Ухвала суду № 92584533, 28.10.2020, Звенигородський районний суд Черкаської області

Справа № 461/11867/15-ц Провадження №4-с/694/9/20

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А І Н И

28.10.2020 року м. Звенигородка

Суддя Звенигородського районного суду Черкаської області Сакун Д.І. розглянувши матеріали скарги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) на дії державного виконавця відділу державної виконавчої служби Вишгородського районного управління юстиції у Київській області (ЄДРПОУ 34961544, Київська область, м.Вишгород, вул. Шолуденка 6, електронна пошта ІНФОРМАЦІЯ_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, тел.. (04596) 5-25-84, ( 04596) 2-24-23, стягувач Акціонерне товариство «Ідея Банк» ( 79008, м.Львів, вул. Валова 11, ЄДРПОУ 19390819,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Звенигородського районного суду Черкаської області зі скаргою на дії державного виконавця.

У скарзі ОСОБА_1 просить:

- поновити строк для подання скарги.

- скасувати постанову Державного виконавця Тимченко Катерини Іванівни про відкриття виконавчого провадження ВП № 61903163 за підписом, на підставі виконавчого листа № 2/694/117/16 виданого Звенигородським районним судом Черкаської області в частині стягнення з нього виконавчого збору.

У відповідності до вимог статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Частина 1 статті 448 ЦПК України визначає, що скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Згідно статті 449 ЦПК України скаргу може бути подано до суду: а) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна булла дізнатися про порушення її права або свободи; б) у триденний строк з дня,коли особа дізналася або повинна булла дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.

Зі скарги вбачається, що 18.06.2020 року ОСОБА_1 отримав лист від Вишгородського районного ВДВС Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції. Лист містив постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 61903163 за підписом Державного виконавця Тимченко Катерини Іванівни на підставі виконавчого листа № 2/694/117/16 виданого Звенигородським районним судом Черкаської області. Згідно вказаної постанови, у ОСОБА_1 вилучається транспортний засіб, який є предметом застави, а саме: автомобіль марки «DAEWOO» Nехіа 2011 року випуску, колір білий, номер шасі НОМЕР_1 та передається публічному акціонерному товариству «Ідеа банк», а також з ОСОБА_1 стягується винагорода виконавця у розмірі 9446 грн.

Станом на час звернення до суду 27.10 2020 року, закінчився строк для звернення зі скаргою, визначений у статті 449 ЦПК України.

Стаття 126 ЦПК України визначає, що право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подана заява, скарга, документи тощо), щодо якої пропущено строк. Про поновлення або продовження процесуального строку суд постановляє ухвалу. Про відмову у поновленні або продовженні процесуального строку суд постановляє ухвалу, яка не пізніше наступного дня з дня її постановлення надсилається особі, яка звернулася із відповідною заявою.

Зі скарги та доданих до неї матеріалів не вбачається, що скаржник був позбавлений можливості у строки, визначені ЦПК України, звернутись до суду зі скаргою на постанову державного виконавця про відкриття виконавчого провадження. При цьому судя вважає, що така підстава як пропуск строків на оскарження постанови як введення карантину на території України не є поважною, оскільки скаржник міг подати скаргу засобами поштового зв`язку. Крім того суд зауважує, що 17 липня 2020 року набрав чинності Закон України від 18 червня 2020 року №731-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)», відповідно до якого пункт 3 розділу XII «Прикінцеві положення» Цивільного процесуального кодексу України викладено в такій редакції: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.»

Відповідно до прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)», процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X «Прикінцеві положення» Господарського процесуального кодексу України, пункту 3 розділу XII «Прикінцеві положення» Цивільного процесуального кодексу України, пункту 3 розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» № 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.

Однак відповідачем не зазначено, які саме обставини, зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином, стали причиною пропуску ним десятиденного процесуального строку на подання скарги, як і не надано належних та допустимих доказів на підтвердження існування таких обставин.

Тому суддя не вбачає підстав для поновлення скаржнику строку для звернення до суду зі скаргою на рішення державного виконавця.

У зв`язку з чим скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без розгляду, так як ним пропущено процесуальний строк для звернення до суду зі скаргою на дії державного виконавця.

Згідно прецедентної практики Європейського суду з прав людини, останній виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950) щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава - учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

У рішеннях ЄСПЛ, постановлених за результатами розгляду справ «Осман протии Сполученого королівства» від 28 жовтня 1998 року та «Круз протии Польщі» від 19 червня 2001 року, зазначено, що право на суд не є абсолютним; воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує врегулювання з боку держави.

Таким чином, прийняття рішення про залишення скарги без розгляду, яке прийняте у відповідності до вимог чинного ЦПК України, жодним чином не свідчить про обмеження доступу скаржника до правосуддя, а виключно спонукає його неухильно дотримуватися чинних норм ЦПК України та здійснювати захист своїх прав у передбачений вказаним законом строк.

На підставі викладеного, керуючись ст.120, 122, 123, 126, 127, 260, 261, 447, 448, 449 ЦПК України,

У Х В А Л И В:

Відмовити ОСОБА_1 у поновленні процесуального строку для звернення до суду зі скаргою на дії державного виконавця.

Скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця залишити без розгляду.

Копію ухвали надіслати ОСОБА_1 для відому.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання її суддею, але може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду через Звенигородський районний суд Черкаської області протягом п`ятнадцяти днів з дня її складання.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Д.І. Сакун