Ухвала суду № 92626940, 27.10.2020, Краматорський міський суд Донецької області

Справа № 234/14328/20

Провадження № 1-кс/234/7580/20

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2020 року Слідчій суддя Краматорського міського суд Донецької області - Лутай А.М.

при секретарі - Пагуліч Д.Г.

за участю: прокурора-Сергєєва А.В.

слідчого - Левандовського О.В.

захисника - адвоката Данелян Т.В.

підозрюваного - ОСОБА_1

розглянувши клопотання слідчого першого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську Левандовського О.В. у кримінальному провадженні №62020050000001834 від 19.08.2020 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Володарське, Донецької області, із середньою освітою, не одруженого, раніше не судимого, працюючого старшим по корпусу відділу режиму і охорони Державної установи «Маріупольський слідчий ізолятор», який зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,

- підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

27 жовтня 2020 року слідчий першого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську Левандовський О.В. звернувся до суду з клопотанням, погодженого прокурором другого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління Державного бюро розсувань Донецької обласної прокуратури Самохіною Л.В., про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України.

Клопотання обґрунтовує тим, що Територіальним управлінням Державного бюро розслідувань, розташованим у місті Краматорську проводиться досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні за яким ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , підозрюється у незаконному придбанні, зберіганні з метою збуту, незаконному збуті наркотичного засобу у місця позбавлення волі, предметом якого був особливо небезпечний наркотичний засіб, вчиненого повторно, тобто злочині, передбаченому ч. 2 ст. 307 КК України.

Відповідно до наказу начальника ДУ «Маріупольський слідчий ізолятор» № 27/ОС - 19 від 29.03.2019 ОСОБА_1 призначений на посаду старшого по корпусу відділу режиму та охорони Державної установи «Маріупольський слідчий ізолятор», має спеціальне звання старшого сержанта внутрішньої служби, тобто є службовою особою, яка здійснює функції представника влади та є працівником правоохоронного органу у відповідності до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду та працівників правоохоронних органів» та пункту 1 Примітки до ст. 364 КК України.

При здійсненні своїх посадових обов`язків ОСОБА_1 зобов`язаний у своїй роботі керуватися лише Конституцією України, Законами України та покладеними на нього функціональними обов`язками.

Проте, ОСОБА_1 , діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою протиправного збагачення, посягаючи на встановлені законодавством України суспільні відносини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів, що охороняють здоров`я населення України, у порушення вимог ст. 7, 12, 25 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори», будучи працівником правоохоронного органу, в силу чого достовірно знаючи про порядок обігу та відповідальність за незаконний обіг наркотичних засобів, психотропних речовин, прекурсорів на території України, у невстановленому слідством місці та не встановлений час придбав невстановлену кількість (але не менше 0,288 г у перерахунку на суху речовину) особливо небезпечного наркотичного засобу - канабісу, обіг якого заборонено, та незаконно зберігав до 09.10.2020 у особистих речах з метою подальшого збуту.

09.10.2020 ОСОБА_1 діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою протиправного збагачення, посягаючи на встановлені законодавством України суспільні відносини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів, що охороняють здоров`я населення України, у порушення вимог ст. 7, 12, 25 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори», будучи працівником правоохоронного органу, в силу чого достовірно знаючи про порядок обігу та відповідальність за незаконний обіг наркотичних засобів, психотропних речовин, прекурсорів на території України, приблизно о 13 год. 30 хв. у господарському приміщенні для вирощування худоби у Державній установі «Маріупольський слідчий ізолятор» за адресою: вул. Каменська, 52, місто Маріуполь, Донецька область під час проведення негласної слідчої дії - контроль за вчиненням злочину у формі оперативної закупки отримав від «покупця» ОСОБА_2 грошові кошти у сумі 300 гривень в якості оплати за подальше надання останньому особливо небезпечного наркотичного засобу - канабісу.

09.10.2020 ОСОБА_1 о 21 год. та 50 хв., перебуваючи у коридорі біля камери № 207 Державної установи «Маріупольський слідчий ізолятор» за адресою: вул. Каменська, 52, місто Маріуполь, Донецька область через віконце для подачі їжі збув «покупцю» ОСОБА_2 пачку з-під цигарок у середині якої було тринадцять цигарок, які наркотичних засобів не містять, а також під цигарками згорток, у середині якого знаходилась речовина рослинного походження, яка є особливо небезпечним наркотичним засобом - канабісом. Маса канабісу в перерахунку на суху речовину становить 0, 288 г.

Крім того, ОСОБА_1 будучи працівником правоохоронного органу, у невстановленому слідством місці та не встановлений час придбав невстановлену кількість (але не менше 0,354 г у перерахунку на суху речовину) особливо небезпечного наркотичного засобу - канабісу, обіг якого заборонено, та незаконно зберігав до 25.10.2020 у особистих речах з метою подальшого збуту.

У подальшому, 25.10.2020 ОСОБА_1 діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою протиправного збагачення, посягаючи на встановлені законодавством України суспільні відносини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів, що охороняють здоров`я населення України, у порушення вимог ст. 7, 12, 25 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори», будучи працівником правоохоронного органу, в силу чого достовірно знаючи про порядок обігу та відповідальність за незаконний обіг наркотичних засобів, психотропних речовин, прекурсорів на території України, приблизно о 10 год. 30 хв. у господарському приміщенні для вирощування худоби у Державній установі «Маріупольський слідчий ізолятор» за адресою: вул. Каменська, 52, місто Маріуполь, Донецька область під час проведення негласної слідчої дії - контроль за вчиненням злочину у формі оперативної закупки отримав від «покупця» ОСОБА_2 грошові кошти у сумі 500 гривень в якості оплати за подальше надання останньому особливо небезпечного наркотичного засобу - канабісу.

25.10.2020 ОСОБА_1 приблизно о 11 год. 45 хв., перебуваючи у господарському приміщенні для вирощування худоби у Державній установі «Маріупольський слідчий ізолятор» за адресою: вул. Каменська, 52, місто Маріуполь, Донецька область, збув «покупцю» ОСОБА_2 згорток, у середині якого знаходилась речовина рослинного походження, яка є особливо небезпечним наркотичним засобом - канабісом. Маса канабісу в перерахунку на суху речовину становить 0,354 г.

25.10.2020 ОСОБА_1 затримано у порядку ст. 208 КПК України.

25.10.2020 ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 307 КК України.

26.10.2020 ОСОБА_1 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 307 КК України.

Слідчий вказує, що наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень підтверджується наступними зібраними доказами, а саме: протоколами допиту свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , та інших свідків у кримінальному провадженні, протоколами огляду, висновками експерта.

Вирішуючи питання про обрання підозрюваному запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, сторона обвинувачення просить враховувати вимоги п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Згідно статті 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Відповідно до статті 29 Конституції України, кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність. Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись у кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси поваги до особистої свободи.

Встановлюючи обґрунтованість підозри слід виходити з того, що «обґрунтована підозра» означає наявність фактів чи інформації, які могли б переконати стороннього об`єктивного спостерігача, що особа, можливо, вчинила злочин (справа «Нечипорук і Йонкало проти України»).

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях «Панченко проти Росії» та «Бекчиєв проти Молдови» зазначив, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений на основі суворості можливого вироку. Оцінка та-кого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вони маловірогідні і необхідність в утриманні під вартою відсутня. Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню.

На підставі викладеного, при вирішенні питання про наявність підстав для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою сторона обвинувачення просить враховувати у своїй сукупності доведеність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, тяжкість та підвищену суспільну небезпеку інкримінованого злочину, тяжкість можливого покарання, яке загрожує підозрюваному за інкримінований злочин, а також наявність ризиків визначених пунктами 1, 3 частини першої статті 177 КПК України, а саме: ризик переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на свідків.

Слідчий зазначає, що, зокрема, підозрюваний може впливати на свідків: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , які надають викривальні показання з приводу причетності останнього до вчинення інкримінованих злочинів.

Відповідно до ст. 23 КПК України суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно. З вказаного випливає, що надані свідками під час досудового розслідування покази повинні бути надані останніми також і суду, а зважаючи, що судом такі показання ще не отримувались (так як ще триває стадія досудового розслідування), з метою уникнення кримінальної відповідальності підозрюваний, не утримуючись під вартою, як особисто, так і через інших осіб може вплинути на свідків з метою змусити відмовитись від дачі показань або змінити їх при надані суду під час розгляду справи по суті.

З приводу ризику переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, то на думку сторони обвинувачення тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному за найтяжчий злочин (позбавлення волі від шести до десяти років з конфіскацією майна) у разі визнання його винним підтверджують доводи сторони обвинувачення про наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Досудовим слідством встановлено, що підозрюваний не одружений, не має на утриманні будь-яких осіб, тобто у останнього відсутні міцні соціальні зв`язки, що у сукупності з обґрунтованістю підозри дає підстави вважити, що лише запобіжний захід у вигляді тримання під вартою зможе забезпечити належне виконання процесуальних обов`язків підозрюваним під час досудового розслідування.

Щодо визначення розміру застави слідчий зазначає наступне.

Згідно ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує 80 чи 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Слідчий вказує, що здобуті у ході досудового розслідування дані про характер дій у скоєнні яких підозрюваному оголошено про підозру (тяжкий злочин), дані про особу підозрюваного, який є працівником правоохоронного органу, який обізнаний про форми та методи проведення досудового розслідування, а також, що вчинення злочину службовою особою правоохоронних органів створює в очах громадян негативне враження безладдя, наслідком чого є підрив авторитету органів державної влади, беручи до уваги суспільно-політичну ситуацію в державі, її курс на боротьбу зі злочинами, вчиненими у сфері незаконного обігу наркотичних засобів, дає підстави вважати виключними, такими, що свідчать, що встановлення розміру застави у розмірі від 20 до 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, не зможе належним чином забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього законом обов`язків.

Тому в силу ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави слідчий просить визначити у розмірі 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 630 600 гривень (згідно ст. 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2020 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2020 року складає 2102 гривні), яка буде достатньою для забезпечення підозрюваним належного виконання обов`язків.

Інші запобіжні заходи не зможуть запобігти наведеним ризикам, а відтак застосування більш м`яких запобіжних заходів є недоцільним.

Враховуючи вищевикладене, слідчий просить застосувати до підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк шістдесят днів з триманням в умовах ДУ «Маріупольський слідчий ізолятор» (за фактичним місцем здійснення досудового розслідування) та визначити розмір застави у розмірі 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 630 600 гривень, у разі внесення якої покласти на підозрюваного такі обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.

Прокурор та слідчий у судовому засіданні підтримали клопотання та просили його задовольнити.

Підозрюваний ОСОБА_1 та його захисник Данелян Т.В. в судовому засіданні заперечували проти доводів клопотання, просили відмовити в задоволенні клопотання, через те, що прокурором, слідчим не доведено наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України та обґрунтованість підозри, просили обрати відносно підозрюваного ОСОБА_1 запобіжний захід у виді домашнього арешту.

Слідчий суддя вислухавши сторони кримінального провадження, ознайомившись із матеріалами кримінального провадження, вважає, що клопотання є частково обґрунтованим та таким, що підлягає частковому задоволенню зважаючи на таке.

У відповідності до ст.131 КПК України запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження, які застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Згідно ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Відповідно до вимог ч.2 ст.177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, передбачених у ч.1 ст.177 КПК України.

Відповідно до ст.178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Відповідно до п.4 ч.2 ст.183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосовано, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Встановлено, що ОСОБА_1 органом досудового розслідування підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч.2 ст.307 КК України, а саме, у незаконному придбанні, зберіганні з метою збуту, незаконному збуті наркотичного засобу у місцях позбавлення волі, предметом якого був особливо небезпечний наркотичний засіб.

25.10.2020 ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 307 КК України.

26.10.2020 ОСОБА_1 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 307 КК України.

Санкція ч.2 ст.307 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від шести до десяти років з конфіскацією майна, а тому, у відповідності до ст.183 КПК України, до ОСОБА_1 може бути застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Відповідно до ч.1-4 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Слідчий суддя, суд зобов`язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті.

Слідчий суддя, суд має право зобов`язати підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого органу державної влади, визначеного слідчим суддею, судом, якщо прокурор доведе обставини, передбачені пунктом 1 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктами 2 та 3 частини першої цієї статті.

Якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частиною п`ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Щодо наявності обґрунтованої підозри слідчий суддя зазначає наступне.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства», у справі «Феррарі-Браво проти Італії») наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів і відомостей, на підставі яких об`єктивний спостерігач зробив би висновок про те, що дана особа могла вчинити злочин. Затримання і тримання особи під вартою допустимі не лише у випадку доведеності факту скоєння злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою попереднього розслідування, досягненню мети якого і є тримання під вартою. Факти, що викликали підозру, не обов`язково повинні бути встановлені до ступеню, необхідного для засудження, або навіть пред`явлення обвинувачення, що являється завданням наступних етапів кримінального процесу.

Слідчий суддя вважає, що наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 інкримінованого йому кримінального правопорушення доведена слідчим та прокурором у судовому засіданні сукупністю належних та допустимих доказів, зібраних у кримінальному провадженні, та досліджених у судовому засіданні.

Також, слідчий суддя вважає, що зазначений слідчим у клопотанні перелік ризиків, які передбачені ст.177 КПК України, а саме: ризик переховування від органів досудового розслідування та суду, ризик незаконного впливу на свідків, є обґрунтованим та підтверджується долученими до клопотання доказами.

Так, ризики передбачені п.п.1,3 ч.1 ст.177 КПК України, встановлені з урахуванням того, що ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, яке згідно чинного законодавства передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від шести до десяти років з конфіскацією майна, у зв`язку із чим, розуміючи тяжкість та невідворотність покарання, яке згідно чинного законодавства передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від шести до десяти років з конфіскацією майна, може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, особи підозрюваного, який є службовою особою, та в силу свого становища може незаконно впливати на свідків, у цьому кримінальному провадженні, про яких йому на цій стадії досудового розслідування стало відомо, зокрема відносно осіб, які повідомили до правоохоронних органів про його протиправну діяльність, а також здійснювати вплив на інших свідків його протиправної діяльності, які ще не були допитані у кримінальному провадженні, з метою змусити останніх надавати неправдиві свідчення у кримінальному провадженні.

Враховуючи наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 зазначеного кримінального правопорушення, наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені п.п. 1,3 ч.1 ст.177 КПК України, на які вказує слідчий та прокурор у клопотанні, оцінивши в сукупності всі обставини, визначені ст.178 КПК України, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим, вік та стан здоров`я підозрюваного, міцність його соціальних зв`язків, який не одружений, та не має дітей на утриманні, слідчий суддя вважає встановленим, що застосування до підозрюваного ОСОБА_1 більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, буде недостатнім для запобігання зазначеним ризикам, а тому клопотання слідчого підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.183 ч.3 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, зобов`язаний визначити розмір застави достатній для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків передбачених КПК України, крім випадків, передбачених ч.4 цієї статті.

Відповідно до ч.4 ст.182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Згідно з частиною 5 ст.182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, визначається в межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, зокрема, справу «Мангурас проти Іспанії» від 20.11.2010 року, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

Виходячи з прецедентної практики Європейського суду з прав людини, уповноважені органи влади повинні приділити визначенню суми застави стільки ж уваги, скільки і вирішенню питання про необхідність тримання обвинуваченого під вартою. Визначаючи суму застави, суди повинні брати до уваги ризик того, що підозрюваний може ухилитися від покарання, обставини особистого життя та тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється особа.

З урахуванням обставин кримінального правопорушення, даних про особу підозрюваного, його майнового стану, наявності ризиків, передбачених ст.177 КПК України, слідчий суддя вважає за необхідне визначити ОСОБА_1 заставу у межах 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 168 160,00 грн., оскільки застава в розмірі, зазначеному у клопотанні слідчого, а саме у межах 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 630 600 грн., буде явно непомірною для підозрюваного, не відповідатиме його майновому стану.

Визначений судом розмір застави є справедливим, здатним забезпечити високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів

Визначена судом застава узгоджується з вимогами зазначених положень КПК України, якими передбачено обов`язок слідчого судді визначити розмір застави достатньої для виконання підозрюваним обов`язків, передбачених цим Кодексом, в разі її внесення, що також відповідає практиці Європейського суду з прав людини, в частині того, що застава повинна достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Прокурором та слідчим не наведено переконливих доводів, що можуть свідчити про виключність обставин, які дають можливість визначення застави у більшому розмірі, ніж розмір, передбачений п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, та не обґрунтовано необхідність визначення підозрюваному ОСОБА_1 розміру застави в значно більшому розмірі, ніж це передбачено законом.

Крім того, суд вважає необхідним відповідно до ст.183 ч.3 КПК покласти на ОСОБА_1 обов`язки, передбачені ст.194 цього Кодексу, у разі внесення ним застави:

-прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, слідчого судді та суду,

-не відлучатися з місця проживання без дозволу слідчого, прокурора або суду;

-повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання;

- утриматися від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Доводи захисника та підозрюваного щодо відсутності обґрунтованої підозри та ризиків передбачених ч.1 ст.177 КПК України, суд вважає не обґрунтованими, такими, що нічим не підтверджуються та не спростовують доводів прокурора, слідчого. Стороною захисту не надані інші докази, які б свідчили про достатність застосування до ОСОБА_1 більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, для запобігання зазначеним вище ризикам.

Керуючись вимогами ст.ст.131, 132, 176-178, 183, 184, 194 КПК України, -

УХВАЛИВ:

Клопотання слідчого першого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську Левандовського О.В. про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного ОСОБА_1 -задовольнити частково.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у Державній установі «Маріупольський слідчий ізолятор» на строк 60 днів, а саме - з 25 жовтня 2020 року до 23 грудня 2020 року включно.

Продовження цього строку можливе у порядку передбаченому ст.199 КПК України.

Одночасно обрати ОСОБА_1 альтернативний запобіжний захід у вигляді застави для забезпечення виконання ним обов`язків, визначених КПК України.

Розмір застави визначити у межах 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 168 160,00 (сто шістдесят вісім тисяч сто шістдесят) грн., яка може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок за наступними реквізитами: Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області, Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 26288796, Банк отримувача: ДКСУ, м. Київ, рахунок отримувача: UА828201720355259003000011792.

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.

У разі внесення застави, покласти на підозрюваного ОСОБА_1 наступні обов`язки:

-прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, слідчого судді та суду,

-не відлучатися з місця проживання без дозволу слідчого, прокурора або суду;

-повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання;

- утриматися від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Роз`яснити підозрюваному наслідки невиконання покладених зобов`язань. У разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомлений, не з явиться за викликом до слідчого прокурора, або суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави суд, вирішує питання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч. 7 ст. 194 КП К України.

Роз`яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення грошових коштів на депозитний рахунок, має бути наданий уповноваженій службовій особі Державної установи «Маріупольський слідчий ізолятор».

Після отримання та перевірки протягом одного дня документу, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова Державної установи «Маріупольський слідчий ізолятор» негайно має здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_1 з-під варти та повідомити усно і письмово слідчого, прокурора, який здійснює процесуальне керівництво у кримінальному провадженні та слідчого суддю Краматорського міського суду Донецької області.

У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Вручити копію цієї ухвали підозрюваному негайно після її оголошення.

Копію ухвали направити в Державну установу «Маріупольський слідчий ізолятор».

Контроль за виконанням ухвали покласти на слідчого та прокурора.

На ухвалу слідчого судді може бути подана апеляційна скарга протягом п`яти днів з дня її оголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення. Подача апеляційної скарги на ухвалу не зупиняє її виконання.

Вступна і резолютивна частини ухвали виготовлені в нарадчій кімнаті та проголошені 27.10.2020.

Слідчий суддяА. М. Лутай