Рішення № 9258023, 26.04.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

26.04.10 р. Справа № 17/85пд

Господарський суд Донецької області у складі судді Татенко В.М., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м. Єнакієве

до відповідача: Горлівської міської ради, м. Горлівка

про визнання недійсним договору № 0369 від 30.12.2008р.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2 - довіреність

від відповідача: Гаврилов Д.О. довіреність

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа підприємець ОСОБА_1 звернувся з позовом до Горлівської міської ради, м. Горлівка про визнання недійсним договору №0369 від 30.12.2008р. на користування земельною ділянкою власником вбудованого нежитлового приміщення у багатоповерховому будинку.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що всупереч вимогам ст.ст.116, 123, 125, 126 Земельного кодексу України, межі земельної ділянки, яка передається у користування за договором № 0369 від 30.12.2008р., не встановлені в натурі (на місцевості) і не можуть бути встановлені, оскільки вона знаходиться під нежитловим приміщенням, вбудованим у багатоповерховий житловий будинок; проект землеустрою щодо відведення вищевказаної земельної ділянки не був розроблений; рішення органу місцевого самоврядування щодо передачі позивачу у користування наведеної земельної ділянки на підставі проекту землеустрою не приймалось; державна реєстрація документа, що підтверджує право користування земельною ділянкою, не відбувалось; земельна ділянка за актом приймання-передачі позивачу не передавалась.

Відповідач, у відзиві проти позовних вимог заперечив, посилаючись на те, що спірний договір має іншу правову природу, ніж договір оренди землі та, згідно ст. 180 Господарського кодексу України, вважається укладеним, якщо між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов предмет, ціна та строк його дії. Відповідачем зазначено, що спірний договір містить вказані умови та укладений з дотриманням вимог ст. 181 Господарського кодексу України, п. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України. Крім того, відповідач зазначає, що Радою було прийняте рішення №V/I4-33 від 27.03.2007року, яким затверджене Положення „Про справляння плати за користування земельними ділянками власниками (орендарями) вбудованих нежитлових приміщень багатоповерхових будинках”.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

30.12.2008 року між Горлівською міською радою та власником вбудованого нежитлового приміщення ОСОБА_1, м. Єнакієво (надалі - власник) укладено договір №0369 на користування земельною ділянкою власником вбудованого нежитлового приміщення у багатоповерховому будинку, відповідно до п. 1 якого Горлівська міська рада надає, а власник приймає у строкове платне користування земельну ділянку під вбудованим нежитловим приміщенням, яке знаходиться в багатоквартирному житловому будинку по АДРЕСА_2 та використовується, як крамниця (а.с.13-14).

Згідно п. 2 наведеного договору у користування передається земельна ділянка під вбудованим нежитловим приміщенням площею 60,1 кв.м..

У п.3 договору зазначено, що на земельній ділянці знаходиться обєкт нерухомого майна нежитлове приміщення у багатоповерховому будинку, яке належить власнику на підставі свідоцтва про право власності від 21.12.2006 року.

Договір укладено на термін володіння вбудованим нежитловим приміщенням його власником (п. 5 договору.)

Пунктами 6, 7, 8 договору обумовлено, що плата за користування земельною ділянкою вноситься власником у вигляді грошових внесків, сума плати за рік становить 325,59 грн., плата за користування земельною ділянкою вноситься власником щомісяця протягом 30 календарних днів, що слідують за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Дія Договору припиняється у разі переходу прав власника (орендаря) на вбудоване нежитлове приміщення до іншої особи (п.11 Договору). Договір набирає чинності після підписання сторонами (п.16 Договору).

Рішенням Горлівської міської ради №V/I4-33 від 27.03.2007року затверджене Положення „Про справляння плати за користування земельними ділянками власниками (орендарями) вбудованих нежитлових приміщень багатоповерхових будинаках”.

Відповідно до ст. 1 Закону України “Про оренду землі”, оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Статтею 13 цього ж закону визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Зважаючи на наведені положення законодавства на наведені вище положення укладеного між сторонами спірного договору суд доходить до висновку, що між сторонами наявні саме правовідносини щодо оренди землі, спірний договір є договором оренди землі, оскільки регулює строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, а тому до цього договору в повній мірі застосовні положення Закону України “Про оренду землі” та іншого законодавства, яке регулює земельні відносини в Україні.

Як зазначалось, позивач звернувся до суду з вимогою про визнання недійсним договору № 0369 від 30.12.2008 року на користування земельною ділянкою власником вбудованого нежитлового приміщення у багатоповерховому будинку.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Так, згідно ч. 1 зазначеної статті Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України).

Статтею 19 Закону України “Про оренду землі” та ч. 3 ст. 93 Земельного кодексу України передбачено, що строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років.

Пунктом 5 договору № 0369 від 30.12.2008 року на користування земельною ділянкою власником вбудованого нежитлового приміщення у багатоповерховому будинку зазначено, що договір укладено на термін володіння вбудованим нежитловим приміщенням його власником. Проте, наведеним пунктом договору не визначено обмеження щодо строку дії договору оренди, який, згідно наведених положень законодавства, не може перевищувати 50 років.

Тобто, в порушення ст. 19 Закону України “Про оренду землі” та ч. 3 ст. 93 Земельного кодексу України, спірний договір має ознаки безстрокового договору.

Відповідно до ст. 15 Закону України “Про оренду землі”, істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін.

В порушення наведеної норми, з договору на користування земельною ділянкою власником вбудованого нежитлового приміщення у багатоповерховому будинку № 0369 від 30.12.2008 року не вбачається наявності більшості істотних умов договору оренди землі, таких як: відповідальність за несплату орендної плати; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини.

Статтею 17 Закону України “Про оренду землі” передбачено, що передача об'єкта оренди орендарю здійснюється орендодавцем у строки та на умовах, що визначені у договорі оренди землі, за актом приймання-передачі.

В порушення наведеної статті, з матеріалів справи не вбачається складання між Горлівською міською радою та ОСОБА_1 акту приймання-передачі земельної ділянки, наданої в оренду згідно з договором № 0369 від 30.12.2008 року на користування земельною ділянкою власником вбудованого нежитлового приміщення у багатоповерховому будинку. Документів, які б підтверджували складання такого акту, відповідачем до матеріалів справи не надано.

Крім того, згідно ст. 6 Закону України „Про оренду землі” орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Підстави набуття права на землю передбачені статтею 116 Земельного кодексу України. У цій статті врегульовані відносини щодо набуття громадянами та юридичними особами права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності. Згідно наведеної статті, в редакції, яка була чинна на дату укладання спірного договору, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Прийняття Горлівською міською радою будь-якого рішення щодо надання ОСОБА_1 у користування земельної ділянки, що розташована за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 60,1 кв.м. матеріалами справи не доводиться. Зазначене рішення, як і рішення про затвердження проекту землеустрою, щодо такої земельної ділянки до матеріалів справи сторонами суду не надано.

Відповідно до ст. 15 Закону України “Про оренду землі”(в редакції Закону, що діяла на момент укладення спірного договору) істотними умовами договору оренди земельної ділянки є:

·об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки);

·строк дії договору оренди;

·орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату;

·умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду;

·умови збереження стану об'єкта оренди;

·умови і строки передачі земельної ділянки орендарю;

·умови повернення земельної ділянки орендодавцеві;

·існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки;

·визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини;

·відповідальність сторін.

Частиною 2 ст. 15 Закону України “Про оренду землі” передбачено, що відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4 - 6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Судом встановлено відсутність у спірному договорі оренди землі більшості з істотних умов, передбачених ст. 15 Закону України “Про оренду землі”, а також порушення при укладанні наведеного договору статей 6, 17, 19 Закону України “Про оренду землі” щодо строку дії договору, передачі обєкту оренди за актом приймання-передачі та підстав набуття права оренди земельної ділянки.

Наведені обставини, згідно наведених приписів ч. 2 ст. 15 Закону України “Про оренду землі” - є достатньою підставою для визнання спірного договору недійсним. Відтак, суд дійшов висновку що вимоги позивача у цій частині обгрунтовані та підлягають задоволенню.

Судом не приймається до уваги посилання відповідача в обґрунтування своїх заперечень на рішення ради №V/I4-33 від 27.03.2007року яким затверджене „Положення про справляння плати за користування земельними ділянками власниками (орендарями) вбудованих нежитлових приміщень багатоповерхових будинках” за тих підстав, що предметом даного спору є умови договору №0369 від 30.12.2008року, який незалежно від рішення повинен відповідати приписам Закону України “Про оренду землі”.

Враховуючи, що позивач підписав спірний договір із власної волі, без зауважень, судові витрати покласти на обидві сторони порівну.

На підставі викладеного та керуючись Цивільним кодексом України, Законом України “Про оренду землі”, ст.ст.1, 2, 22, 32, 33, 41, 42, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України суд, -

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити.

Визнати недійсним договір № 0369 від 30.12.2008р. на користування земельною ділянкою власником вбудованого нежитлового приміщення у багатоповерховому будинку, укладеного між Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1, з одного боку та Горлівською міською радою, з другого боку, предметом якого є користування земельною ділянкою під вбудованим нежитловим приміщенням, яке знаходиться в багатоквартирному житловому будинку по АДРЕСА_2.

Стягнути з Горлівської міської ради (84646, м. Горлівка, пр. Перемоги, 67, ІН 04052749) на користь фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (86400, АДРЕСА_1, ІНННОМЕР_1) державне мито в розмірі 42грн.50коп.

Суддя