Рішення № 92621686, 14.09.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2020 року м. Київ № 640/23334/19

Окружний адміністративний суд міста Києва в складі судді Донця В.А., секретар судового засідання Барміна Г.Ю., розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Генеральної прокуратури України про скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку, зобов`язання вчинити дії,

за участю представників:

позивача - адвокат Данілін А.Ю.;

відповідача - ОСОБА_2

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про:

- визнання незаконним та скасування наказу Генерального прокурора України від 29.10.2019 №1306ц про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора відділу забезпечення представництва у Верховному Суді управління представництва інтересів держави в суді Департаменту підтримання обвинувачення та представництва інтересів держави в судах Генеральної прокуратури України на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру":

- поновлення ОСОБА_1 на посаді прокурора відділу забезпечення представництва у Верховному суді управління представництва інтересів держави в суді Департаменту підтримання обвинувачення та представництва інтересів держави в судах Генеральної прокуратури України, рішення про поновлення на роботі піддати негайному виконанню;

- стягнення з відповідача негайно на користь позивача заробітну плату у межах суми стягнення за один місяць;

- стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 31.10.2019 по день поновлення на роботі;

- зобов`язання відповідача внести виправлення до трудової книжки позивача стосовно звільнення позивача.

Ухвалами суду: від 14.12.2019 - відкрито провадження в адміністративній справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, встановлено строки для подання заяв по суті, призначено підготовче судове засідання; від 03.02.2020 - закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду. У судовому розгляді оглушувалась перерва у зв`язку з запровадженням Урядом України карантинних заходів та задоволенням клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.

Судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Підставами позову вказано: порушення пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру", оскільки станом на дату прийняття оскаржуваного наказу від 29.10.2019 Генеральна прокуратура України не була ліквідовані або реорганізована, будь-яких змін в організації виробництва і праці не відбулось окрім зміни назви; оскаржуваний наказ не містить конкретних підстав звільнення.

Представник вілповідача проти позову заперечив, пояснивши, що звільнення позивача відбулось у зв`язку з неподанням ним заяви про переведення до Офісу Генерального прокурора та у зв`язку з цим намір пройти атестацію.

Під час судового розгляду справи представник позивача позов підтримав. Представник відповідача позов не визнав.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення позивача представника відповідача, дослідивши письмові докази, суд установив.

Як убачається з копії трудової книжки ОСОБА_1 від 30.09.2003 серія НОМЕР_1 наказом Генерального прокурора України від 06.12.2007 №3449д позивача призначено на посаду прокурора відділу участі прокурорів у господарському судочинстві управління представництва інтересів громадян і держави у Верховному Суді України та вищих спеціалізованих судах Головного управління представництва в суді, захисту інтересів громадян та держави при виконанні судових рішень в порядку переведення з прокуратури міста Києва.

Наказом Генерального прокурора України від 17.09.2019 №54шц: ліквідовано у структурі та штатному розписі Генеральної прокуратури України Департамент підтримання обвинувачення та представництва інтересів держави в судах, його загальну штатну чисельність 143 одиниці з відповідним фондом заробітної плати зараховано до резерву Генеральної прокуратури України; утворено в структурі та штатному розписі Генеральної прокуратури України Департамент представництва інтересів держави в суді, установлено у штатному розписі новоутвореного департаменту за рахунок резерву Генеральної прокуратури України 69 одиниць з відповідним фондом заробітної плати; утворено у структурі та штатному розписі Генеральної прокуратури Управління підтримання публічного обвинувачення в суді, установлено у штатному розписі новоутвореного управління за рахунок резерву Генеральної прокуратури України 51 одиницю з відповідним фондом заробітної плати.

Наказом Генерального прокурора України від 29.10.2019 №1306ц згідно зі статтею 9 Закону України "Про прокуратуру", підпункту 1 пункту 19 розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" звільнено ОСОБА_1 з посади прокурора відділу забезпечення представництва у Верховному Суді управління представництва інтересів держави в суді Департаменту підтримання обвинувачення та представництва інтересів держави в судах Генеральної прокуратури України на підставі пункту 9 частин першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" з 30.10.2019.

Не погоджуючись зі звільненням, позивач звернувся до суду.

Вирішуючи спір, суд ураховує таке.

Розділом ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" від 19.09.2019 №113-IX (набрав чинності 25.09.2019, Закону України №113-IX) встановлено:

з дня набрання чинності цим Законом усі прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур вважаються такими, що персонально попереджені у належному порядку про можливе майбутнє звільнення з посади на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" (пункту 6);

прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади прокурорів у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, можуть бути переведені на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації, яка проводиться у порядку, передбаченому цим розділом (пункт 7);

прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур (у тому числі ті, які були відряджені до Національної академії прокуратури України для участі в її роботі на постійній основі) мають право в строк, визначений Порядком проходження прокурорами атестації, подати Генеральному прокурору заяву про переведення на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах. У заяві також повинно бути зазначено про намір пройти атестацію, надано згоду на обробку персональних даних, на застосування процедур та умов проведення атестації. Форма та порядок подачі заяви визначаються Порядком проходження прокурорами атестації (пункт 10);

прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах і не подали у встановлений строк заяви до Генерального прокурора про переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури та про намір у зв`язку із цим пройти атестацію звільняються Генеральним прокурором, керівником регіональної (обласної) прокуратури з посади прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" (підпункт 1 пункту 19);

Судом установлено, що підставою звільнення позивача згідно з наказом Генерального прокурора України від 29.10.2019 №1306ц слугував пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 №1697-VII (у редакції, чинній на час звільнення позивача), за якою прокурор звільняється з посади у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.

Позивачем визнана обставина неподання заяви про переведення на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора згідно з пунктом 10 розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону України №113-IX.

На думку позивача, відсутність в наказі конкретної підстави звільнення відповідно до пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" породило для нього негативні наслідки у вигляді стану юридичної невизначеності щодо підстав звільнення.

Як убачається зі змісту оскаржуваного наказу від 29.10.2019 №1306ц, відповідачем не вказано підстави, визначеної пунктом 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру", зокрема, ліквідація чи реорганізації Генеральної прокуратури або скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.

Представник відповідача пояснив, що підставою звільнення слугували положення пунктів 7, 10, підпункту 1 пункту розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону України №113-IX, за змістом яких прокурори мали право подати заяви про переведення, зокрема, до Генеральної прокуратури України, а в разі неподання такої заяви такі прокурори підлягали звільненню, водночас переведенню підлягали лише прокурори, які успішно пройшли атестацію.

Судом не встановлено реорганізації Генеральної прокуратури України чи ліквідації в розумінні статей 103, 110 Цивільного кодексу України чи відповідно до положень Закону України "Про центральні органи виконавчої влади" від 17.03.2011 №3166-VI, яким, зокрема, визначено процедуру реорганізації, ліквідації юридичних осіб публічного права (центральних органів виконавчої влади). Представник відповідача про такі обставини не зазначив.

Згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Генеральну прокуратури України (ідентифікаційний код 00034051) перейменовано на Офіс генерального прокурора (ідентифікаційний код 00034051).

Позивачем додано до позову копію наказу Генерального прокурора України від 17.09.2019 №54шц, відповідно до якого ліквідовано Департамент підтримання обвинувачення та представництва інтересів держави в судах (штатна чисельність 143), де у відділі забезпечення представництва у Верховному Суді проходив службу позивач. Натомість утворено Департамент представництва інтересів держави в суді (штатна чисельність 69).

На думку суду, наведений наказ дає підстави для висновку про скорочення штатної чисельності в Генеральній прокурорі України внаслідок ліквідації Департаменту підтримання обвинувачення та представництва інтересів держави в судах зі штатною чисельністю 143 одиниці та створення нового Департаменту представництва інтересів держави в суді зі штатною чисельністю 69 одиниць.

Метою Закону України №113-IX згідно з пояснювальною запискою до проекту закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" (http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/ webproc4_1?pf3511=66266) зазначено запровадження першочергових і, багато в чому, тимчасових заходів, пов`язаних передусім із кадровим перезавантаженням органів прокуратури шляхом атестації чинних прокурорів, а також надання можливості всім доброчесним кандидатам, які мають належні теоретичні знання та практичні навивки, на конкурсних засадах зайняти посаду прокурора у будь-якому органі прокуратури. Створення передумов для побудови системи прокуратури, діяльність якої базується на засадах ефективності, професійності, незалежності та відповідальності.

Отже, необхідною умовою для переведення в новостворений підрозділ Генеральної прокуратури України внаслідок ліквідації Департаменту підтримання обвинувачення та представництва інтересів держави в судах, де проходив службу позивач, було подання заяви позивачем про переведення та намір пройти атестацію, проте така заява подана не була, відповідно позивач підлягав звільненню відповідно до підпункту 1 пункту 19 розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону України №113-IX.

Та обставина, що в оскаржуваному наказі від 29.10.2019 №1306ц відсутня підстава звільнення - ліквідація, реорганізація, скорочення кількості прокурорів, не є достатнім доводом для визнання судом оскаржуваного наказу незаконним та його скасування, позаяк визначальним є те, що позивач не подав заяву про переведення та намір пройти атестацію, що унеможливлювало подальше проходження ним служби прокурором в Генеральній прокуратурі України.

З огляду на викладене, позовні вимоги про визнання незаконним та скасування наказу Генерального прокурора України від 29.10.2019 №1306ц щодо звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора відділу забезпечення представництва у Верховному Суді управління представництва інтересів держави в суді Департаменту підтримання обвинувачення та представництва інтересів держави в судах Генеральної прокуратури України на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" задоволенню не підлягає, відповідно відсутні підстави для поновлення позивача на посаді.

Оскільки вимога про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є похідною, відповідно в її задоволенні суд також відмовляє.

Як убачається з матеріалів справи, позивачем сплачено судовий збір у розмірі 768,40 грн. (квитанція від 09.12.2019 №РМ-2694). Водночас, відповідно до пункту 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 №3674-VI (зі змінами) позивач звільнений від сплати судового збору за цим позовом.

Оскільки в задоволенні позову відмовлено, відповідачем не надано доказів понесення судових витрат, пов`язаних із залученням свідків та проведенням експертиз, судові витрати розподілу та присудженню не підлягають.

Керуючись статтею 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Позивач - ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ).

Відповідач - Генеральна прокуратура України (ідентифікаційний код 00034051, місцезнаходження: 01011, місто Київ, вулиця Різницька, будинок 13/15).

Відповідно до статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно зі статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Підпунктом 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року №2147-VIII) передбачено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Повний текст рішення складено 30 жовтня 2020 року.

Суддя В.А. Донець