Ухвала суду № 92580077, 28.10.2020, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/1309/19

Провадження № 1-кп/127/48/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2020 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області у складі:

головуючого судді: Гайду Г.В.,

за участю секретаря судового засідання: Бойко І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018020000000422 від 26.10.2018 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 149 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора: Мазуренка В.С.,

захисника: Порохненко І.В.,

обвинуваченого: ОСОБА_1 ,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Вінницького міського суду Вінницької області перебуває на розгляді кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 149 КК України.

Законом України «Про внесення зміни до пункту 20-5 розділу XI «Перехідні положення» КПК України щодо особливостей судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні та розгляду окремих питань під час судового провадження на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 13.04.2020, який набрав законної сили 23.04.2020, пункт 20-5 розділу XI «Перехідні положення» КПК України викладено у новій редакції, а саме: тимчасово, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), встановлено такі особливості судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальних провадженнях та розгляду окремих питань під час судового провадження.

Зокрема у разі неможливості у визначений КПК України строк суддею (колегією суддів) розглянути клопотання про обрання або продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, крім клопотання, поданого на розгляд до Вищого антикорупційного суду, воно може бути передано на розгляд до іншого судді, визначеного в порядку, встановленому частиною третьою статті 35 цього Кодексу, або розглянуто головуючим, а за його відсутності - іншим суддею зі складу колегії суддів, якщо справа розглядається колегіально, або може бути передано для розгляду до іншого суду в межах юрисдикції одного суду апеляційної інстанції або до суду в межах юрисдикції різних апеляційних судів в порядку, передбаченому абзацом шостим цього пункту.

Постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» відповідно до статті 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 та з урахуванням рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10.03.2020 на усій території України з 12.03.2020 установлено карантин, дія якого продовжено постановою Кабінету Міністрів України від 04.05.2020 № 343 до 22.05.2020, після чого продовжено постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 № 392 до 31.07.2020, також продовжено постановою Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 № 641 до 31.08.2020 та у подальшому продовжено постановою Кабінету Міністрів України від 26.08.2020 № 760 до 31.10.2020.

З урахуванням вказаних положень КПК України клопотання прокурора щодо продовження строку запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою, на підставі пункту 20-5 розділу XI «Перехідні положення» КПК України розглядається головуючим.

У ході судового провадження прокурор Мазуренко В.М. заявив клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 оскільки на думку прокурора ризики, які передбачені ст. 177 КПК України, не зменшились та продовжують існувати, а саме те, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчинені особливо тяжкого злочину, вчинив злочин під час іспитового строку за попереднім вироком суду, до затримання не працював, не мав постійного джерела доходу, не мав постійного місця проживання на території м. Вінниці, а тому він може переховуватись від суду та вчиняти інші злочини, а також обвинувачений ОСОБА_1 може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Захисник Порохненко І.В. заперечувала, щодо задоволення клопотання прокурора, зазначила, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України прокурором не доведені, потерпілий та більша частина свідків у вказаному кримінальному провадженні уже допитані, наміру переховуватись від суду у обвинуваченого ОСОБА_1 не має, останній має на утриманні сім`ю, дружину та дітей, має постійне місце проживання та реєстрації в Закарпатській області, а тому захисник просила суд змінити обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжний захід із тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт.

Обвинувачений ОСОБА_1 підтримав клопотання захисника та просив суд змінити запобіжний захід із тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт за місцем реєстрації.

Суд вислухавши думку учасників судового провадження, дослідивши матеріали кримінального провадження приходить до наступного висновку.

Так, глава 18 КПК України визначає мету та підстави застосування запобіжних заходів, роз`яснює загальні положення, визначає обставини, що враховуються при обранні, продовженні запобіжного заходу.

Відповідно до ч. 1 ст. 176 КПК України тримання під вартою є найбільш суворішим запобіжним заходом.

При вирішенні питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 , суд враховує вимоги ст. 29 Конституції України, статті 9 Загальної Декларації прав людини, ст. 5 Конвенції «Про захист прав людини та основоположних свобод», ст. 12 КПК України, за змістом яких обмеження права особи на свободу й особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках, за встановленою процедурою, а також той факт, що взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом.

Наявність підстав для залишення обвинуваченого під вартою слід розглядати у кожній справі окремо з урахуванням її особливостей (Рішення ЄСПЛ «Jecius проти Литви» заява №34578/97 від 31.07.2000).

Продовження тримання під вартою може бути виправданим заходом, але за наявності чітких ознак, що цього вимагає справжній суспільний інтерес, який не зважаючи на наявність презумпції невинуватості переважає інтереси забезпечення права на свободу.

З вказаного слідує, що рішення суду про продовження строку тримання під вартою буде обґрунтованим не лише, якщо воно відповідає вимогам КПК України, але й постановлено з урахуванням положень Конвенції та рішень Європейського суду.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 23.11.2018 відносно обвинуваченого ОСОБА_1 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою, строком на 60 днів. У подальшому ухвалами Вінницького міського суду Вінницької області продовжено обвинуваченому ОСОБА_1 застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.

При вирішенні питання щодо доцільності продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 суд враховує вимоги ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме те, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілого, свідків у цьому кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою злочину, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений, може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

Крім того, при вирішенні питання доцільності продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_1 під вартою, суд крім наявності ризиків зазначених у ч. 1 ст. 177 КПК України на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити у сукупності всі обставини у тому числі зазначені у ч. 1 ст. 178 КПК України.

З урахуванням вказаного, суд вважає за доцільне продовжити строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 , оскільки обвинувачений ОСОБА_1 , відповідно до обвинувального акту обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, офіційно не одружений, не працюючий, не має постійного джерела доходу, раніше притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення корисливого злочину, не має постійного місця проживання на території міста Вінниці та Вінницької області, не має постійної реєстрації, є уродженцем Закарпатської області.

Суд вважає, що прокурором доведені ризики передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки ОСОБА_1 не маючи постійного місця проживання може переховуватись від суду, з урахуванням того, що інкримінований злочини останній вчинив під час іспитового строку, відповідно до вироку суду від 03.04.2018, а тому він може вчинити інший злочин, а також обвинувачений ОСОБА_1 перебуваючи на волі може впливати як на потерпілого, так і на свідків у даному кримінальному провадженні, а також ОСОБА_1 може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Дослідивши матеріали кримінального провадження та вислухавши думку учасників судового провадження, суд приходить до висновку, що обраний обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою необхідно продовжити, оскільки будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які існували на момент застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відповідно до ухвали суду від 23.11.2018 не перестали існувати та не зменшились, а тому підстав для застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_1 більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, у судовому засіданні встановлено не було.

При цьому, судом враховано вимоги ст. 5 Конвенції «Про захист прав людини та основоположних свобод», фактичні обставини справи, особу обвинуваченого ОСОБА_1 та характер висунутого обвинувачення, тяжкість покарання у їх взаємозв`язку з можливими ризиками по справі, а тому суд не вбачає ґрунтовних підстав для можливості застосування іншого запобіжного заходу, альтернативного триманню під вартою, як такого, що недостатній для запобіганню ризиків та забезпеченню виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків.

Враховуючи викладене суд вважає, за доцільне продовжити строк дії застосованого до обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів, а у клопотанні захисника Порохненко І.В. та обвинуваченого ОСОБА_1 , щодо зміни запобіжного заходу відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 177, 178, 331, 370, 372 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У клопотанні захисника Порохненко І.В. та обвинуваченого ОСОБА_1 , про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 на цілодобовий домашній арешт - відмовити.

Продовжити строк дії обраного ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів до 26.12.2020 включно.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Ухвала може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення.

Подання апеляційної скарги на ухвалу суду не зупиняє її виконання.

Копію ухвали суду вручити обвинуваченому, прокурору та направити начальнику Державної установи «Вінницька установа виконання покарань (№1)» для виконання.

Головуючий суддя: