Рішення № 9262808, 15.04.2010, Василівський районний суд Запорізької області

Справа № 2 17\10

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2010 року м.Василівка

Василівський районний суд Запорізької області у складі: головуючого судді Кочевої І.В., при секретарі Щербань М.О., за участю представника позивача Якушева С.О., що діє за довіреністю, представника відповідача ОСОБА_2, що діє на підставі усної заяви, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_3, за участю третіх осіб: ОСОБА_4, ради з опіки та піклування Верхньокриничанської сільської ради Василівського району Запорізької області, служби у справах дітей Василівської РДА, сектору у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Василівського РВ ГУМВС України в Запорізькій області про звернення стягнення на предмет іпотеки , виселення та зняття з реєстрації,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач, уточнивши та збільшивши свої позовні вимоги в порядку ст..27, ст..31 ЦПК України, звернувся до суду з позовом в якому просить в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_3 перед ПАТ КБ «Приватбанк» за кредитним договором № ZPVAGК 00002438 від 22.01.2007 року в розмірі 53 290 грн. 54 коп., яка складається з наступного: заборгованості за кредитом 37535 грн. 82 коп., заборгованості за відсотками за користування кредитом 11520 грн. 19 коп., заборгованості з комісії 1040 грн.; пені за несвоєчасне виконання зобовязань за договором 3194 грн. 53 коп. звернути стягнення на житловий будинок загальною площею 45,5 кв.м., житловою площею 33,4 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1 та належить відповідачу ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 22.01.2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Василівського районного нотаріального округу Запорізької області ОСОБА_5 шляхом продажу вказаного будинку ПАТ КБ «Приватбанк» з укладанням від імені ОСОБА_3 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, з наданням ПАТ КБ «Приватбанк» усіх повноважень, необхідних для здійснення продажу з передачею ПАТ КА «Приватбанк» в управління предмета іпотеки до його реалізації. Встановити початкову ціну реалізації ПАТ КБ «Приватбанком» вказаного будинку в розмірі не менше ринкової вартості. Кошти отримані від реалізації вказаного житлового будинку спрямувати на р\р 29092829003111 Приватбанку, МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570. Також позивач просить виселити ОСОБА_3, ОСОБА_4 та їх дітей ОСОБА_6 та ОСОБА_7., які зареєстровані та мешкають за вказаною адресою з зазначеного будинку та зобовязати сектор у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Василівського РВ ГУМВС України в Запорізькій області зняти з реєстраційного обліку за вказаною адресою ОСОБА_3 та ОСОБА_6,ІНФОРМАЦІЯ_1, стягнути з відповідача судові витрати (а.с.74-76). Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідно до укладеного між позивачем та відповідачем кредитного договору № ZPVAGК 00002438 від 22.01.2007 року ОСОБА_3 22.01.2007 року отримав кредит в розмірі 44000 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 16,08% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 20.01.2017 року. Відповідно до умов договору погашення заборгованості здійснюється щомісячними платежами, які складаються з: погашення заборгованості за кредитом, за відсотками, комісією та інші витрати. Відповідач порушив взяті на себе зобовязання щодо погашення боргу за кредитним договором та станом на 11.02.2010 року його заборгованість складає 53290 грн. 54 коп., яка складається з заборгованості за: кредитом в сумі 37535 грн. 82 коп.; за відсотками за користування кредитом 11520 грн. 19 коп.; з комісії 1040 грн.; пені за несвоєчасне виконання зобовязань за договором 3194 грн. 53 коп. В забезпечення виконання вказаного кредитного договору між сторонами у справі було укладено договір іпотеки № ZPVAGК 00002438 від 22.01.2007 року відповідно до якого відповідач передав в іпотеку вказаний вище житловий будинок. Відповідно до іпотечного договору, у звязку з невиконанням відповідачем умов кредитного договору, банк має право на звернення стягнення на вказаний житловий будинок.

Представник позивача позов підтримав та просить задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач позовні вимоги не визнав та просить відмовити у задоволенні позову. Суду пояснив, що він дійсно отримав вказаний кредит на який купив будинок. Розрахунок заборгованості, наданий позивачем не оспорював, визнав розмір боргу та пояснив, що у звязку з відсутністю роботи та своєю неплатоспроможністю з січня 2009 року він не проводив жодних платежів на виконання своїх зобовязань за кредитним договором, а до цього часу проводив оплату частково. Просить відмовити у задоволенні позову, оскільки він та члени його сім`ї іншого житла не мають та у разі виселення їм ніде бути жити. Його дружина та син фактично мешкають з ним та дочкою по АДРЕСА_1 а зареєстровані по АДРЕСА_2 у тому ж селі.

Представник відповідача також просила відмовити в задоволенні позову та суду пояснила, що вимоги позивача є неправомірними, оскільки при їх задоволенні будуть порушені права двох малолітніх дітей відповідача, які мешкають у вказаному будинку, оскільки іншого житла, де могли б мешкати відповідач та його сім`я не має, а відповідач не пропонує надання відповідачу та членам його сім`ї іншого житла, відповідно до вимог ст.109 ЖК України. Позовні вимоги є передчасними, оскільки у разі їх задоволення будуть порушені права відповідача та членів його сім`ї, передбачені ст. 9 ЖК України. Крім того, позовні вимоги про виселення не можуть бути задоволені, оскільки суду не надано висновку служби у справах дітей з приводу дозволу на виселення дітей; банк у разі звернення стягнення не зможе розпоряджатися житлом, у якому проживають діти. Вимоги позивача порушують права дітей, передбачені Законами України «Про охорону дитинства» та «Про основи захисту безпритульних дітей». Позовні вимоги висунуті банком з порушенням вимог ст.35 Закону України «Про іпотеку».

Третя особа ОСОБА_4 у судове засідання не зявилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином та своєчасно, наявності поважних причин для неявки у судове засідання суду не повідомлено.

Представники третіх осіб ради з опіки та піклування Верхньокриничанської сільської ради Василівського району Запорізької області та сектору у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Василівського РВ ГУМВС України в запорізькій області у судове засідання не зявилися, про час та місце розгляду справи повідомлено по телефону, причини неявки суду не повідомлені.

Представник третьої особи - служби у справах дітей Василівської райдержадміністрації у судове засідання не зявився, суду надано заяву про розгляд справи без участі представника.

Суд вважає можливим розглянути справу без участі третіх осіб, що не зявилися у судове засідання, проти чого не заперечували учасники процесу.

Вислухавши пояснення представника позивача, відповідача та його представника, дослідивши надані суду сторонами докази та матеріали справи, суд вважає необхідним позовні вимоги задовольнити частково.

Позовні вимоги в частині звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом його продажу позивачем від імені відповідача, з передачею предмета іпотеки в управління позивачу, встановлення початкової ціни реалізації будинку на спрямування коштів отриманих від продажу будинку суд вважає необхідним задовольнити, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог-відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.610 ЦК України, порушення зобов"язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов"язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов"язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.614 ЦК України, особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.615 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Відповідно до ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст.628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Відповідно до ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Відповідно до ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитор) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (ст.ст.1046-1053), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

У судовому засіданні встановлено, що відповідно до укладеного між позивачем та відповідачем кредитного договору № ZPVAGК 00002438 від 22.01.2007 року, завірена належним чином копія якого є в матеріалах справи, відповідач ОСОБА_3 22.01.2007 року отримав кредит в розмірі 44000 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 16,08% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 20.01.2017 року. Вказане крім кредитного договору визнано відповідачем.

Відповідно до умов кредитного договору погашення заборгованості здійснюється щомісячними платежами, які складаються з: погашення заборгованості за кредитом, за відсотками, комісією та інші витрати.

Відповідно до договору купівлі-продажу від 22.01.2007 року відповідач купив вказаний вище житловий будинок за 40000 грн. За умовами договору право власності відповідача на будинок виникає з моменту державної реєстрації цього договору. Копія вказаного договору, завірена належним чином також є в матеріалах справи.

Відповідач порушив взяті на себе зобовязання щодо погашення боргу за кредитним договором та станом на 11.02.2010 року його заборгованість складає 53290 грн. 54 коп., яка складається з заборгованості за: кредитом в сумі 37535 грн. 82 коп.; за відсотками за користування кредитом 11520 грн. 19 коп.; з комісії 1040 грн.; пені за несвоєчасне виконання зобовязань за договором 3194 грн. 53 коп. Розмір заборгованості підтверджено розрахунком, наданим позивачем, який не оспорювався відповідачем. Факт порушення зобовязань за кредитним договором визнано у судовому засіданні відповідачем.

В забезпечення виконання вказаного кредитного договору між сторонами у справі було укладено договір іпотеки № ZPVAGК 00002438 від 22.01.2007 року відповідно до якого відповідач передав в іпотеку вказаний вище житловий будинок. Копія цього договору також є в матеріалах справи.

Відповідно до ч.2 ст.6 Закону України «Про іпотеку» майно, що є у спільній власності, може бути передане в іпотеку лише за нотаріально посвідченою згодою усіх співвласників.

Відповідно до ст.7 Закону України «Про іпотеку» за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання. Якщо вимога за основним зобов'язанням підлягає виконанню у грошовій формі, розмір цієї вимоги визначається на підставі іпотечного договору або договору, що обумовлює основне зобов'язання, у чітко встановленій сумі чи шляхом надання критеріїв, які дозволяють встановити розмір цієї вимоги на конкретний час протягом строку дії основного зобов'язання. Якщо інше не встановлено законом або іпотечним договором, іпотекою також забезпечуються вимоги іпотекодержателя щодо відшкодування: витрат, пов'язаних з пред'явленням вимоги за основним зобов'язанням і зверненням стягнення на предмет іпотеки; витрат на утримання і збереження предмета іпотеки; витрат на страхування предмета іпотеки; збитків, завданих порушенням основного зобов'язання чи умов іпотечного договору.

Відповідно до ст. 33 Закону України «Про іпотеку» підставами для звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону, відповідно до частини 1 якої у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Підставами звернення стягнення на предмет іпотеки, відповідно до ст.33 Закону України «Про іпотеку», є невиконання або неналежне виконання боржником основного зобов'язання, та підстави, встановлені статтею 12 цього ж Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Ст.34 Закону України «Про іпотеку» встановлює, що після прийняття рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки і з метою забезпечення належного господарського використання переданого в іпотеку нерухомого майна згідно з його цільовим призначенням предмет іпотеки на підставі договору між іпотекодавцем і іпотекодержателем або рішення суду може бути переданий іпотекодержателю або іншій особі в управління на період до його реалізації у порядку, встановленому цим Законом. Управління майном здійснюється відповідно до законодавства та умов, визначених договором чи рішенням суду.

Ст. 35 ч.1, 2 того ж закону передбачає, що у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.

Право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки, та порядок реалізації предмета іпотеки за рішенням суду, передбачені ст.38, ст.39 Закону України «Про іпотеку».

Відповідно до іпотечного договору, укладеного сторонами: предмет іпотеки знаходиться у спільній (сумісній) власності і переданий в іпотеку зі згоди подружжя іпотекодавця, що отримана відповідно до чинного законодавства. Відповідно до п.18.8.1договору позивач має право звернути стягнення на предмет іпотеки у випадку, якщо в момент настання термінів виконання якого-небудь із зобовязань, передбачених кредитним договором, вони не будуть виконані. П.18.8.2 іпотечного договору передбачено право позивача звернути стягнення на предмет іпотеки незалежно від настання термінів виконання якого-небудь із зобовязань за кредитним договором у випадках:… порушення іпотекодавцем зобовязань, передбачених умовами кредитного договору…

Відповідно до п.24 іпотечного договору звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється у випадках, передбачених п.18.8.1, 18.8.2 цього договору, відповідно до розділу У Закону України «Про іпотеку» на підставі рішення суду… п.25 цього ж договору передбачає, що реалізація предмета іпотеки здійснюється відповідно до чинного законодавства.

Таким чином, оскільки відповідач допустив порушення взятих на себе зобовязань за кредитним договором, не проводячи сплату заборгованості з березня 2007 року частково, а з січня 2009 року - не сплатив на погашення кредиту жодного платежу, на теперішній час розмір заборгованості за кредитним договором перевищує суму отриманого відповідачем кредиту, у звязку з чим позивачем сформовані страхові резерви на суму 3323 грн. 24 коп. за рахунок прибутку банку, що підтверджено довідкою, вимоги позивача про звернення стягнення на предмет іпотеки є обґрунтованими вимогами закону та доведеними в суді, а тому підлягають задоволенню. Суд вважає необхідним в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № ZPVAGК 00002438 від 22.01.2007 року в сумі 53290 грн. 54 коп. звернути стягнення на предмет іпотеки - житловий будинок загальною площею 45,5 кв.м., житловою площею 33,4 кв. м. по вул.. Залізнічна,9 у с. Верхня Криниця Василівського району Запорізької області, що належить на праві приватної власності ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 22.01.2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Василівського районного нотаріального округу Запорізької області ОСОБА_5 шляхом продажу вказаного будинку ПАТ КБ «Приватбанк» з укладанням від імені ОСОБА_3 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, з наданням ПАТ КБ «Приватбанк» усіх повноважень, необхідних для здійснення продажу з передачею ПАТ КА «Приватбанк» в управління предмета іпотеки до його реалізації. Встановити початкову ціну реалізації ПАТ КБ «Приватбанком» вказаного будинку в розмірі не менше ринкової вартості. Кошти отримані від реалізації вказаного житлового будинку спрямувати на р\р 29092829003111 Приватбанку, МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570.

В частині позовних вимог щодо виселення мешканців вказаного вище будинку та зняття їх з реєстрації, суд вважає необхідним відмовити позивачу виходячи з наступного.

Відповідно до ч.3, 4 ст.9 ЖК України ніхто не може бути виселений із займаного жилогоприміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом. Житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони здійснюються в суперечності з призначенням цих прав чи з порушенням прав інших громадян або прав державних і громадських організацій.

Ст.109 ЖК України встановлює, що виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом. Виселення проводиться добровільно або в судовому порядку. Громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення є підставою для виселення всіх громадян, що мешкають у ньому, за винятками, встановленими законом. Після прийняття кредитором рішення про звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення всі громадяни, що мешкають у ньому, зобов'язані на письмову вимогу кредитора або нового власника цього жилого приміщення добровільно звільнити його протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо громадяни не звільняють жиле приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду. Виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення, є підставою для надання цим громадянам жилих приміщень з фондів житла для тимчасового проживання відповідно до статті 1322 цього Кодексу. Відсутність жилих приміщень з фондів житла для тимчасового проживання або відмова у їх наданні з підстав, встановлених статтею 1322 цього Кодексу, не тягне припинення виселення громадянина з жилого приміщення, яке є предметом іпотеки, у порядку, встановленому частиною третьою цієї статті.

Відповідно до ч.2 ст.39 Закону України «Про іпотеку» одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя вправі винести рішення про виселення мешканців, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення.

Вказане положення закону не зобовязує суд обовязково виносити рішення про виселення мешканців.

Судом встановлено, що у житловому будинку, який є предметом іпотеки фактично мешкають та зареєстровані: відповідач та його донька ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1; фактично мешкають, але не зареєстровані дружина відповідача ОСОБА_4 та син ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_3, що підтверджено довідкою Верхньокриничанської сільської ради. З пояснень відповідача встановлено, що його дружина та син зареєстровані по АДРЕСА_2 у тому ж населеному пункті.

Таким чином члени сім`ї відповідача його дружина та син мають інше житло за місцем реєстрації, де також має право проживати відповідач та його дочка. Тому посилання відповідача на відсутність іншого житла для проживання його сім`ї суд до уваги не приймає.

Також суд не приймає до уваги посилання відповідача та його представника на необхідність застосування для вирішення спору положень Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей», оскільки відповідач та члени його сім`ї дружина і неповнолітні діти не є бездомними та безпритульними у розумінні положень ст.2 цього закону, яка визначає: бездомність як - соціальне становище людини, зумовлене відсутністю в неї жилого приміщення (будинку, квартири, кімнати тощо), яке б вона могла використовувати для проживання/перебування і адресу якого могла зазначити для реєстрації;безпритульність - стан людини, пов'язаний з неможливістю фактично проживати/перебувати в жилому приміщенні, на яке вона має право; бездомна людина - людина, яка перебуває у соціальному становищі бездомності; безпритульний - людина, яка перебуває у стані безпритульності.

Відповідно до ст.40 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом. Після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Оскільки законом передбачено вказаний порядок виселення позивач має право після звернення стягнення на житловий будинок (або новий власник будинку буде мати таке право) направити відповідачу, та особам, що мешкають у вказаному будинку письмову вимогу про їх добровільне виселення протягом одного місяця з дня отримання вимоги. У разі відмови мешканців будинку виселитися, їх виселення може бути проведено у судовому порядку. Таким чином, позовні вимоги щодо виселення відповідача та членів його сім`ї з житлового будинку, що є предметом іпотеки та зняття їх з реєстрації є передчасним.

Суд розяснює позивачу право на звернення з позовом про виселення мешканців вказаного вище житлового будинку у разі їх відмови добровільно виселитися на письмову вимогу позивача після звернення стягнення на будинок.

Суд роз`яснює відповідачу та третій особі ОСОБА_4 їх право у разі звернення стягнення на житловий будинок та їх виселення з нього у добровільному чи у судовому порядку, за відсутності іншого житла для проживання, на користування жилими приміщеннями з фондів житла для тимчасового проживання, відповідно до положень глави 4-1 Закону України «Про іпотеку» та Постанови Кабінету міністрів України від 31 березня 2004 року №422 « Про затвердження Порядку формування фондів житла для тимчасового проживання та Порядку надання і користування житловими приміщеннями з фондів житла для тимчасового проживання» і з змінами і доповненнями, відповідно до яких встановлено порядок надання і користування житловими приміщеннями з фондів житла для тимчасового проживання, який поширюється на громадян, які не мають або втратили постійне місце проживання, у зв'язку з чим їм надаються житлові приміщення з фондів житла для тимчасового проживання за умови, якщо: таке житло є єдиним місцем проживання, а їх сукупний дохід недостатній для придбання або найму іншого житлового приміщення; середньомісячний сукупний дохід сім'ї за попередні шість місяців, розрахований виконавчими органами місцевого самоврядування, відповідно до Методики обчислення сукупного доходу сім'ї для всіх видів соціальної допомоги, менший від прожиткового мінімуму на сім'ю в розрахунку на місяць та величини регіонального показника опосередкованої вартості найму житла. Першочергове право на забезпечення житловим приміщенням з фондів житла для тимчасового проживання мають сім'ї з неповнолітніми дітьми… Житлові приміщення з фондів житла для тимчасового проживання надаються за рішеннями виконавчих органів сільських, селищних, міських рад, Київської і Севастопольської міськдержадміністрацій: громадянам, які втратили житло внаслідок звернення стягнення на житлові приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного приміщення. Для взяття на облік громадян, які потребують надання житлового приміщення з фондів житла для тимчасового проживання, до виконавчого органу сільської, селищної, міської ради, Київської і Севастопольської міськдержадміністрації подається заява з підписами усіх повнолітніх членів сім'ї, до якої додаються: копії документів, що посвідчують особу заявника; довідка про склад сім'ї; копії документів про підтвердження набуття першочергового права на забезпечення житловим приміщенням з фондів житла для тимчасового проживання (сім'ї з неповнолітніми дітьми, вагітні жінки, особи, які втратили працездатність, та особи пенсійного віку); довідки про дохід усіх членів сім'ї; довідка бюро технічної інвентаризації про відсутність у громадянина іншого житла для проживання за місцем отримання житла з фонду житла для тимчасового проживання, а у разі прибуття громадянина з іншого регіону - зазначена довідка з попереднього місця проживання. Відповідно до цього порядку відповідача потрібно буде надати, у разі звернення стягнення на житло, крім того, письмову вимогу кредитора щодо його звільнення - у разі добровільного виселення; витяг з рішення суду щодо примусового виселення з житлового приміщення - у разі примусового виселення.

Оскільки необхідність звернення до суду для позивача була викликана у звязку з невиконанням договірних зобовязань відповідачем, суд відмовив у задоволенні позову в частині вимог, що не підлягають майновій оцінці, суд вважає необхідним, відповідно до вимог ст.88 ЦПК України судові витрати в сумі 652 грн. 91 коп., підтверджені квитанціями, покласти на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись, ст.ст. ст.ст. ст.ст. 3, 4, 10, 11, 14, 82, 208, 209, 214 -215 ЦПК, ст..526, 610-612, 614, 615, 628, 629, 631, 638 ЦК України, Законом України «Про іпотеку», ст.ст.9,109 ЖК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково. В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № ZPVAGК 00002438 від 22.01.2007 року в сумі 53290 грн. 54 коп. звернути стягнення на предмет іпотеки - житловий будинок загальною площею 45,5 кв.м., житловою площею 33,4 кв. м. по АДРЕСА_1 що належить на праві приватної власності ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 22.01.2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Василівського районного нотаріального округу Запорізької області ОСОБА_5 шляхом продажу вказаного будинку ПАТ КБ «Приватбанк» з укладанням від імені ОСОБА_3 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, з наданням ПАТ КБ «Приватбанк» усіх повноважень, необхідних для здійснення продажу з передачею ПАТ КА «Приватбанк» в управління предмета іпотеки до його реалізації. Встановити початкову ціну реалізації ПАТ КБ «Приватбанком» вказаного будинку в розмірі не менше ринкової вартості. Кошти отримані від реалізації вказаного житлового будинку спрямувати на р\р 29092829003111 Приватбанку, МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» судові витрати в сумі 652 грн. 91 коп.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву не буде подано. Якщо буде подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не буде подана у строк, встановлений ст.294 ЦПК України, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. Уразі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Василівського районного суду

Запорізької області Кочева І.В.