Рішення № 92621466, 04.11.2020, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2020 року справа № 580/2555/20

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд одноособово у складі головуючого судді Бабич А.М., розглянувши правилами загального позовного письмового провадження в залі суду адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Черкасиобленерго» до Головного управління ДПС у Черкаській області про визнання протиправним і скасування рішення,

УСТАНОВИВ:

13.07.2020 у Черкаський окружний адміністративний суд надійшов позов Публічного акціонерного товариства «Черкасиобленерго» (18002,м. Черкаси, вул. Гоголя, буд.285; код ЄДРПОУ 22800735) (далі – позивач) про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Черкаській області (18000, м. Черкаси, вул. Хрещатик, буд.235; код ЄДРПОУ 43142920) від 24.04.2020 №0076505004 про зобов`язання сплатити штраф в сумі 2656058,42 грн. з податку на прибуток приватних підприємств.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що спірне рішення прийняте під час мораторію на задоволення вимог кредиторів, накладеного рішенням суду у справі про банкрутство позивача, протягом дії якого не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань із задоволення всіх вимог, у тому числі щодо сплати податків і зборів. З цього приводу просив врахувати постанови Верховного Суду від 12.03.2013 у справі № 29/5005/16170/201, від 01.10.2013 у справі № 28/5005/3240/2012, від 14.05.2018 у справі № 823/2240/17, від 14.05.2019 у справі № 2340/4250/18. Тому просив задовольнити позов.

Ухвалою від 14.07.2020 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито загальне провадження у справі та призначено підготовче засідання. Також встановлено відповідачу строк, тривалістю десять днів з дня отримання копії ухвали про відкриття провадження у справі, для надання відзиву на позовну заяву. Згідно з даними розписки та рекомендованого повідомлення вказану ухвалу відповідач отримав 16.07.2020, а позивач - 17.07.2020.

30.07.2020 на адресу суду надійшов відзив на адміністративний позов, в якому відповідач просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Зазначив, що мораторій на задоволення вимог кредиторів не зупиняє виконання боржником поточних зобов`язань та зобов`язань зі сплати податків та зборів (обов`язкових платежів), які виникли після введення мораторію, не припиняє заходів, спрямованих на їх забезпечення, та розповсюджується лише на ті зобов`язання, що виникли до введення мораторію. Тому відсутні правові підстави для задоволення позову. Відповідач просив врахувати правову позицію Верховного Суду викладена в постановах від 18.06.2019 у справі № 812/1044/16, від 20.11.2018 у справі №5023/10655/11, від 18.11.2019 у справі № 2340/4224/18, від 13.11.2019 у справі №826/4345/18, від 14.11.2019 у справі № 2340/4526/18, від 14.11.2018 у справі № 826/6877/18, від 14.11.2019 у справі № 580/708/19, від 15.11.2019 у справі № 580/1371/19.

Враховуючи різні оцінки касаційної інстанції щодо подібних правовідносинах, результат вирішення спору, наявність взаємовиключних правових позицій застосування ст.12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14.05.1992 № 2343-ХІІ (далі – Закон № 2343-ХІІ) щодо заборони застосування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату податкових зобов`язань у процедурі банкрутства, суд ухвалою від 17.08.20120 зупинив провадження до набрання законної сили рішення Великої Палати Верховного Суду у справі № 826/3106/18.

Ухвалою від 30.09.2020, внесеною до протоколу судового засідання, суд поновив провадження.

Ухвалою від 12.10.2020 суд закрив підготовче провадження та вирішив подальший розгляд справи здійснювати у письмовому провадженні.

Дослідивши письмові докази та оцінивши заявлені доводи сторін, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, з огляду на таке.

З даних ЄДРПОУ суд встановив, що позивач зареєстрований як юридична особа з 24.03.1999. Відносно нього порушено справу про банкрутство згідно з ухвалою Господарського суду Черкаської області від 14.05.2004 у справі №01/1494.

Згідно з даними акту від 06.04.2020 №1973/23-00-50-04-007/22800735 відповідач провів камеральну перевірку своєчасності сплати позивачем узгоджених податкових зобов`язань до бюджету. За її результатом виявив, що позивач не виконав вимог п.57.1 ст.57 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (далі - ПК України), оскільки протягом року несвоєчасно сплатив узгоджені зобов`язання з податку на прибуток підприємств:

1. ) згідно з деклараціями:

1.1. №1700004749 від 10.05.2017 з терміном сплати до 19.05.2017 в сумі 20144512грн.:

993286,05грн зараховано 24.07.2018 згідно з платіжним дорученням (далі – п/д) №7826 (431 день затримки);

зараховано 22.08.2018 (460днів затримки) - 15,06грн згідно з п/д №4, 19,11грн згідно з п/д №3, 10,44грн – п/д №7, 357грн – п/д №5, 6506,16грн 0 п/д №6;

1357015,09грн зараховано 26.10.2018 згідно з п/д №11797 від 25.10.2018 (525днів затримки);

500096,89грн зараховано 29.11.2018 згідно з п/д №13577 (559днів затримки);

587760,37грн зараховано 27.12.2018 згідно з п/д №11847 (587днів затримки);

1.2. №9227720424 від 01.11.2017 з терміном сплати до 19.11.2017 в сумі 7623740грн:

зараховано 15.05.2019 (542дні затримки) - 1070192,88грн згідно з п/д №5432, 366214,64грн згідно з п/д №5434;

500096,89грн зараховано 28.05.2019 згідно з п/д №6171 (555днів затримки);

500096,89грн зараховано 24.06.2019 згідно з п/д №7302 (582дні затримки);

500096,89грн зараховано 29.07.2019 згідно з п/д №8856 (617днів затримки);

500096,89грн зараховано 28.08.2019 згідно з п/д №10210 (647днів затримки);

500096,89грн зараховано 30.09.2019 згідно з п/д №12054 (680днів затримки);

500096,89грн зараховано 30.10.2019 згідно з п/д №13400 (710днів затримки);

104297грн зараховано 18.11.2019 згідно з п/д №14411 (729днів затримки);

500096,89грн зараховано 28.11.2019 згідно з п/д №14854 (739днів затримки);

500096,89грн зараховано 26.12.2019 згідно з п/д №16180 (767днів затримки);

500096,89грн зараховано 29.01.2020 згідно з п/д №1129 (801день затримки);

500096,89грн зараховано 24.02.2020 згідно з п/д №2331 (827днів затримки);

292971грн зараховано 10.03.2020 згідно з п/д №3038 (842дні затримки);-

2.) нарахований платіж згідно наказу ДФС від 14.04.2016 №318 за розстрочення/відстрочення податкового боргу №3 згідно декларацією №9276114253 від 26.02.2016 базовий звітний період рік:

2.1 виникнення боргу 31.05.2017 на суму 500096,89грн:

412433,41грн зараховано 27.12.2018 згідно з п/д №11847 (575днів затримки);

87663,48грн – 30.01.2019 згідно з п/д №982 (609 днів затримки);

2.2. виникнення боргу 30.06.2017 на суму 500096,89грн:

412433,41грн зараховано 30.01.2019 згідно з п/д №982 (579днів затримки);

87663,48грн – 27.02.2019 згідно з п/д №2066 (607днів затримки);

2.3. виникнення боргу 31.07.2017 на суму 500096,89грн:

412433,41грн зараховано 27.02.2019 згідно з п/д №2066 (576днів затримки);

87663,48грн – 27.03.2019 згідно з п/д №3321 (604 дні затримки);

2.4. виникнення боргу 31.08.2017 на суму 500096,89грн:

364654,11грн зараховано 27.03.2019 згідно з п/д №3321 (573дні затримки);

135442,78грн – 26.04.2019 згідно з п/д №4719 (603 дні затримки);

2.5. виникнення боргу 29.09.2017 на суму 500096,89грн:

361769,56грн зараховано 26.04.2019 згідно з п/д №4719 (574днів затримки);

138327,33грн – 15.05.2019 згідно з п/д №5432 (593 дні затримки);

2.6. 31.10.2017 на суму 500096,89грн зараховано 15.05.2019 згідно з п/д №5432 (561день затримки).

За вказані порушення відповідач прийняв спірне ППР від 24.04.2020 № 0076505004 про застосування штрафних санкцій (20% від суми простроченої сплати) за порушення строку сплати узгодженої суми грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 2656058,42 грн. згідно з п.126.1 ст. 126 ПК України.

Тому позивач звернувся в суд зі вказаним позовом.

Згідно з п.133.1 ст.133 ПК України в редакції на час декларування позивачем за податку на прибуток підприємств платниками податку - резидентами є суб`єкти господарювання - юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами, крім юридичних осіб, визначених пунктами 133.4 та 133.5 цієї статті.

Відповідно до п.109.1. ст.109 ПК України податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Згідно з п.115.1. ст.115 ПК України у разі вчинення платником податків двох або більше порушень законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, штрафні (фінансові) санкції (штрафи) застосовуються за кожне вчинене разове та триваюче порушення окремо.

Зважаючи, що факти порушень стосуються сплати самостійно задекларованих позивачем податкових зобов`язань з податку на прибуток, суд врахував п.54.1.ст.54 ПК України, згідно з яким крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до п.126.1.ст.126 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Платник податків відповідно до п.57.1. ст.57 ПК України зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Оскаржуване рішення прийняте з дотриманням вказаних вимог ПК України.

Надаючи оцінку спірному рішенню, суд врахував, що позивач не оспорює та визнає факти прострочення сплати вказаних вище узгоджених податкових зобов`язань. Вказані порушення підтверджуються даними інтегрованої картки позивача, як платника податку. Його аргументи стосуються лише обставини перебування у процедурі банкрутства з 14.05.2004 згідно з ухвалою господарського суду Черкаської області від 14 травня 2004 року у справі №01/1494, якою введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

На дату порушення відносно позивача справи про банкрутство діяв Закон України від 14 травня 1992 року №2343-XII «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі – Закон №2343-XII), що втратив чинність з 21.10.2019 з набуттям чинності Кодексом України з процедур банкрутства.

Законом №2343-ХІІ (у редакції на час введення мораторію до позивача) передбачено, що мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов`язань та зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію (абз.24 ч.1ст.1 Закону).

Частиною четвертою статті 12 цього Закону (у редакції на час введення мораторію) встановлювала, що мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду від 14.05.2004.

Згідно з абз.2 ч.4 ст.12 Закону № 2343-XII (у редакції на час введення мораторію до позивача) протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов`язкових платежів).

Велика Палата Верховного Суду від 16.09.2020 у справі № 826/3106/18 між тими ж сторонами щодо подібних правовідносин дійшла висновку, що заборона застосування санкцій протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів стосується невиконання чи неналежного виконання грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов`язкових платежів), термін виконання яких настав до дати введення мораторію, і не поширюється на поточні зобов`язання (зобов`язання, які виникли після цієї дати) боржника. Боржник, стосовно якого порушено провадження про визнання банкрутом і введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, звільняється від відповідальності лише за невиконання зобов`язань, щодо яких запроваджено мораторій. За поточними зобов`язаннями боржник відповідає на загальних підставах до прийняття господарським судом постанови про визнання його банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Отже, доводи позивача не обгрунтовані та посилання на судову практику, зокрема правову позицію Верховного Суду від 12.03.2013 у справі № 29/5005/16170/2011, від 01.10.2013 у справі №28/5005/3240/2012 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 14.05.2018 у справі №823/2240/17, не узгоджується з юридичними висновками Великої Палати Верховного Суду в постанові від 16.09.2020 у справі №826/3106/18 провадження №11-1272 апп19.

Відповідно до ч.1 ст.41 Кодексу України з процедур банкрутства мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов`язань та зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію.

З урахуванням правової позиції Великої Палати Верховного Суду у справі щодо застосування до ПАТ «Черкасиобленерго» штрафних санкцій за порушення строку сплати суми грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств, зазначеного в ППР від 24.04.2020 №0076505004, є правомірним. Відтак правові підстави для скасування оскаржуваного рішення відсутні.

Зважаючи, що у спірних правовідносинах відповідач не допустив порушення вимог закону, позовні вимоги не підлягають задоволенню, а понесені судові витрати – розподілу згідно зі ст.139 КАС України.

Керуючись ст.ст.2-20, 72-78, 132-139, 242-245, 255, 257-262, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

1. Відмовити повністю у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Черкасиобленерго» (код ЄДРПОУ 22800735) про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Черкаській області (код ЄДРПОУ 43142920) від 24.04.2020 №0076505004.

2. Судові витрати розподілу не підлягають.

3. Копію рішення направити учасникам справи.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного його тексту.

Суддя А.М. Бабич

Рішення складене у повному обсязі та підписане 04.11.2020.