Рішення № 9258384, 26.04.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

26.04.10 р.                     Справа № 7/29                               

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Е.В. Сгара

При секретарі судового засідання Х.Р. Косьміній

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу:

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Стара Фортеця ЛТД” м. Київ

До відповідача: Приватного підприємства „Лазурь-Групп” м. Маріуполь

Предмет спору: стягнення суми боргу – 33087, 53 грн., 3081, 27 грн. – пені, 3% річних – 450, 92 грн.

За участю представників:

від позивача: Стадницька Р.Я. - дов.

від відповідача: Бордюгова О.О. - дов.

СУТЬ СПОРУ:                     

Товариство з обмеженою відповідальністю „Стара Фортеця ЛТД” м. Київ звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до Приватного підприємства „Лазурь-Групп” м. Маріуполь про стягнення суми боргу – 34 087, 53 грн., 1 566, 38 грн. пені та 3% річних – 229, 23 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на дилерський договір №09рг від 22.05.2009р.; видаткові накладні №ЛТ-0005801 від 08.10.2009р., №ЛТ-0005802 від 08.10.2009р., №ЛТ-0007556 від 30.10.2009р.; податкові накладні № 43573 від 08.10.2009р., №43754 від 08.10.2009р., №45510 від 30.10.2009р.; платіжні доручення №111 від 27.11.2009р., №127 від 04.12.2009р., №190 від 25.12.2009р., №196 від 30.12.2009р., №208 від 06.01.210р., №223 від 12.01.2010р.

Заявою про уточнення позовних вимог б/н від 22.02.2010р. позивач зменшив позовні вимоги та просить стягнути з відповідача суму боргу – 33 087, 53 грн., 1 566, 38 грн. пені та 3% річних – 229, 23 грн.

Заявою про збільшення суми позову від 24.03.2010р. позивач просить стягнути з відповідача заборгованість – 33087, 53 грн., 3081, 27 грн. – пені, 3% річних – 450, 92 грн. Заява підписана повноважною особою, розглянута та прийнята судом.

Клопотаннями від 18.03.2010р. та від позивач просить стягнути з відповідача судові витрати у загальному розмірі 1281, 80 грн., які складаються з: 684,90 грн. – витрати на проїзд у судове засідання 22.02.2010р., 90 грн. – добові, 416,90 грн. – витрати на проїзд в судове засідання 16.03.2010р. та 90, 00 грн. – добові.

Відповідач проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позов.

Строк розгляду справи продовжений відповідно до ст. 69 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін суд ВСТАНОВИВ:

Між позивачем та відповідачем укладено дилерський договір №09рг від 22.05.2009р. (далі по тексту Договір).

Відповідно до п.13.5 Договору, строк дії договору встановлений до 31.12.2009р. Строк дії Договору автоматично продовжується на додаткові однорічні строки у разі, якщо не менш ніж за 30 днів до закінчення чергового строку дії жодна із сторін не повідомила іншу письмово про свій намір припинити подальшу співпрацю.

З пояснень представників сторін та матеріалів справи вбачається, що на момент виникнення спірного боргу сторони перебували у договірних відносинах.

Відповідно до п.2.1 Договору, підприємство (позивач) зобов’язується здійснити поставку продуктів харчування (далі по тексту – товар) дилеру (відповідачу), а дилер зобов’язується приймати товар, керуватися рекомендаціями підприємства відносно каналів збуту товару та сплачувати його вартість на умовах, передбачених цим Договором та додатками до Договору, які є його невід’ємними частинами (далі по тексту – додатки).

Пунктом 2.3 Договору передбачено, що товар поставляється партіями. Партією вважається кількість товару, визначена у видатковій накладній.

Порядок поставки товару визначений сторонами у розділі 3 Договору.

Згідно п.4.3 Договору, дилер зобов’язаний оплатити кожну поставну підприємством партію товару не пізніше 21 календарних днів з моменту його передачі.

Моментом передачі товару вважається дата його фактичного отримання, вказана дилером в підписаній сторонами видатковій накладній на даний товар (відмітка ставиться на екземплярі підприємства). У разі відсутності відмітки дилера на екземплярі видаткової накладної підприємства про дату фактичного отримання товару, датою поставки вважається дата, зазначена у такій накладній друкованим засобом (п.4.4 Договору).

У п. 2.9 Договору сторонами зазначено, що всі поставки товару за накладними, оформленими сторонами протягом дії даного Договору, вважаються такими, що поставлені на підставі і в межах даного Договору, навіть коли відсутнє посилання на даний Договір в самій накладній.

Пунктом 3.5 Договору сторонами передбачено, що відпуск товару дилеру може здійснюватись без довіреності на отримання цінностей за умови виконання сторонами вимог абзацу 3 пункту 13 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернених та використаних довіреностей на отримання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996р. за № 99. Про зміну зразку печаті (штампу) дилер зобов’язаний повідомити підприємство у письмовій формі протягом трьох робочих днів з дня настання таких змін. У випадку порушення дилером даної умови, товар буде вважатися отриманим повноважними особами, а видаткові накладні – засвідчені належним печатками (штампами).

Відповідно до ст.67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів; підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст. 526, 527 Цивільного кодексу України боржник зобов’язаний виконати свій обов’язок та зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

Позивач свої зобов’язання за договором виконав належним чином, за видатковими накладними №ЛТ-0005801 від 08.10.2009р., №ЛТ-0005802 від 08.10.2009р., №ЛТ-0007556 від 30.10.2009р., копії яких наявні в матеріалах справи, поставив відповідачу товар на загальну суму 52218, 91 грн. Дані накладні підписані обома сторонами та містять печатки обох підприємств.

Відповідач свої зобов’язання належним чином не виконав, поставлений товар своєчасно та у повному обсязі не оплатив, чим порушив умови Договору.

У зв’язку з викладеним позивач звернувся до суду з вимогою стягнути з відповідача 33087, 53 грн. боргу за поставлений товар.

Шляхом оцінки всіх матеріалів справи, суд дійшов висновку, що у відповідача перед позивачем наявна сума боргу за поставлений товар у розмірі 33087, 53 грн., яка підтверджена матеріалами справи та підлягає стягненню у повному обсязі.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вищезазначеної норми права позивач просить стягнути з відповідача за період з 29.10.2009р. по 11.03.2010р. 3% річних в сумі 450, 92грн.

3% річних перераховані судом відповідно до діючого законодавства та відповідно складають 449, 11 грн.

Таким чином, вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних підлягають задоволенню частково у сумі 449,11 грн.

Вимоги щодо стягнення з відповідача 3 % річних в залишковій частині задоволенню не підлягають у зв’язку з безпідставністю заявлення.

Відповідно до ст.ст.216–218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно п.п.1, 3 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст.1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996р. №543-96-ВР, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до п.7.1 Договору, у разі порушення дилером строку оплати товару, він сплачує підприємству пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ (яка діяла в момент нарахування пені) від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

Згідно ст.3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996р. №543-96-ВР, розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Враховуючи наведені вище приписи, позивач просить стягнути з відповідача пеню у сумі 3081, 27 грн. за період з 30.10.2009р. по 11.03.2010р.

Пеня нарахована позивачем у відповідності до умов Договору, приписів діючого законодавства та підлягає стягненню у повному обсязі.

Статтею 42 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін, яка, зокрема, проявляється в тому, що, як зазначається в частині 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З урахуванням вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Заперечення відповідача необґрунтовані, спростовуються матеріалами справи та умовами договору, у зв’язку з чим судом до уваги не приймаються.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Судові витрати розподіляються відповідно до ст. 49 Господарського процесуального Кодексу України.

У судовому засіданні за згодою сторін оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до ст. 85 Господарського процесуального Кодексу України.

На підставі ст.ст. 526, 527, 549, 625 Цивільного кодексу України, ст.67, 193, 216-218 Господарського кодексу України, Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, керуючись ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 33, 34, 38, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, господарський суд

В И Р I Ш И В :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Стара Фортеця ЛТД” м.Київ до Приватного підприємства „Лазурь-Групп” м. Маріуполь про стягнення суми боргу – 33087, 53 грн., 3081, 27 грн. – пені, 3% річних – 450, 92 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства „Лазурь-Групп” (87515, Донецька область, м.Маріуполь, провулок Кузнечний, 2, кім.75, готель „Морський”, ІПН 35841160, п/р 26001011000932 в ТО ВАТ „БТА Банк”, МФО 321723) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Стара Фортеця ЛТД” (02096, м.Київ, вул.Сімферопольська., 13-А, ІПН 36405099, п/р 26006210110931 в АТ „Про кредит Банк”, МФО 320984) борг – 33 087, 53 грн., 3081, 27 грн. пені та 3% річних – 449,11 грн., державне мито – 366, 17 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу – 235, 98 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду протягом 10 днів з дати підписання його повного тексту.

Повний текст рішення підписаний 26.04.2010р.

Суддя