Рішення № 92572012, 12.10.2020, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/7281/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 жовтня 2020 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:

головуючого судді - Лемак О.В.,

за участю секретаря судового засідання - Сухан Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгороді у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Закарпатської митниці Держмитслужби про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення в справі про порушення митних правил,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася в суд з адміністративним позовом до Закарпатської митниці Держмитслужби про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення в справі про порушення митних правил.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 26 грудня 2018 року заступником начальника Закарпатської митниці ДФС Живицьким В.А. винесено постанову в справі про порушення митних правил за №5566/30500/18. Згідно вказаної постанови її визнано винною у вчиненні порушення митних правил, передбачених ч. 3 ст. 470 МК України, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штраф у розмірі п`ятисот неоподаткованих мінімумів доходів громадян - що становить суму 8500 грн.

Вказує, що жодного відношення до легкового автомобіля марки «OPEL», моделі VECTRA», реєстраційний номерний знак Чехії НОМЕР_1 не має, умисних дій щодо ввезення автотранспортного засобу не здійснювала, місцезнаходження його не відоме, у зв`язку з чим є впевненість в тому, що її паспорт громадянина України для виїзду за кордон, був використаний невідомими особами, всупереч її волі і бажання, з метою ввезення автотранспортного засобу на територію України і особистого збагачення, про що вона повідомляла відповідні правоохоронні органи.

Крім того зазначає, що спірна постанова про порушення митних правил була винесена лише на підставі відомостей взятих з баз даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС ДФС України, а саме щодо відсутності інформації про вивезення за межі митної території України вищевказаного автомобіля. Інші докази, передбачені ст. 495 МК України, на основі яких встановлено вину позивача у вчиненні інкримінованого йому порушення митних правил, передбачених ч. 3 ст.470 МК України, не надано.

Вказує, що при розгляді справи про порушення митних правил та винесенні спірної постанови жодним чином не було враховано її пояснення. Посадові особи Закарпатської митниці ДФС не надали належної оцінки доводам позивача про не ввезення нею вищевказаного автомобіля на митну територію України та не перевірили дані обставини. Отже, при винесенні оскаржуваної постанови не було враховано всі обставини, що мали значення для прийняття рішення в справі про порушення митних правил, чим порушено вимоги ст. 489 МК України.

Також, посилається на ст. 467 МК України передбачені строки накладення адміністративних стягнень у справах про порушення митних правил. Загальний строк накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил становить шість місяців з дня вчинення правопорушення.

На підставі вищенаведеного просить суд скасувати постанову про порушення митних правил у справі №5566/30500/18 від 26.11.2018 по відношенню до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 01.07.2019 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у адміністративній справі за вказаною позовною заявою, постановлено розгляд адміністративної справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, однак надала до суду заяву, в якій просить провести розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Представник відповідача в останнє судове засідання не з`явився. У попередньому судовому засіданні проти вказаного позову заперечив, просив відмовити у його задоволенні у зв`язку із правомірністю винесеної постанови та безпідставністю адміністративного позову.

Подав до суду письмовий відзив на позовну заяву, згідно якого позов заперечує. Просить відмовити в задоволенні позову, вказуючи на положення митного законодавства, які регламентують процедуру митного оформлення транспортних засобів, згідно яких власник транспортного засобу або уповноважена особа, яка переміщує транспортний засіб через митний кордон України, пред`являє його митному органу для проведення митного огляду й подає оригінали та ксерокопії документів , що підтверджують право власності на транспортний засіб або користування ним (у тому числі з правом розпорядження). Зазначає про дотримання митницею процедури здійснення митного контролю транспортного засобу, а тому твердження позивача, що автомобіль був ввезений на територію України не ОСОБА_1 не відповідають дійсності.

Дослідивши матеріали справи, відзив на позовну заяву, та долучені до них документи, оцінивши зібрані докази, виходячи з їх належності та допустимості, суд дійшов наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою заступника начальника Закарпатської митниці ДФС - начальника управління протидії митним правопорушенням та міжнародної взаємодії Живицького В.А. в справі про порушення митних правил № 5566/30500/18 від 26.12.2018 року ОСОБА_1 було визнано винною у вчиненні порушення митних правил за ознаками ч. 3 ст. 470 Митного Кодексу України і накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - 8500,00 грн.

Вказаною постановою встановлено, що 29.11.2018 року о 17 год. 25 хв. в зону митного контролю на ділянку «В`їзд» смуга руху «зелений коридор» митного посту «Тиса» Закарпатської митниці ДФС заїхав легковий автомобіль марки «FORD», моделі «FOCUS» реєстраційний номерний знак Угорщини НОМЕР_2 , де в якості пасажира переміщувалася громадянка України ОСОБА_1 , яка прямувала у приватних справах з Угорщини в Україну.

Під час проведення аналітично-перевірочних заходів з використанням баз даних, а саме: АСМО «Інспектор» та ЄАІС ДФС України, встановлено, що 17.03.2016 року через митний пост «Ужгород» Закарпатської митниці ДФС гр. України ОСОБА_1 в режимі «транзит» ввезено транспортний засіб марки «OPEL», моделі «VECTRA», ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_3 , реєстраційний номерний знак Чехії НОМЕР_1 . ОСОБА_1 , зобов`язана була доставити транспортний засіб марки «OPEL», моделі «VECTRA», ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_3 , реєстраційний номерний знак Чехії НОМЕР_1 у митницю в термін до 22.03.2016 року включно. Фактично транспортний засіб станом на 29.11.2018 року не вивезено з митної території України.

Таким чином, гр. ОСОБА_1 перевищила більше, ніж на десять діб, встановлений статтею 95 Митного кодексу України строк транзиту транспортного засобу, що перебував під митним контролем, чим вчинила правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 470 Митного кодексу України.

Згідно пояснення гр. ОСОБА_1 , транспортний засіб марки «OPEL», моделі «VECTRA», ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_3 , реєстраційний номерний знак Чехії НОМЕР_1 на митну територію України вона особисто не завозила.

Не погоджуючись із вищевказаною постановою про притягнення до адміністративної відповідальності, позивач звернулася із даним позовом до суду.

Згідно ч.1 та ч.4 ст.529 МК України постанова митниці у справі про порушення митних правил може бути оскаржена до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, або до місцевого загального суду як адміністративного суду в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України. Скарга (адміністративний позов) на постанову органу доходів і зборів у справі про порушення митних правил подається у строк, встановлений Кодексом України про адміністративні правопорушення. У разі пропуску цього строку з поважних причин він за заявою особи, яка подає скаргу (адміністративний позов), може бути поновлений відповідно митницею, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, або судом.

Відповідно до положень ст.458МК України порушенням митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред`явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.

Відповідно до ч.1 ст.494МК України про кожний випадок виявлення порушення митних правил уповноважена посадова особа органу доходів і зборів, яка виявила таке порушення, невідкладно складає протокол за формою, установленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Докази у справі про порушення митних правил визначаються статтею 495 МК України. Дана норма закону передбачає, що доказами у справі про порушення митних правил є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність або відсутність порушення митних правил, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Такі дані встановлюються: протоколом про порушення митних правил, протоколами процесуальних дій, додатками до зазначених протоколів; поясненнями свідків; поясненнями особи, яка притягується до відповідальності; висновком експерта; іншими документами (належним чином завіреними їх копіями або витягами з них) та інформацією, у тому числі тими, що перебувають в електронному вигляді, а також товарами - безпосередніми предметами порушення митних правил, товарами із спеціально виготовленими сховищами (тайниками), що використовувалися для приховування безпосередніх предметів порушення митних правил від митного контролю, транспортними засобами, що використовувалися для переміщення безпосередніх предметів порушення митних правил через митний кордон України. Посадова особа органу доходів і зборів, яка здійснює провадження у справі про порушення митних правил, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.

Частиною 3 статті 470МК України передбачено відповідальність за перевищення встановленого статтею 95цього Кодексу строку доставки товарів, транспортних засобів комерційного призначення, митних або інших документів на ці товари більше ніж на десять діб, а так само втрата цих товарів, транспортних засобів, документів чи видача їх без дозволу органу доходів і зборів.

Згідно ст.95Митного кодексуУкраїни та п.2.2 § IV наказу Держмитслужби України від 17.11.2005 року №1118 «Про затвердження Правил митного контролю та митного оформлення транспортних засобів, що переміщуються громадянами через митний кордон України», зареєстрованого в Мінюсті України 25.11.2005 року №1428/11708, встановлюються такі строки транзитних перевезень залежно від виду транспорту: для автомобільного транспорту - 10 діб (у разі переміщення в зоні діяльності однієї митниці - 5 діб).

Зі змісту постанови та протоколу про ПМП слідує, що 17.03.2016 року через митний пост «Ужгород» Закарпатської митниці ДФС гр. України ОСОБА_1 в режимі «транзит» ввезено транспортний засіб марки «OPEL», моделі «VECTRA», ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_3 , реєстраційний номерний знак Чехії НОМЕР_1 .

Враховуючи наявність інформації в базі даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС ДФС України, було з`ясовано, що даний транспортний засіб слідував з метою транзиту на митну територію України. Станом на 29.11.2018 транспортний засіб не вивезено з митної території України.

Вказані обставини також стверджуються наданими відповідачем електронними витягами з баз даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС.

Відповідно до ст.90 МК України транзит - це митний режим, відповідно до якого товари та/або транспортні засоби комерційного призначення переміщуються під митним контролем між двома органами доходів і зборів України або в межах зони діяльності одного органу доходів і зборів без будь-якого використання цих товарів, без сплати митних платежів та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Статтею 93 МК України визначено, що товари, транспортні засоби, що переміщуються у митному режимі транзиту, повинні: перебувати у незмінному стані, крім природних змін їх якісних та/або кількісних характеристик за нормальних умов транспортування і зберігання; не використовуватися з жодною іншою метою, крім транзиту; бути доставленими у митний орган призначення до закінчення строку, визначеного статтею 95 цього Кодексу.

Частиною 1 ст.381 МК України встановлено, що громадянам дозволяється ввозити транспортні засоби особистого користування з метою транзиту через митну територію України за умови їх письмового декларування в порядку, передбаченому для громадян, та внесення на рахунок митного органу, що здійснив пропуск таких транспортних засобів на митну територію України, грошової застави в розмірі митних платежів, що підлягають сплаті при ввезенні таких транспортних засобів на митну територію України з метою вільного обігу. Зазначені вимоги не поширюються на транспортні засоби, постійно зареєстровані у відповідних реєстраційних органах іноземної держави, що підтверджується відповідним документом.

Згідно ч.1 ст.102МК України митний режим транзиту завершується вивезенням товарів, транспортних засобів, поміщених у цей режим, за межі митної території України. Таке вивезення здійснюється під контролем органу доходів і зборів призначення.

Отже, пропуск ввезеного ОСОБА_3 на митну територію України легкового автомобіля марки «OPEL», моделі «VECTRA», ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_3 , реєстраційний номерний знак Чехії НОМЕР_1 , здійснено у порядку, передбаченому нормами ч.1 ст.381МК України - в митному режимі «транзит», на строк, передбачений нормами ст.95МК України для автомобільного транспорту - 10 діб (у разі переміщення в зоні діяльності однієї митниці - 5 діб).

Згідно ч.3 ст.470МК України перевищення встановленого статтею 95цього Кодексу строку доставки товарів, транспортних засобів комерційного призначення, митних або інших документів на ці товари більше ніж на десять діб, а так само втрата цих товарів, транспортних засобів, документів чи видача їх без дозволу органу доходів і зборів - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

З матеріалів справи вбачається, що позивач заперечує факт ввезення нею вказаного вище транспортного засобу на митну територію України. У своїх поясненнях стверджує, що вищевказаний транспортний засіб вона особисто не завозила.

Разом з тим, дане твердження спростовується інформацією про факт перетину позивачем державного кордону саме цим транспортним засобом та витягами з баз даних.

Згідно пункту 7 розділу І «Правил митного контролю та митного оформлення транспортних засобів, що переміщуються громадянами через митний кордон України», затверджених наказом Державної митної служби України від 17.11.2005 №1118, (далі Правила № 118) встановлено, що власник транспортного засобу або вповноважена особа, який переміщує транспортний засіб через митний кордон України, пред`являє його митному органу для проведення митного огляду й подає оригінали та ксерокопії таких документів, що підтверджують право власності на ТЗ або користування ним (у тому числі з правом розпорядження). Згідно пункту 9 Правил №1118 не підлягає пропуску через митний кордон України ТЗ, увезення якого в Україну заборонено згідно із законодавством або на який відсутні документи, що підтверджують право власності на ТЗ або користування ним (у тому числі з правом розпорядження).

Отже, при оформленні зобов`язання про транзит визначальним є не факт знаходження особи за кермом автомобіля, а факт зазначення такої особи у поданих документах власником транспортного засобу або уповноваженою особою.

Згідно з пунктом 1.1. частини 1 розділу ІІІ Правил митного контролю та митного оформлення транспортних засобів, що переміщуються громадянами через митний кордон України, затверджених наказом Державної митної служби України від 17 листопада 2015 року №1118, встановлено, що в разі ввезення транспортних засобів на митну територію України з метою транзиту власник або уповноважена особа представляють уповноваженій особі митного органу, у зоні діяльності, якого розташований пункт пропуску через державний кордон України, транспортний засіб для здійснення митного огляду й подає оригінали та ксерокопії документів, що підтверджують право власності на транспортний засіб або користування ним (у тому числі з правом розпорядження); реєстраційних (технічних) документів на транспортний засіб (якщо він перебував на обліку в реєстраційному органі іноземної держави чи України) з відмітками про знаття транспортного засобу з обліку, якщо такі документи видаються реєстраційним органом; що підтверджують право на надання пільг в оподаткуванні (у разі митного оформлення транспортного засобу з наданням пільг в оподаткуванні) перелік яких визначено в підпункті 4.2 пункту 4 цього розділу.

Також, відповідно до п.3.1 ч.3 Розділу ІV Правил №118, у разі ввезення громадянином-нерезидентом з метою транзиту на митну територією України транспортного засобу, зареєстрованого у відповідному реєстраційному органі іноземної держави, або ввезення з цією самою метою громадянином-резидентом транспортного засобу, зареєстрованого постійно в цьому органі та який йому належить, що підтверджується відповідним документом про право власності на такий транспортний засіб та реєстраційним документом, декларування такого транспортного засобу здійснюється в усній формі, відтак безпідставними є покликання позивача на відсутність документів, що підтверджують право власності на транспортний засіб або користування ним.

Таким чином, при оформленні зобов`язання про транзит визначальним є не факт знаходження особи за кермом автомобіля та наявності прав на керування транспортним засобом, а факт зазначення такої особи у поданих документах власником транспортного засобу або уповноваженою особою. За умови неподання позивачем документів у якості водія транспортного засобу у посадової особи митного органу була б відсутня фізична можливість внести таку інформацію, яка є достовірною.

Аналогічна правова позиція викладена і в постанову Верховного Суду від 13.02.2018 у справі №308/6260/17.

Оскільки позивач у порушення п. 1 ч.1ст.95МК України не доставив у встановлені Митним кодексомУкраїни строки транспорнтий засіб до органу доходів і зборів, перевищивши строк доставки більше як на десять діб, а також вчасно не помістив зазначений транспортний засіб в інший митний режим, дозволений цим Кодексом, а також не надав документів, підтверджуючих наявність непереборної сили, то зазначені обставини вказували на наявність у його діях ознак порушення митних правил, що тягне відповідальність, передбачену ч.3 ст. 470 МК України.

Суд наголошує, що необізнаність особи, яка ввезла автомобіль на територію України, про теперішнє місцезнаходження автомобіля не звільняє його від відповідальності за вчинення правопорушення за частиною 3 статті 470 МК України.

Що стосується тверджень позивача про те, що строки накладення адміністративного стягнення на неї за порушення митних правил, передбачених ч.3 ст.470 МК України, на момент винесення спірної постанови закінчилися, суд вважає такі висновки помилковими, виходячи з наступного.

Так, статтею 467 МК України передбачені строки накладення адміністративних стягнень у справах про порушення митних правил. Загальний строк накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил становить шість місяців з дня виявлення правопорушення.

Згідно із частиною 1 статті 467 Митного кодексу України, якщо справи про порушення митних правил відповідно до статті 522 цього Кодексу розглядаються митними органами або судами (суддями), адміністративне стягнення за порушення митних правил може бути накладено не пізніше ніж через шість місяців з дня виявлення правопорушення. Строк накладення адміністративних стягнень у справах про порушення митних правил зупиняється на час розгляду таких справ судом.

Статтею522МКУкраїнипередбачено,що справи про порушення митних правил, передбачені статтями 468, 469, частинами першою-п`ятою статті 470, статтями 474, 475, 477-480, частинами першою-п`ятою статті 481, статтею 485 цього Кодексу, розглядаються митними органами.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 491 МК України , підставою для порушення справи про порушення митних правил є безпосереднє виявлення посадовими особами органу доходів і зборів порушення митних правил.

Відповідно до ст. 494 МК України - про кожний випадок виявлення порушення митних правил уповноважена посадова особа органу доходів і зборів, яка виявила таке порушення, невідкладно складає протокол за формою, установленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Відповідно до листа Мінюсту України від 17.07.2007 р. № 22-14-493, триваючими визнаються правопорушення, які, розпочавшись з будь-якої протиправної дії чи бездіяльності, здійснюються потім безперервно шляхом невиконання обов`язків. Початковим моментом такого діяння може бути активна дія чи бездіяльність, коли винна особа або не виконує конкретний покладений на неї обов`язок, або виконує його не повністю або неналежним чином.

Триваючими адміністративними проступками є проступки, пов`язані з тривалим, неперервним невиконанням обов`язків, передбачених правовою нормою (наприклад, проживання без паспорта, самовільне будівництво будинків або споруд тощо), припиняються або виконанням регламентованих обов`язків, або притягненням винної у невиконанні особи до відповідальності. Дуже часто ці правопорушення є наслідками протиправної бездіяльності. Тобто триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом якогось часу. Іноді такий стан продовжується значний час і увесь час винний безперервно скоює правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов`язків.

Зважаючи на викладене, триваючі правопорушення слід розглядати як формально закінчені з моменту їх суб`єктивного офіційного виявлення, тобто з часу виявлення і фіксації в протоколі про адміністративне правопорушення, приписі, акті перевірки і т.д.

Зокрема, не вивезення автомобілів, що перебувають під митним контролем і щодо яких існує обов`язок вивезення за межі митної території України характеризується тривалою протиправною бездіяльністю, властивою триваючим правопорушенням.

Отже, правопорушення передбачене ст.470 МК України щодо не вивезення транспортного засобу, що перебуває в режимі «транзит», та щодо якого існує обов`язок вивезення за межі митної території протягом певного строку, є триваючим правопорушенням, оскільки в даному випадку особа перебуває в безперервному стані протиправної бездіяльності через невиконання свого обов`язку, а тому адміністративне стягнення може бути накладене не пізніше, ніж через шість місяців з дня виявлення цього правопорушення.

Митний кодекс України не містить визначення поняття триваючого правопорушення. Проте, в теорії адміністративного права триваючими визначаються правопорушення, що пов`язані з тривалим, безперервним невиконанням обов`язків, передбачених правовою нормою, припиняються або виконанням регламентованих обов`язків, або притягненням винної у невиконанні особи до відповідальності. Дуже часто ці правопорушення є наслідками протиправної бездіяльності.

Тобто триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа,яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває на далі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують Закон протягом якогось часу. Іноді такий стан продовжується значний час і увесь час винний безперервно скоює правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов`язків.

Таким чином, не вивезення транспортного засобу, що перебуває в режимі транзиту, та щодо якого існує обов`язок вивезення за межі митної території протягом10-денного строку, є триваючим правопорушенням, оскільки, в даному випадку, особа перебуває в безперервному стані протиправної бездіяльності через невиконання свого обов`язку.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 08 серпня 2018 року (справа 607/12366/15-а).

Судом встановлено про відсутність обставин, що виключають провадження у справі.

Судом встановлено, що перевищення позивачем строку транзитного перевезення транспортного засобу особистого користування, що перебуває під митним контролем, виявлене відповідачем 29 травня 2019 року. При цьому, станом на момент виявлення правопорушення, обов`язок позивача щодо вивезення транспортного засобу за межі території України протягом 10 діб, встановлений пунктом 1 частини першої статті 95 МК України, виконаний не був.

Таким чином, діяння (бездіяльність) ОСОБА_1 щодо не вивезення транспортного засобу, що перебуває під митним контролем, за межі митної території України, характеризуються тривалим невиконанням встановленого приписами МК України обов`язку. Вчиняючи такі діяння, позивач перебував у стані безперервного порушення Закону.

Отже, оскаржувана постанова в справі про порушення митних правил №5566/30500/18 від 26.12.2018 року винесена відповідачем в межах шестимісячного строку з дня виявлення триваючого правопорушення.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу положень ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У відповідності до п. 1 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення.

З урахуванням вищенаведених норм законодавства та фактичних обставин справи, беручи до уваги, що доказів, які мали б спростувати факт наявності порушення митних правил та обставин, що виключають адміністративну відповідальність, позивачем ОСОБА_3 у межах розгляду даної справи надано не було, суд вважає, що оскаржувана постанова винесена у межах повноважень, у визначений законодавством спосіб та з урахуванням обставин, що мають значення для прийняття рішення, а тому у в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 2, 9, 76, 77, 241-246, 255, 271, 272, 286 КАС України, ст. ст. 4, 90, 93, 95, 102, 381, 366, 381, ч. 3 ст. 470, ст. 495 МК України суд,

У Х В А Л И В:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Закарпатської митниці Держмитслужби про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення в справі про порушення митних правил- відмовити.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Закарпатська митниця Держмитслужби, код ЄДРПОУ 39515893, місцезнаходження: вул. Собранецька, 20, м. Ужгород.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених ч. 2 ст. 299 КАС України.

Судові рішення за наслідками розгляду судами першої інстанції справ, визначених ст. 286 КАС України, набирають законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду О.В. Лемак