Постанова № 9256910, 14.04.2010, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

14 квітня 2010 р. № 50/222 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді Кравчука Г.А.

суддів :Мачульского Г.М.,

Шаргала В.І.

за участю представників сторін:

позивачаГандабури В.Т. дов. №1490від 15.10.2009 р.

відповідачаКоваля О.Б. дов.№4/1 від.11.01.2010 р.

3-тьої особиЛогіна Р.А. дов №220/148 від 28.01.2010 р.

перевіривши матеріали касаційної скаргиЦентрального спеціалізованого будівельного управління (госпрозрахункового)(військової частини А-2325 Міністерства оборони України)

на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 10.09.2009р.

у справі№50/222 господарського суду м. Києва

за позовомВідкритого акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Інформаційно-розрахункового центру Київської міської філії

доЦентрального спеціалізованого будівельного управління (госпрозрахункового)(військової частини А-2325 Міністерства оборони України)

3-тя особа Міністерство оборони України

про стягнення 250454,19 грн. В С Т А Н О В И В:

Відкрите акціонерне товариство (ВАТ) "Укртелеком" в особі Інформаційно-розрахункового центру Київської міської філії звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до військової частини А-2352 Міністерства оборони України про стягнення 250 454,19 грн. заборгованості за надані відповідно до укладеного між сторонами договору послуги електрозв'язку №7700016256 від 22.12.2000 ( було присвоєно індекс 20952600).

В подальшому позивач уточнив позовні вимоги з урахуванням строку позовної давності та просив стягнути заборгованість в розмірі 47 361,64 грн. ( з урахуванням пені, річних та інфляційних) за період з серпня 2005 року по серпень 2008 року.

В процесі розгляду справи до участі у справі залучено Міністерство оборони України як третю особу на стороні відповідача та замінено вищезазначеного відповідача на належного - Центральне спеціалізоване будівельне управління (госпрозрахункового)(військової частини А-2325 Міністерства оборони України).

Рішенням господарського суду міста Києва від 18.02.2009 року (суддя Головатюк Л.Д.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.09.2009 року (судді: Острович С.Є., Гарник Л.Л., Шипко В.В.) позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача основний борг в сумі 29708,02 грн., пеню в сумі 1132,87 грн., 3%річних в сумі 1984,06 грн., інфляційні втрати в сумі 14536,69 грн., 473,67 грн. державного мита і 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В решті заявленої до стягнення суми провадження припинено у зв'язку зі сплином строку позовної давності та наявності відповідної заяви.

В частині задоволення позову судові рішення мотивовані посиланням на ст.ст. 525, 526, 530, 610, 611, 612, 625 Цивільного кодексу України та ст. 36 Закону України "Про телекомунікації", встановлення факту надання послуг електрозв'язку у зазначений період та неоплату цих послуг відповідачем.

Не погоджуючись з прийнятими у справі рішенням та постановою, Центральне спеціалізоване будівельне управління (госпрозрахункового) (військової частини А-2325 Міністерства оборони України) звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції. Скаржник звертає увагу касаційної інстанції на те, що він не є правонаступником військової частини А-2325 Міністерства оборони України, з якою позивачем був укладений договір про надання послуг електрозв'язку.

Заслухавши присутніх в судовому засіданні представників сторін, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, судова колегія Вищого господарського суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Господарськими судами під час розгляду справи встановлено, що Центральне спеціалізоване будівельне управління (госпрозрахункове) утворене на підставі Директиви Міністра оборони України від 17.04.1995 року №185/404, якою переформовано Спеціалізоване будівельне управління та підпорядковано Головному управлінню розквартирування військ і капітального будівництва Міністерства оборони України, але умовне найменування військова частина А32536 залишено без змін. Враховуючи зазначене, фактично Центральне спеціалізоване будівельне управління (госпрозрахункове) мало умовне найменування військова частина А32536 та значилось за індексом цієї частини 07704460.

Згідно з Директивою Міністра оборони України №Д-115/1/5007 від 13.10.1997р. Центральному спеціалізованому будівельному управлінню (м. Київ) надано нове умовне найменування –військова частина А2352, а умовне найменування військова частина 32536 анульовано.

В Директиві Міністра оборони України №Д-115/1/181 від 12.05.1998р. зазначено, що Центральному спеціалізованому будівельному управлінню (м.Київ), що утримується за штатом 41/044-51 (01) чисельністю 45 військовослужбовців та 54 працівники Збройних Сил України, умовне найменування військова частина А2352 надати ідентифікаційний код 24969409. Ідентифікаційний код 07704460 анулювати.

У Директиві Міністра оборони України №Д-115/1/07 від 17.07.2002р. передбачено, що умовне найменування військова частина А2352 Центральне спеціалізоване будівельне управління (м. Київ) анулювати до 30.10.2002р.

Наказом Міністра оборони України від 12.04.2002 №129 "Про заходи пов'язані з оптимізацією структури квартирно-будівельного комплексу Збройних Сил України" затверджено Положення про Центральне спеціалізоване будівельне управління (госпрозрахункове), відповідно до п. 1 якого Центральне спеціалізоване будівельне управління (госпрозрахункове) - це державна госпрозрахункова установа, яка заснована на державній власності, підзвітна і підконтрольна Міністерству оборони України. Тобто, це одна із структурних одиниць, з яких складаються Збройні Сили України і сукупність яких на місцях становлять Збройні Сили України.

25.12.2003 Коцюбинською селищною радою (смт. Коцюбинське, Київської області), на підставі частина 2 статті 26 Закону України "Про державно-правовий експеримент розвитку місцевого самоврядування в місті Ірпені, селищах Буча, Ворзель, Гостомель, Коцюбинське Київської області" було проведено державну реєстрацію найменування Центральне спеціалізоване будівельне управління (госпрозрахункове), про що видано свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи та присвоєно ідентифікаційний код –32200555.

Відповідно до п.15 постанови Кабінету Міністрів України "Про внесення змін і доповнень до Положення про Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України" у разі включення суб'єкта господарської діяльності до Державного реєстру йому присвоюються ідентифікаційний код і коди класифікаційних ознак. Суб'єктам підприємницької діяльності ідентифікаційний код присвоюється органами державної реєстрації під час реєстрації. Ідентифікаційний код є єдиним для всього інформаційного простору України і зберігається за суб'єктом протягом усього періоду його існування.

В матеріалах справи наявна відповідь №21-10/6168 від 17.10.2007р. Державного комітету статистики України Головного міжрегіонального управління статистики у м. Києві, що ідентифікаційний код 2496409 передано Міністерству оборони України для ведення відомчого обліку підпорядкованих йому суб'єктів.

Враховуючи вищезазначене, код 24969409 є індексом військової частини, за яким обліковувалася особа у відомчому обліку Міністерства оборони України та не був відомий інформаційному простору України, а ідентифікаційний код 32200555 є єдиним для всього інформаційного простору України і зберігається за суб'єктом протягом усього періоду його існування.

В ухвалі Вищого адміністративного суду України по справі №К-28558/06 від 24.01.2007 встановлено, що код 24969409, яким скористався позивач (Центральне спеціалізоване будівельне управління) при зверненні з позовом, переданий Міністерству оборони України для ведення відомчого обліку, а ідентифікаційний код позивача, як суб’єкта підприємницької діяльності 32200555 не відноситься до діапазону кодів Міністерства оборони України.

Відповідно до п.5 статті 35 Господарського процесуального кодексу України факти, які відповідно до закону вважаються встановленими, не доводяться при розгляді справи.

Таким чином, суди попередніх інстанцій встановили, що Центральне спеціалізоване будівельне управління (госпрозрахункове) є правонаступником військової частини А2352.

Наказом Міністра оборони України від 12.04.2002 №129 "Про заходи пов'язані з оптимізацією структури квартирно-будівельного комплексу Збройних Сил України" затверджено Положення про Центральне спеціалізоване будівельне управління (госпрозрахункове), відповідно до п.1 якого Центральне спеціалізоване будівельне управління (госпрозрахункове) - це державна госпрозрахункова установа, яка заснована на державній власності, підзвітна і підконтрольна Міністерству оборони України.

Пунктом 12 Положення закріплено, що управління є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки в установах банку у тому числі й в іноземній валюті, печатку із зображенням Державного Герба України зі своїм найменуванням. Управління має право від свого імені укладати угоди, набувати майнові і немайнові права, нести зобов'язання, виступати позивачем і відповідачем у суді, господарському і третейському суді, укладати мирові угоди. Управління не несе відповідальності за зобов'язаннями перед засновником, а засновник не несе відповідальності за зобов'язаннями управління.

Відповідно до ч.5 статті 74 Господарського кодексу України держава та орган, до сфери управління якого входить державне комерційне підприємство, не несуть відповідальності за його зобов'язаннями, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами.

Згідно ч.1 статті 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

З урахуванням викладеного, господарські суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що Центральне спеціалізоване будівельне управління (госпрозрахункове) є окремою юридичною особою, тому повинно самостійно відповідати за своїми зобов'язаннями.

Господарськими судами також встановлено, що 22.12.2000р. між відкритим акціонерним товариством "Укртелеком" в особі інформаційно-розрахункового центру Київської міської філії (далі - підприємство зв'язку) та військовою частиною А-2352 Міністерства оборони України (далі –споживач) був укладений договір про надання послуг електрозв'язку №7700016256 (далі договір), за умовами якого позивач зобов'язався надавати відповідачу послуги електрозв’язку, а відповідач прийняти надані послуги та сплатити їх вартість відповідно до діючих тарифів.

Відповідно до пункту 2.1.1 договору підприємство зв'язку зобов'язано забезпечувати безперебійне і якісне надання послуг телефонного зв'язку, а згідно з пунктом 3.2.8 договору споживач зобов'язаний своєчасно вносити плату за користування телефоном, за міжміські, та міжнародні телефонні розмови, подані в кредит телеграми та інші послуги надані по телефону.

Пунктом 4.3 договору передбачено, що споживач повинен своєчасно оплачувати надані послуги. Розрахунок абонплати за користування місцевим телефонним зв'язком здійснюється за сталою (без почасової оплати) або за змінною (з почасовою) величиною, якщо остання передбачена технічними можливостями обладнання АТС.

Пунктом 4.5 договору встановлено, що розрахунки за фактично отримані в кредит послуги електрозв'язку за кожний попередній місяць проводяться споживачем протягом десяти днів з дня одержання рахунка, але не пізніше 20-го числа місяця, наступного за розрахунковим.

Відповідно до пункту 4.6 договору у разі застосування авансової системи оплати споживач для одержання послуг електрозв'язку проводить щомісячно, до 20 числа поточного місяця, попередню оплату їх вартості в розмірі не менше суми послуг, наданих у попередньому розрахунковому періоді з подальшим перерахунком (до 10 числа місяця, що настає після розрахункового періоду) виходячи з фактично наданих послуг. 6

Згідно з пунктом 4.9 договору нарахування плати за користування телефоном та іншими абонентськими пристроями здійснюється з дня їх включення.

У разі несплати за надані телекомунікаційні послуги понад установлений термін (з 21 числа місяця, що настає після розрахункового періоду) споживач сплачує пеню, яка обчислюється від вартості неоплачених послуг у розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня (пункт 5.8 Договору).

Господарськими судами встановлено, що в період з серпня 2005 року по серпень 2008 року ВАТ "Укртелеком" надало відповідачеві послуги електрозв'язку на суму 29708,02 грн. ( в решті провадження у справі припинено у зв'язку зі сплином строку позовної давності і в цій частині судові рішення не оскаржується), однак останнім ці послуги не оплачувались, в результаті чого виник борг у вказаному розмірі. На вказану суму боргу була нарахована пеня у розмірі 1132,87 грн., 1984,06 грн. –3% річних та 14 536, 69 грн. інфляційних втрат. Розрахунок вказаних сум перевірений судами попередніх інстанцій та визнаний правильним.

За правилами ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення глави 63 цього Кодексу можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Згідно із статтями 526, 629 Цивільного Кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають встановлені договором правові наслідки, зокрема сплата пені, яка обчислюється за правилами ст. 549 цього Кодексу.

Статтею 625 Кодексу передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на норми вищенаведеного законодавства, встановлені судами попередніх інстанцій обставини щодо правонаступництва відповідача, наявності боргу за надані послуги, а отже і прострочення виконання відповідачем своїх зобов'язань стосовно оплати послуг, суди попередніх інстанцій правомірно задовольнили позов в оскарженій частині.

В силу вимог статті1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. Тому доводи касаційної скарги, які вимагають додаткової оцінки доказів у справі, в тому числі щодо встановлення правонаступництва відповідача, що не входить до повноважень касаційної інстанції, до уваги не приймаються.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що під час розгляду справи господарськими судами фактичні обставини справи встановлено на основі повного і об'єктивного дослідження матеріалів справи, висновки судів відповідають цим обставинам і їм надана правильна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а відтак, у касаційної інстанції відсутні підстави для скасування прийнятих у справі рішень.

Згідно зі статтями 125, 129 Конституції України та рішенням Конституційного Суду України №8-рп/2010 від 11 березня 2010року постанова Вищого господарського суду України касаційному оскарженню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Центрального спеціалізованого будівельного управління (госпрозрахункового) (військової частини А-2325 Міністерства оборони України) залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.09.2009р. у справі №50/222 залишити без змін.

          Постанова касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Кравчук Г.А. СуддяМачульський Г.М.

Суддя Шаргало В.І.