Рішення № 92560700, 30.10.2020, Радомишльський районний суд Житомирської області

Справа № 289/1199/20

Номер провадження 2/289/645/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.10.2020 м. Радомишль

Радомишльський районний суд Житомирської області у складі головуючого судді Мельника О.В. за участі секретаря судового засідання Грабіної К.Г., розглянувши в судовому засіданні в порядку спрощеного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" в особі представника позивача Гребенюка Олександра Сергійовича до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

05.08.2020 року АТ КБ «ПриватБанк» звернувся до Радомишльськогорайонного суду Житомирської області з позовною заявою про стягнення заборгованості.

Ухвалою судді Радомишльського районного суду Житомирської області від 31.08.2020 року відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін.

В обґрунтування позову банк зазначив, що 11.11.2015 року між публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Приватбанк" (з 14.06.2018 року - акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк") та відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір б/н, відповідно до якого останньому надано банківські послуги та встановлено кредитний ліміт на картковий рахунок, відповідно до "Умов та правил надання банківських послуг" та "Тарифів банку", зі сплатою відсотків за користування кредитом.

Відповідач свої зобов`язання не виконав, істотно порушивши умови договору, внаслідок чого станом на 20.05.2020 року заборгованість перед позивачем становить 15496,83 грн., з яких 11199,42грн. тіло кредиту, 4297,41грн. відсотки за користування кредитом.

Представник позивача Гребенюк С.О. подав заяву в якій зазначив, що заявлені позовні вимоги підтримує в повному обсязі, не заперечує щодо заочного розгляду справи.

Відповідач про дату, час та місце розгляду справи повідомлений у встановлений законом спосіб. Своїм правом на подання відзиву не скористався.Заперечення щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до суду не подавав.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Суд, дослідивши матеріали справи та давши їм належну оцінку, приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 11.11.2015 сторони уклали кредитний договір б/н шляхом підписання Анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, в якій ОСОБА_1 підтвердив свою згоду на те, що підписана заява, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами, складає між сторонами Договір про надання банківських послуг.

В підписаній сторонами Анкеті-заяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку від 11.11.2015 не зазначені ні сума наданого кредиту, не зазначено узгоджений розмір кредитного ліміту, не визначено тариф обслуговування кредитної карти, процентна ставка, відсутні умови договору про нарахування комісії та встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив стягнути заборгованість за тілом кредиту, заборгованість за процентами обґрунтовуючи право вимоги в цій частині посилався на витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, як невід`ємні частини спірного договору.

При цьому, матеріали справи не містять підтвердження того, що саме ці витяг з Тарифів та витяг з Умов сприймав відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи Анкету-заяву про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

Крім того, суд враховує, що договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою, як споживачем банківських послуг.

Згідно з п.22 ч.1 ст.1 ЗУ «Про захист прав споживачів»(в редакції, що діяла на момент укладення договору), споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

У пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 09.04.1985 року №39/248 зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.

Конституційний Суд України у рішенні від 11.07.2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.

За змістом Постанови Великої Палати ВС по справі № 342/180/17-ц, пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права, бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Таким чином, суд приходить до висновку про відсутність підстав вважати, що при укладенні договору АТ КБ «Приватбанк» дотримався вимог ч.2 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів»(в редакції, що діяла на момент укладення договору)про повідомлення споживача щодо умов кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, які вважав узгодженими банк.

В даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у Анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком витяг з Тарифів та витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

При цьому, згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таку правову позицію висловив Верховний Суд у постанові Великої Палати від 03.07.2019 у справі № 342/180/17.

Отже, виходячи з вищевикладеного, суд приходить до висновку, що відсутні правові підстави для стягнення з відповідача нарахованих позивачем відсотків, а тому у задоволенні позову в цій частині необхідно відмовити.

Крім того, вирішуючи питання про стягнення заборгованості по тілу кредиту, суд враховує, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй, що прямо передбачено у статті 8 Конституції України.

Згідно з частиною першою статті 1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вольного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.

Основні засади цивільного законодавства визначені у статті 3 ЦК України.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

Відповідно до ч. 1 статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до довідки банку, максимальний кредитний ліміт відповідача з 11.05.2017 року становив 2 000 гривень, а з 13.05.2019 року зменшено до 0.00 гривень (а.с. 19).

В роздруківці виписки про рух коштів по рахунку ОСОБА_1 (а.с.12, 13 та зворот) вбачається, що відповідач після збільшення ліміту кредиту до 2 000 грн. у період з 14.05.2017 року по 15.03.2018 року здійснив витрати готівкових коштів на загальну суму 9 655 гривень, що значно перевищує встановлений банком ліміт.

Одночасно, у період з 14.05.2017 року по 04.09.2019 року відповідачем здійснено поповнення кредитного карткового рахунку з метою погашення кредитного боргу, на загальну суму 12 374,14 гривень. Погашення боргу відповідачем здійснювалось і після зміни кредитного ліміту банком до 0,00 грн.

Однак, банком, без наявності належним чином укладеного із відповідачем договору, здійснювалось списання з кредитного карткового рахунку пені та відсотків за користування кредитним лімітом.

Таким чином, відповідач погасив заборгованість в повному обсязі і позивач не довів зворотного, оскільки позивач, не маючи правових підстав на отримання відсотків, пені та штрафів, продовжив нараховувати їх відповідачу не здійснюючи погашення тіла кредиту, чим збільшив заборгованість відповідача по тілу кредиту до 11199,42 гривень.

Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Враховуючи викладене, відсутні правові підстави для стягнення з відповідача заборгованості по тілу кредиту.

Суд, відповідно до ст. 141 ЦПК України, не стягує з відповідача на користь позивача понесені ним витрати на сплату судового збору, оскільки позивачу повністю відмовлено в задоволенні позову.

Керуючись ст. 12, 23, 76, 81, 257, 258, 259, 265, 272,273, 280, 284,289 ЦПК України, ст.ст. 509, 525, 530, 1050- 10561 ЦК України,

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову АТ КБ "Приватбанк" до ОСОБА_1 відмовити повністю за безпідставністю.

Рішення суду може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду через Радомишльський районний суд Житомирської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Суддя О. В. Мельник