Вирок № 92577595, 02.11.2020, Дворічанський районний суд Харківської області

Єдиний унікальний № 618/421/20

Провадження № 1-кп/618/53/20

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2020 року

Дворічанський районний суд Харківської області в складі:

головуючого - судді Буніна Є.О.,

за участю секретаря судового засідання Фролова А.О., Кучеренко О.І.,

прокурорів Кукурузи Р.В., Кадуна О.П., Вождаєвої Н.О.,

обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника адвоката Паришкури В.М.,

потерпілої ОСОБА_2 та її представника адвоката Марченко Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Дворічна кримінальне провадження за обвинуваченням:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, громадянина України, неодруженого, працюючого оглядачем-ремонтником у ВЧДЕ «Куп`янськ», маючого на утриманні малолітню дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,-

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,-

встановив:

ОСОБА_1 19 січня 2020 року близько 20-40 год., перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, керуючи технічно справним автомобілем Субару Легасі р.н. НОМЕР_1 , який належить на праві власності його синові - ОСОБА_4 , рухаючись по автодорозі Р79 неподалік с. Тополі Дворічанського району Харківської області, зі сторони с. Лиман Другий в напрямку с. Тополі, порушив вимоги п. 2.9 А Правил дорожнього руху України відповідно до якого водію забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.

Під час руху, в районі 1620 м від дорожнього інформаційного знаку «Лиман Другий», ОСОБА_1 , діючи необережно, не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод та небезпеки іншим учасникам руху, не врахував дорожню обстановку, не обрав таку швидкість руху і такі прийоми керування, які б дозволяли постійно контролювати рух автомобіля та безпечно керувати ним, у зв`язку з чим допустив виїзд на ліве узбіччя по ходу напрямку його руху, по якому прямо, у зустрічному напрямку зі сторони с. Тополі в бік с. Лиман Дворічанського району Харківської області, рухався пішохід ОСОБА_5 , скоїв наїзд на нього, внаслідок чого останній помер на місці події.

Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 10.1 Правил дорожнього руху України, згідно якого «Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху» та п. 12.1 Правил дорожнього руху України, згідно з яким «Під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним».

Згідно висновку судово-медичної експертизи № 12-17/19-КПт/20 від 02.03.2020 причиною смерті ОСОБА_5 стала сукупна травма тіла, що ускладнилась розвитком травматичного шоку, яка утворилась в умовах дорожньо-транспортної пригоди та знаходиться у причинному зв`язку з настанням смерті.

Відповідно до висновку судової автотехнічної експертизи № 7/651 СЕ-20 від 28.04.2020 у даній дорожній обстановці в діях водія автомобіля «Субару Легасі», р.н. НОМЕР_1 , ОСОБА_1 вбачаються невідповідності вимогам п. 10.1 та п. 12.1 Правил дорожнього руху України, які з технічної точки зору, знаходяться у причинному зв`язку з подією та її наслідками.

У даному кримінальному провадженні потерпілою ОСОБА_2 заявлено цивільний позов, в якому вона з просить стягнути з АТ СК «Мега-Гарант» на її користь 260000,00 гривень в якості відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю фізичної особи та 5960,00 гривень - витрати на поховання; а також стягнути з обвинуваченого ОСОБА_1 на її користь 500000,00 гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди та 26321,17 гривень в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, спричиненої злочином, а також 10000,00 гривень суму судових витрат.

Обвинувачений ОСОБА_1 свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України визнав частково, і пояснив, що дійсно 19 січня 2020 року приблизно о 20-40 год., він перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, рухався на автомобілі Субару Легасі р.н. НОМЕР_1 , який належить на праві власності його синові ОСОБА_4 , по автодорозі із с. Лиман Другий в напрямку с. Тополі Дворічанського району Харківської області. Раптово безпосередньо перед автомобілем побачив пішохода, який рухався назустріч по проїзній частині дороги, не впорався з керуванням, в результаті чого на проїзній частині автодороги стався наїзд на пішохода ОСОБА_5 . В результаті ДТП автомобіль опинився на лівій (зустрічній) смузі автодороги по ходу руху автомобіля. Автомобіль отримав механічні пошкодження передньої частини, бамперу, капоту, радіаторної решітки, була розбита фара і лобове скло. Після ДТП ОСОБА_1 не гальмував, оскільки хвилювався, що автомобіль може перевернутися, зупинився приблизно через 100 метрів після наїзду на пішохода. ОСОБА_1 окремо зазначає, що наїзд стався на проїзній частині автодороги, від удару пішохід відлетів на ліве узбіччя. Ширина дороги невелика, можуть роз`їхатися 2 невеликих автомобіля.

Цивільний позов ОСОБА_2 про стягнення з нього 500000,00 гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди та 26321,17 гривень матеріальної шкоди, спричинених злочином, а також 10000,00 гривень - суму судових витрат, визнає повністю.

Потерпіла ОСОБА_2 пояснила, що про загибель сина ОСОБА_5 дізналася від свого середнього сина. За його словами, 19 січня 2020 року ввечері ОСОБА_5 йшов по автодорозі із с. Тополі в с. Лиман Другий Дворічанського району Харківської області і його збив автомобіль. За характером ОСОБА_5 був спокійним, врівноваженим, спиртними напоями не зловживав. Обвинуваченому ОСОБА_1 просить призначити найсуворіше покарання, в межах санкції статті, з позбавленням права керувати транспортними засобами. Цивільний позов підтримує в повному обсязі, просить його задовольнити.

Представник цивільного відповідача АТ СК «Мега-гарант» Безсонова М.В. в судове засідання не з`явилася, щодо позову ОСОБА_2 надала відзив, з якого вбачається, що відповідач визнає позовні вимоги частково, а саме, в частині 62636,00 гривень, з яких 5960,00 гривень - страхова виплата за поховання та 56676,00 гривень - моральна шкода. В іншій частині позовних вимог, яка стосується АТ СК «Мега-гарант», просить відмовити в задоволенні позову.

В обґрунтування своїх заперечень посилається на те, що постановою Верховного Суду від 19 березня 2020 року (справа № 185/687/18) вирок Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13 червня 2019 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 30 вересня 2019 року скасовано в частині вирішення цивільного позову потерпілої до ПАТ «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» і в цій частині призначено новий судовий розгляд у суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства.

Підставами для такого рішення було порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права щодо стягнення з ПАТ «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» страхового відшкодування, що перевищує розмір, визначений Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»

Винність ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому злочину також підтверджується показаннями свідків.

Показаннями свідка ОСОБА_7 , який в судовому засіданні пояснив, що 19 січня 2020 року ввечері під час патрулювання зі своїм напарником ОСОБА_8 на службовому автомобілі Міцубісі Аутлендер їхали із с. Кам`янка у с. Тополі Дворічанського району Харківської області. Проїхавши залізничний переїзд, помітили автомобіль, який рухався у попутному за ними напрямку. Проїхавши приблизно 100 метрів, ОСОБА_7 побачив, що це був автомобіль Субару Легасі. В цей час автомобіль Субару Легасі різко звернув на ліве узбіччя, і щось підлетіло вверх, схоже на собаку чи дику тварину. Автомобіль Субару Легасі після ДТП знизив швидкість, і приблизно через 70 метрів зупинився. Вони наздогнали цей автомобіль заблокували його, відчинили двері, водій, його дружина і 2 пасажири були в стані алкогольного сп`яніння. Після зупинки встановили, що автомобіль Субару Легасі під керуванням ОСОБА_1 наїхав на пішохода ОСОБА_5 . Від отриманих тілесних ушкоджень потерпілий загинув на місці події.

В результаті ДТП у автомобіля Субару Легасі було розбито передню частину автомобілю: капот, радіаторна решітка, передня ліва фара, лобове скло.

Погодні умови в той вечір були задовільними, будь-яких опадів не було, дорожнє покриття було сухим, без ожеледиці. Ширина проїзної частини приблизно 6 метрів.

В момент ДТП автомобіль Субару Легасі рухався по лівому зустрічному узбіччю.

Заміри під час слідчого експерименту відповідають його показанням.

Показаннями свідка ОСОБА_8 , який в судовому засіданні надав свідчення аналогічні свідченням ОСОБА_7 , а також пояснив, що після ДТП на місці події були здійснені всі заміри, які відображені у протоколі огляду місця події. Наїзд на пішохода відбувся на лівому узбіччі по ходу руху автомобіля Субару Легасі. Слідчий експеримент проводився у січні 2020 року, приблизно через 1-2 тижня після ДТП, в темний час доби. На ньому були присутні ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , свідки, поняті, слідчий.

Показаннями свідка ОСОБА_9 , яка в судовому засіданні пояснила, що 19 січня 2020 року ввечері їхали на своєму автомобілі Субару Легасі із с. Лиман Другий в с. Тополі Дворічанського району Харківської області. В с. Тополі були у кафе, пили пиво, ОСОБА_1 також вживав спиртні напої, скільки він випив не знає. Рухалися по своїй правій полосі, з якою швидкістю точно не може сказати, пішохід йшов назустріч по узбіччю. Пішохода помітили приблизно за 3-4 метри перед зіткненням. Дорога була у незадовільному стані, ями, швидко їхати неможливо, розмітки на дорозі не було. Зустрічних або попутних автомобілів не помітили. В результаті ДТП автомобіль отримав механічні пошкодження, зникло світло, передня ліва фара та лобове скло були розбиті.

Показаннями свідка ОСОБА_10 , який в судовому засіданні пояснив, що 19 січня 2020 року після 20-00 год. їхав в якості пасажира на авто Субару Легасі. За кермом був ОСОБА_11 , їхали із с. Лиман Другий в с. Тополі Дворічанського району Харківської області. У с. Тополі були в барі, всі пили пиво, в тому числі ОСОБА_11 . ОСОБА_12 сиділа спереду на пасажирському сидінні, на задньому сидінні знаходились ОСОБА_10 - зліва, ОСОБА_13 - справа. ОСОБА_10 також тримав на руках дитину ОСОБА_1 . Автомобіль знаходився у справному стані, рухалися зі швидкістю приблизно 60 км/год. потерпілого помітили перед самим капотом, перед зіткненням, він йшов назустріч. ОСОБА_1 не гальмував, звукового сигналу не подавав, не встиг. ДТП відбулось на асфальті на проїзній частині. В результаті ДТП у автомобіля було розбито лобове скло, згасло світло. Після зіткнення ОСОБА_1 зупинив автомобіль приблизно через 20 метрів, і відразу ж під`їхали працівники поліції, викликали швидку допомогу.

Розмітки на дорозі не було, дорога вузька, заросла гіллям, 2 легковим автомобілям роз`їхатися важко. ОСОБА_1 їхав прямо, посередині проїзної частини.

Показаннями свідка ОСОБА_14 , яка в судовому засіданні пояснила, що вона працює слідчим СУ ГУНП в Харківській області. 19 січня 2020 року знаходилась на добовому чергуванні, близько 20-40 год. з Дворічанського району Харківської області надійшло повідомлення про ДТП, в результаті якої загинув пішохід. Вона з водієм ОСОБА_15 прибули на місце події - дільницю автодороги між селами Лиман Другий і Тополі Дворічанського району Харківської області. На лівій смузі проїзної частини і лівому узбіччі по ходу руху автомобілю були розкидані речі.

На місці події були пасажири автомобіля, родичі підозрюваного та потерпілого. На момент огляду автомобіль Субару Легасі знаходився на лівому узбіччі, у автомобіля була повністю деформована передня частина, розбито лобове скло.

В результаті огляду місця події було встановлено, що дорога має 2 напрямки руху, сліди ДТП були зафіксовані в протоколі і відображені в схемі до нього. Наїзд на пішохода відбувся на лівому узбіччі по ходу руху автомобіля. Дорога асфальто-бетонна, рівна, пряма видимість. Всі пасажири і водій Субару Легасі ОСОБА_1 були в стані алкогольного сп`яніння.

ОСОБА_1 не заперечував своєї провини у вчиненні ДТП, визнавав факт сп`яніння, намагався вирішити питання з відшкодуванням шкоди.

За результатами огляду місця ДТП був складений протокол і схема до нього. Будь-які заходи впливу до ОСОБА_1 під час складання протоколу огляду не застосовувалися, протокол прочитаний вголос, після чого підписаний всіма учасниками огляду, понятими.

Показаннями свідка ОСОБА_15 , який в судовому засіданні пояснив, що він працює водієм у ГУНП в Харківській області. 19 січня 2020 року разом з ОСОБА_14 приїхали на місце ДТП у Дворічанський район Харківської області. На лівому узбіччі знаходився автомобіль Субару Легасі, у якого були механічні пошкодження: розбита фара передня решітка. Водій ОСОБА_1 та пасажири, які їхали разом з ним в автомобілі були у стані алкогольного сп`яніння. Їх опитували про обставини ДТП в службовому автомобілі поліції, і в салоні відчувався стійкий запах алкоголю. В результаті ДТП на місці події загинув пішохід. Погода була суха, дорожнє покриття у задовільному стані, по ширині дороги достатньо місця для роз`їзду двох автомобілів.

Незважаючи на часткове визнання вини ОСОБА_1 , його винність у вчиненні інкримінованого йому злочину, крім показань потерпілої та свідків, у повному обсязі підтверджується наступними доказами:

-фактичними даними, встановленими з витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12020220000000061 від 20 січня 2020 року, з якого вбачається що 19.01.2020 року на автодорозі неподалік с. Тополі Дворічанського району Харківської області стався наїзд автомобілем Субару Легасі, р.н. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , внаслідок чого останній помер від отриманих травм на місці події (т. 2 а.с. 3);

-фактичними даними, встановленими з протоколу огляду місця події від 20 січня 2020 року, схемою та фототаблицею до нього, в ході якого зафіксовані механічні ушкодження на автомобілі і розташування трупа ОСОБА_5 після наїзду на нього автомобіля. Труп ОСОБА_5 з тілесними ушкодженнями знаходиться на відстані 1м. вліво від лівого краю автодороги, голова звернута в напрямку с. Лиман Другий, ноги - в напрямку с. ст. Тополі Дворічанського району Харківської області (т. 2 а.с. 9-15, 16, 17-23);

-фактичними даними, встановленими з протоколу огляду та затримання транспорту від 20 січня 2020 року, з якого вбачається, що у автомобіля Субару Легасі, р.н. НОМЕР_1 , є механічні пошкодження. Причиною затримання автомобіля є ДТП, наїзд на пішохода (т. 2 а.с. 24);

-фактичними даними, встановленими з висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу чи швидкість реакції від 20 січня 2020 року, з якого вбачається що ОСОБА_1 перебуває у легкому ступеню алкогольного сп`яніння, 1,1‰ (т. 2 а.с. 59);

-фактичними даними, встановленими з висновку експерта № 12-17/19-КПт/20 від 02 березня 2020 року, з якого вбачається, що тілесні ушкодження ОСОБА_5 утворились незадовго до настання смерті (в період, що обчислюється першими десятками хвилин), від ударної або ударно-ковзаючої дії тупих предметів, що могло мати місце при ударі виступаючими частинами автомобіля, що рухався та подальшому травматичному контакті з дорожнім покриттям, в умовах дорожньо-транспортної пригоди та в період часу, викладених у постанові слідчого. За ступенем тяжкості - це тяжкі тілесні ушкодження, за критерієм небезпеки для життя. Причиною смерті ОСОБА_5 стала сукупна травма тіла, що ускладнилась розвитком травматичного шоку. Смерть ОСОБА_5 могла настати в час вказаний у постанові слідчого ( ОСОБА_5 загинув на місці ДТП). У момент первинного контакту з транспортним засобом тіло ОСОБА_5 знаходилось у вертикальному положенні, та було обернено до транспортного засобу передньою поверхнею. В крові ОСОБА_5 виявлений етиловий спирт 2,18‰, у сечі - 2,55‰, що відповідає середньому ступеню алкогольного сп`яніння (т. 2 а.с. 78-82);

-фактичними даними, встановленими з висновку експерта № 16/628-Дм/20 від 24 січня 2020 року, з якого вбачається, що в крові ОСОБА_5 виявлений етиловий спирт 2,18‰, у сечі - 2,55‰ (т. 2 а.с. 83);

-фактичними даними, встановленими з висновку експерта № 13/299-Дм/20/12-17/19-КПт/19 від 24 лютого 2020 року, з якого вбачається, що у головному мозку ОСОБА_5 виявлений дифузний субарахноїдальний крововилив із заходом в борозну, осередкові периваскулярні крововиливи в речовину мозку з еритроцитів з переважно чіткими контурами, спазм артерій. Набряк і вогнища набряку-набрякання мозкової тканини. У зрізі селезінці наявність дефекту капсули з дефектом паренхіми органу, наявністю невеликої кількості еритроцитів з переважно нечіткими контурами. Розлад кровообігу: венозне повнокров`я судин внутрішніх органів з порушенням властивостей реологій крові (т. 2 а.с. 84);

-фактичними даними, встановленими з висновку експерта № 7/147СЕ-20 від 26 лютого 2020 року, з якого вбачається, що на момент експертного огляду та на момент ДТП робоча гальмівна система та рульове керування автомобіля Субару Легасі р.н. НОМЕР_1 знаходилися у працездатному стані. Несправність гальмівного механізму заднього правового колеса утворилися до ДТП і водій міг її помітити перед початком експлуатації. Несправність рульового керування у вигляді зміщення ременя зі шківа насосу підсилювача рульового керування, утворилася в результаті ДТП, відповідно вирішення питання відносно можливості виявлення даної несправності рульового керування водієм до ДТП, позбавлено логічного сенсу (т. 2 а.с. 86-93);

-фактичними даними, встановленими з протоколу проведення слідчого експерименту від 26 січня 2020 року за участю свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8 та схемою до нього. ОСОБА_7 та ОСОБА_8 під час слідчого експерименту розповіли та на місці показали про відомі їм обставини ДТП, які є аналогічними за змістом і суттю показанням, які ці свідки надавали під час допиту в судовому засіданні (т. 2 а.с. 96-100);

-фактичними даними, встановленими з протоколу проведення слідчого експерименту від 30 січня 2020 року за участю підозрюваного ОСОБА_1 та схемою до нього. ОСОБА_1 під час слідчого експерименту показав, що видимість пішохода з автомобілю складає 97 метрів. Пішохід змінив напрямок руху, та рухався у бік автомобілю, таким чином, що подолав відстань 11 метрів за 2,2 секунди до місця наїзду на пішохода. Місце наїзду знаходиться на відстані 2,1 метра від правого краю проїзної частини. До наїзду на пішохода ОСОБА_1 гальмування не застосовував (т. 2 а.с. 111-115);

-фактичними даними, встановленими з протоколу проведення слідчого експерименту від 30 січня 2020 року за участю свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_16 та схемою до нього. ОСОБА_10 і ОСОБА_16 показали, що водій ОСОБА_1 рухався на автомобілі Субару Легасі зі швидкістю 60 км/год. із увімкненим ближнім світлом фар на відстані 1,0 м. від правого краю проїзної частини до його правого габариту. Місце наїзду на пішохода знаходиться на відставні 1,8 м. від правого краю проїзної частини. Видимість пішохода з автомобілю Субару складає 47 м. До наїзду на пішохода ОСОБА_1 гальмування не застосовував (т. 2 а.с. 116-120);

-фактичними даними, встановленими з протоколу проведення слідчого експерименту від 20 квітня 2020 року за участю свідка ОСОБА_10 та схемою до нього. ОСОБА_10 показав, що водій автомобілю Субару зманеврував ліворуч на ліве зустрічне узбіччя, місце наїзду на пішохода знаходиться на лівому зустрічному узбіччі на відстані 0,3 м. від краю проїзної частини. В момент наїзду автомобіль Субару розташовувався таким чином, що його лівий габарит знаходився на відстані 1,0 м. від краю проїзної частини. З моменту зміни напрямку руху автомобіль Субару до наїзду на пішохода подолав відстань 30 м. Пішохід рухався поза межами проїзної частини, по лівому (зустрічному) узбіччю, назустріч автомобілю Субару, на відстані 0,3 м. від краю дороги. Після наїзду на пішохода до повної зупинки автомобіль Субару подолав відстань 30 м. та зупинився таким чином, що його лівий габарит знаходився на відстані 1,0 м. від краю дороги (т. 2 а.с. 166-170);

-фактичними даними, встановленими з висновку експерта № 7/651СЕ-20 від 28 квітня 2020 року, з якого вбачається, що у дорожній ситуації, що склалася водій автомобілю Субару Легасі р.н. НОМЕР_1 ОСОБА_1 повинен був діяти відповідно до вимог п.п. 10.1 та 12.1 Правил дорожнього руху. У діях водія автомобіля Субару Легасі р.н. НОМЕР_1 ОСОБА_1 вбачаються невідповідності вимогам п.п. 10.1 та 12.1 Правил дорожнього руху, які з технічної точки зору, перебували у причинному зв`язку з ДТП. Оцінка дій пішохода ОСОБА_5 не вимагає застосування спеціальних технічних знань і може бути проведена слідчим самостійно відповідно до вимог розділу 4 Правил дорожнього руху (т. 2 а.с. 183-189);

-речовими доказами: автомобіль Субару Легасі, р.н. НОМЕР_1 (т. 2 а.с. 70).

Оцінюючі показання ОСОБА_1 , суд вважає їх не до кінця відвертими, оскільки вони спростовуються вище наведеними доказами, і розцінює їх як позицію захисту обвинуваченого.

Суд критично оцінює показання свідків ОСОБА_10 і ОСОБА_9 , надані ними в судовому засіданні, в частині того, що ДТП сталося на проїзній частині автодороги, ближче до її середини.

Суд приймає до уваги, що свідки ОСОБА_10 і ОСОБА_9 під час ДТП перебували у стані алкогольного сп`яніння, у зв`язку з чим не в повній мірі були здатні вірно сприймати обставини того, що відбувається. Крім того, ОСОБА_10 є товаришем обвинуваченого ОСОБА_1 , а ОСОБА_9 - дружиною ОСОБА_1 , а тому вказані свідки можуть про деякі обставини події пояснювати на користь ОСОБА_1 .

Факти про обставини ДТП, встановлені з показань ОСОБА_10 і ОСОБА_9 спростовуються показаннями інших свідків, які давали свої свідчення в судовому засіданні, а також іншими матеріалами справи у їх сукупності, в тому числі протоколом слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_10 від 20 квітня 2020 року, який під час проведення слідчого експерименту показував, що місце наїзду на пішохода знаходиться на зустрічному узбіччі на відстані 0,3 м. від краю проїзної частини.

Розглядаючи клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_1 адвоката Паришкури В.М. про визнання протоколу проведення слідчого експерименту від 26 січня 2020 року за участю свідків ОСОБА_7 і ОСОБА_8 недопустимим доказом, суд приймає до уваги, що свідки ОСОБА_7 і ОСОБА_8 двічі допитувалися в судовому засіданні і пояснили про відомі їм обставини ДТП, а також про обставини проведення слідчого експерименту за їхньої участі, про що було зазначено вище у цьому вироку.

Суд вважає, що зазначені вище докази, в тому числі, і протокол проведення слідчого експерименту від 26 січня 2020 року за участю свідків ОСОБА_7 і ОСОБА_8 , є належними і допустимими, отриманими в порядку, встановленому КПК України, на підставі яких встановлено наявність фактів та обставин, що мають значення для цього кримінального провадження. Показання потерпілої та свідків у судовому засіданні були дані під присягою, вказані особи були попереджені про кримінальну відповідальність за ст. 384 КК України за дачу завідомо неправдивих свідчень.

Суд приймає до уваги правовий висновок, сформульований у постанові Верховного Суду від 21 січня 2020 року (справа № 754/17019/17, провадження № 51-2568км19) про те, що стандарт доведення «поза розумним сумнівом» означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.

Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.

Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов`язкова до застосування судами як джерело права.

У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення вини «поза розумним сумнівом». Проте така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.

У розумінні положень, що наведені у численних рішеннях Європейського суду з прав людини («Нечипорук, Йонкало проти України» № 42310/04 від 21.04.2011, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» №№ 12244/86, 12245/86, 12383/86 від 30.08.1990, «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 28.10.1994 та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.

У рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року Європейський суд з прав людини постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Суд враховує, що завданням вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті; ігнорування судом аргументів сторін є грубим порушенням вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Суд вважає доведеною винуватість ОСОБА_1 в порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого, його дії правильно кваліфіковані за ч. 2 ст. 286 КК України.

За таких обставин справи, враховуючи, що ОСОБА_1 є осудним, суд вважає, що він підлягає покаранню за вчинений ним злочин.

При вирішенні питання про вид та міру покарання ОСОБА_1 суд враховує, що обставин, які пом`якшують покарання ОСОБА_1 не встановлено.

Обставиною, що обтяжує покарання ОСОБА_1 , передбаченою п. 13 ч. 1 ст. 67 КК України, є вчинення злочину особою у стані алкогольного сп`яніння.

Крім того, суд враховує, що ОСОБА_1 неодружений, задовільно характеризується за місцем проживання та відмінно за місцем роботи, має на утриманні 3 дітей, одна з яких є малолітньою - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , син ОСОБА_4 є студентом 1 курсу ХНТУСГ імені Петра Василенка, на обліку у лікарів нарколога і психіатра КНП «Дворічанська ЦРЛ» не перебуває, раніше несудимий, вчинив злочин вперше.

При призначенні покарання, суд враховує судову практику та приймає до уваги правові позиції Верховного Суду, викладені у постановах від 16 жовтня 2019 року (справа № 290/669/18, провадження № 51-3863км19), від 31 жовтня 2019 року (справа № 721/352/18, провадження № 51-1551км19), від 29 квітня 2020 року (справа № 761/3028/18, провадження № 51-4474км19), а саме, що термін «явно несправедливе покарання» означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду апеляційної чи касаційної інстанції, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті, видом та розміром покарання та тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги при призначенні покарання.

Тяжкі наслідки у вигляді смерті людини є непоправними і не можуть бути компенсовані відшкодуванням шкоди у матеріальному виразі. Позитивні характеристики особи мають формальний характер та жодним чином не зменшують суспільної небезпечності як його самого, так і правопорушень, учинених ним.

Під час перегляду вказаних справ Верховний Суд також роз`яснив, що у разі засудження особи за порушення Правил дорожнього руху, в результаті якого сталася ДТП, що призвела до загибелі потерпілого, призначення покарання у виді позбавлення волі із застосуванням ст. 75 КК України, є м`яким.

За таких обставин справи, з урахуванням положень ст. 65 КК України, згідно з якою особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, враховуючи відсутність і наявність пом`якшуючих та обтяжуючих обставин, дані про особу винного, а також те, що згідно зі ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність, відповідно до дискреційних повноважень суду, дотримуючись принципів законності і верховенства права, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_1 покарання за ч. 2 ст. 286 КК України у виді позбавлення волі на певний строк, з позбавленням права керувати транспортними засобами, в межах санкції відповідної частини статті.

Суд вважає, що таке покарання є дійсно необхідним і буде цілком достатнім для виправлення винного і попередження нових злочинів, а також відповідатиме цілям та меті покарання.

Вказану міру покарання ОСОБА_1 повинен відбувати реально.

До набрання вироком законної сили, на підставі ч. 4 ст. 176, ст. ст. 177, 183 КПК України, враховуючи призначення покарання, пов`язаного з реальним позбавленням волі, суд, за клопотанням прокурора, залишає без зміни раніше обраний ОСОБА_1 , згідно ухвали Дворічанського районного суду Харківської області від 30 вересня 2020 року, запобіжний захід у виді тримання під вартою в ДУ «Харківський слідчий ізолятор».

Що стосується цивільного позову ОСОБА_2 до АТ СК «Мега-гарант», ОСОБА_1 , про стягнення матеріальної і моральної шкоди, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Згідно із ч. 5 ст. 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми ЦПК України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Вирішення цивільного позову в кримінальному провадженні регламентоване ст. 129 КПК України.

Частинами 1, 3 ст. 129 КПК України встановлено, що ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому; у разі виправдання обвинуваченого за відсутності в його діях складу кримінального правопорушення або його непричетності до вчинення кримінального правопорушення, а також у випадках, передбачених ч. 1 ст. 326 цього Кодексу, суд залишає позов без розгляду.

Відповідно до ст.ст. 1166, 1187 ЦК України, шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки - незалежно від наявності вини.

На підставі ч. 2 ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

Відповідно до копії поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 2115669 серії АО, між ОСОБА_4 та АТ СК «Мега-гарант» 05 жовтня 2019 року укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власника наземного транспортного засобу Субару Легасі д.н.з. НОМЕР_1 . Строк дії договору до 04 жовтня 2020 року, включно (т. 2 а.с. 58).

Страховиком є АТ СК «Мега-гарант».

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» - страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

За змістом ст.ст. 9, 22-31, 35, 36 цього Закону настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми.

Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов`язана зі смертю потерпілого.

Тож, договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння ДТП за участю забезпеченого транспортного засобу, і потерпілий, хоч не є стороною договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, але наділяється правами за договором, оскільки на його, як третьої особи, користь страховик зобов`язаний виконати обов`язок зі здійснення страхового відшкодування.

В судовому засіданні встановлено, що має місце ДТП за участі забезпеченого страховим полісом транспортного засобу Субару Легасі, д.н.з. НОМЕР_1 , внаслідок якого завдано шкоди життю та здоров`ю людини, а також моральної та матеріальної шкоди третій особі, якою є потерпіла ОСОБА_2 , тобто, наявне настання страхового випадку.

У даному ж випадку, наявний факт достеменного встановлення вини особи, - вина ОСОБА_1 у ДТП визнана судом, і вказане беззаперечно породжує обов`язок відшкодування завданої потерпілій особі шкоди, як і встановлено, що ДТП є страховим випадком, що покладає на страховика обов`язок здійснити відшкодування завданої внаслідок ДТП за участі забезпеченого автомобіля третій особі (потерпілій) шкоди.

Учасники судового провадження у даній справі мають різні за характером зобов`язання, як деліктні, так договірні. Кримінальним процесуальним законом не заборонено, при вирішенні цивільного позову, керуватися нормами цивільного законодавства.

Правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов`язок.

Зазначені зобов`язання не виключають одне одного. Деліктне зобов`язання - первісне, основне, в якому діє загальний принцип відшкодування шкоди в повному обсязі, підставою його виникнення є завдання шкоди. Натомість страхове відшкодування - виплата, яка здійснюється страховиком відповідно до умов договору, виключно в межах страхової суми та в разі, якщо подія, в результаті якої завдана шкода, буде кваліфікована як страховий випадок.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я.

Частина 3 ст. 23 ЦК України передбачає, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Суд приймає до уваги, що постанова Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику по справам про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» орієнтує суди, на те, що розмір відшкодування моральної шкоди, суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, психічних та інших), яких зазнав позивач, характер немайнових витрат, їх тривалість, можливість відновлення тощо та з урахуванням інших обставин. Зокрема враховується стан здоров`я потерпілого.

Статтею 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено порядок відшкодування шкоди, пов`язаної із смертю потерпілого.

27.1. Страхове відшкодування (регламентна виплата) виплачується, якщо смерть потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди настала протягом одного року після дорожньо-транспортної пригоди та є прямим наслідком цієї дорожньо-транспортної пригоди.

27.2. Страховик (у випадках, передбачених ст. 41 цього Закону, - МТСБУ) здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених ст. 1200 ЦК України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.

27.3. Страховик (у випадках, передбачених п.п. «г» і «ґ» п. 41.1 та п.п. «в» п. 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами.

27.4. Страховик (МТСБУ) здійснює відшкодування особі, яка здійснила витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, за умови надання страховику (МТСБУ) документів, що підтверджують такі витрати, та пред`явлення оригіналу свідоцтва про смерть. Загальний розмір такого відшкодування стосовно одного померлого не може перевищувати 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.

27.5. Відшкодування шкоди, пов`язаної із смертю потерпілого, може бути виплачено у вигляді одноразової виплати. Загальний розмір усіх здійснених страхових відшкодувань (регламентних виплат) за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю однієї особи, не може перевищувати страхову суму за таку шкоду.

Суд враховує часткове визнання позову цивільним відповідачем АТ СК «Мега-гарант» і повне визнання позову ОСОБА_1 .

Суд вважає, що визнання обвинуваченим ОСОБА_1 , як цивільним відповідачем, пред`явленого позову не суперечить закону і не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб. При цьому ОСОБА_1 роз`яснені наслідки визнання позову, передбачені ч. 4 ст. 206 ЦПК України.

Враховуючи конкретні обставини справи, характер і обсяг фізичних та душевних страждань, викликаних непоправною втратою близької людини, яких зазнала потерпіла ОСОБА_2 , а також керуючись принципом розумності і справедливості, суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги ОСОБА_2 до АТ СК «Мега-гарант» частково, до ОСОБА_1 у повному обсязі.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.

На підставі ч. 2 ст. 124 КПК України, процесуальні витрати, пов`язані з проведенням судових автотехнічних експертиз № 7/147/СЕ-20 від 26 лютого 2020 року в сумі 2512 (дві тисячі п`ятсот дванадцять) гривень 16 (шістнадцять) копійок та № 7/651/СЕ-20 від 28 квітня 2020 року в сумі 1961 (одна тисяча дев`ятсот шістдесят одна) гривень 40 (сорок) копійок, а всього 4473 (чотири тисячі чотириста сімдесят три) гривні 56 (п`ятдесят шість) копійок підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь Харківського НДЕКЦ.

На підставі ч. 4 ст. 174 КПК України суд скасовує накладений ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 21 січня 2020 року арешт на тимчасово вилучене майно, а саме: автомобіль Субару Легасі, р.н. НОМЕР_2 , який на праві власності належить ОСОБА_4 , зареєстрованому за адресою: АДРЕСА_3 , та знаходився у користуванні ОСОБА_1 .

Керуючись ст.ст. 368, 369, 370, 373, 374, 376 КПК України, суд -

ухвалив:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та призначити покарання у виді 4 (чотирьох)років 6 (шести) місяців позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 (один) рік.

Строк відбування покарання ОСОБА_1 відраховувати з моменту його затримання, а саме - з 19 січня 2020 року.

Клопотання прокурора про залишення без змін запобіжного заходу ОСОБА_1 , до набрання вироком законної сили - задовольнити.

Запобіжний захід, обраний ОСОБА_1 , згідно з ухвалою Дворічанського районного суду Харківської області від 30 вересня 2020 року, у виді тримання під вартою в ДУ «Харківський слідчий ізолятор», до набрання вироком законної сили - залишити без змін.

Цивільний позов ОСОБА_2 задовольнити частково.

Стягнути з акціонерного товариства «Страхова компанія «Мега-Гарант» (ідентифікаційний номер 30035289, вул. Донця-Захаржевського, буд. 6/8, м. Харків) на користь ОСОБА_2 5960,00 (п`ять тисяч дев`ятсот шістдесят) гривень - сума страхової виплати на поховання та 56676,00 (п`ятдесят шість тисяч шістсот сімдесят шість) гривень - сума моральної шкоди, а всього 62636 (шістдесят дві тисячі шістсот тридцять шість) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 500000,00 (п`ятсот тисяч) гривень - сума моральної шкоди, 26321 (двадцять шість тисяч триста двадцять одна) гривня 17 (сімнадцять) копійок - сума матеріальної шкоди, спричиненої злочином, а також 10000,00 (десять тисяч) гривень - суму судових витрат, а всього 536321 (п`ятсот тридцять шість тисяч триста двадцять одну) гривню 17 (сімнадцять) копійок.

Речові докази по кримінальному провадженню: автомобіль Субару Легасі, р/н НОМЕР_1 - повернути власнику ОСОБА_4 .

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Харківського НДЕКЦ процесуальні витрати по справі, пов`язані з проведенням судових автотехнічних експертиз № 7/147/СЕ-20 від 26 лютого 2020 року в сумі 2512 (дві тисячі п`ятсот дванадцять) гривень 16 (шістнадцять) копійок та № 7/651/СЕ-20 від 28 квітня 2020 року в сумі 1961 (одна тисяча дев`ятсот шістдесят одна) гривня 40 (сорок) копійок, а всього 4473 (чотири тисячі чотириста сімдесят три) гривні 56 (п`ятдесят шість) копійок.

Скасувати накладений ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 21 січня 2020 року арешт на тимчасово вилучене майно, а саме: автомобіль Субару Легасі, р.н. НОМЕР_2 , який на праві власності належить ОСОБА_4 , зареєстрованому за адресою: АДРЕСА_3 , та знаходився у користуванні ОСОБА_1 .

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок суду не набрав законної сили.

Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду через Дворічанський районний суд Харківської області протягом 30 днів з дня його проголошення, а ОСОБА_1 - в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку вручити негайно після його проголошення обвинуваченому та прокурору.

Копію вироку не пізніше наступного дня після його ухвалення надіслати учасникам судового провадження, які не були присутніми в судовому засіданні.

Суддя Є.О. Бунін