Ухвала суду № 92623355, 04.11.2020, Корольовський районний суд м. Житомира

Справа № 296/9208/20

2-з/296/112/20

У Х В А Л А

"04" листопада 2020 р. м.Житомир

Суддя Корольовського районного суду м. Житомира Драч Ю.І., розглянувши матеріали заяви представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 про забезпечення позову шляхом зупинення виконавчого провадження від 12.10.2020 ВП № 63286468, -

ВСТАНОВИВ:

До Корольовського районного суду м. Житомира надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ТОВ «ФК «Паріс», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С., приватний виконавець виконавчого округу Житомирської області Волкова Є.О. про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

04.11.2020 Корольовським районним судом м. Житомира позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до провадження та відкрито провадження по справі.

Одночасно з позовною заявою представником позивача ОСОБА_2 подано заяву про забезпечення позову шляхом зупинення виконавчого провадження від 12.10.2020 ВП № 63286468 відкритого приватним виконавцем Волковою Євгенією Олегівною.

В обґрунтування якої зазначив наступне.

Постановою про звернення стягнення на заробітну плату від 15.10.2020 року ВП № 63286468 приватного виконавця Волкової Є.О. з боржника ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Паріс» стягуються грошові кошти в сумі 43542,63 грн. з виконавчим написом нотаріуса позивач не погоджується з підстав викладених у позовній заяві та з метою ефективного захисту прав позивача, беручи до уваги можливі порушення з боку нотаріуса, задля того, щоб не ускладнити виконання рішення суду та не створювати труднощів для позивача для відновлення своїх матеріальних прав, просить задовольнити заяву про забезпечення позову.

Дослідивши матеріали заяву про забезпечення позову, суд вважає, що у задоволенні заяви про зупинення виконавчого провадження необхідно відмовити виходячи з наступного.

Відповідно до частини другої статті 149 Цивільного процесуального кодексу України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно із частиною третьою статті 150 Цивільного процесуального кодексу України заходи забезпечення позову, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Постановою Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" від 22.12.2006 № 9 надані наступні роз`яснення щодо застосування інституту забезпечення позову розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Зміст позовної заяви свідчить про те, що між ОСОБА_1 та ТОВ «ФК «Паріс» виникли спірні правовідносини.

Суд звертає увагу, що заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може призвести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження», передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (ч. 1 ст. 13 Закону України «Про виконавче провадження»).

При аналізі зазначених норм чинного законодавства України вбачається, що належне виконання виконавцем покладених на нього обов`язків гарантує, зокрема непорушність майнових прав як стягувача, так і боржника.

Підстави зупинення вчинення виконавчих дій регламентовані ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження». Вказаною нормою визначений виключний перелік підстав зупинення вчинення виконавчих дії, які вчиняються державним виконавцем шляхом винесення відповідної постанови.

Тобто, законодавством чітко визначені обставини, які можуть бути підставою для зупинення виконавчого провадження, та порядок вирішення питання про зупинення виконавчого провадження.

Так, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 34 вказаного Закону виконавець має право зупинити вчинення виконавчих дій у разі зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа.

З викладеного вбачається, що саме до повноважень виконавця належить питання про зупинення вчинення виконавчих дій.

В той час, як виконавчий лист в порядку статті 432 ЦПК України може бути визнаний судом таким, що не підлягає виконанню у двох випадках: 1) якщо його було видано помилково 2) якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Звернення ОСОБА_1 із позовною заявою про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не є підставою для зупинення виконання виконавчого напису нотаріуса.

Так, заявник зазначає про можливе порушення з боку нотаріуса, однак при цьому не наводить, чи звертався він до приватного виконавця із заявою про зупинення виконавчих дій, та чи відмовив йому виконавець у задоволенні таких вимог.

З огляду на вищенаведене суд приходить до висновку, що зупинення виконавчих дії в порядку Закону України «Про виконавче провадження» в даному випадку не відповідає вимогам закону.

Крім того, суд вважає, що таке зупинення стягнення на підставі виконавчого напису є підміною рішення суду. Так, у разі задоволення заяви про зупинення виконання виконавчого напису нотаріуса, позивачем фактично буде досягнуто мети позовної заяви про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, без розгляду справи по суті.

Керуючись статтями 149-153, 259-261, 354, 432 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

У задоволенні заяви представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 про забезпечення позову шляхом зупинення виконавчого провадження від 12.10.2020 ВП № 63286468 – відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 354 та 355 Цивільного процесуального кодексу України.

Суддя Ю. І. Драч