Рішення № 92553793, 21.10.2020, Дергачівський районний суд Харківської області

справа №619/3801/20

провадження №2/619/1129/20

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

іменем України

21 жовтня 2020 року м. Дергачі

Дергачівський районний суд Харківської областіу складіголовуючого - суддіБолибока Є.А.за участю секретаря судового засідання Молотко А.В.

Справа № 619/3801/20

Ім`я (найменування) сторін та інших учасників справи:

позивач: Дергачівська районна державна адміністрація Харківської області;

відповідач: ОСОБА_1 ;

третя особа: Служба у справах дітей Дергачівської РДА Харківської області,

розглянув у порядку загального позовного провадження позов про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів.

Стислий виклад позиції позивача.

21 серпня 2020 року Дергачівська РДА Харківської області в захист прав малолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просила позбавити батьківських прав ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у відношенні малолітньої доньки ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 ; стягнути з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти на утримання малолітньої доньки ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі ј частини всіх видів доходів щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подачі позову до суду до досягнення дитиною повноліття на користь опікуна (піклувальника), батьків вихователів, прийомних батьків або державного дитячого закладу (в залежності від форми влаштування дитини). В обґрунтування позову зазначила, що малолітня дитина ОСОБА_2 з 29.04.2020 перебуває на обліку служби у справах дітей районної державної адміністрації, у зв`язку з неналежним виконанням матір`ю ОСОБА_3 , батьківських обов`язків. 05.06.2020 малолітню дитину ОСОБА_2 було влаштовано до дитячого державного закладу на повне державне утримання. Станом на 17.08.2020 малолітня ОСОБА_2 перебуває в дитячому навчальному закладі. Рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 07 липня 2020 року ОСОБА_3 позбавлено батьківських прав у відношенні її малолітньої доньки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . У зв`язку з тим, що згідно свідоцтва про народження, серія НОМЕР_1 видане 24.10.2019, батьками дитини є громадяни ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з метою проведення роботи щодо можливого повернення дитини на виховання у сім`ю батька, службою у справах дітей районної державної адміністрації було направлено лист громадянину ОСОБА_1 , який є юридичним батьком ОСОБА_2 , в якому було зазначено вичерпну інформацію щодо малолітньої дитини ОСОБА_2 . Відповідно до поштового повідомлення громадянин ОСОБА_4 отримав лист служби у справах дітей районної державної адміністрації від 16.06.2020 року № 01-28/1234 24 червня 2020 року. Також службою у справах дітей районної державної адміністрації було направлено лист до служби у справах дітей по Шевченківському району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради з метою отримання акту обстеження умов проживання громадянина ОСОБА_1 та з`ясування його думки щодо участі у вихованні малолітньої доньки ОСОБА_2 . Відповідно до листа вищевказаної служби у справах дітей від 14.07.2020 року ними було здійснено комісійне відвідування за адресою реєстрації громадянина ОСОБА_1 , але двері ніхто не відчинив. За для всебічного вивчення ситуації та з`ясування думки ОСОБА_1 , щодо передачі йому на виховання його дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за вищевказаною адресою службою було направлено листа із запрошенням прибути до служби для проведення співбесіди та станом на 14.07.2020 громадянин ОСОБА_1 до служба у справах дітей по Шевченківському району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради не прибув. Станом на 12.08.2020 року громадянин ОСОБА_1 не відреагував на лист служби у справах дітей районної державної адміністрації, засобами поштового зв`язку не надав письмові пояснення щодо передачі йому на виховання малолітньої доньки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , до служби у справах дітей районної державної адміністрації громадянин не прибував, засобами телефонного зв`язку теж не зв`язувався зі службою у справах дітей районної державної адміністрації з метою вирішення подальшої долі малолітньої доньки, що свідчить про безвідповідальне його ставлення до подальшої долі його малолітньої доньки ОСОБА_2 . Запрошений за засідання комісії з питань захисту прав дитини районної державної адміністрації 18 серпня 2020 року о 10-00 годині громадянин ОСОБА_1 не з`явився, про причини неявки не повідомив. Висновком голови районної державної адміністрації Усова В. № 01-49/2743 від 19 серпня 2020 року, Дергачівська районна державна адміністрація, як орган опіки та піклування, вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_1 у відношенні малолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі.

10 вересня 2020 року було постановлено ухвалу про відкриття провадження у справі та призначено підготовче судове засідання на 09 год 30 хв 23 вересня 2020 року. Направлено відповідачеві копію позовної заяви з копіями доданих до неї документів. Запропоновано відповідачу подати до суду відзив на позов в строк до 21 вересня 2020 року.

23 вересня 2020 року ухвалою суду було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 09 год 00 хв 21 жовтня 2020 року.

У судове засідання відповідач ОСОБА_1 не з`явився, про час та місце судового засідання повідомлявся належним чином. На адресу місця реєстрації відповідача судом було направлено судову повістку разом з копіями відповідних документів, які були повернуті працівниками пошти у зв`язку з відсутністю адресата.

Відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Пунктом 991 «Правил надання послуг поштового зв`язку», затверджених постановою КМ України від 5 березня 2009 р. № 270, встановлено, що рекомендовані листи з позначкою «Судова повістка», адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів його сім`ї, який проживає разом з ним. У разі відсутності адресата (будь-кого із повнолітніх членів його сім`ї) за вказаною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв`язку інформує адресата за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка». Якщо протягом трьох робочих днів після інформування адресат не з`явився за одержанням рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка», працівник поштового зв`язку робить позначку «адресат відсутній за вказаною адресою», яка засвідчується підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду.

Як вбачається з поштового відправлення 12 жовтня 2020 року поштове відправлення відповідачу не вручене під час доставки у зв`язку з відсутністю адресата.

Отже, відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України вважається, що судова повістка відповідачу вручена 12.10.2020.

Також судом, відповідно до вимог ч. 11 ст. 128 ЦПК України, відповідач викликалася до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке було опубліковано 23 вересня 2020 року.

Відповідно до ч. 11 ст. 128 ЦПК України відповідач, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, викликаються до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.

Згідно з ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

У судове засідання представник позивача ОСОБА_5 не з`явилася, подала до суду заяву, в якій просила справу розглядати у її відсутність, у разі неявки в судове засідання відповідача, не заперечувала проти заочного розгляду справи та ухвалення заочного рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Так як, відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не з`явився в судове засідання та не подав відзив, а представник позивача не заперечує проти такого вирішення справи, то відповідно до ч.1 ст.281 ЦПК України суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , ОСОБА_2 , народилася ІНФОРМАЦІЯ_5 , її батьками є: батько - ОСОБА_1 , мати - ОСОБА_3 .

Розпорядженням Дергачівської РДА № 144 від 29 квітня 2020 року малолітню ОСОБА_2 влаштовано до дитячого закладу на повне державне утримання.

Рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 07 липня 2020 року ОСОБА_3 позбавлено батьківських прав у відношенні її малолітньої доньки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та стягнуто аліменти у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходів) щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 05.05.2020 та до досягнення дитиною повноліття, на користь опікуна (піклувальника), батьків, вихователів, прийомних батьків або державного дитячого закладу (в залежності від форми влаштування дитини).

Згідно висновку голови районної державної адміністрації Усова В. № 01-49/2743 від 19 серпня 2020 року, Дергачівська районна державна адміністрація, як орган опіки та піклування, вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_1 у відношенні малолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Мотиви суду.

Всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, з`ясувавши обставини, на які посилалися сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень, оцінивши ці докази на належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позову з наступних мотивів.

Суд вважає встановленою наявність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги позивача про позбавлення батьківських прав.

Згідно з ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд у постанові від 15.05.2019 (справа №490/10338/15-ц) вказав, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Відповідно до ч. 8 ст. 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Частинами першою, другою статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Стаття 9 Конвенції покладає на держави-учасниці обов`язок забезпечувати те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до статті 18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків.

Згідно із статтею 18 Закону України «Про охорону дитинства» держава забезпечує право дитини на проживання в таких санітарно-гігієнічних та побутових умовах, що не завдають шкоди її фізичному та розумовому розвитку.

У справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року Європейським судом з прав людини наголошено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (пункт 54). Вирішення питання позбавлення батьківських прав має ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача, його поведінки; факт заперечення відповідача проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (пункт 58).

Згідно з нормами статті 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини, крім того, відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства, а також ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності встановленої законом.

Статтею 11 Закону України Закону України «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001 року, № 2402-III передбачено, що сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього.

Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Згідно частин 1, 2 статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Суд бере до уваги прецедентну практику Європейського суду з прав людини, а саме: право батьків і дітей бути поряд один з одним становить основоположну складову сімейного життя і заходи національних органів, спрямовані перешкоджати цьому, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України», пункт 49, рішення від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України», пункт 47), розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин (рішення від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України», пункт 49), у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (рішення від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України»).

Невжиття заходів щодо спілкування з дитиною, турботи про неї, розцінюється як свідоме нехтування відповідачем своїми обов`язками, сукупність зібраних у справі доказів свідчить про те, що відповідач не має прагнення спілкуватися з дитиною, сприяти засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі, не проявляє інтересу до його внутрішнього світу, що суперечить положенням ст.18 Конвенції про права дитини, прийнятої 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН 20 листопада 1989 року (набрала чинності для України 27 вересня 1991 року), з яких випливає, що батьки несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини, найвищі інтереси є предметом їх основного піклування.

ОСОБА_1 , який є батьком малолітньої дитини, ухиляється від виконання своїх обов`язків по її вихованню.

Статті 150, 157 СК України передбачають, що батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, хто проживає окремо від дитини зобов`язаний брати участь у її вихованні та утриманні.

За нормою п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України батьки можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

ОСОБА_3 , мати малолітньої ОСОБА_2 , позбавлена батьківських прав, на підставі рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 07 липня 2020 року.

Частиною 5 ст. 19 СК України передбачено, що орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Згідно висновку голови районної державної адміністрації Усова В. № 01-49/2743 від 19 серпня 2020 року, Дергачівська районна державна адміністрація, як орган опіки та піклування, вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_1 у відношенні малолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Отже, судом встановлено, що ОСОБА_1 безвідповідально відноситься до виховання дитини, вихованням не займається, у зв`язку з цим суд позбавляє його батьківських прав у відношенні малолітньої дитини ОСОБА_2 .

Суд вважає встановленою наявність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги позивача про стягнення аліментів, оскільки відповідач матеріальної допомоги не надає.

Згідно з ст. 51 Конституції України батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття.

Згідно з ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно з ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 31) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 32) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Згідно з ч. 1 ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

З урахуванням всіх обставин справи, стану здоров`я та матеріального становища дитини, суд визначає розмір аліментів у розмірі ј частини всіх видів доходів щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подачі позову до суду до досягнення дитиною повноліття на користь опікуна (піклувальника), батьків вихователів, прийомних батьків або державного дитячого закладу (в залежності від форми влаштування дитини).

Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь держави судові витрати у розмірі 4 204 (2102+2102 =4204) грн.

Згідно з ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 259 ЦПК України суди ухвалюють рішення іменем України негайно після закінчення судового розгляду.

Згідно з п.15.5 ч.1 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи: апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 12, 13, 81, 83, 89, 258, 259, 263-265, 268, 351, 352, 354, , пунктом 15.5 ч.1 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов Дергачівської районної державної адміністрації Харківської області задовольнити повністю.

Позбавити батьківських прав ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , у відношенні його малолітньої доньки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , аліменти на утримання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі ј частини всіх видів доходів щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подачі позову до суду до досягнення дитиною повноліття на користь опікуна (піклувальника), батьків вихователів, прийомних батьків або державного дитячого закладу (в залежності від форми влаштування дитини).

Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в сумі 4 204грн.

Рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Дергачівський районний суд Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: Дергачівська районна державна адміністрація Харківської області, місцезнаходження: 62300 Харківська область, м. Дергачі, майдан Перемоги, 5-А; ЄДРПОУ 24129939.

Відповідач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; паспорт НОМЕР_3 .

Повне судове рішення складено 02 листопада 2020 року.

Суддя Є. А. Болибок