Рішення № 92556487, 30.10.2020, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2020 року ЛуцькСправа № 140/13542/20

Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Каленюк Ж.В., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (позивач) звернулася з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі - Головне управління ПФУ у Волинській області, Управління, відповідач) про визнання протиправними дій щодо відмови у виплаті нарахованої пенсії за віком, призначеної на пільгових умовах за Списком №2, за період з 01 жовтня 2015 року по 31 березня 2020 року; зобов`язання виплатити нараховану за вказаний період пенсію, призначену на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

В обґрунтування позовних вимог позивач вказала, що їй призначена пенсія за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та вона як внутрішньо переміщена особа з 01 лютого 2015 року перебуває на обліку в Головному управлінні ПФУ у Волинській області. Відповідач на адвокатський запит повідомив, що з 01 жовтня 2015 року виплата пенсії їй була припинена у зв`язку з непідтвердженням фактичного місця проживання/перебування та рішенням комісії з питань призначення державних соціальних допомог від 05 серпня 2016 року №15 їй відмовлено у призначенні (відновленні) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 08 червня 2016 року №365 "Про деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам".

Як зазначила ОСОБА_1 , відповідач не повідомляв її про прийняття рішення щодо припинення виплати пенсії. 19 лютого 2020 року вона звернулась до відповідача із заявою про поновлення виплати пенсії, до якої додала і довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 19 лютого 2020 року №764-5000269629, видану Департаментом соціальної політики Луцької міської ради. Відповідачем відновлено нарахування пенсії за віком, однак виплата пенсії проводиться лише з 01 квітня 2020 року, а суми пенсійних виплат за період з 01 жовтня 2015 року по 31 березня 2020 року нараховані, але не виплачені. Головне управління ПФУ у Волинській області, відмовляючи у виплаті нарахованої пенсії за вказаний період, покликалось на абзац двадцятий пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 05 листопада 2014 року №637 "Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам", відповідно до якого суми пенсій, які не виплачено за період до місяця їх відновлення, обліковуються в органі, що здійснює пенсійні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України. На даний час порядок проведення таких виплат чинним законодавством не встановлений.

ОСОБА_1 дії відповідача щодо припинення виплати пенсії з 01 жовтня 2015 року та відмову у виплаті пенсії за період з 01 жовтня 2015 року по 31 березня 2020 року вважає протиправними, оскільки порушується її право на соціальний захист, гарантований статтею 46 Конституції України. Позивач вважає, що підстави припинення пенсійних виплат визначені статтею 49 Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", а інші нормативно-правові акти у сфері правовідносин, врегульованих цим Законом, можуть застосовуватися за умови, якщо вони йому не суперечать. На думку позивача, відповідачем припинено виплату пенсії з підстав, не передбачених вказаним Законом.

З урахуванням наведеного позивач просила позов задовольнити.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2020 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за цим позовом та розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України).

У відзиві на позовну заяву відповідач позовні вимоги не визнав (а.с.45-46). В обґрунтування цієї позиції вказав, що з 01 лютого 2015 року позивач перебуває на обліку в Головному управлінні ПФУ у Волинській області як внутрішньо переміщена особа. З 01 жовтня 2015 року виплата пенсії позивачу була припинена на підставі рішення комісії з питань призначення державних соціальних допомог у призначенні (відновленні) соціальних виплат від 05 серпня 2016 року №15. На підставі заяви ОСОБА_1 від 19 лютого 2020 року та довідки про взяття на облік як внутрішньо переміщеної особи, дійсність якої підтверджено листом Департаменту соціальної політики Луцької міської ради від 24 лютого 2020 року №11.2-8.4/860/2020, останній поновлено виплату пенсії з 18 лютого 2017 року з урахуванням положень частини першої статті 46 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за змістом яких нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. Крім того, пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 05 листопада 2014 року №637 "Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам" (зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року №788 "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України") обумовлено, що суми пенсій, які не виплачено за період до місяця їх відновлення, обліковуються в органі, що здійснює пенсійні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України.

З огляду на наведене виплата нарахованої пенсії за період з 18 лютого 2017 року по 31 березня 2020 року в загальній сумі 57766,10 грн буде здійснена після визначення порядку проведення таких виплат.

Відповідач вважає, що діяв з дотриманням положень чинного законодавства, тому просив відмовити у задоволенні позову.

Суд, перевіривши доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази, встановив такі обставини.

Позивач ОСОБА_1 з 01 квітня 2014 року є одержувачем пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", що підтверджується розпорядженням Управління Пенсійного фонду України в місті Слов`янську та Слов`янському районі Донецької області від 17 вересня 2014 року №703544 (а.с. 55).

20 жовтня 2014 року ОСОБА_1 взято на облік як внутрішньо переміщену особу, про що Департаментом соціальної політики Луцької міської ради видано довідку № 0764/000104 (а.с.13).

У зв`язку з переїздом позивача для проживання до міста Луцька та на підставі її заяви від 16 лютого 2015 року (а.с.14) ОСОБА_1 відповідно до розпорядження Управління Пенсійного фонду України в місті Луцьку Волинської області від 26 лютого 2015 року №8540 (а.с. 56) перебуває на обліку як внутрішньо переміщена особа та одержує пенсію за віком, яку їй з 01 лютого 2015 року виплачувало це Управління (його правонаступником є відповідач).

З наданої на адвокатський запит відповіді (лист Головного управління ПФУ у Волинській області від 07 серпня 2020 року №0300-03008-8/24969 на а.с.30) слідує, що в результаті проведеного інформаційного обміну між базою програмного комплексу АСОПД/КОМТЕХ-W та єдиною інформаційною базою внутрішньо переміщених осіб ОСОБА_1 виплата пенсії була припинена з 01 жовтня 2015 року (встановлена особливість 93 "Переселенець не зареєстрований"). Також цим листом відповідач повідомив, що рішенням комісії з питань призначення державних соціальних допомог від 05 серпня 2016 року №15 у призначенні (відновленні) соціальних виплат ОСОБА_1 відмовлено.

Відповідно до довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 19 лютого 2020 року №764-5000269629, листа Департаменту соціальної політики Луцької міської ради від 24 лютого 2020 року №11.2-8.4/860/2020 (а.с.25-27) позивач перебуває на обліку як внутрішньо переміщена особа.

На звернення ОСОБА_1 від 19 лютого 2020 року (а.с.21) рішенням Головного управління ПФУ у Волинській області від 17 березня 2020 року №907640826935 про перерахунок пенсії з 18 лютого 2017 року позивачу поновлено виплату пенсії відповідно до статті 46 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (а.с.22).

У відповідь на звернення позивача Головне управління ПФУ у Волинській області листом від 21 травня 2020 року повідомило ОСОБА_1 про відновлення виплати її пенсії з 18 лютого 2017 року. Тут же зазначено, що відповідно до абзацу двадцятого пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 05 листопада 2014 року №637 "Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам" суми пенсій, які не виплачено за період до місяця їх відновлення, обліковуються в органі, що здійснює пенсійні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України. Виплата нарахованої пенсії за період з 18 лютого 2017 року по 31 березня 2020 року в загальній сумі 57766,10 грн буде здійснена після встановлення порядку проведення таких виплат чинним законодавством. Також повідомлено, що першу виплату проведено у квітні 2020 року (а.с.28-29).

Разом з тим, листом від 07 серпня 2020 року №0300-03008-8/24969 (а.с.30) відповідач повідомив про відновлення нарахування пенсії з 01 жовтня 2015 року; сума нарахованої та невиплаченої пенсії з 01 жовтня 2015 року по 31 березня 2020 року становить 78597,44 грн (у тому числі доплата за вересень 2015 року у сумі 125,00 грн); виплата пенсії проводиться з 01 квітня 2020 року щомісячно з урахуванням статті 46 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування"; нараховано і виплачено за період з 01 квітня по 31 липня 2020 року 8092,40 грн (а.с.30).

Позивач, вважаючи протиправними дії відповідача щодо відмови у виплаті нарахованої пенсії за віком, призначеної на пільгових умовах за Списком №2, за період з 01 жовтня 2015 року по 31 березня 2020 року, звернулась за захистом порушених прав до суду.

При вирішенні даного спору суд застосовує такі нормативно-правові акти.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України від 09 липня 2003 року №1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-IV).

Відповідно до статті 5 вказаного Закону він регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням.

За приписами статті 47 Закону №1058-IV пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з частинами першою, другою статті 7 Закону України від 20 жовтня 2014 року №1706-VII "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб", який набрав чинності 22 листопада 2014 року (далі - Закон №1706-VII), для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав, зокрема на пенсійне забезпечення, здійснюється відповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв`язання проблем, пов`язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.

Внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру (абзац перший частини першої статті 1 Закону №1706-VII).

Відповідно до частини першої статті 4 Закону №1706-VII факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.

Частинами першою, другою статті 49 Закону №1058-IV обумовлено, що виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України (положення пункту 2 частини першої статті 49 втратили чинність як такі, що є неконституційними, на підставі Рішення Конституційного Суду України від 07 жовтня 2009 року № 25-рп/2009); 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.

Поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з`ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону.

Отже, нормативно-правовим актом, яким визначено підстави припинення пенсійних виплат, є Закон №1058-IV. Зазначений у статті 49 названого Закону перелік підстав для припинення виплати пенсії розширеному тлумаченню не підлягає. Інші нормативно-правові акти у сфері правовідносин, врегульованих Законом №1058-IV, можуть застосовуватися виключно за умови, якщо вони не суперечать цьому Закону; можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, прямо передбачених законом.

Конституційне поняття "Закон України", на відміну від поняття "законодавство України", не підлягає розширеному тлумаченню; закон - нормативно-правовий акт, прийнятий Верховною Радою України в межах її повноважень. Зміни до закону вносяться за відповідно встановленою процедурою Верховною Радою України шляхом прийняття закону про внесення змін. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України є підзаконними, а тому не можуть обмежувати права громадян, які встановлено законами.

Частиною першою статті 49 Закону №1058-IV визначено не лише підстави припинення виплати пенсії, а й спосіб, у який виплату пенсії може бути припинено - рішення територіального органу Пенсійного фонду або рішення суду.

Як встановлено судом, виплата пенсії позивачу припинена Управлінням ПФУ з 01 жовтня 2015 року без прийняття рішення (розпорядчого акта) про припинення виплати. Матеріали пенсійної справи, яку суд витребував у відповідача, не містять такого рішення та цю обставину не заперечує відповідач. Відповідач у відзиві на позов покликається на рішення комісії з питань призначення державних соціальних допомог від 05 серпня 2016 року №15 про відмову у призначенні (відновленні) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, яке йому скеровано Департаментом соціальної політики листом від 08 серпня 2016 року №1/2.8/7960 (а.с.17-20). Таке рішення комісією прийняте на підставі акта обстеження матеріально-побутових умов сім`ї від 19 липня 2016 року №3668, яким встановлено відсутність ОСОБА_1 за місцем проживання 19 липня 2016 року (а.с.18).

Разом з тим, стаття 49 Закону №1058-IV такої підстави для припинення виплати пенсії як непідтвердження фактичного місця проживання не передбачає, а рішення комісії з питань призначення соціальних допомог не є рішенням у розумінні частини першої статті 49 цього Закону. Навіть попри те, що комісією з питань призначення державних соціальних допомог рішення прийняте 05 серпня 2016 року, відповідач виплату пенсії ОСОБА_1 припинив з 01 жовтня 2015 року, при цьому він не надав жодного доказу на підтвердження наявності підстав для припинення позивачеві виплати пенсії з цієї дати.

Згідно з частиною другою статті 2 Закону України від 11 грудня 2003 року №1382-IV "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" реєстрація місця проживання чи міста перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Верховний Суд України у своєму рішенні від 06 жовтня 2015 року у справі №608/1189/14-а дійшов аналогічних висновків та зазначив, що держава відповідно до конституційних принципів зобов`язана гарантувати право на отримання пенсії незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія.

Оскільки припинення виплати пенсії позивачу здійснено не у спосіб, передбачений Законом №1058-IV, то з точки зору положень статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод мало місце втручання у право власності позивача і таке втручання не було законним.

Аналогічний правовий висновок щодо застосування норм матеріального права Верховний Суд сформулював у постановах від 06 лютого 2018 року у справі №243/6956/17, від 13 березня 2018 року у справі №235/4162/17, а також у рішенні від 03 травня 2018 року у зразковій справі №805/402/18.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 05 листопада 2014 року №637 "Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам" (далі - Постанова №637; в редакції чинній до 30 серпня 2019 року), установлено, що призначення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України, районів проведення антитерористичної операції та населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України, району проведення антитерористичної операції чи населеного пункту, розташованого на лінії зіткнення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. № 509 (Офіційний вісник України, 2014 р., № 81, ст. 2296).

Припинення або відновлення соціальних виплат проводиться структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад або територіальними органами Пенсійного фонду України згідно з Порядком здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 червня 2016 р. № 365 "Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам" (Офіційний вісник України, 2016 р., № 47, ст. 1702).

Постановою Кабінету Міністрів України від 08 червня 2016 року №365 "Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам" затверджено Порядок призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам (далі - Порядок №365).

Відповідно до пункту 4 Порядку №365 (в редакції чинній до 30 серпня 2019 року соціальні виплати внутрішньо переміщеним особам призначаються і виплачуються структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - структурні підрозділи з питань соціального захисту населення), територіальними органами Пенсійного фонду України, робочими органами Фонду соціального страхування, центрами зайнятості (далі - органи, що здійснюють соціальні виплати) за місцем їх фактичного проживання/перебування, незалежно від факту реєстрації місця проживання/перебування.

За правилами пункту 5 Порядку №365 для призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщена особа, а у визначених законодавством випадках - її законний представник подає відповідну заяву до органу, що здійснює соціальні виплати на території, де зазначена особа перебуває на обліку за місцем її фактичного проживання/перебування, незалежно від факту реєстрації місця проживання/перебування. До заяви додається копія довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та пред`являється оригінал такої довідки.

25 квітня 2018 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову №335 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 8 червня 2016 р. №365", відповідно до якої підпунктом 2 пункту 1 у Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженому зазначеною постановою, пункт 15 викладено в такій редакції: " 15. Орган, що здійснює соціальні виплати, на підставі рішення комісії призначає (відновлює) таку соціальну виплату з місяця, в якому надійшла заява внутрішньо переміщеної особи. Суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України". Також підпунктом 2 пункту 2 у Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженому зазначеною постановою, пункти 16 і 18 доповнено реченням такого змісту: "Суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України".

Однак рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 червня 2019 року у справі №640/18720/18, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2019 року, було визнано протиправними та нечинними підпункт 2 пункту 1, підпункт 2 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2018 року №335 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 8 червня 2016 р. № 365" в частині, що стосується сум невиплачених пенсій.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року №788 "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України", яка набрала чинності 30 серпня 2019 року, було внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 05 листопада 2014 року №637 "Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам", зокрема, пункт 1 доповнено абзацом такого змісту: "Суми пенсій, які не виплачено за період до місяця їх відновлення, обліковуються в органі, що здійснює пенсійні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України". Вказаною постановою внесено зміни і до Порядку №365. Так з 30 серпня 2019 року Порядок призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам визначає виключно механізм призначення (відновлення) внутрішньо переміщеним особам виплати довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, субсидій та пільг (далі - соціальні виплати) за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, та не регулює питання призначення (відновлення) внутрішньо переміщеним особам виплати пенсій (щомісячного грошового утримання).

Надаючи відповідь на адвокатський запит щодо періодів нарахування на невиплати ОСОБА_1 пенсії, розмір та порядок її обчислення, відповідач вказав, що відповідно до наданих документів і актуальних відомостей з Єдиної інформаційної бази даних внутрішньо переміщених осіб позивачу відновлено нарахування пенсії з 01 жовтня 2015 року (сума нарахованої та невиплаченої пенсійної виплати з 01 жовтня 2015 року по 31 березня 2020 року становить 78597,44 грн, в тому числі доплата по перерахунку за вересень 2015 року в сумі 125,00 грн (а.с.30). Разом з тим, з рішення Головного управління ПФУ у Волинській області від 17 березня 2020 року №907640826935 (а.с.22-23) слідує, що ОСОБА_1 перераховано пенсію, починаючи з 18 лютого 2017 року на підставі статті 46 Закону №1058-IV.

Стаття 46 Закону №1058-IV передбачає, що нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії (частина перша названої статті). Нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів (частина друга цієї статті).

У даному випадку відповідач протиправно припинив виплату пенсії ОСОБА_1 з 01 жовтня 2015 року. Тому обмеження у нарахуванні та виплаті пенсії позивачу з посиланням на положення частини першої статті 46 Закону №1058-IV є безпідставним.

Сторонами не заперечується, що виплата пенсії позивачу проводиться з 01 квітня 2020 року щомісячно, а суми пенсій, які не виплачено з 18 липня 2017 року по 31 березня 2020 року, як пояснив відповідач, обліковуються ним та будуть виплачені на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України.

На момент розгляду даної справи відповідний окремий порядок виплати пенсії внутрішньо переміщеній особі за минулий час Кабінетом Міністрів України не визначено.

Натомість, відсутність відповідного нормативно-правового документу, що визначає механізм реалізації права на отримання невиплаченої суми пенсії за минулий період не може бути визнано обґрунтованою підставою для позбавлення особи такого права.

Отже, посилання відповідача на те, що пенсія позивачу буде виплачуватись на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України, суперечить частині другій статті 46 Закону №1058-IV та свідчить про застосування до позивача як до внутрішньо переміщеної особи дискримінаційного підходу, порівняно з іншими пенсіонерами, в той час, коли наявний єдиний механізм виплати пенсій громадянам України за минулий час.

Суд акцентує увагу, що Україна як правова держава гарантує своїм громадянам право на соціальний захист, яке реалізується в тому числі, і у щомісячному отриманні пенсіонерами належної їм пенсії, тому заборгованість, що утворилась не з вини пенсіонера, повинна бути йому сплачена.

Право особи на отримання пенсії (у тому числі і за минулий час) як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов`язаннями України, а тому обмеження такого права можливо лише на підставі законів, що приймаються Верховною Радою України. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України не є законом, тому не можуть звужувати чи скасовувати права громадян, які встановлено нормативно-правовими актами вищої юридичної сили, і у сфері спірних правовідносин, врегульованих Законом 1058-IV, не можуть застосовуватись.

Відтак, твердження відповідача щодо неможливості виплати позивачу пенсії за минулий період через відсутність окремого визначеного Кабінетом Міністрів України порядку виплати пенсій, які не виплачені за минулий період, суд вважає необґрунтованими і зауважує, що такий підхід відповідача не враховує принципи верховенства права, законності та добросовісності у діяльності держави. Внаслідок відсутності порядку та механізму виплати особі пенсії за минулий період виникає правова невизначеність щодо змісту обов`язку держави з виплати такої заборгованості. Така невизначеність створює умови для свавілля з боку держави, що є несумісним з принципом верховенства права.

Беручи до уваги наведене, суд констатує, що пенсія позивачу за період її невиплати повинна бути виплачена без відтермінування на невизначений час з огляду на відсутність окремого порядку Кабінету Міністрів України.

Таким чином, оскільки відповідач факти призупинення пенсії та наявності заборгованості за минулий період не спростовував, на час розгляду та вирішення справи судом органом Пенсійного фонду не надано доказів виплати пенсії за період з 01 жовтня 2015 року по 31 березня 2020 року у зв`язку з протиправним припиненням її виплати, то суд дійшов висновку, що відповідач у даному випадку своїми діями порушив гарантовані державною соціальні права позивача, які підлягають поновленню.

З урахуванням встановлених обставин справи, наведених норм чинного законодавства, виходячи із наданих суду статтею 245 КАС України повноважень, суд дійшов висновку про задоволення позову шляхом прийняття рішення про визнання протиправними дій відповідача щодо ненарахування позивачу пенсії за період з 01 жовтня 2015 року по 17 лютого 2017 року та невиплати пенсії з 01 жовтня 2015 року по 31 березня 2020 року; зобов`язання нарахувати ОСОБА_1 пенсію за віком за період з 01 жовтня 2015 року по 17 лютого 2017 року та виплатити пенсію за період з 01 жовтня 2015 року по 31 березня 2020 року.

Відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Як визначено частиною першою статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки суд задовольняє позов повністю, то на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у сумі 840,80 грн, що підтверджуються квитанцією від 25 вересня 2020 року №33457790, випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету (а.с.35, 38).

Керуючись статтями 2, 6, 9, 72-77, 139, 243-246, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (фактичне місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43026, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Кравчука, 22-В, ідентифікаційний код юридичної особи 13358826) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо ненарахування ОСОБА_1 пенсії за віком за період з 01 жовтня 2015 року по 17 лютого 2017 року та не виплати пенсії з 01 жовтня 2015 року по 31 березня 2020 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області здійснити ОСОБА_1 нарахування пенсії за віком за період з 01 жовтня 2015 року по 17 лютого 2017 року та виплатити пенсію за період з 01 жовтня 2015 року по 31 березня 2020 року.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області судові витрати у сумі 840,80 грн (вісімсот сорок грн 80 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається учасниками справи до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд.

Суддя Ж.В. Каленюк