Вирок № 92628237, 06.10.2020, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 06.10.2020

Справа№937/5553/20

1-кп/937/949/20

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

«06» жовтня 2020 року Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області у складі:

головуючого - судді Редько О.В.,

за участю секретаря судового засідання - Колеснікової Л.В.,

прокурора - Щербини О.О.,

обвинуваченого - ОСОБА_1 ,

захисника обвинуваченого - адвоката Ненашевої Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Мелітополі кримінальне провадження № 1202008014000176, відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Мелітополь Запорізької області, громадянина України, який має середню освіту, не працюючого, не одруженого, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 59 КК України,

В С Т А Н О В И В:

20 червня 2020 року о 15 годині 34 хвилин, ОСОБА_1 , перебуваючи на вулиці Інтеркультурній в м. Мелітополі Запорізької області, маючи умисел на доведення до відома співробітників Головного управління Національної поліції в Запорізькій області повідомлення про підготовку вибуху, який загрожує загибеллю людей чи іншими тяжкими наслідками, здійснив дзвінок з належного йому мобільного телефону марки Nokia 206 в корпусі чорного кольору ІМЕІ 1: НОМЕР_1 , ІМЕІ 2: НОМЕР_2 , в якому була встановлена сім-карта оператора мобільного зв`язку «Київстар», номер НОМЕР_3 , на лінію «102» Головного управління Національної поліції в Запорізькій області та повідомив про закладення гранати в приміщенні магазину «АТБ - Продукти № 323», який розташований за адресою: Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Інтеркультурна, 291/4, достовірно знаючи про явну хибність свого повідомлення, що загрожувало загибеллю людей та могло привести к настанню тяжких наслідків, а саме була проведена евакуація покупців та персоналу вказаного магазину, введена додаткова охорона об`єкта, проведені пошукові роботи із залученням фахівців.

Таким чином, дії ОСОБА_1 кваліфікуються за ч. 1 ст. 259 КК України, як завідомо неправдиве повідомлення про підготовку вибуху, який загрожує загибеллю людей чи іншими тяжкими наслідками.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 винним себе у пред`явленому обвинуваченні за ч. 1 ст. 259 КК України визнав повністю та пояснив, що в червні місяці 2020 року він вживав алкогольні напої, після чого подзвонив в поліцію та повідомив про закладення гранати в приміщенні магазину «АТБ - Продукти», який розташований за адресою: м. Мелітополь, вул. Інтеркультурна, буд. 291/4. Приїзд працівників поліції чекав біля вказаного магазину.

Від представника потерпілого на адресу суду надійшла заява про розгляд справи без його участі, претензій матеріального та морального характеру немає, покарання просить призначити на розсуд суду.

Судом роз`яснено обвинуваченому ОСОБА_1 суть обвинувачення та з`ясовано, що обвинувачений ОСОБА_2 правильно розуміє зміст викладених обставин та у суду відсутні сумніви у добровільності його позиції. Судом роз`яснено обвинуваченому ОСОБА_3 положення ч. 3 ст. 349 КПК України, зокрема позбавлення права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

У зв`язку з тим, що обвинувачений повністю визнав свою провину, немає сумнівів у добровільності та істинності її позиції, суд вважає недоцільним дослідження доказів, щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, тому суд у відповідності до ч. 3 ст. 349 КПК України обмежився тільки допитом обвинуваченого та дослідженням матеріалів, які характеризують особу обвинуваченого. Інші докази по справі не досліджувалися.

Таким чином, суд вважає, що дії обвинуваченого ОСОБА_1 слід кваліфікувати за ч. 1 ст. 259 КК України, як завідомо неправдиве повідомлення про підготовку вибуху, яке загрожує загибеллю людей чи іншими тяжкими наслідками.

При призначенні виду та міри покарання обвинуваченому ОСОБА_1 суд враховує характер і ступінь суспільної небезпеки скоєного, обставини, що обтяжують і пом`якшують вину обвинуваченого, а так само дані про особу обвинуваченого.

Так, вчинене обвинуваченим ОСОБА_1 кримінальне правопорушення є тяжким злочином згідно ст. 12 КК України. Також суд враховує, що він повністю визнав провину, щиросердно покаявся у скоєному, і своїми правдивими свідченнями сприяв встановленню істини у справі. На обліку у лікаря - нарколога та лікаря - психіатра не знаходиться. За місцем мешкання характеризується задовільно. Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого суд визнає щире каяття, повне визнання провини, активне сприяння в розкритті злочину.

Обставиною, яка обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_3 відповідно до ст. 67 КК України є вчинення злочину в стані алкогольного сп`яніння.

Відповідно до вимог ст.ст.50, 65 КК України та п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 "Про практику призначення судами кримінального покарання", суд, призначаючи покарання, повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що обтяжують та пом`якшують покарання. Визначаючи ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, суд повинен виходити із сукупності всіх обставин справи, зокрема, форми вини, мотиву і цілі, способу, обстановки і стадії вчинення злочину, тяжкості наслідків, що настали.

Приймаючи до уваги вищевикладене, обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_1 , суд вважає, що виправлення та перевиховання ОСОБА_1 можливе без ізоляції від суспільства та знаходить необхідним звільнити його від відбування покарання з випробуванням згідно ст. 75 КК України, поклавши на нього обов`язки відповідно до ст. 76 КК України, що на думку суду необхідним та достатнім для виправлення ОСОБА_1 з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого ним злочину та його суспільної небезпеки.

Строк застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту обраного під час досудового розслідування відносно ОСОБА_1 закінчився 23 серпня 2020 року. Клопотань про обрання запобіжного заходу в ході судового розгляду справи не надходило. Підстави для обрання запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_1 не встановлені.

Цивільний позов по справі не заявлений.

Процесуальні витрати у справі відсутні.

Долю речових доказів слід вирішити в порядку ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 374-376, 100, Кримінального процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визнати винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 259 КК України і призначити йому покарання у вигляді 2 (двох) років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити засудженого ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання, якщо він протягом 1 (одного) року не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки.

На підставі ст. 76 КК України покласти на засудженого ОСОБА_1 такі обов`язки: періодично з`являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; виконати заходи, передбачені пробаційною програмою.

Зарахувати ОСОБА_1 в строк відбутого покарання строк тримання під вартою з моменту фактичного затримання з 20 червня 2020 року по 23 червня 2020 року.

Речові докази по кримінальному провадженню, а саме:

- диск з аудіозаписом на лінію «102», який згідно постанови про визнання речових доказів від 28 липня 2020 року визнано речовим доказом - залишити в матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржений до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області протягом 30 діб з дня його проголошення.

Суддя Мелітопольського

міськрайонного суду О.В.Редько