Рішення № 92621685, 30.10.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2020 року м. Київ №640/11840/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Костенка Д.А., розглянув-ши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з даним позовом, в якому просить:

- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у виплаті заборгованості з пенсії в сумі 63524,23 грн. за період з травня по липень 2018р. і з вересня по грудень 2018р.;

- зобов`язати відповідача виплатити позивачу заборгованість з пенсії в сумі 63524,23 грн. за період з травня по липень 2018р. і з вересня по грудень 2018р.

Підставою позову зазначено такі обставини. Позивач отримує пенсію як внутрішньо переміщена особа. Із травня по липень та з вересня по грудень 2018р. виплата пенсії була припинена. Заборгованість з виплати пенсії за вказані періоди становить 27224,67 грн. - з травня по липень 2018р. та 36299,56 грн. - з вересня по грудень 2018р., а разом - 63524,23 грн., що підтверджується листом відповідача від 19.04.2019 №84213/02. Вважає, що припи-нення виплати пенсії відбулось з не передбачених законом підстав, тому згідно із ст. 46 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" заборгованість підлягає виплаті у повному обсязі. Посилання відповідача на п. 15 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постано-вою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 №365, вважає таким, що обмежує законне право особи на виплату пенсії за минулі періоди. Також вважає, що відсутність окремого порядку виплати пенсії за минулі періоди не повинно порушувати право на отримання пенсії.

Відповідач подав відзив, в якому просить відмовити в позові, посилаючись на відсут-ність протиправності у його діях. Зазначає, що відповідач діяв згідно з п. 15 вищевказаного Порядку, а оскільки окремий порядок виплати пенсій за минулі періоди Кабінетом Міністрів України не визначено, то підстав для виплати позивачу заборгованості не було.

Розглянувши матеріали справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову, зважаючи на таке.

Судом встановлено, що позивачу перебуває на обліку в ГУ ПФУ в м. Києві як внут-рішньо переміщена особа і отримує пенсію за віком, що визнається обома сторонами і підтверджуються наявними у справі копіями пенсійного посвідчення від 18.12.2003 серія НОМЕР_1 , довідки Управління праці та соціального захисту населення Солом`янської район-ної у м. Києві державної адміністрації від 02.11.2016 №7334 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, листа ГУ ПФУ в м. Києві від 19.04.2019 №84213/02.

Також, судом встановлено, що в період з травня по липень і з вересня по грудень 2018р. виплата пенсії позивачу була припинена. За заявами позивача від 22.06.2018 і від 24.09.2018 та на підставі рішень Комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам від 27.06.2018 №26 і від 21.11.2018 №47 виплата пенсії позивачу була поновлена. Сума неотриманої позивачем пенсії за вказані періоди становить 63524,23 грн.

Дані обставини підтверджуються копією листа ГУ ПФУ в м. Києві від 19.04.2019 №84213/02, наданим за результатами розгляду адвокатського запиту представника позивача адвоката Хомича І.О. від 09.04.2019 №134-04/19 щодо виплати позивачу пенсії. У цьому листі відповідач зазначив, що після прийняття окремого порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, буде вирішено питання виплати коштів за минулий період.

Спірні правовідносини виникли у сфері пенсійного забезпечення і стосуються не вип-лати відповідачем пенсії за минулі періоди, протягом яких виплата пенсії була припинена. При цьому необхідність виплати цих коштів відповідачем не заперечується.

Згідно із ст. 46 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне стра-хування" нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своє-часно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії (ч. 1). Нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів (ч. 2).

Як вбачається із встановлених обставин справи, позивачу були нараховані, але не виплачені суми пенсії за період з травня по липень і з вересня по грудень 2018р. у загаль-ному розмірі 63524,23 грн.

Розрахунок заборгованості і право позивача на отримання цих коштів ніким із сторін не заперечується і не оспорюється.

Зважаючи на наявність у позивача законного права на отримання нарахованих, але не виплачених сум пенсії у загальному розмірі 63524,23 грн., та безвідносно до того, з чиєї вини позивач не отримав пенсію, адже це не впливає на строки її виплати, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог і наявність підстав для їх задоволення.

Заперечення відповідача і його посилання у листі від 19.04.2019 на п. 15 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердже-ного постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 №365, та відсутність окремого затвердженого Кабінетом Міністрів України порядку виплати пенсій за минулі періоди не є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог, зважаючи на таке.

Цей Порядок визначає механізм призначення (відновлення) внутрішньо переміщеним особам виплати довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенса-цій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, субсидій та пільг (соціальні виплати) за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов`язкового держав-ного соціального страхування (п. 1).

Як вбачається, на призначення (відновлення) виплати пенсій внутрішньо переміщеним особам цей Порядок не поширюється.

Отже, посилання відповідач у своєму листі від 19.04.2019 та у відзиві на позов на п. 15 цього Порядку, як на підставу для відмови у виплаті пенсії, є нормативно необґрунтованим.

Водночас, механізм здійснення контролю за проведенням виплати внутрішньо перемі-щеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування незалежно від факту реєст-рації місця проживання/перебування пенсій (щомісячного довічного грошового утримання) <...> визначено Порядком здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутріш-ньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 №365 (далі - Порядок контролю).

Пунктом 16 Порядку контролю (у редакції чинній, на час виникнення спірних право-відносин) було визначено, що суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України

Наведене положення доповнено пп. 2 п. 2 Змін, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 №335.

На час виникнення спірних правовідносин п. 16 Порядку контролю був чинним, однак відповідач на нього не посилався. Разом з цим, на час розгляду справи, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.06.2019 у справі №640/18720/18, яке набрало законної сили 07.11.2019, визнано протиправним та нечинним пп. 2 п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 №335 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 8 червня 2016 р. №365" в частині, що стосується сум невиплачених пенсій.

Згідно з ч. 2 ст. 265 КАС України вищевказане положення п. 16 Порядку контролю втратило чинність з 07.11.2019.

Згідно із ст. 7 КАС України суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України (ч. 2). У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України (ч. 3).

Оскільки, на час вирішення справи, встановлене Кабінетом Міністрів України обме-ження на виплату пенсій за минулі періоди внутрішньо переміщеним особам визнано судом протиправним і втратило чинність, а норми ст. 46 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" таких обмежень не встановлюють, то посилання відповідача на відсутність окремого затвердженого Кабінетом Міністрів України порядку виплати пенсій за минулі періоди не може бути легітимною (правомірною) підставою для не виплати позивачу пенсії за травень-липень, вересень-грудень 2018р., а відтак не може бути й підставою для відмови в позові.

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову у повному обсязі.

Вирішуючи питання про розподілу судових витрат, суд зважає на наступне.

Статтею 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно із ст. 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в т.ч. гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і викона-них робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою (п. 1 ч. 3); для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розпо-ділу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 4). Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 7).

Згідно з висновком Великої Палати Верховного Суду у постанові від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвер-дження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

У позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача 7500 грн. витрат на профе-сійну правничу допомогу і 768,40 грн. витрат по сплаті судового збору, на підтвердження чого подав копії:

1) квитанції від 07.08.2019 №10166 про сплату судового збору у сумі 768,40 грн.;

2) договору від 05.04.2019 про надання правової допомоги, укладеного між позивачем (Клієнт) та Адвокатським об`єднанням Бюро "Івана Хомича" в особі директора адвоката Хомича І.О., згідно з п. 2.1 якого Адвокатське об`єднання на підставі звернення Клієнта приймає на себе зобов`язання з надання наступної юридичної допомоги: представляє у вста-новленому порядку інтереси Клієнта у справі про визнання дій протиправними та зобов`я-зання поновити виплату пенсії Клієнту та стягнення з ГУ ПФУ в м. Києві суми нарахованої, але не виплаченої Клієнту пенсії за весь період невиплати;

3) рахунку-фактури АБ "Івана Хомича" від 05.04.2019 №25/19 на оплату позивачем коштів у сумі 7500 грн. за договором про надання правової допомоги від 05.04.2019;

4) квитанції АТ КБ "ПриватБанк" від 08.04.2019 №0.0.1318555334.1 про сплату пози-вачем на рахунок АБ "Івана Хомича" коштів в сумі 7500 грн., призначення платежу - правова допомога за договором про надання правової допомоги від 05.04.2019 згідно рахунку від 05.04.2019 №25/19;

5) розрахунку витрат на професійну правничу допомогу від 13.06.2019, згідно з яким адвокатом Хомичем І.О. надано, а позивачем отримано правничу допомогу за договором про надання правової допомоги від 05.04.2019; розмір витрат Клієнта складає 7500 грн. за 15 год. роботи, пов`язаної з наданням наступних послуг:

- консультації з правових питань - 1000 грн. за 6 год.;

- правова оцінка та аналіз судової практики - 1000 грн. за 6 год.;

- збирання (отримання) доказів - 2000 грн. за 3 год.;

- написання позовної заяви - 3000 грн. за 4 год.;

- підготовка позовної заяви та копії документів до неї для направлення до суду - 500 грн. за 1 год.;

6) акта прийому-передачі надання правничої допомоги від 13.06.2019 №1/19 до Дого-вору, згідно з яким Виконавець (адвокат) надав, а Замовник (позивач) прийняв правничу допомогу щодо складання позову Замовника до ГУ ПФУ в м. Києві про визнання дій (без-діяльності) протиправними та зобов`язання вчинити дії, а також представництва інтересів Замовника в судах усіх інстанцій та юрисдикцій та інших органах державної влади, устано-вах, організаціях. Згідно з п. 2 акта вартість послуг відповідає наданому до суду розрахунку та складає 7500 грн.

З інформації, розміщеної в Єдиному реєстрі адвокатів України, судом встановлено, що ОСОБА_2 видано свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю від 18.11.2015 №0000055 (https://erau.unba.org.ua/profile/49980).

Позовну заяву і заяву про усунення недоліків у справі підписано позивачем. Доку-менти, визначені ч. 4 ст. 59 КАС України (ордер чи довіреність), на представництво позивача адвокатом Хомичем І.О. у справі відсутні, що не є перешкодою для визнання таких витрат, оскільки згідно з ч. 1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги, який може посвідчувати повноваження адвоката на надання правової допомоги.

Відповідачем не заявлено клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу, та всупереч ч. 7 ст. 134 КАС України, заперечуючи проти її стягнення, відповідач не навів у відзиві конкретних заперечень проти співмірності розміру цих витрат.

Згідно з ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, зна-чення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне тве-рдження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Оцінюючи пов`язаність витрат на професійну правничу допомогу з розглядом справи і обґрунтованість їх розміру, суд враховує важливість справи для позивача, але вирішення даної справи не впливає на репутацію позивача та відсутній публічний інтерес до неї. Справа відноситься до справ незначної складності. З огляду на склад учасників; підстави і предмет позову; законодавство, яким регулюються спірні правовідносини; обсяг і характер доказів, який є незначним, знаходиться у розпорядженні позивача і не вимагає їх отримання від інших осіб, а фактичні обставини справи, які ними підтверджуються є очевидними і беззапе-речними; сталу і зрозумілу судову практику у подібних правовідносинах, справа не потребує глибокого вивчення.

Суд враховує, що у позовній заяві щодо суті спору зроблено посилання лише на поста-нову Верховного Суду від 04.09.2018 у справі №805/402/18, яка, з огляду на надання адво-катом правової допомоги у сфері пенсійного захисту, вочевидь йому відома і не потребує значних часових ресурсів на її пошук, оцінку та аналіз. Також, у позовній заяві зроблено посилання на постанову Верховного Суду від 20.03.2018 у справі №573/1759/17 щодо строків звернення до суду, однак, поряд з обізнаністю адвоката про вказану постанову, слід зауважи-ти й на не актуальності даного питання у справі, яка розглядається, оскільки строк звернення до суду з даним позовом не пропущено.

З огляду на обставини цієї справи і досліджені судом матеріали, а також зважаючи на відсутність у поданих документах детального опису робіт (наданих послуг), а саме: надання консультації з правових питань в обсязі 6 год., правової оцінки та аналізу судової практики в обсязі 6 год., збирання (отримання) доказів в обсязі 3 год., суд вважає необґрунтованими заявлені витрати у сумі 4000 грн., тому підстав для покладення цих витрат на відповідача суду не вбачає.

У решті витрати на професійну правничу допомогу суд вважає обґрунтованими.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповід-но до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Зважаючи на задоволення позову у справі та згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України, витра-ти позивача на професійну правничу допомогу у сумі 3500 грн. та сплачений судовий збір у сумі 768,40 грн. слід покласти на відповідача, стягнувши їх бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій у межах суми стягнення за один місяць, тому рішення суду в частині виплати позивачу заборгованості з пенсії за один місяць слід допустити до негайного виконання.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 7, 9, 90, 139, 241-246, 257-263, 371 КАС України, суд

в и р і ш и в:

1. Задовольнити позов ОСОБА_1 повністю.

2. Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві у виплаті ОСОБА_1 заборгованості з пенсії за період з травня по липень і з вересня по грудень 2018р. у загальному розмірі 63524,23 грн. (шістдесят три тисячі п`ятсот двадцять чотири гривні 23 коп.).

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві виплатити ОСОБА_1 заборгованість з пенсії за період з травня по липень і з вересня по грудень 2018р. у загальному розмірі 63524,23 грн. (шістдесят три тисячі п`ятсот двадцять чотири гривні 23 коп.).

4. Стягнути з бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду Украї-ни в м. Києві на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 4268,40 грн. (чотири тисячі двісті шістдесят вісім гривень 40 коп.), у тому числі:

- судовий збір у сумі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень 40 коп.);

- витрати на професійну правничу допомогу у сумі 3500,00 грн. (три тисячі п`ятсот гривень 00 коп.).

5. Допустити до негайного виконання рішення суду в частині виплати ОСОБА_1 заборгованості з пенсії за один місяць.

Позивач: ОСОБА_1 ;

фактичне місце проживання: АДРЕСА_1 ;

адреса листування: АДРЕСА_2 ;

РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві;

04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16; код ЄДРПОУ 42098368.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження.

Рішення суду може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду в порядку, встановленому ст.ст. 293-297 КАС України. Апеляційна скарга подається протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Дата рішення є днем складення його у повному обсязі.

Суддя Д.А. Костенко