Рішення № 92588820, 30.10.2020, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

30 жовтня 2020 року м. Ужгород№ 260/2956/20 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Дору Ю.Ю..

за участі:

секретаря судового засідання – Завидняк А.В.,

позивача – ОСОБА_1 ,

представника позивача – Білоцерковець Ю.С.,

представника відповідача – Палко Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області про визнання дій протиправними, скасування наказу та поновлення на посаді, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) звернувся через уповноваженого представника – ОСОБА_2 до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області (88000, Закарпатська область, м.Ужгород, вул.Волошина, буд.52, код ЄДРПОУ 39393632), в якій просить:

- Визнати протиправними - такими, що не відповідають частині 3 статті 49-2 КЗпП України, дії відповідача, щодо ненадання одночасно з попередженням про звільнення пропозиції про зайняття рівнозначної посади.

- Визнати протиправним та скасувати наказ Головного Управління ДФС у Закарпатській області від 19серпня 2020 року за №73-о. про призначення ОСОБА_1 на посаду оперуповноваженого оперативно-технічного сектору управління оперативної підтримки Головного управління ДФС у Закарпатській області.

- Зобов`язати відповідача призначити ОСОБА_1 на рівнозначну на момент попередження про вивільнення посаду, або посаду, що відповідатиме грошовому забезпеченню попередньо зайнятій посаді.

- Стягнути з Головного Управління ДФС у Закарпатській області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення з 29 липня 2020 року.

- Рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення середнього заробітку у межах суми стягнення за один місяць допустити до негайного виконання.

19 жовтня 2020 року представником позивача подано заяву про уточнення позовних вимог, згідно якої позивач просив суд розглядати даний адміністративний позов в остаточній редакції, а саме:

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного Управління ДФС у Закарпатській області від 13 серпня 2020 року за №73-о. про призначення ОСОБА_1 на посаду оперуповноваженого оперативно-технічного сектору управління оперативної підтримки Головного управління ДФС у Закарпатській області.

Зобов`язати відповідача призначити ОСОБА_1 на рівнозначну на момент попередження про вивільнення посаду, або посаду, що відповідатиме грошовому забезпеченню попередньо зайнятій посаді.

Стягнути з Головного Управління ДФС у Закарпатській області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення з 29 липня 2020 року.

Рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення середнього заробітку у межах суми стягнення за один місяць допустити до негайного виконання.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідно до постанови КМУ від 18.12.2018 року №1200 «Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби», постанови КМУ від 25.09.2019 року №846 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів КМУ», наказу ДФС України, від 30.03.2020 року №39 «Про введення в дію структури головних управлінь ДФС в областях та м. Києві» зі змінами, внесеними наказом ДФС України від 02.04.2020 №46 «Про внесення змін до наказу ДФС від 30.03.2020 року №39», наказу ГУ ДФС у Закарпатській області від 07.05.2020 року №32, «Про введення в дію Організаційної структури та штатного розпису ГУ ДФС на 2020 рік» позивача попереджено про наступне можливе звільнення із займаної посади згідно пункту 64 підпункту «г» (через скорочення штатів). Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою KM Української РСР від 29.07.1991 року №114.

Згідно вищевказаної постанови Кабінету Міністрів України посаду позивача (перший заступник начальника оперативного управління ГУ ДФС у Закарпатській області) було ліквідовано реорганізаційними заходами. 01.06.2020 року позивачу було вручено попередження про наступне вивільнення без пропозицій вакантних посад передбачених чинним законодавством. 27.07.2020 року позивачу було запропоновано можливість призначення на наявні вакантні посади в Головному правлінні ДФС у Закарпатській області серед яких відсутні рівнозначні посади.

Згідно роз`яснення НАДС (лист від 06.02.2020 № 84 р/з) визначено, що рівнозначна посада — це посада державної служби, що належить до однієї підкатегорії посад державної служби з урахуванням рівнів державних органів (ст. 2 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 року). 29.07.2020 року ОСОБА_1 було вимушено прийнято пропозицію на зайняття іншої посади. 12 серпня 2020 року наказом за №71-о ОСОБА_1 звільнено з посади першого заступника начальника оперативного управління Головного управління ДФС у Закарпатській області та зараховано у розпорядження Головного управління ДФС у Закарпатській області. Наказом №73-0 від 19 серпня 2020 року ОСОБА_1 з 07.08.2020 року призначено на посаду старшого оперуповноваженого оперативно-технічного сектору управління оперативної підтримки Головного управління ДФС у Закарпатській області, з посадовим окладом у розмірі 5360 гривень. Дії відповідача які виразились у затримці пропозиції про призначення на вакантні посади позивач вважає протиправними та такими, що порушують його конституційне право на працю, у зв`язку із чим останній звернувся до суду за захистом свого, як він вважає порушеного права.

Позивач та його представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали з підстав викладених у позовній заяві та просили суд даний адміністративний позов задовольнити повністю з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог.

Представник відповідача проти задоволення даного адміністративного позову заперечив з підстав викладених у відзиві на позовну заяву, при цьому додатково пояснивши, що відповідно до нового штатного розпису на 2020 рік Головного управління ДФС у Закарпатській області, затв. в.о.Голови ДФС від 07.05.2020 року, Оперативне управління Головного управління ДФС у Закарпатській області було виведено із організаційної структури та утворені нові структурні підрозділи з іншими завданнями, функціями та підпорядкуванням - Управління оперативно-розшукової діяльності, Управління оперативної підтримки, Слідче управління. Крім цього, посади першого заступника начальника управління в новому штатному розписі ГУ ДФС у Закарпатській області від 07.05.2020 року взагалі не було. Крім цього, представник відповідача також зазначив, що безпідставними є посилання позивача на листи-роз`яснення НАДС щодо рівнозначності посад, оскільки вказані роз`яснення стосуються норм Закону України «Про державну службу, однак позивач не був державним службовцем, оскільки не приймався на роботу як державний службовець, не приймав Присягу державного службовця, не проходив державну службу та не звільнявся із державної служби, як це визначено в Законі України «Про державну службу». В даному випадку, спірні правовідносини врегульовані нормами Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 року №114., яке окремо регулює порядок призначення, проходження, переміщення, звільнення із служби такої категорії осіб, як позивач. Також, безпідставним є посилання позивача на норми ч.1 ст.235 КЗпП України, оскільки в даному випадку не мали місце факти ні звільнення без законної підстави, ні переведення на іншу роботу, а має місце факт призначення позивача за його згодою на іншу посаду, в іншу організаційну структуру установи та іншим роботодавцем, у зв`язку із чим позовні вимоги є безпідставними, необґрунтованими, а тому такими, що задоволенню не підлягають.

Об`єктивно дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, повно і всебічно встановивши обставини даної справи, суд приходить до наступних висновків.

Як встановлено судом в ході судового розгляду та вбачається із матеріалів справи, відповідно до постанови КМУ від 18.12.2018 року №1200 «Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби», постанови КМУ від 25.09.2019 року №846 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів КМУ», наказу ДФС України, від 30.03.2020 року №39 «Про введення в дію структури головних управлінь ДФС в областях та м. Києві» зі змінами, внесеними наказом ДФС України від 02.04.2020 №46 «Про внесення змін до наказу ДФС від 30.03.2020 року №39», наказу ГУ ДФС у Закарпатській області від 07.05.2020 року №32, «Про введення в дію Організаційної структури та штатного розпису ГУ ДФС на 2020 рік» позивача попереджено про наступне можливе звільнення із займаної посади згідно пункту 64 підпункту «г» (через скорочення штатів).

Згідно вищевказаної постанови Кабінету Міністрів України посаду позивача (перший заступник начальника оперативного управління ГУ ДФС у Закарпатській області) було ліквідовано реорганізаційними заходами.

01.06.2020 року позивачу було вручено попередження про наступне вивільнення без пропозицій вакантних посад передбачених чинним законодавством (а.с.11).

27.07.2020 року позивачу було запропоновано можливість призначення на наявні вакантні посади в Головному правлінні ДФС у Закарпатській області серед яких відсутні рівнозначні посади (а.с.10).

29.07.2020 року ОСОБА_1 було прийнято пропозицію на зайняття іншої посади про що подано ним особисто відповідний рапорт (а.с.63).

12 серпня 2020 року наказом за №71-о ОСОБА_1 звільнено з посади першого заступника начальника оперативного управління Головного управління ДФС у Закарпатській області та зараховано у розпорядження Головного управління ДФС у Закарпатській області(а.с.12).

Наказом №73-0 від 19 серпня 2020 року ОСОБА_1 з 07.08.2020 року призначено на посаду старшого оперуповноваженого оперативно-технічного сектору управління оперативної підтримки Головного управління ДФС у Закарпатській області, з посадовим окладом у розмірі 5360 гривень(а.с.18). Вважаючи вказані дії протиправними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд виходить з наступного.

Частиною 2 статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Відповідно до пункту 353.1 статті 353 Податкового кодексу України, особи начальницького і рядового складу податкової міліції проходять службу у порядку, встановленому законодавством для осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ.

Порядок та умови проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ регламентується Положенням № 114, згідно з пунктом 8 якого дострокове звільнення зі служби осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу, які не досягли граничного віку перебування на службі в органах внутрішніх справ, провадиться, зокрема у зв`язку зі скороченням штатів - у разі відсутності можливості використання на службі.

Пунктом 64 "г" Положення № 114 обумовлено, що особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) через скорочення штатів - при відсутності можливості подальшого використання на службі.

Пунктом 10 Положення № 114 встановлено, що особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ користуються всіма соціально-економічними, політичними та особистими правами і свободами, виконують усі обов`язки громадян, передбачені Конституцією та іншими законодавчими актами, а їх права, обов`язки і відповідальність, що випливають з умов служби, визначаються законодавством, Присягою, статутами органів внутрішніх справ і цим Положенням.

Суд зазначає, що під час вирішення адміністративних спорів із публічної служби пріоритетними для застосування є норми спеціальних законів, а в питаннях, не врегульованих спеціальним законодавством, підлягають застосуванню норми трудового законодавства.

Відповідно до статті 3 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Згідно статті 4 КЗпП України законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Отже, до спірних правовідносин щодо звільнення працівників податкової міліції через скорочення штату, на переконання суду, мають застосовуватись норми Кодексу законів про працю України.

Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Загальні підстави звільнення працівників визначені КЗпП України.

За змістом статті 40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку, зокрема, змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємств, установ, організацій, скорочення численності або штату працівників (пункт 1).

Звільнення з цих підстав допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації.

Відповідно до статті 42 КЗпП України, при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

Приписами частин 1 та 3 статті 49-2 КЗпП України обумовлено, що про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

Виходячи з положень статті 40 КЗпП України, розірвання трудового договору можливе як при ліквідації підприємства, установи, організації, так і при скороченні чисельності або штату працівників.

За змістом пп. "г" пункту 64 Положення № 114 звільнення у зв`язку із скороченням штатів допускається лише при відсутності можливості подальшого використання на службі. При цьому, з урахуванням приписів статті 49-2 КЗпП України власник або уповноважений ним орган одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці зобов`язаний запропонувати працівнику всі наявні вакантні посади, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації.

Як вже зазначалось судом вище, в період дії попередження про наступне вивільнення позивача (27.07.2020 року), начальником Головного управління О.О.Петріченко та Головою комісії з реорганізації Головного управління ДФС у Закарпатській області І.Вербицьким в межах компетенції позивачу було запропоновано обійняти одну із всіх наявних в штатному розписі Головного управління ДФС у Закарпатській області вакантних посад атестованого складу податкової міліції Головного управління ДФС у Закарпатській області, з яким позивач ознайомився 29.07.2020 року та в якому зазначив про «вимушену» згоду на призначення на посаду старшого оперуповноваженого оперативно-технічпого відділу управління оперативної підтримки ГУ ДФС у Закарпатській області. В цей же день, 29.07.2020 року позивачем було подано рапорт на ім`я В.о. Голови ДФС України Солодченка С.В. про зарахування його у розпорядження ГУ ДФС у Закарпатській області у зв`язку із запропонуванням йому посади старшого оперуповноваженого оперативно-технічного відділу управління оперативної підтримки ГУ ДФС у Закарпатській області.

Також, 29.07.2020 року позивач подав рапорт на ім`я начальника Головного управління ДФС у ОСОБА_3 про призначення його на посаду старшого оперуповноваженого оперативно-техиічного відділу управління оперативної підтримки ГУ ДФС у Закарпатській області.

Наказом Державної фіскальної служби України від 12.08.2020 року №1145-0 «Про звільнення з посади та зарахування у розпорядження ОСОБА_1 », підписаним в.о.Голови ОСОБА_4 , позивача зараховано у розпорядження Головного управління ДФС у Закарпатській області, звільнивши з посади першого заступника начальника оперативного управління Головного управління ДФС у Закарпатській області. Вказаний наказ був оголошений наказом Головного управління ДФС у Закарпатській області від 13.08.2020 року №71-о «Про оголошення наказів Державної фіскальної служби України від 12.08.2020 року №1143-о та №1145-0».

Після вжиття наведених заходів ДФС України, на підставі рапорту ОСОБА_1 та протоколу засідання атестаційної комісії по роботі з працівниками податкової міліції ГУ ДФС у Закарпатській області від 29.07.2020 року, а також враховуючи те, що позивачем не було відізвано свою згоду щодо призначення на посаду старшого оперуповноваженого оперативно - технічного відділу управління оперативної підтримки ГУ ДФС у Закарпатській області, наказом Головного управління ДФС у Закарпатській області від 19.08.2020 року №73-о «Про призначення ОСОБА_1 » позивача постановлено призначити на вказану посаду 07 вересня 2020 року, з яким останній ознайомився під розписку 02.09.2020 року(а.с.65).

Із 07 вересня 2020 року Позивач фактично приступив до виконання службових обов`язків та працює на посаді старшого оперуповноваженого оперативно-технічного відділу управління оперативної підтримки ГУ ДФС у Закарпатській області по день розгляду справи в суді.

Крім цього, суд також звертає увагу позивача і на те, що як зазначено вище, відповідно до нового Штатного розпису на 2020 рік Головного управління ДФС у Закарпатській області, затв. в.о.Голови ДФС від 07.05.2020 року, Оперативне управління Головного управління ДФС у Закарпатській області було виведено із організаційної структури та утворені нові структурні підрозділи з іншими завданнями, функціями та підпорядкуванням - Управління оперативно-розшукової діяльності, Управління оперативної підтримки, Слідче управління. Крім цього, посади першого заступника начальника управління в новому штатному розписі ГУ ДФС у Закарпатській області від 07.05.2020 року взагалі не було.

Разом з тим, безпідставними є також посилання позивача в адміністративному позові на листи-роз`яснення НАДС щодо рівнозначності посад, оскільки вказані роз`яснення стосуються норм Закону України «Про державну службу», проте позивач не був державним службовцем, оскільки не приймався на роботу як державний службовець, не приймав Присягу державного службовця, не проходив державну службу та не звільнявся із державної служби, як це визначено в Законі України «Про державну службу».

В даному випадку, спірні правовідносини врегульовані нормами Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 року №114., яке окремо регулює порядок призиачення/проходження/переміщення/ звільнення із служби такої категорії осіб, як позивач.

Аналогічна правова позиція викладена у рішенні Конституційного Суду України від 07.05.2002р. №8-рп/202 у справі за конституційним поданням Президента України щодо офіційного тлумачення положень частин другої, третьої статті 124 Конституції України (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб) правове регулювання Конституцією України та спеціальними законами України статусу, посадових осіб, що за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовані спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Також, безпідставним є посилання позивача на норми ч.1 ст.235 КЗпП України, оскільки в даному випадку не мали місце факти ні звільнення без законної підстави, ні переведення на іншу роботу, а має місце призначення позивача за його згодою на іншу посаду, в іншу організаційну структуру установи та іншим роботодавцем.

Так, ч.2 ст.2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних справах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до вимог ч.2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Узагальнюючи вищевикладене, суд приходить до переконливого висновку, що попередження та призначення позивача на посаду старшого оперуповноваженого оперативно-технічного відділу управління оперативної підтримки ГУ ДФС у Закарпатській області, Головним управлінням ДФС у Закарпатській області було проведено відповідно до відомчих нормативних актів, в межах та у спосіб визначений Кодексом законів про працю України та Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затверджених постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29.07.1991 року №114 (зі змінами), а тому відповідач діяв в межах та спосіб встановлений чинним законодавством, а тому правових підстав для задоволення даного адміністративного позову немає, а отже в даному випадку відповідачем виконано обов`язок покладений на нього згідно ч.2 ст.77 КАС України.

Окрім того, відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Зважаючи на те, що суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог, підстави для вирішення питання щодо відшкодування судових витрат також відсутні.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 72-73, 76-77, 139, 143, 243-246, 255 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області (88000, Закарпатська область, м.Ужгород, вул.Волошина, буд.52, код ЄДРПОУ 39393632) про визнання дій протиправними, скасування наказу та поновлення на роботі – відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено та підписано судом 03.11.2020 року

СуддяЮ.Ю.Дору