л. задоволено відвід вказаного прокурора. Однак про дану подію жодним чином ні в обвинувальному акті, ні в реєстрі не зазначено. Крім того, реєстр матеріалів досудового слідства не містить чітких, конкретних відомостей про процесуальні дії, зокрема не має відомостей щодо часу вчинення таких дій та відсутня конкретизація процесуальних документів, які б надали можливість ідентифікувати кожен документ окремо. У зв`язку із цим вважає, що право обвинуваченого є порушеним, зокрема в контексті підготовки захисту із посиланням на ці процесуальні документи. З огляду на те, що вказані порушення кримінального процесуального закону не можуть бути усунуті в судовому засіданні, вважає, що обвинувальний акт підлягає поверненню прокурору. З приводу клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу, своєї думки не висловив, з огляду на необхідність повернення обвинувального акта прокурору.

Обвинувачений ОСОБА_1 захисника підтримав. Заперечив щодо задоволення клопотання прокурора про продовження відносно нього дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, посилаючись на його безпідставність, а саме недоведеність ризиків передбачених ст.177 КПК України, що є підставою застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Просить змінити запобіжний захід, який застосований до нього у вигляді тримання під вартою на домашній арешт .

Прокурор заперечив щодо задоволення клопотання обвинуваченого з приводу зміни запобіжного заходу на більш м`який, а також щодо задоволення клопотання його захисника про повернення обвинувального акту прокурору у повному обсязі, просить суд відмовити у їх задоволенні.

Заслухавши думку прокурора, обвинуваченого та його захисника, вивчивши обвинувальний акт, суд приходить до висновку, що кримінальне провадження підлягає призначенню до судового розгляду, клопотання прокурора підлягає задоволенню, а клопотання обвинуваченого та його захисника задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Згідно із ч. 4 ст. 110 КПК України, обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим ст. 291 КПК України.

Відповідно до ч.2 ст.291КПК України, обвинувальний акт має містити такі відомості: 1) найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер; 2) анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); 3) анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); 4) прізвище, ім`я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора; 5) виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення; 6) обставини, які обтяжують чи пом`якшують покарання; 7) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; 7-1) підстави застосування заходів кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, які прокурор вважає встановленими; 8) розмір витрат на залучення експерта (у разі проведення експертизи під час досудового розслідування); 9) дату та місце його складення та затвердження.

Дослідження змісту обвинувального акту свідчить про те, що в ньому викладено фактичні обставини кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, а саме, що встановлено досудовим розслідуванням, а відтак відсутні підстави вважати, що обвинувальний акт не відповідає зазначеній вимозі КПК України.

Суд зазначає, що державне обвинувачення процесуальна діяльність прокурора, яка полягає у доведені перед судом обвинувачення з метою забезпечення кримінальної відповідальності особи, яка вчинила кримінальне правопорушення. Відповідно до положень ст. 337 КПК України прокурор в ході судового розгляду може змінити обвинувачення, висунути додаткове обвинувачення, відмовитися від підтримання державного обвинувачення, розпочати провадження щодо юридичної особи, а суд, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження, має право вийти за межі висунутого обвинувачення в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення.

Обставини, які відповідно до частини першої ст. 91 КПК України, підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, зокрема подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у його вчиненні, форма вини, мотив та мета вчинення кримінального правопорушення, викладено чітко і конкретно.

Недоліки, зазначені захисником при складенні реєстру матеріалів досудового розслідування не є підставою для повернення обвинувального акту прокурору.

Інші доводи клопотання також не є підставою для повернення обвинувального акту прокурору та не перешкоджають призначенню кримінального провадження до судового розгляду.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про безпідставність обставин зазначених захисником на підтвердження факту невідповідності обвинувального акта по даному кримінальному провадженні усім вимогам КПК України, що є безумовною підставою для його повернення прокурору, вважає, що обвинувальний акт відповідає вимогам ч.2 ст.291 КПК України та відсутні підстави для його повернення, тому вважає, що у задоволенні вказаного клопотання захисника слід відмовити.

Угод про визнання винуватості у порядку ст.ст. 468-475 КПК України до суду не надійшло. Підстав для закриття кримінального провадження не вбачається. Обвинувальний акт складено у відповідності до вимог кримінального процесуального законодавства, при його затвердженні прокурором дотримані вимоги закону. Підстав для направлення обвинувального акту для визначення підсудності не встановлено, дане кримінальне провадження підсудне Тернопільському міськрайонному суду Тернопільської області.

Виходячи з положень ч. 3 ст. 315 КПК України, наявні достатні підстави для призначення вказаного кримінального провадження до судового розгляду у відкритому судовому засіданні.

Отже, враховуючи думку учасників кримінального провадження, суд вважає, що є всі підстави для призначення судового розгляду провадження відповідно до обвинувального акту, оскільки він складений відповідно до вимог КПК України, прокурором дотримані вимоги щодо територіальної підсудності. Підстав для прийняття рішень, передбачених п.п. 1-4 ч. 3 ст. 314 КПК України, немає.

Щодо клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу та клопотання обвинуваченого про зміну запобіжного заходу на більш м`який суд приходить до наступних висновків.

Ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду від 06.07.2020 р. під час досудового розслідування до ОСОБА_1 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строк якого закінчується 03.09.2020 р.

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду від 02.09.2020 р. продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 , до 30.10.2020 р. до 23 год. 59 хв.

Згідно із ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. Незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув`язнення. До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Відповідно до ч.1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Згідно ч.1, ч.2 ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Згідно ч.1 ст.178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання ; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї.

Суд враховує положення ст.5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Статтею 5 Рекомендації Комітету Європи від 27.06.1980р. "Про взяття під варту до суду" зауважується на тому, що при розгляді питання про необхідність тримання під вартою судовий орган повинен брати до уваги обставини конкретної справи у тому числі характер та тяжкість інкримінованого злочину. Важливим критерієм орієнтуючись на який слід застосовувати вид запобіжного заходу повинна бути санкція за злочин вчинений обвинуваченим, тобто чим більш сувора санкція передбачена за злочин поставлений обвинуваченому в вину тим більш суворий запобіжний захід повинен бути обраний щодо нього.

Суд, не вбачає доцільності у зміні раніше застосованого щодо обвинуваченого запобіжного заходу, оскільки відсутні будь-які дані про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, для застосування стосовно останнього більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою в судовому засіданні на даній стадії процесу не встановлено.

При вирішенні питання про продовження обвинуваченому ОСОБА_1 дії запобіжного заходу, окрім наявної обґрунтованої підозри, суд вважає, що у даному кримінальному провадженні продовжують існувати ризики, визначенні ст.177 КПК України та встановлені при застосуванні йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а саме те, що обвинувачений може переховуватись від суду; незаконно впливати на свідків, експертів у даному кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Зокрема, ризиком того, що обвинувачений може переховуватись від суду є те, що він, усвідомлюючи тяжкість покарання, що йому загрожує у разі визнання винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.2 ст.307 КК України, які за ступенем тяжкості відносяться до тяжких злочинів, зокрема, позбавлення волі на строк від шести до десяти років, обвинувачений може навмисно переховуватись від суду з метою уникнення відповідальності. Зокрема, маючи паспорт громадянина України для виїзду закордон, що в умовах дії угоди про безвізовий режим, укладеної між Україною та країнами Європейського союзу, дозволяє безперешкодно виїхати за межі України, ОСОБА_1 , розуміючи наслідки, які спричиненні його діями, і відповідно міру покарання, яку він може понести у зв`язку з цим, може вчинити дії, спрямовані на переховування від суду, зокрема, шляхом виїзду за межі України або на територію України, на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та тривалий час не повертатися до місця постійного проживання.

Крім того, ризиком того, що обвинувачений може незаконно впливати на свідків, експертів у даному кримінальному провадженні є те, що обвинувачений ОСОБА_1 проживає у м.Тернопіль та має широке коло друзів та знайомих, він, не перебуваючи під вартою, як особисто, так і через третіх осіб, може незаконно впливати на свідків, інших осіб та експертів у даному кримінальному провадженні, які проживають в м.Тернопіль та Тернопільській області, з метою надання ними неправдивих показів, висновків або їх зміни щодо обставин вчинення вищезазначеного кримінального правопорушення, а тому справжній інтерес суспільства полягає у забезпеченні законності та запобігання порушенню прав осіб, незважаючи на існування презумпції невинуватості, що переважує інтереси забезпечення права обвинуваченого на свободу.

Враховуючи положення ч.2 ст.23 КПК України про те, що не можуть бути визнанні доказами відомості, що містяться в показаннях, речах та документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, а також ч.4 ст.95 КПК України про те, що суд може обгрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання і не вправі обгрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, зазначений ризик існує, так як вказані вище свідки, експерти ще не були допитані в ході судового розгляду даного кримінального провадження та до проведення такого допиту можуть змінити свої показання, які вони надавали слідчому, на користь обвинуваченого.

Ризиком того, що обвинувачений може вчинити інше кримінальне правопорушення є те, що обвинувачений на даний час не має постійного місця роботи, з огляду на його майновий стан, що може спонукати його до вчинення нових злочинів, з метою отримання коштів для виїзду з місця проживання та переховування від органу досудового розслідування та суду.

Ризиком того, що обвинувачений може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином є те, що знаходячись на волі, а саме в разі обрання іншого запобіжного заходу, аніж тримання під вартою, обвинувачений матиме можливість координувати свої дії із іншими особами, з метою уникнення ним кримінальної відповідальності .

Також, судом враховано дані, що характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_1 , а саме те, що він не працюючий, хоча є особою працездатного віку, є неодруженим, утриманців не має, стан його здоров`я, вік та нестійкі соціальні зв`язки останнього, а також те, що він несудимий.

Таким чином, з урахуванням викладених обставин, переконливості наявних ризиків, та особи обвинуваченого ОСОБА_1 суд дійшов висновку, що обставини, які встановленні судом, дають достатні підстави вважати, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не може забезпечити належну поведінку обвинуваченого та запобігти вищевикладеним ризикам, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, а тому враховуючи вимоги ст.178 КПК України та з метою забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_1 а також з огляду на те, що строк тримання ОСОБА_1 під вартою закінчується 30 жовтня 2020 року, суд вважає за необхідне запобіжний захід, застосований до обвинуваченого ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою, залишити без змін, продовживши останньому строк тримання під вартою, що не перевищує 60 діб, а у задоволенні клопотання обвинуваченого про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на домашній арешт відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 194, 217, 331, 371, 372, 392 КПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання захисника - адвоката Скиби В.М. про повернення обвинувального акту прокурору - відмовити.

У задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_1 про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на домашній арешт - відмовити.

Клопотання прокурора про продовження дії запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою - задовольнити.

Запобіжний захід, застосований до обвинуваченого ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою, залишити без змін, продовживши строк тримання під вартою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 терміном до 60 (шістдесят) діб, а саме до 25 грудня 2020 року 23 годин 59 хвилин.

Призначити судовий розгляд кримінального провадження №12020210000000342 від 24 червня 2020 року про обвинувачення ОСОБА_1 за ознаками кримінальних правопорушень передбачених ч.2 ст.307 КК України у судовому засіданні в приміщенні Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області на 06 листопада 2020 року о 12 годин 00 хвилин.

Судовий розгляд здійснювати у відкритому судовому засіданні.

Про час розгляду справи повідомити учасників кримінального провадження.

Копію ухвали вручити учасникам судового провадження та направити Начальнику Державної установи «Чортківська установа виконання покарань (№26»), для відому.

Ухвала оскарженню не підлягає, заперечення проти неї можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, що визначене ч. 1 ст. 392 КПК України. Апеляційна скарга на ухвалу суду в частині вирішення продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою може бути подана до Тернопільського апеляційного суду через Тернопільський міськрайонний суд протягом семи діб з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення. Подання апеляційної скарги на ухвалу суду не зупиняє її виконання.

Головуючий суддяВ. Є. Ломакін