Ухвала суду № 92580080, 28.10.2020, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 128/324/19

Провадження № 1-кп/127/157/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2020 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області у складі:

головуючого судді: Гайду Г.В.,

за участю секретаря судового засідання: Бойко І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018020000000372 від 20.09.2018 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора: Зайцева Д.В.,

потерпілого: ОСОБА_2 ,

законного представника неповнолітніх потерпілих: ОСОБА_3 ,

захисника: Куцого Р.А.,

обвинуваченого: ОСОБА_1 ,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Вінницького міського суду Вінницької області перебуває на розгляді кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.

Законом України «Про внесення зміни до пункту 20-5 розділу XI «Перехідні положення» КПК України щодо особливостей судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні та розгляду окремих питань під час судового провадження на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 13.04.2020, який набрав законної сили 23.04.2020, пункт 20-5 розділу XI «Перехідні положення» КПК України викладено у новій редакції, а саме: тимчасово, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), встановлено такі особливості судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальних провадженнях та розгляду окремих питань під час судового провадження.

Зокрема у разі неможливості у визначений КПК України строк суддею (колегією суддів) розглянути клопотання про обрання або продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, крім клопотання, поданого на розгляд до Вищого антикорупційного суду, воно може бути передано на розгляд до іншого судді, визначеного в порядку, встановленому частиною третьою статті 35 цього Кодексу, або розглянуто головуючим, а за його відсутності - іншим суддею зі складу колегії суддів, якщо справа розглядається колегіально, або може бути передано для розгляду до іншого суду в межах юрисдикції одного суду апеляційної інстанції або до суду в межах юрисдикції різних апеляційних судів в порядку, передбаченому абзацом шостим цього пункту.

Постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» відповідно до статті 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 та з урахуванням рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10.03.2020 на усій території України з 12.03.2020 установлено карантин, дія якого продовжено постановою Кабінету Міністрів України від 04.05.2020 № 343 до 22.05.2020, після чого продовжено постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 № 392 до 31.07.2020, також продовжено постановою Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 № 641 до 31.08.2020 та у подальшому продовжено постановою Кабінету Міністрів України від 26.08.2020 № 760 до 31.10.2020.

З урахуванням вказаних положень КПК України клопотання прокурора щодо продовження строку запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою, на підставі пункту 20-5 розділу XI «Перехідні положення» КПК України розглядається головуючим.

У ході судового провадження прокурор Зайцев Д.В. заявив клопотання про продовження дії застосованого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 строком на 60 днів, оскільки на думку прокурора наявні ризики, передбачені ст. 177 КПК України, не зменшились та продовжують існувати, а саме те, що обвинувачений ОСОБА_1 може переховуватись від суду, може чинити тиск на потерпілого та свідків у вказаному кримінальному провадженні, може знищити речові докази, може продовжувати вчинювати злочини, а також обвинувачений ОСОБА_1 може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Потерпілий ОСОБА_2 підтримав думку прокурора.

Законний представник неповнолітніх потерпілих ОСОБА_3 заперечував, щодо клопотання прокурора та просив суд звільнити ОСОБА_1 з під варти.

Захисник Куций Р.А. та обвинувачений ОСОБА_1 не заперечували, щодо задоволення клопотання прокурора.

Суд вислухавши думку учасників судового провадження, дослідивши матеріали кримінального провадження приходить до наступного висновку.

Так, глава 18 КПК України визначає мету та підстави застосування запобіжних заходів, роз`яснює загальні положення, визначає обставини, що враховуються при обранні, продовженні запобіжного заходу.

Відповідно до ч. 1 ст. 176 КПК України тримання під вартою є найбільш суворішим запобіжним заходом.

При вирішенні питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 , суд враховує вимоги ст. 29 Конституції України, статті 9 Загальної Декларації прав людини, ст. 5 Конвенції «Про захист прав людини та основоположних свобод», ст. 12 КПК України, за змістом яких обмеження права особи на свободу й особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках, за встановленою процедурою, а також той факт, що взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом.

Наявність підстав для залишення обвинуваченого під вартою слід розглядати у кожній справі окремо з урахуванням її особливостей (Рішення ЄСПЛ «Jecius проти Литви» заява №34578/97 від 31.07.2000).

Продовження тримання під вартою може бути виправданим заходом, але за наявності чітких ознак, що цього вимагає справжній суспільний інтерес, який не зважаючи на наявність презумпції невинуватості переважає інтереси забезпечення права на свободу.

З вказаного слідує, що рішення суду про продовження строку тримання під вартою буде обґрунтованим не лише, якщо воно відповідає вимогам КПК України, але й постановлено з урахуванням положень Конвенції та рішень Європейського суду.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 21.09.2018 відносно обвинуваченого ОСОБА_1 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком 60 днів. У подальшому ухвалами Вінницького міського суду Вінницької області застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 неодноразово продовжувався строком на 60 днів.

Суд вислухавши думку учасників судового провадження, дослідивши матеріали кримінального провадження приходить до наступного висновку.

Так, глава 18 КПК України визначає мету та підстави застосування запобіжних заходів, роз`яснює загальні положення, визначає обставини, що враховуються при обранні, продовженні запобіжного заходу.

Відповідно до ч. 1 ст. 176 КПК України тримання під вартою є найбільш суворішим запобіжним заходом.

При вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 суд враховує вимоги ст. 177 КПК України, а саме те, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілого, свідків у цьому кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою злочину, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений, може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

При вирішенні питання про продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_1 під вартою суд крім наявності ризиків зазначених у ч. 1 ст. 177 КПК України на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити у сукупності всі обставини у тому числі зазначені у ч. 1 ст. 178 КПК України.

Суд вважає, що під час розгляду питання доцільності продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_1 під вартою прокурором доведені ризики передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки ОСОБА_1 може переховуватись від суду та може вчинити інший злочин, оскільки обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину. Відповідно до довідки від 20.09.2018 № 1094 ОСОБА_1 , за місцем проживання характеризується незадовільно, оскільки зловживає спиртними напоями, є неодруженим, не має постійного місця роботи.

Законний представник неповнолітніх потерпілих ОСОБА_3 є батьком обвинуваченого, у ході судового провадження обвинувачений ОСОБА_1 висловлювався на адресу потерпілого та свідка нецензурною лайкою, погрожував, а тому ОСОБА_1 може впливати на свідків по даному кримінальному провадженню та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. З урахуванням того, що вказане кримінальне провадження перебуває на стадії завершення судового слідства, а тому обвинувачений ОСОБА_1 може переховуватись від суду.

Дослідивши матеріали кримінального провадження, вислухавши думку учасників судового провадження, суд приходить до висновку, що обраний обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою необхідно продовжити, оскільки будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які існували на момент застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою не перестали існувати та не зменшились, а тому підстав для застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_1 більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, у судовому засіданні встановлено не було.

При цьому, судом враховано вимоги ст. 5 Конвенції «Про захист прав людини та основоположних свобод», фактичні обставини справи, особу обвинуваченого ОСОБА_1 та характер висунутого обвинувачення, тяжкість покарання у їх взаємозв`язку з можливими ризиками по справі, а тому суд не вбачає ґрунтовних підстав для можливості застосування іншого запобіжного заходу, альтернативного триманню під вартою, як такого, що недостатній для запобіганню ризиків та забезпеченню виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

Враховуючи викладене суд вважає, за доцільне продовжити строк дії застосованого до обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 177, 178, 331, 370, 372 КПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Продовжити ОСОБА_1 строк дії застосованого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів до 26.12.2020 включно.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Ухвала може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення.

Подання апеляційної скарги на ухвалу суду не зупиняє її виконання.

Копію ухвали суду вручити обвинуваченому, прокурору та направити начальнику Державної установи «Вінницька установа виконання покарань № 1)» для виконання.

Головуючий суддя: