Рішення № 92603469, 30.10.2020, Турківський районний суд Львівської області

Справа № 458/832/20

2-а/458/19/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.10.2020 м. Турка

Турківський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Кшик О.І.

секретаря судового засідання Сисан С.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Турка у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Рівненській області про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,

встановив:

Позивач ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Процайло В.Я. звернувся до Турківського районного суду Львівської області з позовною заявою до Управління патрульної поліції в Рівненській області, в якій просить скасувати постанову поліцейського капрала 1 батальйону 3 роти Управління патрульної поліції у Рівненській області Йосипіва В.П., серії ЕАМ №3014589 по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.122 КУпАП, якою на нього накладене адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 510 грн та провадження у справі закрити на підставі ст. 247 КУпАП. Також просить стягнути з відповідача судові витрати у справі.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що 21.08.2020 року, керуючи транспортним засобом HYNDAI TUCSON д.н.з. НОМЕР_1 рухався по автодорозі М06 Київ - Чоп, рух здійснював в межах дозволеної швидкості. Рухаючись відрізком дороги в напрямку з м. Києва, безпосередньо перед в`їздом у населений пункт с. Користь здійснив випередження великогабаритного транспортного засобу (фури), який в цей момент рухався в попутному напрямку руху по правій смузі руху та, включивши сигнал світлового покажчика повороту праворуч знижував швидкість, відповідно він зрозумів, що вказаний великогабаритний транспортний засіб здійснює маневр повороту праворуч. Будь-яких дорожніх знаків, в тому числі дорожнього знаку 5.45 «початок населеного пункту», які б свідчили про початок населеного пункту та встановлювали обмеження швидкості руху він не бачив. Видимість знаку 5.45 «початок населеного пункту», який був розміщений праворуч автодороги (про розміщення знаку 5.45 Позивачу стало відомо пізніше) закривалася великогабаритним транспортним засобом, а дорожній знак 5.45 «початок населеного пункту» на роздільній смузі руху не дублювався, як цього вимагають правила дорожнього руху, що унеможливило йому отримати інформацію про те, що він проїжджає через населений пункт та відповідно наявні обмеження у швидкості.

Вважає, що оскаржувана постанова є незаконною та необґрунтованою, оскільки відсутність продубльованого дорожнього знаку вказує на неналежну організацію дорожнього руху, що в свою чергу не може бути підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху, в його діях відсутній склад правопорушення, а саме суб`єктивна сторона - умисел, відсутні належні та допустимі докази, які б підтверджували його вину та не дотримано процесуального порядку притягнення його до адміністративної відповідальності.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.09.2020 для розгляду справи визначено суддю Турківського районного суду Львівської області Кшик О.І.

Ухвалою суду від 04.09.2020 відкрито провадження у справі.

Представник відповідача у визначений судом строк подав відзив на позовну заяву, в якому позов не визнав, вказав на законність оскаржуваної постанови, надав письмові докази, зокрема фото-, відеофіксацію правопорушення.

Позивач подав відповідь на відзив, вказав на відсутність складу адміністративного правопорушення в своїх діях, через неналежну організацію дорожнього руху. Вказав на відсутність електронного підпису на наданих відповідачем доказах, відсутність оригіналу електронного доказу.

Розгляд справи проводиться судом на підставі наявних у справі матеріалів та поданих сторонами доказів.

Так, дослідивши матеріали адміністративної справи у їх сукупності та взаємозв`язку, суд встановив наступні обставини справи та відповідні до них правовідносини.

Як видно з постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАМ №3014589, яка винесена поліцейським капралом 1 батальйону 3 роти Управління патрульної поліції у Рівненській області Йосипів В.П., 21.08.2020 о 17:45:18 на автодорозі М06 Київ - Чоп 275 км. водій керував транспортним засобом Hyundai Tucson НОМЕР_1 , перевищивши встановлені обмеження швидкості руху більш як на 78км/год, а саме в населеному пункті с. Користь позначеному дорожнім знаком 5.45, 5.46 рухався зі швидкістю 128 км/год. Швидкість вимірювалася лазерним вимірювачем швидкості руху Trucam ТC001147 . Такими діями водій порушив п. 12.4 ПДР - перевищення водіями транспортних засобів в встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на 50 км/год., чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 122 КУпАП. На підставі наведеного, відповідачем визнано позивача винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП і накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 грн.

Вважаючи таке рішення суб`єкта владних повноважень протиправним та таким, що порушує його права, позивач ОСОБА_1 звернувся до суду за захистом порушених прав.

Вирішуючи спір суд виходить з наступного.

Відповідно до положень ч.1 ст. 8 Закону України «Про Національну поліцію» поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Згідно з п. 8 ч.1 ст. 23 вказаного вище Закону. поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Статтею 222 КУпАП визначено, що органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (статті 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частини перша, друга, третя і п`ята статті 122, статті 124-1 - 126.

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

У статті 258 КУпАП визначено випадки, коли протокол про адміністративне правопорушення не складається.

Зокрема, за приписами ч.2 ст. 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.

А згідно з положеннями ч. 4 ст. 258 КУпАП у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до п.12.4 ПДР України, у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.

Відповідно до ч.3 статті 122 КУпАП, перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на п`ятдесят кілометрів на годину, ненадання переваги в русі транспортним засобам аварійно-рятувальних служб, швидкої медичної допомоги, пожежної охорони, поліції, що рухаються з увімкненими спеціальними світловими або звуковими сигнальними пристроями, ненадання переваги маршрутним транспортним засобам, у тому числі порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів, а так само порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

З матеріалів справи суд встановив, що позивач допустив перевищення установленої швидкості руху транспортного засобу в населеному пункті.

Протокол про вчинення адміністративного правопорушення відповідно до вимог ч. 2 ст. 258 КУпАП не складався, а уповноважена посадова особа безпосередньо винесла постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАМ №3014589 від 21.08.2020, що відповідає вимогам ч. 4 ст. 258 КУпАП.

В оскаржуваній постанові вказано серійний номер і назву технічного засобу, яким здійснювалося вимірювання швидкості руху керованого позивачем автомобіля, а саме лазерний вимірювач швидкості Trucam ТC001147, яким зафіксовано, що позивач рухався транспортним засобом зі швидкістю 128 км/год.

Вказаний вище прилад - лазерний вимірювач швидкості, здійснює вимірювання процесу порушення швидкісного режиму, що дозволяє ідентифікувати транспортний засіб, номерний знак. Прилад автоматично визначає координати кожного вимірювання швидкості, розрізняє режими обмеження швидкості, встановлені для вантажних, легкових транспортних засобів, а також мотоциклів.

Для фіксації допустимих швидкісних режимів руху транспортних засобів на приладі встановлюється поріг допустимої швидкості руху. При цьому враховується похибка приладу ±2 км/год. Прилад дозволяє вимірювати швидкість на дистанціях від 15 м до 1200 м.

Відповідачем надано суду як доказ фотознімок з лазерного вимірювача швидкості Trucam ТC001147 та долучено відеозапис з нагрудної камери поліцейського, з яких достовірно встановлено, що автомобіль позивача рухався зі швидкістю 128 км/ год. в межах населеного пункту Користь, чітко видно номер та марка автомобіля "Hyundai Tucson", НОМЕР_1 , а також відображена дата 21.08.2020, час 17:45.

Щодо недотримання відповідачем вимог, щодо подання таких доказів без електронного підпису, то суд зазначає про те, що згідно з положеннями ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є, зокрема показання технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху.

Отже, зазначені вище показання технічних та автоматичних приладів є одними з доказів вчинення адміністративного правопорушення.

Як встановив суд, відповідач на підставі такого доказу як показання технічного приладу - лазерного вимірювача швидкості Trucam ТC001147 щодо зафіксованої швидкості руху, встановив у діях позивача склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП і такий доказ в розумінні КУпАП є належним і допустимим.

Подання ж такого доказу без електронного підпису відповідача в межах розгляду справи в порядку КАС України не спростовує факту вчиненого правопорушення позивачем з урахуванням, зокрема і того, що сам позивач не заперечує перевищення ним швидкості руху, за обставин, викладених в оскаржуваній постанові, та відповідно здобутих на підставі зазначеного доказу, а вказує лише на відсутність у своїх діях вини та порушений процесуальний порядок винесення постанови.

Доводи позивача в цій частині є суперечливими, а тому суд такі відхиляє.

Щодо тверджень позивача, що правопорушення допущене ним внаслідок неналежної організацію дорожнього руху, а саме через відсутність продубльованого дорожнього знаку 5.45 «Населений пункт» на крайній лівій смузі руху, та одночасного збігу з дорожньою обстановкою, за якої на сусідній смузі руху в паралельному його транспортному засобу напрямку рухався великогабаритний транспорт, який закрив видимість йому самого дорожнього знаку і він не побачив, що проїжджає в населеному пункті Користь, то оцінюючи такі суд виходить з наступного.

Так, на підтвердження наведеного, позивачем не надано суду жодних доказів як і не наведено правову норму, а судом такої не встановлено, яка б звільняла водіїв від відповідальності за порушення Правил дорожнього руху у разі встановлення знаків, їх дублювання тощо не у відповідності до вимог цих Правил або вимог ДСТУ 4100-2002 "Знаки дорожні. Загальні технічні умови. Правила застосування".

Окрім цього, під часу руху транспортного засобу в обов`язки водія не входить з`ясування законності встановлення дорожніх знаків та відповідність їх нормам ДСТУ.

Натомість, у відповідності до положень ст. 14 Закону України "Про дорожній рух" учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

У пункті 1.3 ПДР України зазначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Згідно з п. 1.5 ПДР України дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків.

Також, у відповідності до вимог п. 2.3 б) ПДР України, для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.

А відповідно до п.1.9 ПДР України особи, які порушують ці правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Окрім цього, суд наголошує на тому, що володіння і користування автомобілем, як джерелом підвищеної небезпеки, може потенційно завдати серйозної і навіть невідворотної шкоди. А тому, кожен, хто керує автомобілем повинен усвідомлювати всю відповідальність та неухильно дотримуватись правил дорожнього руху, а також розуміти, що як учасник дорожнього руху він перебуває під певним контролем, який покликаний забезпечити безпеку дорожнього руху, шляхом встановленого режиму регулювання.

Доводи позивача, що він не бачив дорожнього знаку, також не можуть бути підставою для звільнення від відповідальності за порушення ПДР, оскільки є наслідком взаємодії як об`єктивних явищ, так і суб`єктивних процесів (швидкість сприйняття та аналізу дорожньої обстановки, здатність уважно спостерігати за нею).

Так, відповідно до ч. 1 статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно зі ст. 10 КУпАП, адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Адміністративне правопорушення визнається вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити (стаття 11 КУпАП).

Склад адміністративного правопорушення складається з об`єкту; об`єктивної сторони; суб`єкту; та суб`єктивної сторони і для наявності складу адміністративного правопорушення та як наслідок самого порушення необхідна наявність всіх його складових.

Щодо суб`єктивної сторони адміністративного правопорушення, то така охоплює вину, мотив і мету поведінки правопорушника.

При цьому адміністративне правопорушення може бути вчинене як умисно, так і з необережності.

Твердження позивача про відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 122 КУпАП, через неналежну організацію дорожнього руху, те, що великогабаритний транспортний засіб закрив дорожній знак не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи, доказів цього суду не надано.

За встановлених обставин справи, покликання позивача на відсутність в його діях складу правопорушення, а саме його суб`єктивної сторони суд, хоча і не вважає способом уникнення відповідальності, однак розцінює їх як наслідок невірного сприйняття самим позивачем дорожньої обстановки, що склалась за обставин вчиненого адміністративного правопорушення та оцінки його власних дій в такій обстановці.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.

Також, відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, саме відповідач у справі зобов`язаний довести правомірність свого рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, та, зокрема, довести факт вчинення позивачем порушення ПДР України відповідними доказами.

Повно і всебічно дослідивши матеріали справи, встановивши дійсні обставини, оцінивши доводи та заперечення сторін, суд дійшов висновку, що відповідачем правомірно визнано позивача винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП, на підставі достатніх та належних доказів у розумінні ст. 251 КУпАП.

Розгляд справи поліцейським капралом 1 батальйону 3 роти Управління патрульної поліції у Рівненській області Йосипів В.П. проведено без порушення процесуального порядку притягнення до адміністративної відповідальності позивача. Зокрема, наявності заяв, скарг позивача на дії працівника поліції судом не встановлено.

Оскаржувана позивачем постанова винесена уповноваженою особою з дотриманням вимог ст. 280, 283 КУпАП, за своєю формою і змістом відповідає нормам чинного законодавства, адміністративне стягнення накладено на позивача в межах санкції, передбаченої частиною 3 статті 122 КУпАП.

Отже, приймаючи оскаржувану постанову відповідач діяв обґрунтовано, на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

За таких обставин суд вважає, що докази порушення відповідачем процедури винесення постанови про накладання адміністративного стягнення відсутні, а приймаючи до уваги те, що дотримання ПДР України є невід`ємною частиною організації процесу дорожнього руху з метою створення безпеки для інших учасників дорожнього руху, уникнення дорожньо-транспортних пригод та їх наслідків, а також зважаючи на подані стороною відповідача докази, суд приходить до переконання, що в діях ОСОБА_1 є склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП.

За таких обставин, відповідачем правомірно притягнуто позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 122 КУпАП, а відтак заявлений позов є безпідставним та необґрунтованим, через що не підлягає до задоволення.

Згідно з положеннями ст. 139 КАС України підстав для розподілу судових витрат у цій справі немає.

Керуючись ст. 2, 72-77, 245, 246, 250, 286, КАС України, ст. 122, 245, 247, 280, 286, 289, 293 КУпАП, суд

вирішив:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Рівненській області про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Рішення суду складено 30.10.2020.

Позивач: ОСОБА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Відповідач: Управління патрульної поліції в Рівненській області, юридична адреса: вул. Степана Бандери, 14а, м. Рівне, код ЄДРПОУ 40108646.

Суддя О.І. Кшик