Ухвала суду № 92606529, 14.09.2020, Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 183/6879/19

№ 2/183/1538/20

У Х В А Л А

14 вересня 2020 року Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючої судді Сороки О.В.,

секретаря судового засідання Пащенко А.С.,

розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовом Фермерського господарства «Світанок» - ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Фермерського господарства «СКІФ», третя особа – приватний нотаріус Новомосковського районного нотаріального округу Дейнего Світлана Іванівна про:

-визнання поновленим договору оренди земельної ділянки площею 5,460 га, кадастровий номер 12232110500:02:051:0099, розташованої на території Перещепинської міської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, укладеного між спадкодавцем ОСОБА_2 та ФГ «Світанок» ОСОБА_1 , зареєстрований Новомосковським РВДРФЦДЗК 20.02.2019 року № 04:09:126:00410;

-визнання недійсним договору оренди землі, укладеного між ФГ «СКІФ» та ОСОБА_2 , речове право за яким зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень 18.09.2019 року за № 33354939;

-скасування реєстрації речового права в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 18.09.2019 року, номер запису 33354939,

за участю представника позивача ОСОБА_3 ,

відповідача ОСОБА_2 ,

представника відповідача Ямкового В.Ф.,-

в с т а н о в и в:

В провадженні Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області знаходиться цивільна справа за позовом Фермерського господарства «Світанок» - ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Фермерського господарства «СКІФ», третя особа – приватний нотаріус Новомосковського районного нотаріального округу Дейнего Світлана Іванівна про:

-визнання поновленим на 10 років до 20.02.2029 року, договору оренди земельної ділянки площею 5,460 га, кадастровий номер 12232110500:02:051:0099, розташованої на території Перещепинської міської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, укладеного між спадкодавцем ОСОБА_2 та ФГ «Світанок» ОСОБА_1 , зареєстрований Новомосковським РВДРФЦДЗК 20.02.2019 року № 04:09:126:00410;

-визнання недійсним договору оренди землі, укладеного між ФГ «СКІФ» та ОСОБА_2 , речове право за яким зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень 18.09.2019 року за № 33354939;

-скасування реєстрації речового права в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 18.09.2019 року, номер запису 33354939.

Ухвалою суду від 31 жовтня 2019 року відкрите провадження по справі.

Ухвалою суду від 21 квітня 2020 року закінчене підготовче судове засідання, призначено розгляд справи по суті (а.с. 106-107).

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_2 – адвокат Ямковий В.Ф. заявив клопотання, підтримане відповідачем ОСОБА_2 , про зупинення провадження по справі до прийняття судових рішень Великою Палатою Верховного суду у справах № 378/596/16-ц, № 313/350/16-ц, № 159/5768/18.

Клопотання мотивоване тим, що у жовтні 2019 року позивачеві стало відомо про наявність відкритого касаційного провадження по справам № 378/596/16-ц, № 313/350/16-ц, № 159/5768/18, і за наслідками розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи будуть з`ясовані питання наявності підстав для відступлення чи, навпаки, від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених в раніше ухвалених рішеннях Верховного Суду у складі колегії суддів з цієї ж палати, а також наданий правовий висновок щодо порядку застосування положень ст. 33 Закону України "Про оренду землі" в частині регулювання ним питання поновлення договорів оренди, належного способу захисту порушеного права орендаря. Крім того, відповідач посилається на те, що в ухвалі від 03.06.2020 у справі № 313/350/16-ц Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду зазначив, що існує різний підхід до розуміння та тлумачення частини шостої ст. 33 Закону України "Про оренду землі" під час розгляду аналогічних справ, у зв`язку з чим Верховний Суд у складі колегії Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважає за необхідне відступити від наведеного висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Судової палати з розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.09.2018 у справі № 920/739/17.

Враховуючи зазначене, а також те, що позов у даній справі обґрунтовано, в тому числі, посиланням на вимоги ст. 33 Закону України "Про оренду землі", а на розгляді Великої Палати Верховного Суду знаходяться дві справи у подібних правовідносинах № 378/596/16-ц та №313/350/16-ц, відповідач просить зупинити провадження у справі № 183/6879/19 до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду судових рішень у подібних правовідносинах у справах № 378/596/16-ц та №313/350/16-ц.

Представник позивача в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання про зупинення провадження по справі, наполягав на тому, що це є способом затягування розгляду розумних строків розгляду справи

Одним із завдань та основних засад цивільного судочинства, визначеного ст.2 ЦПК України, є розумність строків розгляду справи.

Суд, вислухавши думку учасників справи, дійшов до наступного висновку,

У відповідності до п.10 ч.1 ст. 252 ЦПК України Суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках, у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (у іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

Так, судом встановлено, що Великою Палатою Верховного Суду прийнято до розгляду справи № 378/596/16-ц, №313/350/16-ц та №159/5756/18.

За наслідками розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи №378/596/16-ц будуть з`ясовані питання наявності підстав для відступлення, чи навпаки, від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених в раніше ухвалених рішення Верховного Суду у складі колегії суддів з цієї ж палати, а також наданий правовий висновок щодо порядку застосування положень статті 33 Закону України "Про оренду землі" в частині регулювання ним питання поновлення договорів оренди землі, належного способу захисту порушеного права орендаря.

В ухвалі від 03 червня 2020 року у справі 313/350/16-ц Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, зазначив, що існує різний підхід до розуміння та тлумачення частини шостої статті 33 Закону України "Про оренду землі" під час розгляду аналогічних справ, тому Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважає за необхідне відступити від наведеного висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Судової палати з розгляду справ щодо земельних відносинах та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10 вересня 2018 року у справі №920/739/17.

Відповідно до ухвали від 11 червня 2020 року у справі №159/5756/18 зазначено про те, що ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 червня 2019 року у справі №320/5724/17 (провадження №61-38117св18) справа з аналогічних підстав була передана на розгляд Великої Палати Верховного Суду з метою відступлення від правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду у складі Палати з розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 10 вересня 2018 року у справі №920/739/17.

Однак, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 01 квітня 2020 року у справі №320/5724/17 (провадження №14-385цс19), дійшовши висновку про закриття провадження у справі з підстав порушення правил юрисдикції, вважала, що питання застосування статті 33 Закону №161-ХIV, як і питання відступу від висновку, викладеного у постанові Судової палати з розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10 вересня 2018 року у справі №920/739/17, не можуть бути вирішені в межах справи №320/5724/17.

Одним із завдань та основних засад цивільного судочинства, визначеного ст.2 ЦПК України, є розумність строків розгляду справи.

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права (ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини").

Відповідно до ч. 4 суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 129 Конституції України однією із засад здійснення судочинства встановлено розумні строки розгляду справи судом.

Згідно статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, учасником якої є Україна, встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейським судом з прав людини у справах проти України.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України", рішення ЄСПЛ від 27.04.2000 у справі "Фрідлендер проти Франції"). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення ЄСПЛ від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").

У відповідності до п.6 ч.1 ст. 251 ЦПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі, у разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі.

При цьому суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

З урахуванням викладеного, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача та зупинення провадження у даній справі.

На підставі викладеного, керуючись ст. 251, ст. 260 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Відмовити представникові відповідача ОСОБА_2 - адвокатові Ямковому віктору Феофановичу у задоволенні заяви про зупинення провадження по справі позовом Фермерського господарства «Світанок» - ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Фермерського господарства «СКІФ», третя особа – приватний нотаріус Новомосковського районного нотаріального округу Дейнего Світлана Іванівна про визнання поновленим договору оренди, визнання недійсним договору оренди, до прийняття судових рішень Великою Палатою Верховного суду у справах № 378/596/16-ц, № 313/350/16-ц, № 159/5768/18.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Сорока О.В.