Постанова № 9256931, 14.04.2010, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

14 квітня 2010 р. № 30/234-09 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіКравчука Г.А.,

суддів:Мачульського Г.М.,

Шаргала В.І.

за участю представників сторін:

позивачане з’явився

відповідачаМаркевича Л.Р. –голови правління,

Олійника О.М. дов. №184 від 12.04.2010 р.

прокурораРудак О.В. –прокурора відділу Генпрокуратури України

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргуВідкритого акціонерного товариства "Дніпроважпапірмаш" ім. Артема

на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.01.2010р.

у справі№30/234-09 господарського суду Дніпропетровської області

за позовом Дніпропетровського міжрайонного природоохоронного прокурора в інтересах держави в особі Дніпропетровської міськради

доВідкритого акціонерного товариства "Дніпроважпапірмаш" ім. Артема

провнесення змін до договору оренди землі В С Т А Н О В И В:

Дніпропетровський міжрайонний природоохоронний прокурор звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради до Відкритого акціонерного товариства (надалі ВАТ) "Дніпроважпапірмаш" ім. Артема та з урахуванням уточнення позовних вимог просив змінити п.3.2 договору оренди земельної ділянки від 29.01.2003 року, укладеного між міською радою та товариством, посвідченого нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Сусловою Н.Б., зареєстрованого в реєстрі 29.01.2003 року за №314 та зареєстрованого в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі за №2954 від 25.02.2003року, виклавши його в такій редакції: "п.3.2 Орендна плата за користування земельною ділянкою встановлюється відповідно до Закону України "Про оренду землі" у розмірі трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю".

Позовні вимоги мотивовані зміною розміру орендної плати за землю на законодавчому рівні, у зв'язку з чим виникла необхідність внесення змін у спірний договір оренди землі.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 10.11.2009року (суддя Євстигнеєва Н.М.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.01.2010 року (судді: Павловський П.П., Чус О.В., Швець В.В.), позов задоволений, внесено зміни до п.3.2 договору оренди земельної ділянки від 29.01.2003 року, укладеного між Дніпропетровською міською радою (49011, м. Дніпропетровськ, пр. Карла Маркса, 75, код ЄДРПОУ 26510514) та ВАТ "Дніпроважпапірмаш" ім. Артема (49034, м. Дніпропетровськ, вул. Білостоцького, 98, код ЄДРПОУ 00218911), посвідченого нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Сусловою Н.Б., зареєстрованого в реєстрі за №314 29.01.2003 року та зареєстрованого в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі за №2954 від 25.02.2003 року з викладенням цього пункту його в такій редакції:

"п.3.2. Орендна плата за користування земельною ділянкою встановлюється відповідно до Закону України "Про оренду землі" у розмірі трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю".

Судові рішення мотивовані тим, що з метою приведення укладеного між міськрадою та товариством договору оренди землі у відповідність до вимог чинного законодавства стосовно розміру орендної плати міськрадою на адресу відповідача була направлена пропозиція, однак відповіді у встановлений законом термін не було отримано, тому вимоги позивача щодо внесення змін до договору в судовому порядку є правомірними.

Не погоджуючись з прийнятими у справі рішенням та постановою, ВАТ "Дніпроважпапірмаш" ім. Артема звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст.188, 284 Господарського кодексу України, ст. 792 Цивільного кодексу України, ст.ст. 4, 7 Закону України "Про плату за землю", ст. 21 Закону України "Про оренду землі", просить їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову в позові.

Заслухавши в судовому засіданні пояснення представників відповідача, прокурора, розглянувши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, судова колегія Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України, роз’яснень, що містяться в п.п.1, 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 р. №11 “Про судове рішення", з відповідними змінами, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних відносин.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні.

Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, які мають значення для справи, їх юридичну оцінку, а також оцінку всіх доказів, посилання на закон та інші нормативні акти матеріального права, на підставі яких визначено права й обов’язки сторін у спірних правовідносинах.

На думку судової колегії касаційної інстанції прийняті у справі рішення цим вимогам не відповідають з огляду на таке.

Із встановлених судовими інстанціями обставин та матеріалів справи вбачається, що на підставі рішення міської ради від 18.12.2002 року №64/5 між Дніпропетровською міською радою (орендодавець) та Відкритим акціонерним товариством "Дніпроважпапірмаш" ім. Артема (орендар) 29 січня 2003 року був укладений договір оренди земельної ділянки, відповідно до п.1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає на умовах цього договору оренди земельну ділянку площею 22,5118 га, що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, АНД район, вул. Білостоцького, 98 для фактичного розміщення заводу, яка зареєстрована в Державному земельному кадастрі м.Дніпропетровська за кодом 63164006 згідно з планом земельної ділянки, що додається.

Відповідно до п.1.3 договору грошова оцінка земельної ділянки складає згідно з довідкою про грошову оцінку земельної ділянки на момент укладення цього договору 71805763,83 грн.

Зазначений договір підписаний сторонами, посвідчений нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Сусловою Н.Б., зареєстрований в реєстрі за №314 29.01.2003 року та зареєстрований в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі за №2954 від 25.02.2003року.

Відповідно до п.2.1 договору земельна ділянка надається до 18.12.2051 року. Після закінчення терміну договору його дія закінчується.

Сума орендної плати за користування земельною ділянкою на термін дії договору складає 35184824,27 грн. (п.3.1 договору).

Відповідно до п.3.2 договору орендна плата за користування земельною ділянкою сплачується у грошовій формі в розмірі земельного податку, вноситься на розрахунковий рахунок Держказначейства за місцем податкового звіту щомісячно (до 15 числа наступного місяця) і на майбутній період вноситься на термін не більше одного календарного року.

У зв'язку з набранням чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 03.06.2008 року N309-VI рішенням Дніпропетровської міської ради №39/35 від 06.08.2008 року „Про внесення змін до рішень міської ради та її виконавчого комітету у галузі земельних відносин і приведення деяких рішень міської ради з питань передачі земельних ділянок та діючих договорів оренди у відповідність до вимог чинного законодавства” до моменту прийняття про внесення змін в рішення міської ради від 06.12.2006 року №4/8 „Про ставки річної орендної плати за земельні ділянки” встановлено річну орендну плату за користування ділянками в розмірі мінімальної ставки орендної плати, встановленої Законом України „Про оренду землі”, незалежно від мети використання.

Частинами 4, 5 ст. 21 Закону України “Про оренду землі” (в редакції Закону України від 03.06.2008 р. N 309-VI) встановлено, що річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів, розподіляється і використовується відповідно до закону і не може бути меншою: - для земель сільськогосподарського призначення –розміру земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю";

- для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю" .

Річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, не може перевищувати 12 відсотків їх нормативної грошової оцінки. При цьому у разі визначення орендаря на конкурентних засадах може бути встановлений більший розмір орендної плати, ніж зазначений у цій частині.

За правилами частин 1–4 ст. 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

При цьому з огляду на положення абзацу 2 ч.1 ст. 641 Цивільного кодексу України, пропозиція щодо зміни істотних умов договору повинна містити істотні умови договору.

Відповідно до ст. 15 Закону України "Про оренду землі" орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату є істотною умовою договору оренди землі.

Господарськими судами встановлено, що Дніпропетровська міськрада листом від 20.05.2009 року № 7/5-555/36 запропонувала відповідачеві внести зміни до договору оренди у зв'язку з вищезазначеними змінами земельного законодавства (а.с. 17). Однак вищезазначений лист не можна вважати пропозицією про внесення змін до договору в розумінні норм частин 1–4 ст. 188 Господарського кодексу України та абзацу 2 ч.1 ст. 641 Цивільного кодексу України, оскільки у цьому листі відсутні конкретне визначення орендної плати та викладення змісту змін, що вносяться до договору. Зазначені обставини залишились поза увагою судів попередніх інстанцій.

Крім того, суди попередніх інстанцій прийшли до суперечливих висновків щодо факту укладення сторонами 16.03.2005 року додаткової угоди до договору. Зокрема, суди першої та апеляційної інстанцій послалися на вказану угоду як на одну з підстав перегляду розміру орендної плати. Суд апеляційної інстанції апеляційної інстанції разом з тим зазначив, що відповідачем не надано доказів підписання та реєстрації додаткової угоди, незважаючи на наявність копії цієї угоди у справі (а.с.13-15). Разом з тим суди попередніх інстанцій не звернули уваги, що названою угодою було змінено п.3.2 договору і цим пунктом уже не визначався розмір орендної плати. Також названою угодою були внесені зміни до договору і з питання визначення нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що залишилося поза увагою місцевого та апеляційного господарських судів.

Оскільки зазначені обставини мають істотне значення для правильного вирішення спору, а відповідно до ст.1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, колегія прийшла до висновку, що оскаржені судові рішення не можна вважати законними та обґрунтованими, тому ці рішення підлягають скасуванню, а справа –передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати наведене, всебічно, повно, об’єктивно з’ясувати всі обставини справи, надати об’єктивну оцінку доказам, які мають юридичне значення для її розгляду, правильно застосувати норми матеріального права, які регулюють спірні відносини та вирішити спір відповідно до вимог закону.

Згідно зі статтями 125, 129 Конституції України та рішенням Конституційного Суду України №8-рп/2010 від 11 березня 2010року постанова Вищого господарського суду України касаційному оскарженню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 –11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Дніпроважпапірмаш" ім. Артема задовольнити частково.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10.11.2009р. та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.01.2010р. у справі №30/234-09 скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

          Постанова касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Кравчук Г.А. СуддяМачульський Г.М.

Суддя Шаргало В.І.