Ухвала суду № 92546433, 30.10.2020, Турківський районний суд Львівської області

Справа № 759/5079/20

2-з/458/2/2020

УХВАЛA

про забезпечення позову

30.10.2020 м. Турка

Суддя Турківського районного суду Львівської області Кшик О.І., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову,

встановив:

02.07.2020 до Турківського районного суду Львівської області надійшла справа № 759/5079/20 за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства "Веставтобуд", ОСОБА_2 , третя особа: Регіональний сервісний центр МВС у Львівській області про визнання права власності на автомобіль, витребування майна з чужого незаконного володіння, яка передана за підсудністю згідно ухвали Святошинського районного суду м. Києва від 25.03.2020.

Ухвалою суду від 03.09.2020 відкрито провадження у справі, ухвалено проводити розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

27.10.2020 позивач подав до суду заяву про забезпечення позову, в якій просить суд забезпечити позов, шляхом накладення арешту на транспортний засіб Mercedes Benz Sprinter 513, 2014 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , належний ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , проживає за адресою АДРЕСА_1 .

Заява обґрунтована тим, що позивач звернувся до суду з позовом про визнання права власності на автомобіль, витребування з чужого незаконного володіння транспортного засобу Mercedes Benz Sprinter 513, 2014 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , відчуженого приватним підприємством "Веставтобуд" ОСОБА_2 відповідно до договору купівлі-продажу транспортного засобу №86-08 від 28.08.2019 року. Пізніше 26.08.2020 ОСОБА_2 продав спірний транспортний засіб ОСОБА_3 , тим самим створив умови, що можуть утруднити чи взагалі зробити неможливим виконання рішення суду по даній цивільній справі.

Відповідно до ч.1 ст.153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

З урахуванням наведеного, сторони в судове засідання не викликались, оскільки суд прийшов до висновку про розгляд вказаної заяви за їх відсутності у відповідності до положень ч. 1 ст. 153 ЦПК України.

При цьому, фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів не здійснювалось відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ст. 151 ЦПК України, суд на прохання осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову. У заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: причини, у зв`язку з якими потрібно забезпечити позов, вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтування його необхідності, інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Відповідно до положень ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Отже, забезпечення позову - це сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо існує ймовірність невиконання судового рішення у майбутньому або виникнення складнощів під час його виконання.

Тобто, вжиття заходів забезпечення позову є заходом забезпечення в майбутньому виконання судового рішення.

Під час вирішення питання щодо наявності підстав для забезпечення позову суд повинен врахувати обґрунтованість заявленого клопотання, пов`язаність заходів забезпечення позову з предметом позову, співмірність заходів забезпечення із заявленими вимогами, а також необхідність запобігти порушенню прав третіх осіб в зв`язку з вжиттям судом заходів забезпечення позову.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст.150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Відтак, вказаний вид забезпечення позову можливий лише за умови, що майно та (або) грошові кошти належать відповідачеві.

Як видно з наданої ОСОБА_1 копії договору купівлі-продажу транспортного засобу від 26.08.2020, на час розгляду заяви про забезпечення позову власником транспортного засобу Mercedes Benz Sprinter 513, 2014 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 є ОСОБА_3 .

Отже, майно, про накладення арешту на яке просить заявник, не належить відповідачу у справі ОСОБА_2 .

Відповідно до п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи абро фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

З урахуванням викладеного, суд дійшов переконання, що відсутні правові підстави, передбачені п.1 ч.1 ст.150 ЦПК України для накладення арешту на майно, оскільки таке не належить відповідачеві.

Водночас, за умови вжиття такого виду заходу забезпечення позову, можуть бути порушені права та законні інтереси нового законного власника майна, що за встановлених обставин не виправдовує такий ступінь втручання у його право власності.

Відтак, суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні заяви про забезпечення позову.

На підставі наведеного та керуючись ст. 149 - 153, 260-261 ЦПК України,

ухвалив:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її підписання.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Повний текст ухвали складено та підписано 30.10.2020.

Суддя О.І.Кшик