Рішення № 92588976, 02.11.2020, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

02 листопада 2020 року Справа № 280/5323/20 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сіпаки А.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 (місце проживання/перебування: АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 )

до Головного управління ДПС в Запорізькій області (пр. Соборний, буд. 166, м.Запоріжжя, 69107, код ЄДРПОУ 43143945)

про визнання дій протиправними та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки),

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – позивач) звернулась до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління ДПС в Запорізькій області (далі – відповідач), в якому позивач просить суд: визнати протиправними дії відповідача щодо нарахування недоїмки зі сплати ЄСВ у розмірі 10086,12 грн., порушення порядку проведення процедури узгодження вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-93746-52-У від 19.02.2020 у розмірі 10086,12 грн., подання вимоги до виконавчої служби як виконавчого документа та відмови відкликати виконавчий лист у зв`язку зі зміною раніше визначеної суми боргу; скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-93746-52-У від 19.02.2020 у розмірі 10086,12 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає про те, що 07.04.2020 їй стало відомо, що відносно неї державним виконавцем Розівського районного відділу Державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України відкрито виконавче провадження № 61751416. Виконавчим документом є вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ф-93746-52-У від 19.02.2020, видана відповідачем. Позивач вважає, що дії відповідача по нарахуванню недоїмки зі сплати ЄСВ у розмірі 10086,12 грн., не направленню для узгодження вимоги про сплату недоїмки за відомим відповідачу місцем проживання позивача, подання до виконавчої служби неузгодженої вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-93746-52-У протиправними оскільки, з 13.12.2017 позивач зупинила здійснення діяльності самозайнятої особи (адвокатської діяльності) у зв`язку перемогою у конкурсі на зайняття посади державної служби. У січні 2018 року звернулась до Розівського відділення Пологівської ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області з заявою про зняття її з обліку як самозайнятої особи, та подала заяви за формами № 8-ОПП та № 7-ЄСВ. До зазначених заяв нею було додано витяг з ЄРАУ щодо зупинення адвокатської діяльності, податкову декларацію про майновий стан і доходи з позначкою «ліквідаційна», звіт з ЄСВ за 2017 рік (з нульовими показниками щодо доходів і нарахованих зобов`язань), заяву щодо проведення перевірки та заяву про звільнення її від сплати ЄСВ за 2017 рік як особи, яка перебуває на обліку в зоні АТО (на підставі п. 9-4 Прикінцевих та перехідних положень закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» в редакції на 01.01.2018). Відповідно до цього пункту, платники єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводилася антитерористична операція, звільняються від виконання своїх обов`язків щодо сплати ЄСВ, на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану. Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов`язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються. Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу.

Ухвалою суду від 25.08.2020 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження. Сторонам повідомлено про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні) у судовому засіданні 17.09.2020. Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.

17.09.2020 представником відповідача подано відзив на позовну заяву (вх.№43503), в якому зазначає, що позивачем було подано заяву про припинення до Розівського відділення з запізненням, тому відбулося автоматичне нарахування ДПС України. Під час розгляду звернень були відкориговані нарахування за січень - лютий 2018 року у сумі 1638,12 грн. та приведено у відповідність картку платника, згідно якої борг по єдиному внеску становить 8448,00 грн. Згідно даних ЄДР адресою реєстрації позивача зазначено: АДРЕСА_2 - що є територією проведення АТО. Ця ж адреса зазначена як адреса офісу (робочого місця). 19.02.2020 року в автоматичному режимі було сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-93746-52, яка була направлена на єдину відому адресу боржника, яка не є територією АТО та яка зазначена у позивача реєстраційних даних відповідно до даних Державного реєстру фізичних осіб: 70300 Запорізька область, смт. Розівка, вул. Шевченка, б.51. Будь-яка інша інформація щодо зміни реєстраційних даних в Державному реєстрі фізичних осіб позивачем до контролюючих органів не подавалась. Стосовно тверджень позивача про зняття з обліку у контролюючому органі, на підставі отриманої інформації Пологівським управлінням ГУ ДФС у Запорізькій області 15.02.2018 розпочато процедуру зняття позивача з обліку. Проте, позивачем те виконані вимоги законодавства при припиненні незалежної професійної діяльності фізичною особою. З урахуванням наведеного, керуючись просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

Згідно ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Статтею 258 КАС України передбачено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до п. 10 ч.1 ст. 4 КАС України, письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 4 ст. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Отже, відповідно до вищевказаних приписів КАС України, справу розглянуто судом в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у межах строку, встановленого ст. 258 КАС України.

Суд, розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наступне.

За інформацією Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що ОСОБА_1 зареєстрована 07.03.2003 року, дата запису 16.01.2006 року, номер запису в ЄДР 2266017000001998311.

З матеріалів справи судом встановлено, що ОСОБА_1 є самозайнятою фізичною особою, яка провадила незалежну професійну діяльність адвоката (свідоцтво на право заняття адвокатською діяльністю № 3810 видане 16.02.2011 року на підставі рішення Донецької обласної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 16.02.2011 року №26).

29.01.2013 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань внесено запис №22730060005031659 про припинення за власним рішенням підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 .

Згідно з відомостями Єдиного реєстру адвокатів України право на заняття адвокатською діяльністю зупинено згідно п.1 ч.1 ст.31 ЗУ "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" з 13.12.2017 на підставі заяви адвоката.

Відповідно до довідки від 30.08.2018 року № 0000607271 про взяття на обік внутрішньо переміщеної особи, позивач є внутрішньо переміщеною особою та проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

19.02.2020 відповідачем сформовано спірну вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-93746-52, відповідно до якої позивача зобов`язано сплатити суму боргу зі сплати ЄСВ у розмірі 10086,12 грн. Сума боргу сформована станом на 31.01.2020.

Як зазначено у позовній заяві, позивач дізналась про існування вимоги після відкриття виконавчого провадження.

Не погодившись з вимогою, позивач звернулась до суду за її оскарженням.

Враховуючи, положення п. 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України, в редакції, що діяла на момент ознайомлення позивача із спірною вимогою, щодо продовження на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), зокрема, визначених статтею 122 цього Кодексу, строків звернення до адміністративного суду, строк звернення до суду з даним позовом позивачем не пропущено.

Вирішуючи адміністративний спір по суті суд зазначає таке.

Відповідно до статті 67 Конституції Україникожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно з підпунктом14.1.226 пункту14.1статті 14 Податкового кодексу України самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем (за виключенням випадку, передбаченого пунктом 65.9 статті 65 цього Кодексу) та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, врегульовані Законом України від 08.07.2010 № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування»(далі - Закон № 2464-VI).

Статтею 2 Закону № 2464-VIвизначено, що дія цьогоЗаконупоширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цимЗаконом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Згідно з пунктом 2 частини першоїстатті 1 Закону № 2464-VIєдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 4 Закону № 2464-VІ платниками єдиного внеску є особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

Відповідно до підпункту 2 пункту 1статті 7 Закону № 2464-VІєдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першоїстатті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

Водночас, перелік платників та особливості сплати єдиного внеску в залежності від категорії унормовано статтею 4 Закону № 2464-VІ.

Так, особи, які провадять в тому числі адвокатську діяльність та отримують дохід від цієї діяльності, віднесені згідно з пунктом 5 частини 1статті 4 Закону № 2464-VІдо платників єдиного внеску.

Отже, необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, незалежної професійної адвокатської діяльності та отримання доходу від такої діяльності.

При цьому, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю лише посвідчує право адвоката на здійснення професійної діяльності, однак не є підставою та доказом здійснення адвокатської діяльності.

Питання зайняття адвокатською діяльністю регулюютьсяЗаконом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»(далі - Закон № 5076-VI), згідно зі статтею 13 якого, адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою. Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, може відкривати рахунки в банках, мати печатку, штампи, бланки (у тому числі ордера) із зазначенням свого прізвища, імені та по батькові, номера і дати видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 31 вказаного Закону, право на заняття адвокатською діяльністю зупиняється у разі подання адвокатом заяви про зупинення адвокатської діяльності. Право на заняття адвокатською діяльністю зупиняється: з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, - з дня подання раді адвокатів регіону за адресою робочого місця адвоката відповідної заяви адвоката (п. 1 частини третьої статті 31 Закону).

Положеннями статті 32 цього Закону встановлено підстави, за наявності яких припиняється право на заняття адвокатською діяльністю шляхом анулювання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Виходячи зі змісту частин 5, 6 статті 31 Закону № 5076-VI, протягом строку зупинення права на заняття адвокатською діяльністю адвокат не має права її здійснювати. Такий адвокат також не може брати участь у роботі органів адвокатського самоврядування, крім випадків, коли таке право зупинено у зв`язку з призначенням особи на посаду до органу державної влади з`їздом адвокатів України. Відомості про зупинення права на заняття адвокатською діяльністю вносяться до Єдиного реєстру адвокатів України.

Рада адвокатів України забезпечує ведення Єдиного реєстру адвокатів України з метою збирання, зберігання, обліку та надання достовірної інформації про чисельність і персональний склад адвокатів України, адвокатів іноземних держав, які відповідно до цьогоЗакону набули права на заняття адвокатською діяльністю в Україні, про обрані адвокатами організаційні форми адвокатської діяльності. Внесення відомостей до Єдиного реєстру адвокатів України здійснюється радами адвокатів регіонів та Радою адвокатів України (частина перша статті 17 Закону № 5076-VI).

Отже, правовим наслідком зупинення права на заняття адвокатською діяльністю є неможливість заняття адвокатською діяльністю на певний строк, у той час як наслідком припинення права на заняття адвокатською діяльністю є неможливість її подальшого здійснення взагалі, у зв`язку з чим анулюється свідоцтво на заняття адвокатською діяльністю.

З огляду на зазначене, законодавець розрізняє зупинення та припинення права на заняття адвокатською діяльністю, а тому зазначені обставини вказують на те, що поняття «зупинення» та «припинення» адвокатської діяльності мають різну юридичну природу, та, відповідно, не є тотожними, з огляду на різний процедурний характер та особливості застосування, як наслідок суд дійшов висновку, що дія положень Порядку обліку платників єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.11.2014 №1162, які регулюють особливості саме припинення незалежної професійної діяльності з відповідними зобов`язаннями, не може бути розповсюджено на спірні відносини щодо зупинення адвокатської діяльності.

Як свідчить витяг з Єдиного реєстру адвокатів України, право позивача на зайняття адвокатською діяльністю зупинено з 13.12.2017 на підставі заяви позивача.

Таким чином позивач із 13.12.2017 не здійснював адвокатської діяльності та не отримував доходу від такої діяльності, оскільки не мав усіх визначених законом підстав для здійснення адвокатської діяльності, що свідчить про відсутність обов`язку сплати єдиного внеску у нього як самозайнятої особи в розумінні законодавства про зайнятість населення.

Аналогічна думка викладена у постанові Верховного Суду від 05.11.2018 у адміністративній справі № 820/1538/17.

При цьому суд зазначає, що свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю ОСОБА_1 № 3810 видане 16.02.2011 лише посвідчує його видачу та право адвоката на здійснення професійної діяльності, однак не є доказом здійснення адвокатської діяльності станом на період, за який були винесені оскаржувані вимоги.

Аналіз встановлених судом обставин за результатом дослідження доказів в матеріалах справи дає підстави для висновку, що позивач не здійснював адвокатської діяльності та на дату винесення оскаржуваних вимог та не отримував доходу від такої діяльності, оскільки не мав усіх визначених законом підстав та повноважень для здійснення адвокатської діяльності, що свідчить про відсутність обов`язку сплати єдиного внеску у нього як самозайнятої особи в розумінні чинного законодавства.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно із ч. 2 ст. 5 КАС України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Обираючи спосіб захисту порушеного права, слід врахувати положення статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Отже, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що належним способом захисту порушеного права позивача буде визнання дій відповідача протиправними щодо нарахування позивачу недоїмки зі сплати єдиного соціального внеску у розмірі 10086,12 грн. та визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-93746-52-У від 19.02.2020 року.

У відповідності до п. 1, 3 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих доказів, суд за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

На підставі ст. 139 КАС України суд вважає також за необхідне присудити на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізькій області судові витрати у розмірі 840,80 грн.

Керуючись ст.ст. 6, 12, 72, 77, 90, 139, 246, 255,295,297 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 (місце проживання/перебування: АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС в Запорізькій області (пр. Соборний, буд. 166, м.Запоріжжя, 69107, код ЄДРПОУ 43143945) про визнання дій протиправними та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), - задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління ДПС в Запорізькій області щодо нарахування ОСОБА_1 недоїмки зі сплати єдиного соціального внеску у розмірі 10086,12 грн.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Запорізькій області про сплату боргу (недоїмки) № Ф-93746-52-У від 19.02.2020 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізькій області (пр. Соборний, буд. 166, м.Запоріжжя, 69107, код ЄДРПОУ 43143945) на користь ОСОБА_1 (місце проживання/перебування: АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відповідно до п.п. 15.5 п. 15 ч. 1 Перехідних положень КАС України рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 02.11.2020.

Суддя А.В. Сіпака