Рішення № 92588819, 23.10.2020, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

23 жовтня 2020 рокум. Ужгород№ 260/431/20

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді - Калинич Я.М.

при секретарі судового засідання - Попович М.М.

за участю:

позивач: не з`явилась ,

представник позивача: не з`явився,

представник відповідача: не з`явився ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Рахівської районної державної адміністрації Закарпатської області (вул. Миру, буд. 1, м. Рахів, Закарпатська область, 90600, код ЄДРПОУ 22106207) про визнання протиправним та скасування розпорядження, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_1 ) через представника - адвоката Цебрика Любомира Васильовича, звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Рахівської районної державної адміністрації Закарпатської області (далі – відповідач, Рахівська РДА), в якому просить суд:

1. Визнати протиправним та скасувати:

- розпорядження голови Рахівської державної адміністрації Закарпатської області №18 від 03.02.2020 року «Про звільнення ОСОБА_1 »;

- розпорядження голови Рахівської державної адміністрації Закарпатської області №19 від 04.02.2020 року «Про внесення змін до розпорядження голови райдержадміністрації від 03.02.2020 № 18 «Про звільнення ОСОБА_1 ».

2. Поновити ОСОБА_1 на роботі на посаді начальника управління соціального захисту населення Рахівської районної державної адміністрації Закарпатської області.

3. Стягнути з Рахівської районної державної адміністрації Закарпатської області на користь ОСОБА_1 :

- середній заробіток за час вимушеного прогулу з дня звільнення з посади до дня поновлення на посаді;

- моральну шкоду в розмірі 30 000 грн.

4. Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань Рахівської районної державної адміністрації Закарпатської області.

5. Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за весь період вимушеного прогулу (п. 1 ч. 2 ст. 371 КАС України).

6. Зобов`язати Рахівську районну державну адміністрацію Закарпатської області та її керівника подати суду звіт про виконання судового рішення:

- в частині поновлення позивача на посаді та стягнення середнього заробітку - протягом трьох робочих днів з моменту проголошення рішення суду;

- в частині стягнення моральної шкоди - протягом трьох робочих днів з дня набрання рішенням суду законної сили.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що Розпорядженням голови Рахівської РДА №18 від 03.02.2020 року «Про звільнення ОСОБА_1 » позивача було звільнено з посади начальника Управління соціального захисту населення Рахівської РДА за порушення Присяги державного службовця, використання повноважень в особистих (приватних інтересах) або в неправомірних особистих інтересах інших осіб, що призвело до порушень, викладених у скарзі ОСОБА_2 . Підставою вказаного розпорядження було подання дисциплінарної комісії з розгляду дисциплінарних справ стосовно державних службовців, які займають посади державної служби категорії «Б» та здійснюють повноваження керівників державної служби в Рахівській РДА, а також їх заступників від 03.02.2020 року. Розпорядженням від 04.02.2020 року «Про внесення змін до розпорядження голови райдержадміністрації від 03.02.2020 року №18 «Про звільнення ОСОБА_1 » внесено зміни до розпорядження голови Рахівської РДА №18 від 03.02.2020 «Про звільнення ОСОБА_1 », а саме: у пункті 1 слова « 5 лютого 2020 року» замінено словами «першого робочого дня, наступного за днем закінчення тимчасової непрацездатності». Оскаржувані розпорядження позивач вважає протиправними, такими, що видані без законних на те підстав, що порушують її права на працю.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 02 березня 2020 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами загального позовного провадження.

20 березня 2020 року до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву. Відповідно до такого, відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що до задоволення не належать. Зазначає, що ОСОБА_1 , отримавши звернення ОСОБА_2 , зобов`язана була в межах власних повноважень встановити наявність чи відсутність фактичних обставин, вказаних у зверненнях ОСОБА_2 . Для цього позивач повинна була: встановити, чи наявна в управлінні соціального захисту відповідна документація щодо здійснення догляду за громадянином ОСОБА_2 , а також направити державного соціального інспектора для встановлення наявності (відсутності) факту догляду за вказаним громадянином за місцем його проживання. Однак, в порушення вимог Положення про управління соціального захисту населення Рахівської райдержадміністрації та посадової інструкції начальника управління соціального захисту населення Рахівської райдержадміністрації, ОСОБА_1 цього зроблено не було. Також в ході дисциплінарного провадження встановлено, що насправді в управлінні соціального захисту населення Рахівської райдержадміністрації наявна особова справа ОСОБА_3 , в якій зафіксовано факт здійснення догляду нею за ОСОБА_2 з 27.01.2018 по 21.11.2019 р. При цьому, у вказаній особовій справі наявна копія паспорту з ознаками ксерокопіювання не з оригіналу, а з іншої копії, що підтверджує слова ОСОБА_2 про те, що він оригінал паспорту ОСОБА_3 не надавав та заяви (згоди) не писав. Окрім того, у справі ОСОБА_3 . Комісія виявила заяву від ОСОБА_4 , (за якою громадянка ОСОБА_3 веде на даний момент догляд), яка дала згоду на соціальне обслуговування за собою громадянці ОСОБА_3 , що на думку Комісії лише підтверджує той факт, що заява (згода) від громадянина ОСОБА_2 повинна була бути.

Таким чином, дисциплінарною комісією встановлено, що без відома ОСОБА_2 було оформлено догляд за ним, і як наслідок, це стало підставою для отримання ОСОБА_3 компенсаційних виплат по догляду та державної соціальної допомоги, чим державі нанесено збитки, та неправомірно отримано пенсійний стаж за цей період.

На переконання відповідача, вчинення вказаного правопорушення стало можливим внаслідок дій (бездіяльності) ОСОБА_1 , як керівника управління соціального захисту населення РДА, яка діяла в інтересах третьої особи ( ОСОБА_3 ).

Відповідно до вищенаведеного, керуючись Законом України «Про державну службу», Порядком здійснення дисциплінарного провадження, затвердженого постановою КМУ від 04 грудня 2019 року № 1039, дисциплінарна комісія дійшла висновку, що в діях державного службовця ОСОБА_1 наявний дисциплінарний проступок, передбачений пунктами 1 та 9 частини 2 статті 65 Закону України «Про державну службу».

30 березня 2020 року до суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив. У відповіді на відзив зазначає, що відповідач звільнив позивача пропри те, що пунктом 8 Положення про управління соціального захисту населення Рахівської РДА зазначено, що начальник цього управління може бути звільнений лише за погодженням з органом виконавчої влади вищого рівня, тобто облдержадміністрації. Вказує, що відповідач, намагаючись обґрунтувати незаконне звільнення, вказує на існування незаконного подання дисциплінарної комісії, та посилається на недостовірні обставини та власні припущення.

30 березня 2020 року до суду від представника позивача надійшла заява про зміну підстав позову.

23 квітня 2020 року до суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.

Ухвалою суду від 08 липня 2020 року закрито підготовче провадження і призначено справу до судового розгляду по суті.

В судове засідання представники сторін не з`явились.

22 жовтня 2020 року до суду від представника позивача надійшла заява про розгляд справи за відсутності позивача та її представника. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить такі задовольнити.

Відповідач явку свого представника в судове засідання не забезпечив. 22 жовтня 2020 року до суду від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, мотивоване складною епідеміологічною ситуацією через розповсюдження коронавірусу та перебуванням представника відповідача на самоізоляції.

На підставі п 2 ч.3 ст.205 КАС України, суд вирішив розглядати справу за відсутності представника відповідача.

На виконання вимог ч. 13 ст. 10 та ч. 1 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою відео- та (або) звукозаписувального технічного засобу в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему.

У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється (ч. 4 ст. 229 КАС України).

Дослідивши матеріали справи та особову справу ОСОБА_1 №54, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків:

Як встановлено в судовому засіданні та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, 22.09.2005 року позивача було призначено начальником управління праці та соціального захисту населення Рахівської РДА Закарпатської області з 22.09.2005 року, що підтверджується розпорядженням голови Рахівської РДА № 160 від 22.09.2005 року.

02.01.2013 року позивача було переведено на посаду начальника управління соціального захисту населення Рахівської РДА Закарпатської області, що підтверджується записом у її трудовій книжці.

08.07.2015 року розпорядженням голови Рахівської державної адміністрації Закарпатської області № 57/06-к від «Про оголошення догани ОСОБА_1 » за підписом голови РДА - ОСОБА_5 ) позивачу було оголошено догану.

02.11.2015 року постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від у справі № 807/1434/15 вказане розпорядження № 57/06-к від 08.07.2015 було скасоване. Постанова суду набула законної сили 15.12.2015 року.

19.04.2016 розпорядженням голови Рахівської державної адміністрації Закарпатської області № 37/06-к «Про оголошення догани ОСОБА_1 » позивачу було оголошено догану, а 21.12.2016 року розпорядженням голови Рахівської державної адміністрації Закарпатської області № 131/06-к вказану догану було знято.

За результатами виконання завдань державним службовцем, який займає посаду державної служби категорії «Б» або «В» за 2019 рік ОСОБА_1 отримала позитивну оцінку (завдання виконано своєчасно, результат якого повною мірою можна використати в роботі. Робота проводилась ефективно з дотриманням правил етичної поведінки).

Розпорядженням голови Рахівської районної державної адміністрації Закарпатської області від 03.02.2020 року за №18 «Про звільнення ОСОБА_1 » звільнено ОСОБА_1 – начальника управління соціального захисту населення райдержадміністрації за порушення Присяги державного службовця та використання повноважень в особистих (приватних) інтересах або в неправомірних особистих інтересах інших осіб, передбачені пунктами 1 та 9 частини 2 статті 65 Закону України «Про державну службу», що призвело до порушень, викладених у скарзі ОСОБА_2 , мешканця АДРЕСА_2 , 05 лютого 2020 року.

Розпорядженням Рахівської районної державної адміністрації Закарпатської області від 04.02.2020 року за №19 «Про внесення змін до розпорядження голови райдержадміністрації 03.02.2020 №18 «Про звільнення ОСОБА_1 »» внесено зміни до розпорядження голови райдержадміністрації 03.02.2020 №18 «Про звільнення ОСОБА_1 » у пункті 1 слова « 05 лютого 2020 року» замінено словами «першого робочого дня, наступного за днем закінчення тимчасової непрацездатності».

Вказані накази позивач вважає протиправним, у зв`язку з чим звернулася з даним позовом до суду.

По суті спірних правовідносин суд зазначає наступне.

Частина шоста статті 43 Конституції України гарантує громадянам захист від незаконного звільнення.

Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях, є Закон України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII «Про державну службу» (далі - Закон № 889-VIII.

Відповідно, дисциплінарна відповідальність державного службовця є різновидом юридичної відповідальності. Нормами ст. 64 Закону № 889 встановлено, що за невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, визначених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами у сфері державної служби, посадовою інструкцією, а також порушення правил етичної поведінки та інше порушення службової дисципліни державний службовець притягається до дисциплінарної відповідальності у порядку, встановленому цим Законом. Підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку.

Дисциплінарний проступок - це протиправне порушення державним службовцем норм законодавства та покладених на нього службових обов`язків, яке тягне за собою накладення (застосування) дисциплінарного стягнення.

Підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов`язків та інших вимог, установлених Законом № 889 та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення (ч. 1 ст. 65 нового Закону про держслужбу).

Відповідно до ч. 1 ст. 66 Закону № 889 до державних службовців може застосовуватися виключно один із таких видів дисциплінарного стягнення, як:

1) зауваження;

2) догана;

3) попередження про неповну службову відповідність;

4) звільнення з посади державної служби.

Нормами ч. 2 ст. 65 та ч. - 5 ст. 66 Закону № 889 визначено перелік дисциплінарних проступків та загальні умови застосування дисциплінарних стягнень.

Звільнення з посади державної служби є винятковим видом дисциплінарного стягнення і може бути застосоване відповідно до ч. 5 ст. 66 Закону № 889 лише за:

- порушення Присяги державного службовця; вияв неповаги до держави, державних символів України, Українського народу;

- перевищення службових повноважень, якщо воно не містить складу злочину або адміністративного правопорушення; використання повноважень в особистих (приватних) інтересах або в неправомірних особистих інтересах інших осіб;

- подання під час вступу на державну службу недостовірної інформації про обставини, що перешкоджають реалізації права на державну службу, а також неподання необхідної інформації про такі обставини, що виникли під час проходження служби;

- неповідомлення керівнику державної служби про виникнення відносин прямої підпорядкованості між державним службовцем та близькими особами у 15-денний строк з дня їх виникнення;

- поява державного службовця на службі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння;

- прийняття державним службовцем необґрунтованого рішення, що спричинило порушення цілісності державного або комунального майна, незаконне їх використання або інше заподіяння шкоди державному чи комунальному майну, якщо такі дії не містять складу злочину або адміністративного правопорушення.

- вчинення державним службовцем систематично (повторно протягом року) прогулу (у тому числі відсутність на службі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Державний службовець не може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності, якщо минуло шість місяців з дня, коли керівник державної служби дізнався або мав дізнатися про вчинення дисциплінарного проступку, не враховуючи час тимчасової непрацездатності державного службовця чи перебування його у відпустці, або якщо минув один рік після його вчинення (ч. 3 ст. 65 Закону № 889).

За кожний дисциплінарний проступок до державного службовця може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення (ч. 7 ст. 66 Закону № 889).

Крім того, слід зазначити, що відповідно до ч. 6 ст. 66 Закону № 889 дисциплінарні стягнення за вчинення таких проступків, як:

- порушення правил етичної поведінки державних службовців;

- вияв неповаги до держави, державних символів України, Українського народу;

- дії, що шкодять авторитету державної служби,

мають накладатися виключно за:

- пропозицією Комісії на державних службовців, які займають посади державної служби категорії «А» (Державного секретаря Кабінету Міністрів України та його заступників, державних секретарів міністерств; керівників центральних органів виконавчої влади, які не є членами Кабінету Міністрів України, та їх заступників; керівників апаратів Конституційного Суду України, Верховного Суду України, вищих спеціалізованих судів та їх заступників; голів місцевих державних адміністрацій; керівників державної служби в інших державних органах, юрисдикція яких поширюється на всю територію України);

- та поданням дисциплінарної комісії з розгляду дисциплінарних справ (далі - дисциплінарна комісія) на державних службовців, які займають посади державної служби категорій «Б» (керівників структурних підрозділів Секретаріату Кабінету Міністрів України та їх заступників; керівників структурних підрозділів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та інших державних органів, їх заступників, керівників територіальних органів цих державних органів та їх структурних підрозділів, їх заступників; заступників голів місцевих державних адміністрацій; керівників апаратів апеляційних та місцевих судів, керівників структурних підрозділів апаратів судів, їх заступників; заступників керівників державної служби в інших державних органах, юрисдикція яких поширюється на всю територію України) і «В» (інші посади державної служби, не віднесені до категорій «А» і «Б»).

Частиною 1 ст. 67 Закону № 889 встановлено, що дисциплінарне стягнення має відповідати характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку та ступеню вини державного службовця. Під час визначення виду дисциплінарного стягнення необхідно враховувати характер дисциплінарного проступку, обставини, за яких він був вчинений, настання тяжких наслідків, добровільне відшкодування заподіяної шкоди, попередню поведінку державного службовця та його ставлення до виконання посадових обов`язків.

Обставинами, які обтяжуватимуть відповідальність державного службовця, ч. 4 ст. 67 Закону № 889 визначено:

1) вчинення дисциплінарного проступку у стані алкогольного сп`яніння або у стані, викликаному вживанням наркотичних або токсичних засобів;

2) вчинення дисциплінарного проступку повторно, до зняття в установленому порядку попереднього стягнення;

3) вчинення проступку умисно на ґрунті особистої неприязні до іншого державного службовця, у тому числі керівника, чи помсти за дії чи рішення щодо нього;

4) вчинення проступку умисно з мотивів неповаги до держави і суспільства, прав і свобод людини, окремих соціальних груп;

5) настання тяжких наслідків або заподіяння збитків внаслідок вчинення дисциплінарного проступку.

Відповідно до ч. 2 ст. 67 Закону № 889 обставинами, що пом`якшують відповідальність державного службовця, є:

1) усвідомлення та визнання своєї провини у вчиненні дисциплінарного проступку;

2) попередня бездоганна поведінка та відсутність дисциплінарних стягнень;

3) високі показники виконання службових завдань, наявність заохочень та урядових відзнак, урядових і державних нагород;

4) вжиття заходів щодо попередження, відвернення або усунення настання тяжких наслідків, які настали або можуть настати в результаті вчинення дисциплінарного проступку, добровільне відшкодування заподіяної шкоди;

5) вчинення проступку під впливом погрози, примусу або через службову чи іншу залежність;

6) вчинення проступку внаслідок неправомірних дій керівника.

Водночас згідно з ч. 3 ст. 67 Закону № 889 під час застосування дисциплінарного стягнення можуть враховуватися також інші, не зазначені вище обставини, які передбачені ч. 2 ст. 67 Закону № 889, що пом`якшують відповідальність державного службовця.

Слід зазначити, що відповідно до норм ст. 75 Закону № 889 перед накладенням дисциплінарного стягнення суб`єкт призначення повинен отримати від державного службовця, який притягається до дисциплінарної відповідальності, письмове пояснення.

Пояснення державного службовця має відображати час, місце, обставини та причини вчинення ним дисциплінарного проступку, його усвідомлення чи заперечення провини, а також інші питання, які мають значення у справі.

Відмову надати пояснення необхідно оформити відповідним актом і підтвердити свідченнями двох державних службовців. При цьому відмова надати пояснення не перешкоджає здійсненню дисциплінарного провадження та накладенню на державного службовця дисциплінарного стягнення (ч. 3 ст. 75 Закону № 889).

Законом про держслужбу передбачено створення постійно діючих дисциплінарних комісій.

Частиною 1 ст. 69 Закону № 889 встановлено, що для здійснення дисциплінарного провадження з метою визначення ступеня вини, характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку утворюється дисциплінарна комісія.

Центральним органом виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби, а також здійснює функціональне управління державною службою, є Національне агентство України з питань державної служби, діяльність якого спрямовується i координується Кабінетом Мiнiстрiв України (пп. 1 та 3 Положення № 500).

Суб`єкт призначення протягом 10 календарних днів зобов`язаний прийняти рішення на підставі пропозиції Комісії або подання дисциплінарної комісії чи надати вмотивовану відмову протягом цього строку (ч. 11 ст. 69 Закону № 889).

З метою збору інформації про обставини, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження, для визначення дисциплінарною комісією ступеня вини, характеру і тяжкості цього дисциплінарного проступку Комісією, дисциплінарною комісією формується дисциплінарна справа (ч. 1 ст. 71 Закону № 889).

Нормами ч. 2 ст. 71 Закону № 889 встановлено, що дисциплінарна справа повинна містити:

1) дату і місце її формування;

2) підстави для відкриття дисциплінарного провадження;

3) характеристику державного службовця, складену його безпосереднім керівником, та інші відомості, що характеризують державного службовця;

4) відомості щодо наявності чи відсутності дисциплінарних стягнень;

5) інформаційну довідку з викладенням обставин щодо вчинення державним службовцем дисциплінарного проступку;

6) пояснення державного службовця щодо обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження;

7) пояснення безпосереднього керівника державного службовця з приводу обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження;

8) пояснення інших осіб, яким відомі обставини, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження;

9) належним чином завірені копії документів і матеріалів, що підтверджують та/або спростовують факт вчинення дисциплінарного проступку;

10) відомості про причини і умови, що призвели до вчинення проступку, вжиті або запропоновані заходи для їх усунення чи обставини, на підставі яких з державного службовця знімають звинувачення;

11) висновок за результатами службового розслідування (у разі його проведення);

12) висновок про наявність чи відсутність у діях державного службовця дисциплінарного проступку та підстав для його притягнення до дисциплінарної відповідальності;

13) опис матеріалів, які містяться в дисциплінарній справі.

За результатом розгляду дисциплінарної справи, дисциплінарна комісія у державному органі має внести суб`єкту призначення пропозиції, подання, які мають виключно рекомендаційний характер (ч. 3 ст. 71 Закону № 889). Нормами ч. 1 ст. 74 Закону № 889 встановлено, що дисциплінарне стягнення має відповідати ступеню тяжкості вчиненого проступку та вини державного службовця. Під час визначення виду стягнення необхідно враховувати характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, результати оцінювання службової діяльності державного службовця, наявність заохочень, стягнень та його ставлення до служби.

Дисциплінарне стягнення може бути накладено тільки у разі встановлення факту вчинення дисциплінарного проступку та вини державного службовця. Вчинення державним службовцем діянь у стані крайньої потреби або необхідної оборони виключають можливість застосування дисциплінарного стягнення. Відповідно до ч. 3 ст. 74 Закону № 889 за кожне порушення службової дисципліни може накладається лише одне дисциплінарне стягнення.

Дисциплінарне стягнення не може бути застосовано під час відсутності державного службовця на службі у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, під час перебування його у відпустці або у відрядженні.

Згідно зі ст. 76 Закону № 889 державний службовець має право на ознайомлення з усіма матеріалами дисциплінарної справи перед прийняттям рішення про накладення на нього дисциплінарного стягнення. За результатами ознайомлення державний службовець має право вносити зауваження до висновку, клопотання про вжиття додаткових заходів для встановлення обставин, які мають значення для справи, надавати додаткові пояснення та додаткові документи і матеріали стосовно зазначених обставин, які долучаються до справи.

Судом встановлено, що 06.02.2018 року гр. ОСОБА_3 подала в управління СЗН Рахівської РДА заяву про призначення компенсації у зв`язку з доглядом за особою, яка досягла 80 років (відмічено позначкою графу 10 заяви).

Протягом періоду з 06.02.2018 року до 16.10.2019 року гр. ОСОБА_3 отримала 738,88 грн. компенсаційної виплати працездатній особі, яка здійснює догляд за інвалідом І групи або особою похилого віку, що досягла 80-річного віку по догляду за ОСОБА_2 . До 27.01.2018 року гр. ОСОБА_3 отримувала аналогічну виплату за догляд за ОСОБА_2 . Крім того, ОСОБА_3 отримувала і інший вид державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям протягом періоду з 01.03.2018 року до 31.08.2018 року. Вказані факти наведені у листі відповідача від 21.04.2020 № 618/01.1-12.

Факт виплати ОСОБА_3 738,88 грн. державної соціальної допомоги підтверджується і довідкою управління СЗН Рахівської РДА від 14.04.2020 № 313/01-19.

Факт призначення компенсаційної виплати працездатній особі, яка здійснює догляд за особою похилого віку, що досягла 80-річного віку по догляду за ОСОБА_2 підтверджується рішенням управління СЗН Рахівської РДА від 19.02.2018 року. Рішенням управління СЗН Рахівської РДА від 01.10.2019 було припинено вказану виплату ОСОБА_3 . Факт призначення компенсаційної виплати працездатній особі, яка здійснює догляд за особою похилого віку, що досягла 80-річного віку по догляду за ОСОБА_2 підтверджується рішенням управління СЗН Рахівської РДА від 06.02.2018 року.

13.08.2018 року розпорядженням голови Рахівської державної адміністрації Закарпатської області № 254 було затверджено Положення про управління СЗН Рахівської РДА. Відповідно до п. 8 вказаного Положення начальник управління СЗН призначається на посаду і звільняється з посади головою РДА згідно із законодавством про державну службу за погодженням з органом виконавчої влади вищого рівня.

12.02.2019 року розпорядженням голови Рахівської державної адміністрації Закарпатської області було затверджено посадову інструкцію начальника управління СЗН Рахівської РДА ОСОБА_1 , згідно п. 1.1 якої призначення і звільнення з посади начальника управління СЗН відбувається за погодженням з директором Департаменту соціального захисту населення. Начальник управління СЗН безпосередньо підпорядкований першому заступнику голови РДА (п. 1.3).

18.09.2019 року управління СЗН Рахівської РДА склало лист № 2351 за підписом позивача, адресований ОСОБА_2 , у відповідь на його усне звернення про те, що ОСОБА_3 не здійснювала догляд за ОСОБА_2 і не надавала йому соціальні послуги. З листа вбачається, що адресат і ОСОБА_2 , згаданий у тексті листа, є різними особами, а тому управління СЗН послалося в листі на Закон України «Про захист персональних даних».

Суд встановив, що Рахівська РДА та управління Рахівської РДА у більшості документів невірно зазначали прізвище ОСОБА_6 з подвійною буквою «н», оскільки в паспорті вказаної особи зазначено прізвище ОСОБА_7 з однією буквою «н».

17.10.2019 року ОСОБА_2 подав управлінню СЗН Рахівської РДА заяву, в якій просив припинити за ним догляд, який здійснює ОСОБА_3 , оскільки фактично не веде догляду за ним.

20.12.2019 року відповідач отримав скаргу ОСОБА_6 , в якій скаржник звинуватив позивача у тому, що управління СЗН Рахівської РДА у 2018 році виплачувало кошти ОСОБА_3 за догляд (соціальні послуги) за ОСОБА_8 , але фактично догляд не здійснювався, оскільки він не потребував від неї таких послуг і догляду. ОСОБА_9 у скарзі зазначив, що позивач має відношення до оформлення заяви ОСОБА_10 про надання їй компенсаційної виплати за здійснення догляду за ОСОБА_8 , оскільки отримує вигоду з цього.

03.01.2020 року голова Рахівської РДА видав розпорядження № 3 «Про початок дисциплінарного провадження щодо ОСОБА_1 – начальника управління СЗН РДА з метою з`ясування фактів, викладених у скарзі мешканця АДРЕСА_2 , ОСОБА_2 ». Згідно цього розпорядження таке мало бути розпочато з 03.01.2020 року з наданням голові РДА подання щодо результатів розгляду дисциплінарної справи до 18.01.2020 року.

В матеріалах особової та судової справи відсутнє розпорядження керівника Рахівської РДА про утворення дисциплінарної комісії та затвердження її складу.

03.01.2020 року відповідач склав листа № 2/02-14 за підписом першого заступника голови Рахівської РДА, адресований позивачу, з пропозицією прийняти участь в засіданні дисциплінарної комісії 09.01.2020 року, надати пояснення, документи та матеріали. У справі відсутні докази отримання цього листа позивачем.

16.01.2020 року голова дисциплінарної комісії та перший заступник голови Рахівської РДА листом № 14/02-14 звернувся до голови Рахівської РДА з проханням продовжити строк дисциплінарного провадження до одного місяця. В матеріалах особової та судової справи відсутнє розпорядження керівника Рахівської РДА про продовження строку здійснення дисциплінарного провадження. Отже, останнім днем провадження було 17.01.2020 року.

16.01.2020 року Департамент соціального захисту населення Закарпатської ОДА склав листа № 182/03.1, в якому після перевірки особової справи ОСОБА_10 в частині догляду за ОСОБА_8 , не знайшов порушень, за які відповідальність має нести саме позивач.

03.02.2020 року працівники Рахівської РДА склали акт про ознайомлення позивача з поданням дисциплінарної комісії, в якому не зазначено час (годину і хвилину) і місце його складення (вказано лише м. Рахів), але зазначено, що :

1) о 15.00 голова РДА зачитав позивачу подання дисциплінарної комісії щодо результатів розгляду звернення ОСОБА_2 та запропонував позивачу ознайомитися з матеріалами дисциплінарної справи та надати письмові пояснення до 17.15 ;

2) у разі якщо такі пояснення не будуть надані до узгодженого часу, буде вважатися, що позивач відмовляється від надання письмових пояснень. Зазначено, що позивач погодилася надати такі пояснення до 17.15.

03.02.2020 року працівники Рахівської РДА склали акт про ухилення позивача від ознайомлення з матеріалами дисциплінарної справи без зазначення часу і місця його складання (вказано лише м. Рахів). В акті зазначено, що після ознайомлення позивача з поданням дисциплінарної комісії, позивач виявила бажання ознайомитися з матеріалами дисциплінарної справи та отримати її копії, для чого вживалися заходи. А через 5 хв позивач нібито залишила приміщення РДА, про причини необхідності свого відлучення нікого не повідомила, пізніше для ознайомлення з матеріалами дисциплінарної справи та отримання їх копій до РДА не зверталася.

Відомості, зазначені у вказаному акті про залишення позивачем приміщення РДА, суперечать відомостям табеля обліку використання робочого часу, в якому зазначено, що позивач 03.02.2020 року була на роботі 8 годин, тобто повний робочий день. У справі відсутні відомості, що відповідач проводив службове розслідування щодо відсутності позивача на роботі, застосовував стягнення чи просив надати пояснення щодо її відсутності на робочому місці 03.02.2020 року певний період часу, що викликає сумнів у достовірності відомостей, зазначених в акті.

03.02.2020 року о 16:26 год. до Департаменту соціального захисту населення Закарпатської ОДА надійшов лист № 01.3-12/79 електронною поштою від Рахівської РДА щодо погодження звільнення позивача з посади начальника управління Рахівської РДА. Вказаний лист зареєстровано в журналі вхідної кореспонденції Департаменту під № 198.

Отже, відповідач, не дочекавшись закінчення часу, наданому позивачу для ознайомлення з матеріалами дисциплінарної справи та надання письмових пояснень (17:15), звернувся до Департаменту за погодженням звільнення позивача з посади.

03.02.2020 року працівники Рахівської РДА у невказані час і місці (вказано лише м. Рахів) склали інший акт – про ненадання пояснень позивачем. В цьому акті зазначено, що з 17:15 до 17:30 позивач не надала голові РДА письмові пояснення по дисциплінарній справі, до голови РДА не з`явився, про причину своєї відсутності не повідомила. Водночас в матеріалах справи відсутні докази звернення голови РДА до позивача з пропозицією надати пояснення з приводу подання дисциплінарної комісії.

Згідно роздруківки з веб-сайту Рахівської РДА робочий час в адміністрації триває з 8;30 до 17:30.

04.02.2020 року о 14:04 Департамент соціального захисту населення Закарпатської ОДА надіслав Рахівській РДА у відповідь листа від 03.02.2020 № 480/02.1.2-17, в якому погодження на звільнення не надав. Вказаний лист зареєстровано в журналі вихідної кореспонденції Департаменту (Том справи ІІІ, а.с.113).

На вимогу суду відповідач надав суду оригінал дисциплінарної справи щодо позивача, яку суд оглянув. В дисциплінарній справі згідно відмітки на звороті останнього аркуша прошнуровано і пронумеровано 26 сторінок. Відповідач також додав копію дисциплінарної справи до відзиву на позов. В описі документів дисциплінарної справи зазначено документи під номерами від 1 до 10. Документи під № 1-8, 10 мають конкретні назви та кількість аркушів, а під № 9 зазначено «Копії документів і матеріалів, що стосуються даної справи» без зазначення кількості аркушів. Незазначення в описі справи конкретних назв документів, які до неї входять, позбавляє суд можливості перевірити обґрунтованість подання дисциплінарної комісії і порівняти зміст цих документів зі змістом самого подання.

Дисциплінарна справа містить загалом позитивну характеристику позивача, підписану першим заступником голови Рахівської РДА Туроком В. без дати її складання, а тому суд позбавлений можливості врахувати її як обов`язкову складову дисциплінарної справи, оскільки характеристика має бути складена до оформлення подання дисциплінарної комісії. Крім того, у характеристиці позивача зазначено про догану, оголошену позивачу ще у квітні 2016 року, яка станом на час дисциплінарного провадження 2020 року втратила правове значення у зв`язку з її достроковим зняттям ще у 2016 році.

Крім того, у судовій справі є пояснення першого заступника голови Рахівської РДА ОСОБА_11 без дати і номера, надане дисциплінарній комісії, головою якої він був, про те, що йому нічого не було відомо про порушення позивачем Положення про управління СЗН та посадової інструкції позивача при розгляді звернення ОСОБА_2 . Водночас у поданні дисциплінарної комісії про порушення позивачем Положення про УСЗН та посадової інструкції зазначено не було.

Згідно відомостей щодо наявності чи відсутності дисциплінарних стягнень, наданих відділом персоналу апарату Рахівської РДА (лист від 16.01.2020 № 11), до позивача застосовувались дисциплінарні стягнення у виді догани у 2015 р. та у 2016 році. Водночас суд не бере до уваги вказані відомості, оскільки вони жодного правового значення не могли мати у 2020 році (ч. 1 ст. 79 ЗУ «Про державну службу»).

16.01.2020 року позивач надала Комісії з розгляду дисциплінарних справи пояснення у відповідь на пропозицію від 15.01.2020 року надати такі пояснення. Суд констатує, що повідомлення позивачу про можливість надати пояснення за два дні до закінчення строку дисциплінарного провадження (17.01.2020) обмежило її у часі для організації нею захисту своїх прав та інтересів шляхом зібрання доказів, допиту свідків та залучення адвоката.

В матеріалах справи є рішення про призначення компенсаційної виплати ОСОБА_10 як працездатній особі, яка здійснює догляд за особою похилого віку, що досягла 80-річного віку по догляду за ОСОБА_8 , прийняте управлінням СЗН Рахівської РДА 01.10.2019. В цьому рішенні зазначено, що ОСОБА_9 знятий з оплати 01.10.2019 р., а ОСОБА_2 знята з оплати з 28.01.2018 р.

Крім наведених вище документів у дисциплінарній справі є ще одне пояснення позивача без дати, адресоване першому заступнику голови Рахівської РДА, в якому позивач наводить спростування доводів скарги ОСОБА_6 .

З пояснювальної записки від 17.01.2020 р. провідного спеціаліста сектору прийому заяв та документів відділу соціальних допомог та компенсацій Юраш Валентини Василівни вбачається, що саме остання приймала пакет документів від ОСОБА_10 для отримання нею компенсаційної виплати як працездатній особі, яка здійснює догляд за особою похилого віку, що досягла 80-річного віку по догляду за ОСОБА_8 . Вказаний спеціаліст зазначив, що отримав від ОСОБА_10 весь комплект необхідних документів.

В поясненні від 13.01.2020 року державний соціальний інспектор управління СЗН Рахівської РДА ОСОБА_12 зазначив, що нормативно визначеного механізму моніторингу здійснення догляду за особою похилого віку, що досягла 80-річного віку, немає.

В матеріалах судової справи наявна копія паспорта (сторінки 1-3,10,11) ОСОБА_6 1928 р.н., місце проживання якого зареєстроване за адресою АДРЕСА_2 .

Згідно свідоцтва про смерть ОСОБА_2 такий помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . В матеріалах судової справи наявні копії його паспорта та довідки про присвоєння йому РНОКПП.

В матеріалах справи наявна копія заяви ОСОБА_4 від 12.01.2019 р., адресована начальнику управління СЗН, про те, що заявниця надає згоду на соціальне обслуговування ОСОБА_10 .

Згідно Акту про проведення та супровід перевірки особових справ одержувачів допомоги, яка надається відповідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім`ям» кількість одержувачів соціальної допомоги/особових справ станом на грудень 2017 р. складає 2002 осіб, з них було перевірено 1602. За наслідками перевірки знайдені порушення. Відповідальною особою за проведення перевірки була заступник начальника УСЗН Рахівської РДА Франц Галина Миколаївна.

Останнім документом дисциплінарної справи є подання дисциплінарної комісії від 03.02.2020 року з пропозицією накласти на позивача дисциплінарне стягнення у виді звільнення.

Відповідач подав в додатку до відзиву на позов десять протоколів засідання дисциплінарної комісії, яка розглядала дисциплінарну справу щодо позивача. Вказані протоколи відповідач не включив у дисциплінарну справу, тому суд не приймає їх як докази встановлених обставин, на підставі яких дисциплінарна комісія дійшла висновків, викладених у поданні, та не надає їм оцінки. Крім того, відповідач звільнив позивача з роботи не на підставі матеріалів дисциплінарної справи, а виключно на підставі подання дисциплінарної комісії, що вбачається із оскаржуваного розпорядження Рахівської РДА від 03.02.2020 р. № 18.

Згідно витягу з табеля обліку використання робочого часу за лютий 2020 р. позивач 03.02.2020 р. була на робочому місці 8 годин, тобто повний робочий день.

03.02.2020 року розпорядженням голови Рахівської державної адміністрації Закарпатської області № 18 «Про звільнення ОСОБА_1 » (голова РДА - ОСОБА_13 ) позивача було звільнено 05.02.2020 року з посади начальника Управління соціального захисту населення Рахівської РДА Закарпатської області за :

1) порушення Присяги державного службовця (п. 1 ч. 2 ст. 65 ЗУ «Про державну службу»),

2) використання повноважень в особистих (приватних інтересах) або в неправомірних особистих інтересах інших осіб (п. 9 ч. 2 ст. 65 ЗУ «Про державну службу»), що призвело до порушень, викладених у скарзі ОСОБА_2 .

Підставою вказаного розпорядження було подання дисциплінарної комісії з розгляду дисциплінарних справ стосовно державних службовців, які займають посади державної служби категорії «Б» та здійснюють повноваження керівників державної служби в Рахівській районній державній адміністрації, а також їх заступників від 03.02.2020 року.

У період з 03.02.2020 до 11.03.2020 позивач перебувала на лікарняному, що вбачається з листків непрацездатності № 911357, № 059851 та № 048853.

04.02.2020 р. розпорядженням голови Рахівської державної адміністрації Закарпатської області № 19 від «Про внесення змін до розпорядження голови райдержадміністрації від 03.02.2020 № 18 «Про звільнення ОСОБА_1 » внесено зміни до розпорядженням голови Рахівської державної адміністрації Закарпатської області № 18 від 03.02.2020 «Про звільнення ОСОБА_1 », а саме: у пункті 1 слова « 5 лютого 2020 року» замінено словами «першого робочого дня, наступного за днем закінчення тимчасової непрацездатності». Підставою видання цього розпорядження була службова записка позивача.

12.03.2020 року відповідач зробив запис в трудовій книжці позивача (сторінки 26,27) про її звільнення на підставі розпоряджень голови Рахівської РДА від 03.02.2020 № 18 та від 04.02.2020 № 19, яку видав цього ж дня позивачу, про що зробив запис у Книзі обліку руху трудових книжок, та здійснив остаточний розрахунок. Цього ж дня позивач передала справи та майно, яким користувалася на роботі, відповідальному працівнику РДА у зв`язку з її звільненням, про що було складено акт, який оглянуто в особовій справі позивача, копія акту судом приєднано до матеріалів судової справи.

Протягом періоду з 01.01.2018 до 16.10.2019 ні усні, ні письмові звернення ОСОБА_2 до управління СЗН Рахівської РДА зареєстровані не були, що вказано відповідачем в листі Рахівської РДА від 22.04.2020 № 600/011-12.

06.02.2018 року, тобто в день подання заяви ОСОБА_10 , в управлінні СЗН Рахівської РДА було зареєстровано 45 заяв про надання державної соціальної допомоги. Позивач не ставила підписи, відмітки чи візи на рішеннях про призначення державної соціальної допомоги ОСОБА_10 . Наведені обставини зазначені в листі Рахівської РДА від 22.04.2020 № 600/011-12.

З довідки Чорнотисянської сільської ради Рахівського району Закарпатської області від 05.02.2018 № 283 про склад сім`ї вбачається, що ОСОБА_10 здійснює догляд за престарілим ОСОБА_2 1928 року народження (Том справи ІІ, а.с.161). Довідка цієї ж сільради аналогічного змісту була видана 01.03.2018 за № 618.

Чорнотисянська сільська рада в листі від 02.04.2020 № 237/02-04 зазначила, що ОСОБА_2 є дядьком ОСОБА_14 та ОСОБА_15 ; довідка про склад сім`ї для оформлення догляду за особою похилого віку видається сільрадою на підставі пред`явлення оригіналу паспорта та письмової згоди особи похилого віку; від ОСОБА_2 не надходили скарги щодо неналежного здійснення за ним догляду.

Отже, з довідок Чорнотисянської сільської ради випливає, що ОСОБА_10 є дружиною племінника ОСОБА_6 .

З довідки Чорнотисянської сільської ради Рахівського району Закарпатської області від 14.11.2019 № 2417 про склад сім`ї вбачається, що ОСОБА_10 здійснює догляд за престарілою ОСОБА_4 1935 року народження.

В матеріалах судової справи є документи про щорічну оцінку виконання державним службовцем посадових обов`язків і завдань.

Так, позивач отримала оцінку добре за 2007, 2008, 2009 р., за 2011 р. оцінка висока, за 2012 р. оцінка відмінна, за 2013 р. оцінка висока, за 2015 р. оцінка добра. Згідно висновку щодо результатів оцінювання службової діяльності державного службовця, який займає посаду державної служби категорії «Б» або «В» від 29.11.2018 позивач отримала оцінку «позитивно». За результатами виконання завдань державним службовцем, який займає посаду державної служби категорії «Б» або «В» за 2019 р. позивач отримала оцінку «позитивно».

Позивачу видано позитивні характеристики від Рахівської районної ради Закарпатської області, депутатом якої є вона. Позивач отримала численні відзнаки та грамоти. В листі Рахівської РДА від 19.03.2020 № 363/01.3-12 підтверджено нагородження позивача численними грамотами та відзнаками.

З відомостей про складові зарплати і розмір доходу позивача на посаді начальника управління СЗН Рахівської РДА вбачається, що відповідач постійно і періодично виплачував позивачу в період з 2017 до 2019 р. надбавки за інтенсивність та особливу важливість, а з 2005 р. до 2015 року ще й премії, що вказує на постійні заохочення позивача у зв`язку з її успіхами в роботі.

В оскаржуваному розпорядженні відповідача про звільнення позивача з роботи не зазначено конкретного посадового обов`язку, яке позивач порушив, а тому суд позбавлений можливості перевірити правову підставу звільнення шляхом зіставлення з фактичними обставинами, наведеними у поданні дисциплінарної комісії та матеріалах дисциплінарної справи.

Водночас згідно посадової інструкції заступника начальника управління СЗН Рахівської РДА (в редакції від 15.07.2016) до його обов`язків віднесено керівництво роботою відділу соціальних допомог та компенсацій (п. 2.1 інструкції), контроль за призначенням та щомісячної компенсаційної виплати непрацюючій працездатній особі, яка доглядає за престарілим, який досяг 80-річного віку, контроль по проведенню інвентаризації особових справ і особових рахунків осіб, які одержують соціальну допомогу (п. 2.7 інструкції), перевірка особових справ усіх отримувачів соціальних допомог (п. 2.12 інструкції). Заступник начальника управління несе особисту відповідальність за неналежне виконання або невиконання своїх посадових обов`язків (п. 4.1), за бездіяльність або невикористання наданих йому прав (п. 4.5).

В посадовій інструкції заступника начальника управління СЗН Рахівської РДА (в редакції від 11.04.2018) зазначено аналогічні обов`язки (п. 2.1, 2.6, 2.7, 2.8, 2.12), а також відповідальність (п. 4.1, 4.5).

В посадовій інструкції заступника начальника управління СЗН Рахівської РДА (в редакції від 01.10.2018) зазначено аналогічні обов`язки (п. 2.1, 2.6, 2.7, 2.8, 2.12), а також відповідальність (п. 4.1, 4.5).

06.04.2018 року розпорядженням голови Рахівської РДА № 109 затверджені Функції та повноваження голови, першого заступника та заступника РДА. Згідно цих Функцій до обов`язків першого заступника голови РДА належить контроль за діяльністю УСЗН Рахівської РДА. Аналогічні обов`язки першого заступника голови РДА наведені і в новій редакції Функцій, затвердженій розпорядженням голови Рахівської РДА № 371 від 15.11.2018. Вказані обов`язки гуртуються на приписах ч. 1 ст. 10 ЗУ «Про місцеві державні адміністрації». В матеріалах справи відсутні будь-які докази притягнення до відповідальності першого заступника голови Рахівської РДА за неналежний контроль за діяльністю УСЗН Рахівської РДА у зв`язку з притягненням до дисциплінарної відповідальності начальника цього управління.

Заява про призначення усіх видів соціальної допомоги, компенсацій та пільг, бланк якої затверджений, наказом Міністерства соціальної політики України 21.04.2015 № 441, яку заповнила і подала в управління Марина О. Д. у зв`язку із доглядом за ОСОБА_2 , не передбачала додавати до неї письмову заяву тієї особи, за якою буде вестися догляд, тобто заяву самого ОСОБА_2 ОСОБА_3 бажала отримати такий вид соціальної допомоги як компенсаційна виплата особі, яка здійснює догляд за інвалідом І групи або особою, яка досягла 80 років.

Інструкція щодо порядку оформлення і ведення особових справ отримувачів усіх видів соціальної допомоги, затверджена наказом Міністерства праці та соціальної політики України 19.09.2006 № 345, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 6 жовтня 2006 р. за № 1098/12972, встановлює алгоритм дій із вказаною заявою після її подання, в якому начальник управління участі не бере.

З оскаржуваного розпорядження вбачається, що, на думку відповідача, позивач використала свої повноважень в неправомірних особистих інтересах іншої особи (п. 9 ч. 2 ст. 65 ЗУ «Про державну службу»), а це фактично є корупцією, водночас відповідач не вважав, що слід провести службове розслідування згідно Порядку проведення службового розслідування стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та осіб, які для цілей Закону України «Про запобігання корупції» прирівнюються до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 червня 2000 р. № 950.

Аналіз законодавства дозволяє зробити висновок, що для накладення дисциплінарного стягнення уповноваженому органу необхідно встановити наявність протиправної поведінки державного службовця, шкідливих наслідків та причинного зв`язку між ними і поведінкою особи, що притягається до відповідальності. Протиправність поведінки полягає у порушенні державним службовцем своїх посадових обов`язків та інших вимог, встановлених Законом України «Про державну службу» та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення. Також необхідно враховувати інші обставини, що мають значення: характер дисциплінарного проступку, обставини, за яких він був вчинений, настання тяжких наслідків, добровільне відшкодування заподіяної шкоди, попередню поведінку державного службовця та його ставлення до виконання посадових обов`язків.

При цьому для застосування дисциплінарного стягнення уповноваженому органу необхідно встановити наявність всіх елементів складу дисциплінарного проступку: об`єкта, суб`єкта, об`єктивної сторони, суб`єктивної сторони, а також врахувати інші обставини, що мають значення (ступінь тяжкості, наявність шкоди, особу працівника, тощо).

Відповідачем не доведено належними, допустимими та достатніми доказами факт невиконання або неналежного виконання позивачем посадових обов`язків як об`єктивної сторони дисциплінарного проступку.

Зважаючи на викладені правові норми, розпорядження про притягнення особи до дисциплінарної відповідальності має містити чітке формулювання суті вчиненого порушення, наявність вини в діях чи бездіяльності працівника, шкідливі наслідки та причинний зв`язок між ними і поведінкою правопорушника, підстави прийняття рішення про притягнення до відповідальності, час вчинення і час виявлення самого проступку та обґрунтування обрання певного виду стягнення, з урахуванням передбачених законодавством обставин.

Судом в ході розгляду справи встановлено, що при здійсненні дисциплінарного провадження стосовно позивача було допущено ряд порушень. Дисциплінарна справа неналежно сформована, оскільки містить неповний опис матеріалів, які містяться в дисциплінарній справі (п. 25 Порядку); в описі справи не зазначено назви усіх документів, які комісія вирішила приєднати до справи; позивач не був повідомлений про дату, час і місце більшості засідань дисциплінарної комісії, а в протоколах навіть не зазначено, що позивач повідомлявся про засідання; подання дисциплінарної комісії не містить більшості елементів, які передбачені Порядком. У дисциплінарній справі має бути зазначено кількість аркушів, а згідно напису на справі (зворот останнього аркуша справи) у ній 26 сторінок (тобто має бути 13 аркушів, бо 1 аркуш має 2 сторінки). У дисциплінарній справі мають бути принаймі всі протоколи засідань комісії (36 аркушів), але вся справа має 26 сторінок, тому невідомо, які документи увійшли до справи, а які ні.

Також відповідач не надав суду жодних доказів, які б підтверджували факт забезпечення права позивача на ознайомлення з матеріалами дисциплінарної справи до прийняття рішення про накладення дисциплінарного стягнення, та можливість останнього внести зауваження до рішення комісії, надати додаткові пояснення та додаткові документи і матеріали, що стосуються зазначених у рішенні/поданні обставин.

Оскаржуване розпорядження не відповідає вимогам статті 77 Закону України «Про державну службу», оскільки містить лише вид дисциплінарного проступку і його юридичну кваліфікацію, і не містить вид дисциплінарного стягнення, передбаченого Законом, за відсутності при цьому стислого викладу обставин справи.

Допущення суб`єктом призначення вказаного порушення відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 22.10.2019 у справі № 815/7532/16, є підставою для поновлення на роботі незаконно звільненого працівника.

Вказані обставини дають підстави для висновку, що відповідач наклав на позивача дисциплінарне стягнення у виді звільнення, без дотримання порядку притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Саме на роботодавцеві лежить обов`язок надати докази фактів винного вчинення працівником дисциплінарного проступку. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати всі обставини, з яких вчинено проступок. Для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності

В обов`язковому порядку має бути встановлена вина, як одна із важливих ознак порушення трудової дисципліни. При відсутності вини працівник не може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності.

При розгляді справ про накладення дисциплінарних стягнень за порушення трудової дисципліни судам необхідно з`ясовувати, в чому конкретно проявилося порушення, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарного стягнення, зокрема, чи враховані обставини, за яких вчинено проступок, якщо такий був.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 29 КЗпП України до початку роботи за укладеним трудовим договором власник або уповноважений ним орган зобов`язаний роз`яснити працівникові його права й обов`язки та проінформувати під розписку про умови праці. Роботодавець не має права вимагати від працівника виконання роботи, не обумовленої трудовим договором (стаття 31 КЗпП України).

Роботодавець не може ставити у вину працівникові та притягати його до дисциплінарної відповідальності у випадку невиконання обов`язків, які не обумовлені трудовим договором і про які працівник не був поінформований належним чином. Вказане відповідає висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 29.05.2019 у справі № 452/970/17).

Зі змісту спірного розпорядження про звільнення позивача вбачається, що нормативну підставу для звільнення позивача із займаної посади відповідач не вказав, а вказав лише пункти 1, 9 частини другої статті 65 Закону України «Про державну службу», тобто види дисциплінарних проступків - порушення Присяги державного службовця та використання повноважень в особистих (приватних) інтересах або в неправомірних особистих інтересах інших осіб. Однак в поданні комісія обвинуватила позивача в бездіяльності, а не у використані повноважень, яке передбачає активні дії позивача.

В оскаржуваному розпорядженні відповідачем не визначено, в чому проявився дисциплінарний проступок з боку позивача, що став підставою для її звільнення за правилами пунктів 1, 9 частини другої статті 65 Закону України «Про державну службу», тобто фактичні дії чи бездіяльність.

Відповідач не вказав, який саме позивачем вчинено проступок, яким підірвано довіру та авторитет державних органів України, що не є сумісним із подальшим проходженням останнім державної служби. Відповідач не визначив обставини, які вказують на вчинення позивачем проступку, який порочить його як державного службовця та дискредитує управління, що є порушенням Присяги державного службовця.

Відповідач при винесенні оскарженого розпорядження діяв з порушенням принципу пропорційності без врахування зразкової позитивної службової характеристики позивача та відсутності за ним дисциплінарних стягнень, застосувавши до останнього найсуворіший вид дисциплінарного стягнення – звільнення з посади, який може застосовуватися тільки у крайніх випадках, коли дисциплінарне порушення містить ознаки саме такого порушення, а інші заходи дисциплінарного стягнення є недостатніми чи попереднє їх вжиття не дало бажаного результату.

Згідно з частинами першою-другою статті 74 Закону № 889-VIII дисциплінарне стягнення має відповідати ступеню тяжкості вчиненого проступку та вини державного службовця. Під час визначення виду стягнення необхідно враховувати характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, результати оцінювання службової діяльності державного службовця, наявність заохочень, стягнень та його ставлення до служби.

Матеріали дисциплінарної справи не містять всіх необхідних документів, передбачених ч. 2 ст. 73 Закону № 889-VIII, а саме в ній відсутні: характеристика державного службовця станом на час формування дисциплінарної справи, натомість наявна характеристика без дати; відомості щодо наявності чи відсутності дисциплінарних стягнень, а є лише констатація фактів двох доган, одна з яких скасована судом, а друга не оголошувалася позивачу; пояснення безпосереднього керівника державного службовця з приводу обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження, надані під час провадження, натомість у справі є пояснення без дати, тобто надані ймовірно після закінчення провадження, оскільки містять переконання про вже встановлений комісією факт порушення позивачем Положення про УСЗН та її посадової інструкції.

До того ж матеріали дисциплінарної справи не містять висновку про наявність чи відсутність у діях державного службовця конкретного дисциплінарного проступку, а є лише посилання на пункти 1 та 9 ч. 2 ст. 65 Закону № 889-VIII. В поданні комісії ні разу на наведено зміст двох дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 1 та 9 ч. 2 ст. 65 Закону, у вчиненні яких обвинувачувався позивач.

Водночас у поданні зроблено висновок, що в діях позивача є дисциплінарний проступок, тобто один, а не два, передбачений пунктами 1 та 9 ч. 2 ст. 65 Закону. Однак не зазначено, який саме.

За кожний дисциплінарний проступок до державного службовця може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення – ч. 7 ст. 66 Закону. За кожне порушення службової дисципліни накладається лише одне дисциплінарне стягнення – ч. 3 ст. 74 Закону. Водночас відповідач не накладав на позивача за кожний проступок стягнення, а наклав за два зразу, що не передбачено Законом, порушує принцип правової визначеності та засади, вказані у ч. 2 ст. 2 КАС України.

В розпорядженні також не зазначено правову підставу припинення державної служби (ч. 1 ст. 83 Закону), а лише види дисциплінарних проступків (п. 1, 9 ч. 2 ст. 65 Закону).

При цьому відповідачем не було відібрано письмових пояснень у позивача в порядку, передбаченому ст. 75 Закону № 889-VIII.

Відповідач звільнив позивача всупереч пункту 8 Положення про управління соціального захисту населення Рахівської РДА, затвердженому розпорядженням 13.08.2018 № 254, в якому зазначено, що начальник цього управління може бути звільнений лише за погодженням з органом виконавчої влади вищого рівня, тобто облдержадміністрації. Аналогічна умова зазначена і в п. 1.1 посадової інструкції начальника управління (звільнення з посади за погодженням із департаментом соцзахисту населення ЗОДА). Такі умови звільнення грунтуються на Законі - частина 2 ст. 11 ЗУ «Про місцеві державні адміністрації».

Процедура здійснення дисциплінарного провадження передбачає в тому числі визначення повноважень дисциплінарної комісії та визначення основних засад роботи дисциплінарної комісії, що зроблено не було (п. 2 Порядку здійснення дисциплінарного провадження, затвердженого постановою КМУ № 1039 від 04.12.2019).

Тривалість здійснення дисциплінарного провадження не може перевищувати 15 календарних днів. За потреби зазначений строк може бути продовжений суб`єктом призначення, але не більш як до одного місяця (абз. 2 п. 5 Порядку).

Дисциплінарне провадження розпочато 03.01.2020, а тому останнім днем провадження могло бути 17.01.2020. Поза межами строку дати 17.01.2020 дії дисциплінарної комісії чи голови РДА щодо цього провадження і притягнення позивача до відповідальності є незаконними.

Отже, належним доказом існування підстав притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності відповідно до ст. 77 Закону № 889-VIII, може бути лише рішення про накладення дисциплінарного стягнення, в якому мають бути відображені ці підстави, встановлені в ході дисциплінарного провадження. Саме по собі подання дисциплінарної комісії не є підставою для накладення дисциплінарного стягнення, адже має лише рекомендаційний характер для суб`єкта призначення (ч. 3 ст. 73 Закону № 889-VIII).

Наведена невідповідність розпорядження відповідача вимогам частини другої статті 77 Закону № 889-VIII позбавляє суд можливості перевірити обставини, що були підставою для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, та свідчить про його необґрунтованість, відтак це розпорядження є незаконним та підлягає скасуванню.

Щодо позовних вимог в частині оскарження Розпорядженням голови Рахівської державної адміністрації Закарпатської області № 19 від 04.02.2020 року «Про внесення змін до розпорядження голови райдержадміністрації від 03.02.2020 № 18 «Про звільнення ОСОБА_1 », то воно прийняте на підставі розпорядження голови райдержадміністрації від 03.02.2020 № 18 «Про звільнення ОСОБА_1 » та є похідним від останнього, а тому також підлягає скасуванню.

Щодо позовної вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу (ст. 235 КЗпП України), суд зазначає наступне.

Верховний Суд України у постанові від 14.01.2014 (справа №21-395а13) зазначив, що суд, ухвалюючи рішення про поновлення на роботі, має вирішити питання про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визначивши при цьому розмір такого заробітку за правилами, закріпленими у Порядку.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (далі - Порядок №100).

Відповідно до пункту 2 Порядку №100 середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку.

Пунктом 8 Порядку №100 встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Як вбачається з довідки управління соціального захисту населення Рахівської РДА, загальна сума заробітної плати позивача за період з грудня 2019 по січень 2020 року становить (31 296,29 грн + 15 166,25 грн) = 46 462,54 грн.

Кількість робочих днів у грудні 2019 та січні 2020 року, за які позивачу виплачена заробітна плата, складає 21 день + 21 день = 42 дні.

Отже, середньоденна заробітна плата позивача становить 1106,25 грн. (46 462,54 грн : 42 робочі дні).

Період вимушеного прогулу позивача обраховується, починаючи з першого дня після звільнення по день прийняття рішення суду про поновлення позивача на роботі.

Кількість днів (період) вимушеного прогулу буде відомо після виходу позивача з лікарняного на роботу та ухвалення рішення суду про поновлення позивача на посаді.

Середній заробіток позивача за час вимушеного прогулу становитиме суму за формулою: 1106,25 грн. * кількість днів вимушеного прогулу. Відповідач звільнив позивача 12.03.2020, тому період вимушеного прогулу тривав з 13.03.2020 до ухвалення рішення суду про поновлення на роботі – 23.10.2020. Отже, тривалість вимушеного прогулу складає 153 робочі дні, а середній заробіток за цей період складає 169256,25 грн = 1 106,25 грн * 153 робочі дні.

Визначаючись щодо позовних вимог в частині відшкодування моральної шкоди, суд виходить з наступного.

Статтею 56 Конституції України передбачено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Загальні підстави відшкодування моральної шкоди визначені Цивільним кодексом України.

Так, відповідно до частин першої, другої статті 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно зі статтею 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно до пункту 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної шкоди суд повинен визначати залежно від характеру та обсягу страждань, немайнових витрат, які зазнав позивач.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб (пункт 3 вказаної постанови).

У позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Так, позивач вказує, що внаслідок незаконного звільнення їй було завдано моральної шкоди в грошовому еквіваленті у сумі 30000,00 грн.

На переконання позивача моральна шкода полягає в тому, що після звільнення вона перенесла психологічний стрес, погіршився стан її здоров`я, внаслідок чого вона проходила лікування.

Суд вважає, що незаконним звільненням позивачу було завдано душевних переживань, вона перенесла стрес, після звільнення ОСОБА_1 залишилася без засобів існування, що поставило її в пригнічене положення, призвело до приниження таким чином честі, гідності та ділової репутації перед колегами і знайомими. За таких обставин суд вбачає підстави для стягнення на користь позивача 10000,00 грн. на відшкодування завданої моральної шкоди. Розмір відшкодування моральної шкоди суд визнає розумним в розмірі 10000 грн.

Компенсація за завдану моральну шкоду не поглинається самим фактом поновлення на роботі, а має самостійне юридичне значення. Такий висновок зробив ВС в постанові від 19.12.2018 №640/14909/16-ц.

Статтею 43 Основного Закону України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Відповідно до статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визначаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства України та письмових доказів по справі, суд дійшов висновку, що у спірних правовідносинах відповідач діяв без дотримання вимог ч.2 ст.2 КАС України, тому позовні вимоги ОСОБА_1 є законними, обґрунтованими, підтвердженими належними та допустимими доказами, а тому їх необхідно задовольнити частково.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 244 КАС України, під час ухвалення рішення суд вирішує в тому числі чи є підстави допустити негайне виконання рішення.

В силу положень пунктів 2,3 частини першої статті 371 КАС України, негайно виконуються постанови суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць та поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Враховуючи вищенаведене, рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та присудження середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць в сумі 23231,25 грн. слід звернути до негайного виконання.

Разом з тим, суд не вбачає достатніх підстав для задоволення клопотання представника позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду шляхом зобов`язання відповідача подати в установлений судом термін звіт про виконання судового рішення.

Так, ч. 1 ст. 382 КАС України встановлено, що суд, який ухвалив рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Таким чином, вказаною статтею передбачено право, а не обов`язок суду зобов`язати суб`єкт владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання рішення. В силу обов`язковості рішення суду, відсутні підстави вважати, що відповідач його не виконає.

Підстави для розподілу судових витрат відповідно до статті 139 КАС України відсутні.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Рахівської районної державної адміністрації Закарпатської області (вул. Миру, буд. 1, м. Рахів, Закарпатська область, 90600, код ЄДРПОУ 22106207) про визнання протиправним та скасування розпорядження, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати Розпорядження голови Рахівської районної державної адміністрації Закарпатської області №18 від 03.02.2020 року «Про звільнення ОСОБА_1 ».

3. Визнати протиправним та скасувати Розпорядження голови Рахівської районної державної адміністрації Закарпатської області №19 від 04.02.2020 року «Про внесення змін до розпорядження голови райдержадміністрації від 03.02.2020 року №18 «Про звільнення ОСОБА_1 »».

4. Поновити ОСОБА_1 на роботі на посаді начальника управління соціального захисту населення Рахівської районної державної адміністрації Закарпатської області з 12 березня 2020 року.

5. Стягнути з Рахівської районної державної адміністрації Закарпатської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 12 березня 2020 року по 23 жовтня 2020 року у розмірі 169256,25 (сто шістдесят дев`ять тисяч двісті п`ятдесят шість гривень 25 копійок) грн., з проведенням необхідних відрахувань відповідно до чинного законодавства.

6. Стягнути з Рахівської районної державної адміністрації Закарпатської області на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 10000,00 (десять тисяч 00 коп.) грн.

7. У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

8. Відповідно до вимог статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України допустити негайне виконання рішення в частині поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми за один місяць, що становить 23231,25 (двадцять три тисячі двісті тридцять одна гривня 25 копійок) грн., з проведенням необхідних відрахувань відповідно до чинного законодавства.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 02 листопада 2020 року.

СуддяЯ. М. Калинич