Рішення № 92584638, 15.10.2020, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/16921/20

Провадження № 2/761/6100/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

15 жовтня 2020 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Саадулаєва А.І.,

при секретарі Валовій Д.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві, в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу

позивач: ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , поштова адреса: АДРЕСА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 ),

відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «СІТІ ФІНАНС» (код за ЄДРПОУ: 39508708, місцезнаходження: вул. Січових Стрільців, буд. 37-41, м. Київ, 04053),

третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Клименко Роман Васильович (місцезнаходження: 02094, м. Київ, вул. Юрія Поправки, буд. 6, оф. 31),

третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Приватний нотаріус Броварського районного нотаріального округу Колейчик Володимир Вікторович (місцезнаходження: вул. Грушевського, буд. 15, офіс 6, м. Бровари, 07401),

третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Публічне акціонерне товариство «ПЛАТИНУМ БАНК» (код за ЄДРПОУ: 33308489, місцезнаходження: 04112, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 48),

предмет позову: про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

встановив:

В червні 2020 року ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «СІТІ ФІНАНС» (надалі - відповідач), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Клименко Роман Васильович (надалі - третя особа-1), Приватний нотаріус Броварського районного нотаріального округу Колейчик Володимир Вікторович (надалі - третя особа-2), Публічне акціонерне товариство «ПЛАТИНУМ БАНК» (надалі - третя особа-3), про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Предметом спору є визнання виконавчого напису Приватного нотаріуса Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчика Володимира Вікторовича №3434 від 13 березня 2020 року, про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь TOB «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СІТІ ФІНАНС» в розмірі 28437,59 грн. таким, що не підлягає виконанню.

Спірні правовідносини виникли з укладеного 17 липня 2013 року між позивачем та третьою особою-3 договору №195744/0005XSGF про відкриття банківського (карткового) рахунку, кредитного обслуговування рахунку та встановлення кредитного ліміту (надалі - кредитний договір), який був чинним до 18.07.2016.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що вказаний напис порушує права позивача та вчинений з порушенням, оскільки:

1.Виконавчий напис вчинено з порушенням строків визначених ст.88 «Про нотаріат», протягом якого виконавчий напис може вчинятися, оскільки право вимоги виникло з 18.07.2016 (з дня припинення кредитного договору), а тому, останнім днем, коли приватний нотаріус мав право за умови дотримання інших вимог чинного законодавства України вчинити виконавчий напис, є 18.07.2019, проте виконавчий напис вчинено з порушенням цієї умови та лише 13.03.2020.

2.Нотаріус при вчиненні виконавчого напису не пересвідчився у безспірності заборгованості перед кредитором за відповідним договором та позивач не погодився із сумою заборгованості. Зокрема, спірний виконавчий напис вчинено за відсутності документів, що підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем, а саме, - за відсутності оригіналу кредитного договору та засвідченої стягувачем виписки з рахунку боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості. Крім цього, боржника не повідомлено про наявність вимоги, а отже й про суму заборгованості, не зазначено з чого саме складається вказана сума заборгованості. Також позивач не погодився із стягненням простроченої заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом в розмірі 5168,93 грн. за період з 22.02.2018 р. по 27.11.2019 р., що є незаконним в силу ст. ст. 530, 598, 631 ЦК України, так як після закінчення строку дії кредитного ліміту, усі наступні платежі, визначені графіком, не мають правового значення, та не підлягають виконанню, так як сплив строк кредитного договору, у зв`язку з чим він припинився, а отже припинились й взаємні права та обов`язки сторін з 18.07.2016.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 16 червня 2020 року відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження, встановлено процесуальні строки для подання заяв по суті справи.

Відповідач своїм правом на подання відзиву не скористався, заяв та клопотань до суду не подавав.

Третя особа-1 пояснень суду не надала, заяв та клопотань від третьої особи-1 до суду не надходило.

Третя особа-2 пояснень суду не надала, заяв та клопотань від третьої особи-1 до суду не надходило.

Третя особа-3 пояснень суду не надала, заяв та клопотань від третьої особи-1 до суду не надходило.

В судовому засіданні, яке відбулось 15 жовтня 2020 року представник позивача, ОСОБА_2 вимоги позовної заяви підтримав, просив задовольнити, проти заочного розгляду справи не заперечував.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, заяв та клопотань не подавав.

Іншу учасники справи в судове засідання не з`явились, про причини неявки суд не повідомили.

Відповідно до положень ч.1, 2 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи. У разі участі у справі кількох відповідачів заочний розгляд справи можливий у випадку неявки в судове засідання всіх відповідачів.

Враховуючи наявність в справі достатніх матеріалів про права та обов`язки сторін та те, що представник позивача щодо заочного розгляду справи не заперечує, суд, на підставі ч. 1, 2 ст. 280 та відповідно до ст. 281 ЦПК України, постановив ухвалу про заочний розгляд справи.

Обставини справи, встановлені судом.

17 липня 2013 року між позивачем та третьою особою-3 укладено договір №195744/0005XSGF про відкриття банківського (карткового) рахунку, кредитного обслуговування рахунку та встановлення кредитного ліміту (а.с. 11).

Згідно п. 1.7. кредитного договору строк дії кредитного ліміту - 36 місяців з моменту укладення цього договору. У разі, якщо клієнт не користується кредитним лімітом (або його частиною) протягом 6 (шість) місяців поспіль, Банк має право припинити дію кредитного ліміту по закінченні такого шести місячного терміну (а.с. 11).

13 березня 2020 року приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчиком Володимиром Вікторовичем вчинено виконавчий напис про стягнення з ОСОБА_1 на користь TOB «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СІТІ ФІНАНС» (правонаступника Публічного акціонерного товариства «ПЛАТИНУМ БАНК» (код за ЄДРПОУ: 33308489) заборгованості в розмірі 28437,59 грн., який зареєстровано в реєстрі за №3434 (а.с. 12).

Згідно вказаного виконавчого напису стягнення заборгованості проведено за кредитним договором №195744/0005XSGF від 17 липня 2013 року та за період з 22 лютого 2018 року по 27 листопада 2019 року (а.с. 12).

Згідно виконавчого напису, сума заборгованості складає 27937,59 грн., в тому числі:

22768,66 грн. - прострочена заборгованість за сумою кредиту;

5168,93 грн. - прострочена заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом.

Згідно спірного виконавчого напису та з урахуванням 500,00 грн. вартості вчинення виконавчого напису, загальна сума стягнення становить 28437,59 грн. (а.с. 12).

17 квітня 2020 року приватним виконавцем виконавчого округу м. Київ Клименко Романом Васильовичем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №61866538 з примусового виконання виконавчого напису №3434 виданого 13.03.2020 р. приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Колейчик Володимиром Вікторовичем про стягнення з ОСОБА_1 на користь TOB «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СІТІ ФІНАНС» заборгованості в розмірі 28437,59 грн. (а.с. 13).

Оцінка вказаних обставин

Положеннями ст. 18 ЦК України передбачено, що нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і порядку, встановлених законом.

Згідно з ч. 1 ст. Закону України «Про нотаріат», нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (ч.1 ст. 39 Закону України «Про нотаріат»). Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595 (надалі - Порядок вчинення нотаріальних дій, Порядок).

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (п. 19 ст. 34 Закону України «Про нотаріат»). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена глава 14 Закону України «Про нотаріат» та глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.

Так, згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону, нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року №1172 (надалі - Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.

При цьому ст. 50 Закону передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

За результатами аналізу вищенаведених норм можна дійти наступних висновків.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Однак, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (ст. 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Умови вчинення виконавчого напису визначені п.3.1. Глави 16 розділу ІІ Порядку, відповідно до яких нотаріус вчиняє виконавчі написи:

якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем;

за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Отже, одна із двох умов вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак, сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право, на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Захист прав боржника у процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається у спосіб, передбачений підпунктом 2.3 пункту 2 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій, - шляхом надіслання іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною - стягувачем, і не зобов`язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.

Однак, у відповідності до підпункту 2.3 пункту 2 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. При цьому повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв`язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу.

Вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи сторін у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість узагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру на час вчинення нотаріусом виконавчого напису. Така правова позиція Великої Палати Верховного Суду відповідає висновкам, викладеним у раніше ухваленій нею постанові від 27 березня 2019 року у справі № 137/1666/16-ц з подібних правовідносин, відступати від яких немає підстав.

Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Зазначене вище узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року, справа № 6-887цс 17 та у постанові Верховного Суду від 23 січня 2018, справа № 61-154св18, та постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 липня 2019 року у справі № 916/3006/17.

Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017р. №6-887цс17.

Щодо оцінки безспірності заборгованості

Так, позивач, обґрунтовуючи зміст позовних вимог, зазначає, що приватним нотаріусом під час вчинення оспорюваного виконавчого напису не було перевірено безспірність заборгованості перед кредитором за відповідним договором та позивач не погодився із сумою заборгованості. Зокрема, спірний виконавчий напис вчинено за відсутності документів, що підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем, а саме: за відсутності оригіналу кредитного договору та засвідченої стягувачем виписки з рахунку боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості. Крім цього, боржника не повідомлено про наявність вимоги, а отже й про суму заборгованості, не зазначено з чого саме складається вказана сума заборгованості. Також позивач не погодився із стягненням простроченої заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом в розмірі 5168,93 грн. за період з 22.02.2018 р. по 27.11.2019 р., що є незаконним в силу ст. ст. 530, 598, 631 ЦК України, так як після закінчення строку дії кредитного ліміту, усі наступні платежі, визначені графіком, не мають правового значення, та не підлягають виконанню, так як сплив строк кредитного договору, у зв`язку з чим він припинився, а отже припинились й взаємні права та обов`язки сторін з 18.07.2016.

Безспірною заборгованістю є заборгованість боржника, з якою останній погоджується, що, відповідно, виключає можливість спору зі сторони боржника щодо її розміру, строку, за який вона нарахована, тощо, а відтак і документи, які підтверджують її безспірність, і на підставі яких нотаріусами здійснюються виконавчі написи, мають бути однозначними, беззаперечними, та такими, що містять вираз волі стосовно наявності певної заборгованості не лише кредитора, а й самого боржника, або ж безумовно підтверджують наявність у боржника перед кредитором заборгованості саме в такому розмірі.

Як вбачається із матеріалів справи, спірний виконавчий напис нотаріуса був вчинений щодо стягнення заборгованості за кредитним договором №195744/0005XSGF від 17 липня 2013 року та за період з 22 лютого 2018 року по 27 листопада 2019 року (а.с. 12).

Згідно виконавчого напису, сума заборгованості складає 27937,59 грн., в тому числі:

22768,66 грн. - прострочена заборгованість за сумою кредиту;

5168,93 грн. - прострочена заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом.

Згідно спірного виконавчого напису та з урахуванням 500,00 грн. вартості вчинення виконавчого напису, загальна сума стягнення становить 28437,59 грн. (а.с. 12).

Відповідачем відзиву на позовну заяву не надано, на спростування вимог позовної заяви не надано доказів наявності наявного безспірного права, яке існувало у нього, станом на 13 березня 2020 року, за захистом якого він звернувся до приватного нотаріуса.

У п. 10 «Узагальнення судової практики розгляду справ про оскарження нотаріальних дій або відмову в їх вчиненні» від 07 лютого 2014 року Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ роз`яснено, що однією з об`єктивних причин оскарження виконавчих написів є поверхневий підхід нотаріуса до вирішення питання про можливість вчинення виконавчого напису у кожному конкретному випадку. Поза увагою нотаріуса часто лишається те, що стягувачі, звертаючись за вчиненням виконавчого напису, необґрунтовано завищують суми своїх вимог, включаючи до їх складу всі санкції, комісії, винагороди, або звертаються про стягнення спірного боргу. Тому судами під час розгляду таких справ має бути враховано пред`явлені банками розрахунки заборгованості за кредитними договорами, суми, які зазначені у письмових вимогах та виконавчих написах нотаріусів, з`ясовано всі обставини у справі, зокрема чи є за боржником сума боргу. При цьому, судам слід особливу увагу приділяти спірності сум у частині зазначення різних сум у письмовій вимозі та у виконавчому написі.

З урахуванням вищезазначеного, на підтвердження факту безспірності заборгованості заявник мав би надати нотаріусу первинні бухгалтерські документи, чеки, квитанції, та інше, які підтверджують факти оплати або неналежної оплати, відповідно до ст. 88 Закону України «Про нотаріат» та ст.ст. 1, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

На підтвердження безспірності заборгованості нотаріусу мають бути подані документи, що свідчать про визнання боржником вимог кредитора. Тобто, нотаріус повинен упевнитися в розумінні боржником пред`явлених до нього вимог і визнанні їх.

Зокрема, документом, що може (з врахуванням заяв чи листів боржника) підтверджувати такий факт, є отримання боржником вимоги стягувача з підписом боржника про його отримання.

З урахуванням вищенаведеного, суд дійшов висновку, що у відповідачем не спростовано, а матеріалами справи не встановлено, що у розпорядженні нотаріуса були документи, необхідні для стягнення заборгованості у безспірному порядку: опис вкладення, що підтверджують надіслання боржнику письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання.

Крім того, з вищезазначеного виконавчого напису від 13 березня 2020 року вбачається, що стягнення здійснюється за період з 22 лютого 2018 року по 27 листопада 2019 року, однак, доказів того, що стягнення здійснено саме за зазначений період часу нотаріусу надано не було, як і доказів, у якому розмірі має місце погашення отриманого кредиту та у який період часу.

Також суд звертає увагу на те, що позивач не погодився із стягненням простроченої заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом в розмірі 5168,93 грн. за період з 22.02.2018 р. по 27.11.2019 р., що є незаконним в силу ст. ст. 530, 598, 631 ЦК України, так як після закінчення строку дії кредитного ліміту, усі наступні платежі, визначені графіком, не мають правового значення, та не підлягають виконанню, так як сплив строк кредитного договору, у зв`язку з чим він припинився, а отже припинились й взаємні права та обов`язки сторін з 18.07.2016.

Надаючи оцінку вказаному аргументу, суд бере до уваги положення п. 1.7. кредитного договору, відповідно до якого строк дії кредитного ліміту - 36 місяців з моменту укладення цього договору. У разі, якщо клієнт не користується кредитним лімітом (або його частиною) протягом 6 (шість) місяців поспіль, Банк має право припинити дію кредитного ліміту по закінченні такого шести місячного терміну (а.с. 11).

Враховуючи п. 1.7. кредитного договору суд погоджується з аргументом позивача про припинення дії кредитного договору 18 липня 2016 року, а отже й про неправомірність нарахування відсотків за користування кредитом після 18 липня 2016 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Отже право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Вказаний висновок узгоджується із правовою позицією, висловленою у постанові Верховного Суду України від 28.03.2018 року у цивільній справі № 444/9519/12. Крім цього, у постанові від 23.10.2019 року у справі №723/304/16-ц Велика Палата Верховного Суду підтримала висновки щодо застосування норми права, викладені у постанові Верховного Суду від 28.03.2018 року у цивільній справі № 444/9519/12.

Велика Палата Верховного Суду зазначила, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Крім того, пунктами 284, 287 Інструкції «Про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» передбачено, що виконавчий напис має містити перелік документів, на підставі яких вчинено виконавчий напис, проте в матеріалах справи відсутні документи які б підтвердили суму безспірної заборгованості та факту настання кінцевого терміну виконання зобов`язань.

Відповідно до Постанови Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі за № 6-887цс17 суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Таким чином нотаріус, перш ніж вчинити виконавчий напис, повинен перевірити чи підпадає заявлена вимога під той вид заборгованості, про який йдеться в Переліку №1172, чи подані всі передбачені Переліком документи, чи оформлені такі документи належним чином, чи підтверджують подані документи безспірність заборгованості боржника перед кредитором та прострочення виконання зобов`язання,чи не виник спір між зацікавленими особами, чи не минув встановлений законодавством строк для вчинення виконавчого напису.

Аналогічну позицію викладено в ухвалі колегії суддів судової палати цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ 01.03.2017 р. № 201/1662/16-ц.

З урахуванням вищезазначеного, під час розгляду справи, судом встановлено, що приватним нотаріусом при вчиненні виконавчого напису не дотримано вимог щодо безспірності заборгованості, у виконавчому написі нотаріуса зазначено період стягнення, який не обґрунтовується та не доводиться жодним доказом, в тому числі й щодо меж позовної давності.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що приватний нотаріус при вчиненні оспорюваного виконавчого напису порушив норми Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, а тому, у разі вчинення виконавчого напису за відсутності доказів, які б підтверджували факт безспірної заборгованості, такий виконавчий напис має визнаватися таким, що не підлягає виконанню.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до вимог ст. 12, 82 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

При цьому відповідачем відзиву за позовну заяву не подано, позовних вимог не спростовано, та не доведено наявності безспірних вимог на момент звернення до нотаріуса із заявою про вчинення нотаріальних дій, тоді як з наявних матеріалів справи не встановлено, що у розпорядженні нотаріуса були документи, необхідні для стягнення заборгованості у безспірному порядку.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до вимог ст. 12, 82 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

При цьому відповідачем відзиву за позовну заяву не подано, позовних вимог не спростовано, та не доведено наявності безспірних вимог на момент звернення до нотаріуса із заявою про вчинення нотаріальних дій, тоді як з наявних матеріалів справи не встановлено, що у розпорядженні нотаріуса були документи, необхідні для стягнення заборгованості у безспірному порядку.

Подача заяв по суті справи є правом учасників справи, в процесі реалізації якого кожен із них може подати докази на яких ґрунтуються його вимоги та заперечення.

Відповідно до ч.4 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

З врахуванням наведеного, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, оскільки в судовому засіданні підтвердилась та обставина, що оскаржуваний виконавчий напис не відповідає вимогам законодавства, зокрема ст. 87 Закону України «Про нотаріат» та Постанови Кабінету Міністрів України №1172 від 29.06.1999 р., оскільки на момент вчинення оспорюваного виконавчого напису вимоги відповідача до позивача не були безспірними, а виконавчий напис вчинено після спливу трьох років, встановлених для пред`явлення такої вимоги.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 840,80 грн.

Керуючись ст. 4, 5, 12, 13, 17-19, 76-82, 89, 141, 258, 259, 263-266, 268, 280, 282, 352, 354, 355 ЦПК України, ст.1, 4, 15, 16 ЦК України; ст. ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат»; Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, який затверджений Наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року №296/5; Постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 №1172, суд, -

вирішив:

Позов ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати виконавчий напис №3434 від 13 березня 2020 року, вчинений Приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчиком Володимиром Вікторовичем про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №195744/0005XSGF від 17 ЛИПНЯ 2013 року, таким, що не підлягає виконанню.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СІТІ ФІНАНС» на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Києва, а в разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя: