Рішення № 92621732, 02.11.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 листопада 2020 року м. Київ № 826/6754/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Вєкуа Н.Г., при секретарі судового засідання Шуст Н.А., за участі: представника відповідача - Сороколіт І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління ДПС у м. Києві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

На підставі ч. 1 ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 02 листопада 2020 року проголошено скорочене (вступна та резолютивна частини) судове рішення. Виготовлення рішення у повному обсязі відкладено, про що повідомлено осіб, які брали участь у розгляді справи, з урахуванням вимог ч. 3 ст. 243 названого Кодексу. Під час проголошення скороченого (вступної та резолютивної частин) судового рішення сторонам роз`яснено зміст судового рішення, порядок і строк його оскарження, а також порядок отримання повного тексту рішення

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулась ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) з позовом до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 29.11.2016 №0005321306 та №0005331306.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідачем було порушено процедуру проведення перевірки, а податкові повідомлення-рішення прийнято з порушенням п. 86.8 ст. 86 Податкового кодексу України. Позивачем наголошено, що прощення кредитором процентів в сумі 17 329, 06 дол. США до загального місячного (річного) оподаткованого доходу платника податку не включається, а отже відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 29.11.2016 №0005321306 та №0005331306 всупереч п.п. 165.1.59 п. 165.1 ст. 165 Податкового кодексу України.

Ухвалою Окружного адміністративного суду від 26.05.2017 року прийнято справу до провадження та призначено до судового розгляду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.07.2017 року провадження у справі було зупинено до набрання законної сили рішення суду у справі №826/6021/17 за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві. про визнання протиправним та скасування наказу від 13.10.2016 №803, визнання дій протиправними.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.06.2020 поновлено провадження у справі та призначено справу до розгляду в судовому засіданні по суті.

15.12.2017 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03.10.2017 №2147-VIII, яким внесено зміни до Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), шляхом його викладення в новій редакції.

Відповідно до підпункту 10 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України в новій редакції передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Тобто, розгляд даної справи після 15.12.2017 здійснено відповідно до приписів нової редакції КАС України.

02.07.2020 відповідачем було надано суду письмові пояснення з приводу спірних правовідносин, в яких зазначено, що Наказ на проведення перевірки, як нормативно-правовий акт одноразового застосування, вичерпав свою дію фактом його виконання, тому рішення Окружного адміністративного суду м. Києва по справі №826/6021/17 не може бути враховане, оскільки предметом розгляду в даній справі є правомірність податкових повідомлень-рішень від 29.11.2016 №0005321306 та №0005331306.

Протокольною ухвалою суду від 13.10.2020 замінено відповідача по справі з Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві на правонаступника - Головне управління ДПС у м. Києві.

В судове засідання 02.11.2020 позивач не прибула, 26.10.2020 канцелярією суду було зареєстровано клопотання позивача про розгляд адміністративної справи №826/6754/17 без її участі.

Представник відповідача в судовому засіданні 02 листопада 2020 року проти позовних вимог заперечував та просив відмовити в задоволенні позову.

У судовому засіданні 02 листопада 2020 року на підставі частини третьої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Заслухавши пояснення, доводи та заперечення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Державною податковою інспекцією в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати належних сум податків до бюджету платником податків - фізичною особою ОСОБА_1 за період з 01.01.2015 по 31.12.2015.

За наслідками перевірки було складено Акт від 20.10.2016 №259/26-54-13-06-17-2928319603 (далі - Акт перевірки), яким встановлено, зокрема, порушення пп. 164.2.17 ст. 164 та п. 167.1 ст. 167 Податкового кодексу України, в наслідок чого донараховано податок на доходи фізичних осіб за період, що перевірявся на загальну суму 135 590, 47 грн.

29 листопада 2016 року Державною податковою інспекцією в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:

№0005321306, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 169 658, 09 грн., з них: 135 590, 47 грн. за основним платежем та 34 067, 62 грн. - штрафні (фінансові) санкції;

№0005331306, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «військовий збір» на суму 12 768, 70 грн., з них: 10 214, 96 грн. - основний платіж та 2 553, 74 - штрафні (фінансові) санкції.

За результатами адміністративного оскарження вказаних податкових повідомлень-рішень, рішенням про результати розгляду скарги ДФС України від 04.04.2017, скаргу позивача залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення без змін.

Не погоджуючись з вказаним вище податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернулась до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України (далі - в редакції на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до визначення підп.14.1.47 п.14.1 ст.14 ПК України, додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов`язаний з виконанням обов`язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

Відповідно до пункту "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді: основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов`язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов`язаний виконати всі обов`язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.

Пунктом 167.1 статті 167 Податкового кодексу України визначено, що ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.6 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв`язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами, якщо база оподаткування для місячного оподатковуваного доходу не перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року (далі у цьому пункті - мінімальна заробітна плата).

Якщо база оподаткування, яка визначена з урахуванням норм пункту 164.6 статті 164 цього розділу щодо доходів, зазначених в абзаці першому цього пункту, в календарному місяці перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, до суми такого перевищення застосовується ставка 20 відсотків.

Платники податку, які подають податкові декларації за податковий (звітний) рік згідно із статтями 177 і 178 цього розділу, застосовують ставку 20 відсотків до частини середньомісячного річного оподатковуваного доходу, що перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати. Розмір середньомісячного річного оподатковуваного доходу розраховується як сума загальних місячних оподатковуваних доходів, зазначених в абзаці першому цього пункту, поділена на кількість календарних місяців, протягом яких платником податку було одержано такі доходи у податковому (звітному) році, за який здійснюється декларування.

Відповідно до п 8. Підрозділ 1 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України не вважається додатковим благом платника податку та не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу сума, прощена (анульована) кредитором у розмірі різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов`язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 1 січня 2014 року, а також сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені) за такими кредитами, прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Норми цього пункту застосовуються до фінансових кредитів в іноземній валюті, не погашених до 1 січня 2014 року.

Дія абзацу першого цього пункту поширюється на операції з прощення (анулювання) кредитором боржникові заборгованості за фінансовим кредитом в іноземній валюті, що здійснювалися починаючи з 1 січня 2015 року.

Отже, з метою оподаткування доходів, отриманих платником податку у вигляді основної суми боргу (кредиту), прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним із процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, та суми прощеної (анульованої) кредитором у розмірі різниці, розрахованої відповідно до п. 8 підрозділу 1 розділу XX "Перехідні положення" Кодексу, слід розглядати окремо.

Враховуючи викладене, у разі якщо кредитором (банком) здійснено анулювання (прощення) основної суми боргу (кредиту), а не суми у розмірі різниці, розрахованої кредитором відповідно до п. 8 підрозділу 1 розділу XX "Перехідні положення" Кодексу, то з метою оподаткування сума такого анульованого боргу вважається додатковим благом і включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу з урахуванням норм підпункту "д" пункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України та оподатковується податком на доходи фізичних осіб.

Як свідчать матеріали справи, 03 серпня 2006 року між позивачем та ПАТ «УКРСОЦБАНК» був укладений договір кредиту №030.29-50/154-К на суму 65 000 (шістдесят п`ять тисяч) доларів США 00 центів для купівлі нерухомого майна - квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (надалі - Договір кредиту).

18 грудня 2015 року між позивачем та ПАТ «УКРСОЦБАНК» був укладений договір про внесення змін до договору кредиту №030.29-50/154-К від 03 серпня 2006р. (надалі - Договір про внесення змін).

Відповідно до п.2 Договору про внесення змін станом на день його укладання заборгованість за Договором кредиту складала:

- заборгованість за Кредитом в сумі 40 630 (сорок тисяч шістсот тридцять) доларів США 72 центи;

- заборгованість по процентам в сумі 17 329 (сімнадцять тисяч триста двадцять дев`ять) доларів США 06 центів.

Тобто, загальна сума заборгованості становила 57 959 (п`ятдесят сім тисяч дев`ятсот п`ятдесят дев`ять) доларів США 78 центів.

Відповідно до п.3.4 Договору про внесення змін якщо позичальник починаючи з дати укладання цього Договору про внесення змін до 31 грудня 2015 року здійснить одноразовий платіж в сумі від 500 (п`ятсот) доларів США 00 центів на підставі Заяви на сплату заборгованості згідно умов Опції 50-50 з частковим анулюванням, форма якої зазначена в Додатку №1 до цього Договору про внесення змін (надалі - Заява), то позичальник набуває права на анулювання (прощення) заборгованості по Кредиту, процентам та комісіям в сумі, що дорівнює сумі здійсненого платежу.

На виконання умов Договору про внесення змін позивачем було здійснено наступні платежі:

- відповідно до Заяви від 18 грудня 2015 року позивачем внесено 1000 (одну тисячу) доларів США 00 центів;

- відповідно до Заяви від 22 грудня 2015 року позивачем внесено 28 012 (двадцять вісім тисяч дванадцять) доларів США 00 центів.

Відповідно до обох вищевказаних заяв датою анулювання заборгованості зазначено 22 грудня 2015 року.

Разом з тим, суд звертає увагу, що матеріали справи не містять доказів зміни валюти зобов`язання позивача за Договором кредиту та Договором про внесення змін.

Зважаючи, що кредитором (банком) здійснено анулювання (прощення) суми боргу (кредиту) ОСОБА_1 , проте, в даному випадку не мала місця зміна валюти зобов`язання за кредитом з іноземної валюти у гривню, отже доводи позивача, викладені в тексті позовної заяви щодо протиправності спірних податкових повідомлень рішень, враховуючи п. 8 підрозділу 1 розділу XX "Перехідні положення" Кодексу є безпідставними.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 07 червня 2018 року №К/9901/49585/18.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Одним із принципів адміністративного судочинства України, відповідно до положень ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі.

Отже, вирішуючи питання щодо правомірності податкових повідомлень-рішень від 29.11.2016 №0005321306 та №0005331306, суд також бере до уваги наступне.

Як зазначено судом вище, відповідно до пункту "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді: основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року.

У той же час відносини, що виникають між банком та клієнтом з питань надання кредиту є цивільно-правовими відносинами, які регулюються актами цивільного законодавства України.

Частиною першою статті 1054 Цивільного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин; далі - ЦК України) передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з частиною 1 статті 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

У відповідності до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі статтею 605 ЦК України зобов`язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов`язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора.

Зміст наведених норм дає підстави для висновку, що додаткове благо визначається як доход у разі приросту показників фінансового та/або майнового стану платника податку. Грошова сума, яка надана в кредит, підлягає поверненню, тому сама по собі ця сума не збільшує доход платника податку. Водночас, в разі коли відпадуть встановлені законом та/або договором підстави для витребування кредитором у боржника грошової суми, наданої на умовах повернення, у платника податку - боржника виникає приріст фінансових показників за рахунок суми, взятої в борг.

Таким чином, сума кредиту, прощена (анульована) банком, збільшує доход платника податку і включається в його оподатковуваний доход. Разом з тим, сума процентів, нарахованих банком за умовами договору за користування кредитом, комісій та/або штрафних санкцій (пені) не є доходами, які призводять до приросту показників фінансового та/або майнового стану платника податку. Відповідно, у разі прощення (анулювання) процентів, комісій та/або штрафних санкцій (пені), нарахованих за користування кредитом й за прострочення виконання грошового зобов`язання, відсутні підстави вважати їх додатковим благом платника податку.

Таким чином, законодавець під додатковим благом розуміє тільки основну суму боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, і не включає в цю суму боргу (кредиту) проценти, нараховані за користування кредитом, комісії та/або штрафні санкції (пеню), прощені (анульовані) кредитором.

Враховуючи наведене, суд вважає, що оподатковуваним доходом позивача є лише основна заборгованість за кредитом, прощена (анульована) банком. Прощені (анульовані) банком проценти за користування кредитом, комісії та/або штрафні санкції (пеня) не є доходом платника податків, а тому база оподаткування повинна визначатись лише з суми, прощеної (анульованої) банком, яку позивач фактично отримав за банківським кредитом, без врахування таких платежів.

Вищевикладене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду викладеною в постанові від 26.03.2020р. у справі №817/1670/16, адміністративне провадження №К/9901/38306/18; від 18.04.2019р. у справі № 815/6886/15, від 15.03.2019 року у справі №818/1102/16.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до п.2 Договору про внесення змін станом на день його укладання заборгованість позивача за Договором кредиту становила 57 959 (п`ятдесят сім тисяч дев`ятсот п`ятдесят дев`ять) доларів США 78 центів та містила наступні складові:

- заборгованість за Кредитом в сумі 40 630 (сорок тисяч шістсот тридцять) доларів США 72 центи;

- заборгованість по процентам в сумі 17 329 (сімнадцять тисяч триста двадцять дев`ять) доларів США 06 центів.

Матеріали справи свідчать, що позивачеві було прощено половину зазначеної вище суми (яка також включала відсотки за користування кредитом).

Проте, згідно з позицією Верховного суду, про що вказано судом вище, проценти за користування кредитом не є доходом платника податків, а тому база оподаткування повинна визначатись лише з суми, прощеної (анульованої) банком, яку позивач фактично отримав за банківським кредитом, без врахування таких платежів.

Відповідачем під час судового розгляду справи не надано суду доказів того, що нарахуванням податкового зобов`язання здійснювалось лише виходячи з суми прощеного позивачеві основного розміру («тіла») кредиту, а відтак, на переконання суду, нарахування позивачеві податкового зобов`язання на всю суму прощеного боргу, включаючи проценти за користування кредитом, є протиправними, в наслідок чого, податкові повідомлення-рішення від 29.11.2016 №0005321306 та №0005331306 підлягають скасуванню.

Відповідно до положень статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною другою статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 77-78, 139, 143, 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) - задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 29.11.2016 №0005321306 та №0005331306.

3. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) понесені нею витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 825, 00 грн. (одна тисяча вісімсот двадцять п`ять гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 43141267).

Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги).

Повний текст рішення виготовлено та підписано 03.11.2020 року.

Суддя Н.Г. Вєкуа